Рішення

від 09.05.2024 по справі 344/23859/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/23859/23

Провадження № 2/344/1223/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок вчинення кримінального правопорушення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позов мотивований тим, що в провадженні Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України (справа №344/6433/20), а саме: в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов?язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному вище кримінальному провадженні він був одним із потерпілих. 21.06.2023 року ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 140 КК Украйни на підставі ст. 49 КК України в зв?язку із закінченням строків давності, а провадження відносно нього закрито. Скоєним ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням йому завдано моральної шкоди, в зв?язку з смертю його сина - малолітнього ОСОБА_3 Смертю сина ОСОБА_4 в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 , йому заподіяно непоправимої моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях в зв?язку з втратою єдиної дитини, тяжкість і глибину яких неможливо передати словами. В особу сина ОСОБА_4 ним було вкладено все життя, він був їхньою єдиною дитиною, радістю, втіхою і центром всього заради чого вони жили, будували плани, цілі. ОСОБА_8 був надзвичайно життєрадісною, люблячою і здібною дитиною. Мав свої уподобання, мрії, прагнув пізнавати щось нове і проявляв цікавість та інтерес до життя. 3 сином вони проводили багато спільного часу, подорожували та спілкувались. Він був особою, яка об?єднувала довкола себе всіх членів сім?ї, до складу яких окрім них з дружиною, входили батьки дружини, які будучи пенсіонерами також проводили з ним багато часу. Біль і страждання, які він переживає кожного дня, усвідомлюючи смерть своєї дитини, є нестерпними. Нестерпних душевних страждань завдають щоденні спогади про обставини смерті ОСОБА_4 , який помирав задихаючись та бючись у конвульсіях, а вони всі були безпорадні і немічні в допомозі йому. З цього часу почалися пекельні невідворотні емоційні події для нього та сім?ї.

З моменту смерті ОСОБА_4 його фізичний і моральний стан став невимовний. Він не міг нормально сприймати життя людей довкола, замкнувся у собі, траплялися приступи панічних атак при яких щось душило і пекло його зсередини і, здавалося, що він задихнеться як і його дитина. З моменту коли дитину забрали з дому, в ньому настала гнітюча атмосфера. Всі перестали розмовляти між собою, кожен старався покинути житло і усамітнитись, ніхто не міг прийти до себе, життя втратило сенс. З часу смерті дитини відбувся значний розрив соціальних зв?язків їхнього сім?ї з раніше звичним для нах колом спілкування, зокрема тим в якому були присутні діти, що в подальшому призвело до припинення відносин з дружиною. Сім?я розпалася. Однією з причин розпаду сім?ї стали обвинувачення його у наслідках смерті сина, адже саме за його безпосереднім наполяганням і з його участю, за попередньою рекомендацією знайомого, він особисто привів сина ОСОБА_4 саме на прийом до лікаря ОСОБА_2 . З урахуванням його віку і стану здоров?я, а також емоційного стану вже не має й надії на можливість народження дитини. В зв?язку з чим він усвідомлює самотність свого подальшого буття. Він не може обняти і пригорнути свою дитину, не чути дзвінкого голосу і сміху ОСОБА_4 , яким наповнювався дім. Спілкування з ним обмежується відвідинами на його могилу і спогадами про нього в минулому. Всі мрії, надії і сподівання пов?язані з зростанням і майбутнім його сина в один момент закінчились, залишаючи за собою невиліковні душевні рани. Ні особисто ОСОБА_2 , ні зі сторони лікувального закладу, в якому він працював і продовжує працювати, ніхто не приніс їхній сім?ї вибачення. Обсяг завданої йому моральної шкоди оцінює в розмірі 4 000 000,00 (чотири мільйони) гривень. Вказаний розмір шкоди становитиме і превентивний зміст для відповідача, з метою грунтовнішого підходу до підбору кадрів, які надають і надаватимуть в майбутньому медичні послуги, перевірці їх кваліфікації і оцінювання правильності і повноти діагностики та результатів (чи наслідків) проведеного ними лікування, що в комплексі слугує метою попередження повторення таких трагедійних випадків.

12.01.2024 року від Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" надійшов відзив, в якому зазначило, що 12.03.2018 р., перед зверненням до лікаря ОСОБА_2. (16.03.2018 р.), ОСОБА_3 звертався на цілодобове приймальне відділення КНІ «ФОДКЛ ІФ ОР». Зі слів мами, ОСОБА_3 отримав удар від хлопчика в ділянці шиї. Було встановлено діагноз: «Забій м?яких тканин в ділянці шиї зліва». Спостерігався набряк та помірна болючість в ділянці шиї зліва при пальпації. Було рекомендовано консультацію в ЛОРа в плановому порядку 13.03.2018 р. Дана інформація відображена в догоспітальному клінічному протоколі на ім?я ОСОБА_3 від 12.03.2018 р. Підтвердження про виконання рекомендації консультації в ЛОРа позивач не надавав. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-482/18/пп, основним методом лікування гнійних форм лімфаденітів є хірургічний. Відповідно до Довідки про проведення службового розслідування з приводу надання медичної допомоги гр. ОСОБА_3 від 05.06.2018 р. Департаменту охорони здоров?я Івано-Франківської ОДА було встановлено, що дитина ОСОБА_3 в супроводі дідуся 09.03.2018 р. без попереднього запису вперше була оглянута дільничним педіатром КЗ «МДКЛ» Рубцовою Л,Р. Було призначено лікування та рекомендовано прибути на повторний огляд 12.03.2018 р. Хлопчик повторно був оглянутий педіатром 13.03.2018 р., лікарем призначена антибіотикотералія та рекомендовано огляд ЛОР-спеціалістом. Проте записи педіатра в медичній карті дитини відсутні, скерування до ЛОР-спеціаліста не видано. Лише 16.03.2018 р. дитина в супроводі батька звернулася до лікаря - отоларинголога ОСОБА_2 самостійно, в кабінет лікаря, без скерування та без фіксації звернення в реєстратурі. Відсутність, зі слів позивача, в консультативному висновку лікаря ОСОБА_2 всіх записів, є наслідком (а не причиною) неналежного звернення ОСОБА_1 до консультативної поліклініки. Таким чином, усе вищезазначене спростовує причинний зв?язок між діями лікаря ОСОБА_2 та настанням смерті малолітнього ОСОБА_8 . Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.06.2023 р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі ст.49 КК України в зв?язку з закінченням строків давності, а провадження відносно нього закрито. Позивач не доводить вину КНП «ІФОДКЛ ІФ ОР» у заподіянні йому моральної шкоди або наміри чи дії КНІ «ІФОДКЛ ІФ ОР», пов?язані з наміром та діями інших осіб, щодо спричинення моральної шкоди позивачеві. Слід наголосити, що КНП «ІФОДКЛ ІФ ОР» дотримано всі вимоги законодавства щодо прийняття ОСОБА_2 на роботу, призначення його на посаду, присвоєння кваліфікаційної категорії тощо. Також лікарня забезпечила всі належні умови для надання медичної допомоги пацієнтам, зокрема малолітньому ОСОБА_9 , що випливає зі змісту ухвали Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 р.

Також позивач не навів обґрунтування оцінки грошової суми морального відшкодування. Крім того, в цивільному позові про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням від 10.06.2020 р., який залишено без розгляду ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 р., позивач ОСОБА_1 оцінював моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн (два мільйони гривень), а в даному позові моральну шкоду оцінено в 4 000 000,00 грн (чотири мільйони гривень) без пояснень та обґрунтувань суми, що може свідчити про бажання безпідставного збагачення і суперечити принципам розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування. На підставі вищенаведеного, КНП «ІФОДКЛ ІФ ОР» в повному обсязі заперечує позовні вимоги ОСОБА_1 та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви (а.с.25-28).

23.01.2024 року року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2 надала до суду письмові пояснення, в який зазначила, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, посилаючись на те, що визначення у грошовому виразі моральних страждань батька, пов?язаних з втратою сина, з урахуванням психологічної, етичної, моральної сторони цього питання, є утрудненим однак, у подібних категоріях справ Верховний Суд приходив до висновку про те, що виходячи із вимог співмірності та розумності, обґрунтованою є відшкодування моральної шкоди у такому випадку у розмірі від 100 000,00 грн. до 500 000,00 грн. (а.с.38-43).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги визнала частково.

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.8).

В догоспітальному клінічному протоколі хворого на ім?я ОСОБА_3 від 12.03.2018 р. зазначено "Зі слів мами, травму отримав 12.03.2018 року в школі, отримав удар від хлопчика в ділянку шиї. Було встановлено діагноз: «Забій м?яких тканин в ділянці шиї зліва». Було рекомендовано консультацію в ЛОРа в плановому порядку 13.03.2018 р. " (а.с.31).

Відповідно до Довідки про проведення службового розслідування з приводу надання медичної допомоги гр. ОСОБА_3 від 05.06.2018 р. рекомендовано: Головному лікарю ОДКЛ Р.Котурбашу притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_10 та ОСОБА_2 за неналежне ведення медичної документації та відсутність скерування до госпіталізації дитини в стаціонар у зв`язку з атиповим перебігом захворювання (а.с.32-35).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №08-482/18/пп, незалежно від наявності або відсутності специфічного протоколу надання медичної допомоги (Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "отоларингологія" Наказом МОЗ від 24.03.2009 року №181), основним методом лікування гнійних форм лімфаденітів є хірургічний. За умови наявності синдрому загальної інтоксикації на фоні розвитку флегмони та абсцесів це положення є безваріативним, а надання 16.03.2018 року хірургічної або ЛОР-хірургічної допомоги дитині ОСОБА_3 невідкладно на місці ("cito!") або в умовах спеціалізованого стаціонару (це було показано станом дитини й підтверджено морфологічно), навіть за наявності гнійно-деструктивних ускладнень, зумовило б іншу течію захворювання, а відповідно, смерть дитини ОСОБА_3 не настала б. Таким чином існує причинний зв`язок між настанням смерті дитини ОСОБА_3 і невідповідним наданням йому медичної допомоги з 07.03.2018 року по 16.03.2018 року (включно) (а.с.81).

Відносно лікаря-отоларинголога дитячого кабінету отоларинголога консультативної поліклініки КНП "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради було порушене кримінальне провадження за ч.2 ст.140 КК України, тобто за невиконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило смерть малолітнього, потерпілими у даному провадженні визнано ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього закрито. Цивільний позов потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду (а.с.9-15).

Відповідно до ст. 82 ч. 6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові дії чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи малимісце ці дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.23ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Згідно роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованих Конституцією прав, нерідко високо оцінюють свої страждання. Тому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач аргументував та обґрунтував у позовній заяві та в судовому засіданні свої моральні страждання, які спричинила смерть сина, розмір яких він оцінює в 4 млн. грн.

Згідно частини 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Проте, встановити ціну людського життя, повернути сина неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В наслідок неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, батько втратив свого сина. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість, а втрата близької людини, свідчить про глибину таких страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсягу страждань, а також характеру немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.

Виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням того, що відповідач - КНП "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" є державною установою, фінансується з міського бюджету, згідно кошторису у розмірі 17 072 200,00 грн. та плану використання бюджетних коштів на 2024 рік, з яких значна частка коштів використовується на оплату праці, а також на придбання предметів, матеріалів, обладнання, інвентарю, медикаментів, перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування, оплата комунальних послуг тощо, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач надмірна та фактично позбавить вказану лікарську установу надавати належні послуги з лікування хворих дітей, тому визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 700 000 гривень на користь позивача.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, у загальному розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задоволити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Коновальця, 132, 76001, код ЄДРПОУ - 01993256) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Коновальця, 132, 76001, код ЄДРПОУ - 01993256) на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 - 7 000 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 10.05.2024 року

Суддя Пастернак І.А.