Рішення

від 01.05.2024 по справі 369/15022/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15022/21

Провадження № 2-62/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Обухівськогорайонного судуКиївської областів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,треті особи:Обухівська міськарада Київськоїобласті,Києво-Святошинськарайонна державнаадміністрація Київськоїобласті,про визнаннядоговору емфітевзисунедійсним таскасування рішенняпро державнуреєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), ОСОБА_5 (далі позивач-2, ОСОБА_5 ) звернулись до суду з позовомдо ОСОБА_4 (далі відповідач, ОСОБА_4 ), треті особи: Копачівська сільська рада Обухівського району Київської області (далі третя особа-1), Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області (далі третя особа-2, Києво-Святошинська РДА), в якому просять: визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,7001 га за кадастровим номером: 3223184200:07:009:0008, укладений 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45518999 від 14.02.2019 року, прийняте державним реєстратором Києво-Святошинської РДА Ткаченко Дарією Володимирівною, на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладеного 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивачі зазначають, що вони мають у спільній частковій власності (по 1/2 частині кожна) земельну ділянку загальною площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

ОСОБА_1 володіє 1/2 частиною вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.05.2018 року № 1-1519, виданого державним нотаріусом Обухівської нотаріальної державної контори Київської області. ОСОБА_5 володіє 1/2 частиною вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.05.2018 року № 1-1516, виданого державним нотаріусом Обухівської нотаріальної державної контори Київської області.

Позивачі зазначають, що в липні 2021 року вони втратили оригінал вищевказаного свідоцтва про право власності на спадщину, а в серпні 2021 року їм стало відомо, що на дану земельну ділянку відповідачем ОСОБА_4 оформлено право користування земельною ділянкою та внесено запис до державного реєстру, запис про інше речове право № 30286561 від 07.02.2019 року. Проте, позивачі не підписували договір з відповідачем та право користування земельною ділянкою нікому не надавали.

Враховуючи наведене, позивачі вважають недійсним оскаржуваний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису).

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 13, 182, 203, 215, 395, 407, 408, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позивачі звернулись до суду з указаним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: Копачівська сільська рада Обухівського району Київської області, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про визнання договору емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію передано за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

Згідно зі ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомуст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.08.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: Копачівська сільська рада Обухівського району Київської області, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про визнання договору емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію залишено без руху.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31.08.2022 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено підготовче судове засідання на 03.10.2022 року.

25.10.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити повністю в задоволенні позову.

Відзив обґрунтований тим, що 27.12.2018 року між позивачем-1 та відповідачем укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (Договір-1), за яким позивач-1 передала відповідачу у користування належну їй 1/2 частку спірної земельної ділянки. Договір-1 підписаний як відповідачем так і позивачем-1. Також, 27.12.2018 року укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (Договір-2), за яким позивач-2 передала відповідачу у користування належну їй 1/2 частку спірної земельної ділянки. Договір-2 підписаний як відповідачем так і позивачем-2. Вказані договори є укладеними (вчиненими) з дотриманням вимоги щодо форми договорів. Право користування земельною ділянкою було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2019 року, номер запису: 30286561, що підтверджується Витягом про реєстрацію іншого речового права № 156235027 від 14.02.2019 року. Отже, зазначені договори укладені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.11.2022 року замінено у цивільній справі за вищевказаним позовом третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Копачівську сільську раду Обухівського району Київської області на її правонаступника Обухівську міську раду Київської області.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.11.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про забезпечення позову у даній цивільній справі відмовлено.

09.11.2022 року до суду надійшла відповідь позивачів на відзив відповідача на позовну заяву, у якій зазначено, що підписи на Договорі-1 та Договорі-2 стоять позивачів, проте договори позивачі не підписували. Позивачі підписували пусті бланки та інші документи стосовно отримання відповідних витягів та реєстрації земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,7001 га на ім`я позивачів, оскільки звертались до відповідача за допомогою в оформленні документів на право на спадщину. Отже, відповідач під впливом обману, під час дії доручення, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 27.06.2017 року за № 883, на реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно, розташоване на території с. Копачів Обухівського району Київської області. Позивач-1 жодних нотаріальних доручень відповідачу не надавала.

08.12.2022 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивачів на відзив на позовну заяву, у яких зазначено, що доводи позивачів є необґрунтованими та не спростовують аргументи відповідача. Також, фінансові питання виходять за межі предмета позову.

22.12.2022 року до суду надійшла відповідь позивачів на заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що позивачі підписали порожні сторінки, без тексту, після чого відповідач надрукував на них текст договорів користування спірною земельною ділянкою, про що також свідчать виправлення щодо строку дії договорів. Договори не були укладені сторонами, оскільки відповідач не виконав істотних умов договорів щодо оплатності. Також, з наданих до заперечень договорів убачається невідповідність, що тексти договорів та актів приймання-передачі земельної ділянки були скореговані під підписи сторін, тобто текст з`явився пізніше підписів. Отже, відповідач шляхом обману отримав підписи на документах та оформив у користування земельну ділянку позивачів.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.06.2023 року провадження у даній цивільній справі зупинено у зв`язку із смертю ОСОБА_5 , до залучення у справі правонаступника.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.01.2024 року поновлено провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 12.02.2024 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.03.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: Обухівська міська рада Київської області,Києво-Святошинськарайонна державнаадміністрація Київськоїобласті,про визнаннядоговору емфітевзисунедійсним таскасування рішенняпро державнуреєстрацію тапризначено цивільнусправу досудового розглядупо суті в загальному позовному провадженні на01.05.2024 року.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2018 року, виданого ОСОБА_1 державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Плющ Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1516, спадкоємицями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: на 1/2 частку його дружина ОСОБА_5 ; на 1/2 частку його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області. Дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом виданий ОСОБА_1 замість втраченого 13.08.2021 року; свідоцтво про право на спадщину за законом видане Обухівською районною державною нотаріальною конторою 30.05.2018 року.

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125623740 від 30.05.2018 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частки земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Київська область, Обухівський район, с/рада Копачівська.

Відповідно до копії дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2018 року, виданого ОСОБА_5 державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Плющ Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1519, спадкоємицями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: на 1/2 частку його дружина ОСОБА_5 ; на 1/2 частку його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області. Дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом виданий ОСОБА_5 замість втраченого 13.08.2021 року; свідоцтво про право на спадщину за законом видане Обухівською районною державною нотаріальною конторою 30.05.2018 року.

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125623818 від 30.05.2018 року ОСОБА_5 є власником 1/2 частки земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Київська область, Обухівський район, с/рада Копачівська.

Відповідно до копії договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 право користування 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада. Згідно з п. 2.3 цього договору сторони домовилися, що термін дії договору спливає 27.12.2067 року.

Згідно з п. 7.1 договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року цей договір вважається укладеним з моменту його підписання.

Відповідно до копії акту прийому-передачі земельної ділянки до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняв у користування земельну ділянку, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, площа 2,7001 га, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада.

Згідно з копією договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 право користування 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада. Згідно з п. 2.3 цього договору сторони домовилися, що термін дії договору спливає 27.12.2067 року.

Згідно з п. 7.1 договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право) від 27.12.2018 року цей договір вважається укладеним з моменту його підписання.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 156235027 від 14.02.2019 року та Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 271080623 від 18.08.2021 року) 07.02.2019 року державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Ткаченко Д.В. зареєстровано право користування земельною ділянкою площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), серія та номер: -, виданий 27.12.2018 року, видавник: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , відомості з ДЗК, серія та номер: 7714588, виданий 07.02.2019 року, видавник: Державний земельний кадастр, Акт прийому передачі земельної ділянки до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), серія та номер: -, виданий 27.12.2018 року, видавник: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45518999 від 14.02.2019 року. Строк дії права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису): 27.12.2067 року. Правокористувач, «Емфітевт»: ОСОБА_4 ; власники: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просить: визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,7001 га за кадастровим номером: 3223184200:07:009:0008, укладений 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45518999 від 14.02.2019 року, прийняте державним реєстратором Києво-Святошинської РДА Ткаченко Дарією Володимирівною, на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладеного 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Статтею 11 ЦК Українипередбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно дост. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписамич.1ст. 627 ЦК Українивідповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв діловогообороту,вимог розумностіта справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 цього Кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2018року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 право користування 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада. Згідно з п. 7.1 договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року цей договір вважається укладеним з моменту його підписання.

Відповідно до копії акту прийому-передачі земельної ділянки до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняв у користування земельну ділянку, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, площа 2,7001 га, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада.

Крім того,27.12.2018року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за яким ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 право користування 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада. Вказана земельна ділянка передана в користування ОСОБА_4 за актом прийому-передачі земельної ділянки до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року.

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

За положеннями ч.ч. 1, 8 ст. 102-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно доЦивільного кодексу України.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За домовленістюсторін договорипро наданняправа користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб абодля забудовиможуть бутипосвідчені нотаріально.

Власник земельноїділянки такожможе встановитивимогу нотаріальногопосвідчення договорівпро наданняправа користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис)або длязабудови (суперфіцій)та скасуватитаку вимогу.Встановлення (скасування)вимоги єодностороннім правочином,що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 4 цього Закону визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис).

З матеріалів справи вбачається, що право користування земельною ділянкою площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27.12.2018 року (видавник: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ), зареєстровано 07.02.2019 року державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Ткаченко Д.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45518999 від 14.02.2019 року, що підтверджується копіями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 156235027 від 14.02.2019 року та Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 271080623 від 18.08.2021 року).

Доводи позивача про те, що оскаржуваний договір емфітевзису підлягає визнанню недійсним, оскільки він не посвідчений нотаріально, суд оцінює критично з огляду на те, що за загальним правилом договір емфітевзису не підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 209 ЦК України, ч. 8 ст. 102-1 ЗК України).

Також, матеріали справи не містять встановленої власником земельної ділянки (позивачем) вимоги нотаріального посвідчення оскаржуваного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), яка є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню, та є обтяженням речових прав на земельну ділянку, що підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом, як це передбачено ч. 8 ст. 102-1 ЗК України.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою позовних вимог про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,7001 га за кадастровим номером: 3223184200:07:009:0008, укладеного 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивач зазначає також те, що вона та ОСОБА_5 не підписували договір з ОСОБА_4 та не надавали йому право користування вказаною земельною ділянкою.

Зокрема, позивач вказує, що підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору емфітевзису є те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підписали порожні сторінки, без тексту, після чого відповідач надрукував на них текст договорів користування спірною земельною ділянкою. Позивач вважає, що тексти договорів та актів приймання-передачі земельної ділянки були скореговані під підписи сторін, тобто текст з`явився пізніше підписів. Отже, відповідач шляхом обману отримав підписи на документах та оформив у користування земельну ділянку позивачів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм ст. 230 ЦК України свідчить про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення.

Тобто, при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.

Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд вважає, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження її доводів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підписали порожні сторінки, без тексту, а відповідач надрукував на них текст договорів емфітевзису, тобто, шляхом обману отримав підписи на документах та оформив у користування земельну ділянку позивача.

Отже, позивач не довела, що на момент укладення оспорюваного договору емфітевзису існували обставини, які зумовлюють визнання цього договору недійсним, оскільки оскаржуваний договір емфітевзису та акт приймання-передачі земельної ділянки підписано сторонами та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання (припинення), якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

Зокрема, позивач зазначає, що оскаржуваний договір не був укладений сторонами, оскільки відповідач не виконав істотних умов договору щодо оплатності.

Суд звертає увагу, що несплата користувачем землі платежів за договором емфітевзису не є підставою для визнання цього договору недійсним, а може бути підставою для розірвання (припинення) договору у встановленому законом порядку.

Оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору емфітевзису, при встановленні обставин, що оскаржуваний договір емфітевзису підписаний сторонами, при цьому, позивач визнає, що на оскаржуваному договорі міститься належний їй підпис, крім того, договір містить усі істотні умови та зареєстрований у встановленому законом порядку, суду не доведено, що позивач помилилась щодо природи договору чи уклала його внаслідок введення в оману відповідачем, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору емфітевзису недійсним.

Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач у позовних вимогах просить визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,7001 га за кадастровим номером: 3223184200:07:009:0008, укладений 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2018 року укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Предметом договору є право користування 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада.

Також, 27.12.2018 року укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Предметом договору є право користування 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,7001 га, кадастровий номер: 3223184200:07:009:0008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, Копачівська сільська рада.

Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,7001 га за кадастровим номером: 3223184200:07:009:0008, укладеного 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , який просить визнати недійсним позивач, матеріали справи не містять.

Позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45518999 від 14.02.2019 року, прийнятого державним реєстратором Києво-Святошинської РДА Ткаченко Дарією Володимирівною, на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладеного 27.12.2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , є похідною від основної вимоги про визнання договору емфітевзису недійсним, отже, задоволенню також не підлягає.

За положеннями ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору емфітевзису недійсним, а відтак, про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202-204, 215, 230, 407, 626, 627, 638, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 102-1, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.3-5,7-13,17,43,49,76-81,258, 259,263-265,352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Обухівська міська рада Київської області, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про визнання договору емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ.Г. Сташків