Постанова

від 10.09.2024 по справі 344/23859/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/23859/23

Провадження № 22-ц/4808/973/24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

секретаря Кузнєцова В.В.

з участю представників: ОСОБА_1 адвоката Петрика Б.Ф.;

з участю Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" Довбні Л.О.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 адвоката Шургот О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 травня 2024 року, постановлене в складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківськ, повний текст складено 10 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він визнаний потерпілим у кримінальному проваджені про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, а саме: в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.06.2023 року ухвалою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 140 КК Украйни на підставі ст. 49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності, а провадження відносно нього закрито. Скоєним ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням йому завдано моральної шкоди, в зв`язку з смертю його сина - малолітнього ОСОБА_3 , яка полягає в душевних стражданнях в зв`язку з втратою єдиної дитини, тяжкість і глибину яких неможливо передати та оцінити. Нестерпних душевних страждань завдають щоденні спогади про обставини смерті ОСОБА_4, який помирав задихаючись та бючись у конвульсіях. З моменту смерті ОСОБА_4 він не міг нормально сприймати життя людей довкола, замкнувся у собі, траплялися приступи панічних атак, життя втратило сенс. Крім того, сім`я стала обвинувачувати його у смерті сина, адже саме за його безпосереднім наполяганням і з його участю, за попередньою рекомендацією знайомого, він особисто привів сина ОСОБА_4 саме на прийом до лікаря ОСОБА_2 . Вказує, що лікар ОСОБА_2 не вибачався за смерть сина та медичний заклад в якому він працює жодних дій не вчиняло. Обсяг завданої йому моральної шкоди оцінює в розмірі 4 000 000,00 (чотири мільйони) гривень. Вказаний розмір шкоди становитиме і превентивний зміст для відповідача, з метою грунтовнішого підходу до підбору кадрів, які надають і надаватимуть в майбутньому медичні послуги, перевірці їх кваліфікації і оцінювання правильності і повноти діагностики та результатів (чи наслідків) проведеного ними лікування, що в комплексі слугує метою попередження повторення таких трагедійних випадків. Просив стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" на його користь моральну шкоду в розмірі 4 000 000 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" на користь ОСОБА_1 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди. В решті вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову в повному розмірі, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 700 000 грн не в повній мірі враховано глибину моральних та душевних страждань, які він пережив внаслідок смерті сина. В особу сина ОСОБА_4 ним було вкладено все життя, він був єдиною дитиною, радістю, втіхою і центром всього заради чого жили, будували плани, цілі. ОСОБА_4 був надзвичайно життєрадісною, люблячою і здібною дитиною. Мав свої уподобання, мрії, прагнув пізнавати щось нове і проявляв цікавість та інтерес до життя. З сином він проводив багато спільного часу, подорожували та спілкувались. Він був особою, яка об`єднувала довкола себе всіх членів сім`ї, до складу яких окрім нього з дружиною, входили батьки дружини, які будучи пенсіонерами також проводили з ним багато часу. З припиненням життя сина припинились соціальні зв`язки членів сім`ї, а пізніше сім`я розпалась.

19 червня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Шургот О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що при визначенні розмір моральної шкоди судом першої інстанції вірно враховано тяжкість та тривалість моральних страждань, урахував принцип розумності та справедливості та стягнув моральну шкоду в розмір 700 000 грн, що відповідає принципу співмірності.

У відзиві представник Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" зазначає про те, що лікарня забезпечила всі належні умови для надання медичної допомоги пацієнтам, зокрема малолітньому ОСОБА_5 , зокрема наявне медичне оснащення, лікарські засоби, консультація вузькопрофільного спеціаліста, комплексне обстеження. Вказує, у випадку задоволення позову у повному розмірі призведе до затримки виплати заробітньої плати працівникам.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Петрик Б.Ф. доводи апеляційної скарги підтримав, просить задовольнити подану скаргу.

Представник Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" та представник ОСОБА_2 адвокат Шургот О.В. заперечили доводи апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, яку беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості, врахував фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсягу страждань, а також характеру немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена. Також суд виходив з конкретних обставин справи, з урахуванням того, що відповідач - КНП "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" є державною установою, фінансується з міського бюджету, згідно кошторису у розмірі 17 072 200,00 грн та плану використання бюджетних коштів на 2024 рік, з яких значна частка коштів використовується на оплату праці, а також на придбання предметів, матеріалів, обладнання, інвентарю, медикаментів, перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування, оплата комунальних послуг тощо, та вважає, що сума, яку просить стягнути позивач надмірна та фактично позбавить вказану лікарську установу надавати належні послуги з лікування хворих дітей, тому визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 700 000 гривень на користь позивача.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_1 є батьком покійного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.8).

В догоспітальному клінічному протоколі хворого на ім`я ОСОБА_3 від 12.03.2018 р. зазначено "Зі слів мами, травму отримав 12.03.2018 року в школі, отримав удар від хлопчика в ділянку шиї. Було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин в ділянці шиї зліва». Було рекомендовано консультацію в ЛОРа в плановому порядку 13.03.2018 р. " (а.с.31).

Відповідно до Довідки про проведення службового розслідування з приводу надання медичної допомоги гр. ОСОБА_3 від 05.06.2018 р. рекомендовано: Головному лікарю ОДКЛ Р.Котурбашу притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 за неналежне ведення медичної документації та відсутність скерування до госпіталізації дитини в стаціонар у зв`язку з атиповим перебігом захворювання (а.с.32-35).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №08-482/18/пп, незалежно від наявності або відсутності специфічного протоколу надання медичної допомоги (Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "отоларингологія" Наказом МОЗ від 24.03.2009 року №181), основним методом лікування гнійних форм лімфаденітів є хірургічний. За умови наявності синдрому загальної інтоксикації на фоні розвитку флегмони та абсцесів це положення є безваріативним, а надання 16.03.2018 року хірургічної або ЛОР-хірургічної допомоги дитині ОСОБА_3 невідкладно на місці або в умовах спеціалізованого стаціонару (це було показано станом дитини й підтверджено морфологічно), навіть за наявності гнійно-деструктивних ускладнень, зумовило б іншу течію захворювання, а відповідно, смерть дитини ОСОБА_3 не настала б. Таким чином існує причинний зв`язок між настанням смерті дитини ОСОБА_3 і невідповідним наданням йому медичної допомоги з 07.03.2018 року по 16.03.2018 року (включно) (а.с.81).

Відносно лікаря-отоларинголога дитячого кабінету отоларинголога консультативної поліклініки КНП "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради було порушене кримінальне провадження за ч.2 ст.140 КК України, тобто за невиконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило смерть малолітнього, потерпілими у даному провадженні визнано ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього закрито. Цивільний позов потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду (а.с.9-15).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода може полягати зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) та від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 (провадження № 61-22818св19).

Встановивши фактичні обставини справи,зокрема, що згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №08-482/18/пп, незалежно від наявності або відсутності специфічного протоколу надання медичної допомоги (Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "отоларингологія" Наказом МОЗ від 24.03.2009 року №181), основним методом лікування гнійних форм лімфаденітів є хірургічний. За умови наявності синдрому загальної інтоксикації на фоні розвитку флегмони та абсцесів це положення є безваріативним, а надання 16.03.2018 року хірургічної або ЛОР-хірургічної допомоги дитині ОСОБА_3 невідкладно на місці або в умовах спеціалізованого стаціонару (це було показано станом дитини й підтверджено морфологічно), навіть за наявності гнійно-деструктивних ускладнень, зумовило б іншу течію захворювання, а відповідно, смерть дитини ОСОБА_3 не настала б. Таким чином існує причинний зв`язок між настанням смерті дитини ОСОБА_3 і невідповідним наданням йому медичної допомоги з 07.03.2018 року по 16.03.2018 року та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач зазнаd моральних страждань, які виявилися у душевних стражданнях зумовлених смертю його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи заявлений розмір на відшкодування моральної шкоди в сумі 4 000 000 грн, посилався на те, що з моменту смерті сина ОСОБА_4 він не міг нормально сприймати життя людей довкола, замкнувся у собі, траплялися приступи панічних атак, життя втратило сенс та порушує його звичайний спосіб життя, що призводить до душевних страждань, переживань та втрати можливостей.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2021 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що відповідач довів відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, апеляційний суд приходить до висновку, що на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 000 000,00 грн, як грошової компенсації моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування шкоди, завданої позивачу смертю неповнолітнього сина та збільшивши її розмір з 700 000 грн до 1 000 000 грн з урахуванням усіх встановлених обставини у справі в їх сукупності, глибини душевних страждань позивача, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості,такий розмір моральної шкоди не призведе до збагачення, а буде достатнім, співмірним та справедливим.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, але неправильно визначено розмір компенсації моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Івано-Франківського міського суду від 09 травня 2024 року необхідно змінити, збільшити розмір моральної шкоди та стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" на користь ОСОБА_1 1 000 000 грн (один мільйон гривень) у відшкодування моральної шкоди.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення не по суті, а тільки в частині розміру компенсації моральної шкоди та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 травня 2024 року змінити. Збільшити розмір моральної шкоди та стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" на користь ОСОБА_1 1 000 000 грн (один мільйон гривень) у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

І.О.Максюта