Рішення

від 10.05.2024 по справі 364/67/24

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/67/24

Провадження № 2/364/100/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК АГРО», ЄДРПОУ 41854992, адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, 7 А,

представник позивача: адвокат Агудалічев Олександр Олександрович, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЗР № 21/1700 від 16.10.2018 р., адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Театральна, 9, оф.26,

до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ», ЄДРПОУ 43143547, адреса: 09001, Київська область, Білоцерківський район, м. Сквира, вул. Київська, 34,

про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

встановив:

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК-АГРО» в особі представника адвоката Агудалічева О.О. звернулися з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ» (далі - Відповідач 2), в якому просять визнати недійсним договір оренди землі б/н від 14 липня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 43143547) щодо земельної ділянки площею 3,3201 га з кадастровим номером 3221682800:04:003:0012 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 43143547) на земельну ділянку з кадастровим номером 3221682800:04:003:0012, загальною площею 3,3201 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2023 р., номер запису про інше речове право 51989534 і судові витрати, які Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК-АГРО» (код ЄДРПОУ 41854992) понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, покласти на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 43143547).

Позивач зазначив,що 10 липня 2023 року ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» уклало договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з ОСОБА_1 . За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 надала в користування, а Позивач прийняв в користування строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 3,3201 га, яка знаходиться на території Володарської селищної ради, Білоцерківського району, Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області), кадастровий номер 3221682800:04:003:0012, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія договору додається). З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що державним реєстратором Володарської селищної ради Київської області Сухановим Дмитром Миколайовичем було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,3201 га з кадастровим номером 3221682800:04:003:0012, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за орендарем ТОВ «РУЖИНСЬКЕ» на підставі договору оренди землі б/н від 14 липня 2023 року, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та юридичною особою ТОВ «РУЖИНСЬКЕ». Позивач зазначає, що дана обставина перешкоджає позивачу зареєструвати своє право емфітевзису на земельну ділянку площею 3,3201 га з кадастровим номером 3221682800:04:003:0012 на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 10.07.2023 р. Як вбачається із вищевикладеного, договір оренди землі б/н від 14.07.2023 р. укладено пізніше ніж договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 10.07.2023 р., що свідчить про наявність підстав для визнання договору оренди землі б/н від 14.07.2023 р. недійсним, оскільки укладення договору оренди землі з іншою юридичною особою без попереднього припинення або розірвання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з дійсним її землекористувачем суперечить нормам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, а також умовам чинного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б\н від 10.07.2023 р., у зв`язку з чим порушує права позивача, як законного землекористувача, якому ця земельна ділянка була надана в користування раніше.

За таких обставин, позивач звернувсь до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 06.02.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 18.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2024 року.

04.03.2024року представникВідповідача 1 адвокатРашкова В.В.подала відзивна позовнузаявувякому вказала,що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Київської області, Володарського району, Капустинської сільської ради.

3 14.07.2013 року між Відповідачем 1 та ТОВ «ЕЛІТНО-НАСІННЄВА АГРОФІРМА «МРІЯ» було укладено договір оренди землі строком на 10 років, який було припинено в передбачений законодавством спосіб. Після припинення договірних відносин з попереднім орендарем, Відповідач 1, як власник земельної ділянки, досягнувши домовленостей щодо істотних умов уклав договір оренди землі з ТОВ «РУЖИНСЬКЕ», який було зареєстровано в ЄДРРП в порядку, визначеному чинним законодавством. А відтак, Відповідач 1 передав належну йому земельну ділянку у користування Відповідача 2. Окрім того, дізнавшись про закінчення терміну дії договору оренди землі між Відповідачем 1 та ТОВ «ЕЛІТНО-НАСІННЄВА АГРОФІРМА «МРІЯ», ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» запропонувало укласти договір оренди з їх організацією. Для цього Відповідач 1 надав позивачу копію паспорту та ідентифікаційного коду, правовстановлюючі документи на землю для підготовки договору. Окрім цього, Відповідач 1 отримав пропозицію про укладення договору оренди землі від Відповідача 2. Визначивши для себе більш вигідні умови співпраці, Відповідач 1 уклав договір із Відповідачем 2, який у відповідності до чинного законодавства було зареєстровано в ЄДРРП на нерухоме майно. Разом з тим, Відповідач 1 повідомив позивача про те, що не планує надавати йому в оренду землю та просив повернути надані йому документи, нащо позивач в категоричній формі повідомив, що домовленості в силі. Та в той час діяв договір з іншою організацією, тому посилання позивача що договір укладений в дану дату про те, що у Відповідача 1 передав землю позивачу не відповідають дійсності та спрямовуються моментом припинення договору з ТОВ «ЕЛІТНО-НАСІННЄВА АГРОФІРМА «МРІЯ».

Аналізуючи суть та зміст позовних вимог, вважають їх такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено факту недійсності оскаржуваного правочину, не обгрунтовано суті порушених законних прав позивача. Тому просила відмовити в задоволенні позову про визнання недійсними договорів оренди землі б/н від 14 липня 2023 року та скасування державної реєстрації іншого речового права в повному обсязі.

12.03.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив в якому він зазначає, що 10 липня 2023 року ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» уклало договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з ОСОБА_1 . За умовами зазначеного договору Відповідач-1 надав в користування, а Позивач прийняв в користування строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 3,3201 га, яка знаходиться на території Володарської селищної ради, Білоцерківського району, Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області), кадастровий номер 3221682800:04:003:0012, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія договору додається). При цьому 14.07.2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі б/н від 14 липня 2023 року, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_1 (Відповідач-1) та юридичною особою ТОВ «РУЖИНСЬКЕ». Як вбачається із вищевикладеного договір оренди землі б/н від 14.07.2023 року укладено пізніше, ніж договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 10.07.2023 року, що свідчить про наявність підстав для визнання договору оренди землі б/н від 14.07.2023 року недійсним.

Оспорюваний договір оренди укладено відповідачами щодо земельної ділянки, яка перебуває в користуванні на підставі діючого договору емфітевзису. На підтвердження того, що договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 10.07.2023р. діяв на час укладення спірного договору оренди землі б\н від 14.07.2023р. Так, Позивач і Відповідач-1, які є сторонами вказаного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), дійшовши згоди щодо всіх його істотних умов, склали і підписали відповідний письмовий документ (договір), таким чином, надавши згоду у встановленій формі. Саме тому, в силу положень вимог закону договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов. Укладення Відповідачем-1 договору оренди землі з Відповідачем-2 без попереднього припинення або розірвання договору емфітевзису з Позивачем суперечить вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та умовам чинного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б\н від 10.07.2023р. Відтак немає підстав вважати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б\н від 10.07.2023р. таким, що припинив свою дію. Таким чином, Відповідач-1 не мав права передавати земельну ділянку в оренду будь-якій іншій особі, у тому числі Відповідачу-2, і відповідно укладати із ним договір оренди. Такі дії Відповідача-1 є недобросовісними та виходять за межі здійснення цивільних прав, визначених ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України. Внаслідок укладення оскаржуваного договору оренди землі б\н від 14.07.2023р. Відповідач-2 отримав право користування земельною ділянкою, що порушує право Позивача, як землекористувача за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б\н від 10.07.2023р., на реалізацію своїх прав щодо тієї самої земельної ділянки та перешкоджає останньому володіти та користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.

Саме тому, заперечення Відповідача-1 викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими та передчасними.

26.03.2024року представникВідповідача 2подав відзивна позовнузаяву вякому зазначив,що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Київської області, Володарського району. 14.07.2023 року Відповідач 1, як власник земельної ділянки, досягнувши домовленостей щодо істотних умов уклав договір оренди землі з ТОВ «РУЖИНСЬКЕ», який було зареєстровано в ЄДРРП в порядку, визначеному чинним законодавством. А відтак, Відповідач 1 передав належну йому земельну ділянку у користування Відповідача 2. Цивільні права та обов`язки на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації. Тому, орендар набуває право оренди використання земельної ділянки з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору.

Саме тому, просить відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 14 липня 2023 року та скасування державної реєстрації іншого речового права в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Агудалічев Олександр Олександрович позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Представник ОСОБА_1 адвокат Рашкова В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечила проти позовних вимог.

Представник Товариствазобмеженоювідповідальністю«РУЖИНСЬКЕ» в судове засідання не з`явивсь, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у наданому відзиві просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке грунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 липня 2023 року ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» уклало договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з ОСОБА_1 (а.с. 19-20).

Згідно з інформацією зДержавного реєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна зареєстраційним № 2807520432216від 14.07.2023року,земельна ділянкаплощею 3,3201га,з кадастровимномером 3221682800:04:003:0012цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 18).

За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 надала в користування, а Позивач прийняв в користуання строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 3,3201 га, яка знаходиться на території Володарської селищної ради, Білоцерківського району, Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області), кадастровий номер 3221682800:04:003:0012, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 19-20).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Володарської селищної ради Київської області Сухановим Дмитром Миколайовичем було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,3201 га з кадастровим номером 3221682800:04:003:0012, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за орендарем ТОВ «РУЖИНСЬКЕ» на підставі договору оренди землі б/н від 14 липня 2023 року, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ТОВ «РУЖИНСЬКЕ» (а.с. 18).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 09.07.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕЛІТНО-НАСІННЄВА АГРОФІРМА «МРІЯ» було укладено договір оренди землі строком на 10 років, який було припинено після припинення договірних відносин з попереднім орендарем (а.с. 99-100).

14.07.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «РУЖИНСЬКЕ» було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в ЄДРРП від 14.07.2023 року номер запису про інше речове право: 51989534 (а.с. 18).

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і

розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За частиною другоюстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокремаЗемельним КодексомУкраїни,Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIVвизначено, що оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 4ст. 124 Земельного кодексу Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідност. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першоїст. 792 ЦК України,статті 13 Закону України «Про оренду землі»за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст.395, ст.407 ЦК України,ст. 102-1 ЗК Україниправо користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 6ст. 93 ЗК Україниорендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно дост. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимогст. 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності. У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За ст. 16 укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Стаття 17 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220. При цьому підписи сторін є одним із обов`язкових реквізитів договору, які повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити зазначеному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частини 1, 5статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частиною 1 статті 14 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Такі норми передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі». За змістом статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації. Отже, орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору. Водночас, загальними положеннями Цивільного кодексу України, які стосуються будь-яких видів договорів, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України). Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої палати Верховного Суду (Постанова ВП СВ від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17), де зазначено, що застосування судом норм права без врахування останньої правової позиції ВП ВС є підставою вважати, що рішення прийняті із неправильним застосуванням норм права, а тому підлягають скасуванню. Про набрання договором оренди земельної ділянки чинності йдеться у постанові ВП ВС від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14. Ця постанова, зокрема, уособлює виникнення права оренди земельної ділянки з укладення договору оренди та його державної реєстрації. Відповідно, реалізація права оренди настає лише після реєстрації такого договору, здійснити яку зобов`язаний орендар. Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду №471/761/17-ц від 30 липня 2020 року встановлює наступне: Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1. пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2. наявність підстав для оспорювання правочину; 3. встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Верховний Суд вказав, що відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі №6-1512цс16 зазначено, що суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до п. 7.7 договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 10.07.2023 р. укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим Землекористувачем з моменту державної реєстрації такого права. Проте позивач маючи час до 14.07.2023 року не здійснив державної реєстрації, та не надав до суду належних доказів того, чому він не звернувся до органів державної реєстрації речових прав (а.с. 19-20).

Підсумовуючи викладене, аналізуючи суть та зміст позовних вимог, слід вважати такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено факту недійсності оскаржуваного правочину та не надано його суду для дослідження і не витребувано його від відповідачів, згідно чинного законодавства, також позивачем не надано в повному обсязі підтверджуючих повноваження документів на укладення договору про надання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 10.07.2023 р, оскільки даний договір підписаний між ОСОБА_1 та керівником ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» ОСОБА_2 (а.с. 19-20), але підтвердження повноважень керівника ТОВ «АТЛАНТІК-АГРО» Кваші В.Л. позивачем не надано, з наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником є ОСОБА_3 (а.с. 23). Та відповідно до п. 7.7 договору (емфітевзис) б\н від 10.07.2023 р. договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б\н від 10.07.2023р вважається набутим Землекористувачем з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За умов ч. 1 та ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»: орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі; право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно ст. ст. 125 та 126 ЗК України: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Частиною 1 ст. 26 цього Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ст. 17 Закону 161-XIV, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 3, 15, 16 ЦК України, кожен має право на судовий захист порушеного цивільного права.

Подібна позиція зазначена Верховним Судом, відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом (№471/761/17-ц). Зокрема, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. ст. 77-81 ЦПК України, надані суду докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, заслухавши сторони, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 14 липня 2023 року та скасування державної реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 43143547) на земельну ділянку з кадастровим номером 3221682800:04:003:0012, загальною площею 3,3201 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2023р., номер запису про інше речове право 51989534.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, тому понесені судові витрати у виді судового збору, вважає за необхідне залишити за позивачем.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.2,4,26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 5, 6, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.1,13,93,124,125,126,152,102-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 11,205,207,210,395,407,409-410,626-631,638-640,792ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76- 81, 141, 259, 258, 263-268, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенніпозовуТовариствазобмеженоювідповідальністю«АТЛАНТІК-АГРО» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖИНСЬКЕ», про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відмовити повністю.

Понесені судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст рішення складено 10.05.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко