Ухвала

від 03.02.2020 по справі 1-393/11

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1-393/11

Провадження № 1-в/461/25/20

УХВАЛА

03.02.2020 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

встановив:

представник Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений постановою слідчого прокуратури м. Львова ОСОБА_4 в межах кримінальної справи №181-0226 на нежитлові підвальні приміщення з індексами 11-1, 11-2, 11-3, площею 27,3 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Барвінських, 4.

Клопотання мотивує тим, що в межах даної кримінальної справи 08.12.2011 року Галицьким районним судом м. Львова ухвалено вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України. Однак, вказаним вироком не було вирішено питання речових доказів, якими як вказує заявник є нежитлові підвальні приміщення з індексами 11-1, 11-2, 11-3, площею 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема не скасовано арешт.

На даний момент, на думку заявника, відпала потреба у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки нежитлові підвальні приміщення є власністю Львівської міської ради.

Заявник в судовому засіданні клопотання підтримала, з мотивів, наведених у ньому.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, про дату судового засідання повідомлені належним чином. Згідно положень чинного КПК України, неявка учасників процесу не є перешкодою для розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Як видно з матеріалів клопотання, заявник звертається до суду, посилаючись на правові норми КПК України, які регламентують питання скасування арешту на стадії досудового розслідування. Зокрема, керуючись ст.174 КПК України, просить зняти арешт з майна, що є його власністю, при цьому не оскаржуючи дій (бездіяльності) слідчого, які пов`язаних із винесенням постанови про закриття провадження або будь-які дії (бездіяльність) органу досудового розслідування.

Частиною 1 ст.26 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Слідчим суддею встановлено наступне.

Постановою слідчого прокуратури м. Львова ОСОБА_4 в межах кримінальної справи №181-0226 накладено арешт на нежитлові підвальні приміщення з індексами 11-1, 11-2, 11-3, площею 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 08.12.2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України. Вирок набрав законної сили 24.12.2011 року.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені устатті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першійстатті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантованастаттею 391 цього Кодексуможливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

У даному випадку, арешт на спірне майно було накладено у кримінальній справі, у якій, зокрема заявник не є стороною кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому згідно з п. 9 розділу XI«Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України2012 року, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (ч. 2 ст. 174 КПК України 2012 року).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України 2012 року).

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено ст. 174 КПК України 2012 року, і відповідно таке питання підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Проте, вказаний арешт було накладено органом досудового слідства під час процесу досудового слідства у вказаній кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. Крім цього, як вбачається із заяви на даний час кримінальна справа судом розглянута та у ній винесено кінцеве процесуальне рішення.

Таким чином, якщо арешт було накладено органом досудового слідства під час процесу досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, розгляд зазначеної справи має відбуватись в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 450/1411/16 (провадження № 14-477цс19).

Зважаючи на наведене, приймаючи до уваги той факт, що арешт на майно накладено в межах кримінальної справи на підставі положень КПК України 1960 року, досудове розслідування по справі завершено та винесено вирок, який набрав законної сили, вважаю, що вирішення питання про зняття арешту з майна виходить за межі компетенції слідчого судді, а тому у задоволенні клопотання представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_3 про скасування арешту майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6