Ухвала

від 10.05.2024 по справі 1-393/11

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 1-393/11

Провадження №1-в/524/118/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2024 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з уч. прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці клопотання заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_4 про заміну покарання у порядку, передбаченому п.23 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України,

ВСТАНОВИВ:

З клопотання вбачається, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.04.2011 ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст. 389, ст.ст. 71, 72 КК України до 3 місяців 5 днів арешту. Даний вирок суду звернуто до виконання і 04.05.2011 надіслано до Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області. У зв`язку з ухиленням ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком суду від 06.04.2011 працівниками поліції 30.12.2013 заведено ОРС №59/16 та на даний час засуджений перебуває у розшуку. На підставі вищевикладеного заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури просить замінити засудженому ОСОБА_5 невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.04.2011 у виді арешту на апробаційний нагляд із співвідношенням один день арешту на два дні апробаційного нагляду.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, матеріали кримінальної справи, встановив наступне.

Пунктом 23 розділ II "Прикінцеві та перехідні положення" КПК України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань" засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, замінити невідбуту частину покарання на інший вид покарання відповідно до статті 72 цього Кодексу".

Як вбачається з клопотання прокурора ОСОБА_5 на даний час не відбуває покарання у виді арешту, а отже підстави для заміни йому невідбутої частини покарання на інший вид покарання відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке:

Згідно з ч.1, 3 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п' ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Частиною 2 ст. 80 КК України встановлено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням призначеним за вироком суду.

На підставі ч.4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин.

Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в Кримінальному кодексі України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Загальними умовами, за яких особа, звільняється від відбування покарання відповідно до ст. 80 КК України, є: закінчення зазначених у ч. 1 ч.3 ст. 80 строків; не вчинення протягом цих строків нового злочину; не ухилення засудженого від відбування покарання.

Отже, тривалість строків давності, передбачених, зокрема, п.1-5 ч. 1 ст. 80 КК України, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у тому числі остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків та початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи вирок Автозаводського районного суду м.. Кременчука , яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст. 389, ст.ст. 71, 72 КК України до 3 місяців 5 днів арешту набрав законної сили 21.04.2011 року та 04 травня 2011 року направлений на виконання.

Разом із цим розшукова справа на засудженого заведена лише 30.12.2013 року, тобто більше ніж через два роки після набрання вироком законної сили. Даних про те, що ОСОБА_5 впродовж строків встановлених пунктом 1 ч.1 ст. 80 КК України ухилявся від відбування покарання, або ним було вчинено новий злочин матеріали справи не містять.

Наведені обставини можуть свідчити про закінчення строків давності виконання обвинувального вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.04.2011 року.

Такий висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування ст. 80 КК України. Так, правовим висновком Верховного Суду України, наведеному у постанові від 24.12.2015 року у справі № 5-324кс15, передбачено, що стаття 80 КК передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Аналогічно у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.11.2022 року у справі №754/17643/21 викладена наступна правова позиція, так статтею 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано зокрема у строк 2 роки в разі засудження до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та З цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Вказана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Верховним Судом акцентується увага на безумовності звільнення засудженого від відбування покарання у випадку спливу строків, встановлених ст. 80 КК України.

Таким чином, поза межами граничного строку виконання вироку, прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання на інший вид покарання буде суперечити загальним засадам кримінального провадження та вважатися таким, що прийняте з істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання прокурора на теперішній час відсутні.

Керуючись ст. 72,80 КК України, ст.ст. 537, 539, розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури про заміну покарання призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.04.2011 року в порядку, передбаченому п.23 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом семи днів.

Суддя ОСОБА_6