Рішення

від 02.05.2024 по справі 953/1084/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1084/21

н/п 2/953/138/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Колесник С.А.,

при секретарі судових засідань - Півоваровій Д.В.,

за участю представника позивача адвоката Залеської А.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Адамової І.Х.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харкові цивільнусправу №953/1084/21за позовноюзаявою ОСОБА_2 ,яка єправонаступником ОСОБА_3 ,до ОСОБА_4 ,Товариства зобмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС», Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни, Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна із незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна із незаконного володіння, відповідно до якого просить:

-Визнати протиправними дії Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни в частині реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.11.2020 року, номер запису про право власності 39272093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226165963101;

-Визнати протиправним рішення Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55416990 від 30.11.2020 року про реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ;

-Скасувати рішення Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55416990 від 30.11.2020 року, та реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30.11.2020 року, номер запису про право власності 39441606, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226165963101;

-Визнати недійсним з моменту укладання Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.11.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_4 , посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем Іваном Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі №7009;

-Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; судові витрати, понесені позивачем, покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та позивачем було укладено Кредитний договір №МL700/1189/2008. У вигляді кредиту позивач отримав 1159130,00 грн. на строк до 05.06.2023 року. Того ж дня, 05.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та позивачем було укладено Договір іпотеки №РМL700/1189/2008. За цим договором предметом іпотеки стала належна йому квартира АДРЕСА_1 . Ця квартира була придбана ОСОБА_3 в 2006 році, а цільове призначення кредиту - на споживчі цілі, тобто, він не використовував кредитні кошти на купівлю вказаної квартири.

У подальшому право вимоги за цим Кредитним договором ПАТ «ОТП Банк» було передано до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Договором факторингу від 05.06.2014 року разом з правами Іпотекодержателя за Договором іпотеки. На цих підставах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» став вимагати від позивача повернути йому кошти в межах зобов`язання за Кредитним договором як основного зобов`язання, забезпеченого Договором іпотеки.

Позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова із позовом до ПАТ «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Харкові про визнання недійсними з моменту укладення Кредитного договору №МL700/1189/2008 від 05.06.2008 року та Договору іпотеки №РМL700/1189/2008 від 05.06.2008 року.

З Висновку судової економічної експертизи №11195 ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 19.02.2016 року, вбачається, що сума наданого кредиту за Кредитним договором №МL700/1189/2008 від 05.06.2008 року підтверджується в розмірі 1 159 130,00 грн. Загальна сума, сплачена Позичальником на користь Банку, становить 1 267 001,85 грн., що на 107 871,85 грн. більше ніж отримано.

Квартира АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 04.07.2006 року належала на праві власності позивачу, ОСОБА_3 та в ній фактично проживає сім`я з 4-х осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01.09.2020 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклало із ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» Договір про відступлення права вимоги, який був посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою Ольгою Олександрівною. На підставі чого новим кредитором і іпотекодержателем стало ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС». Рішенням Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.11.2020 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було перереєстровано на нового власника - ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», номер запису про право власності 39272093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226165963101.

Позивач зазначає, що саме Іпотечне Повідомлення, форма якого визначена п.п.6.4.2. п.6.4. ст.6 Договору іпотеки, від ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» він не отримував у будь-який спосіб, розмір заборгованості, який він мав би погасити у встановлений строк, йому не повідомлявся.

На думку позивача, вимоги положень п.6.4. з підпунктами та іншими положеннями Договору іпотеки ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не були дотримані, як це передбачено у Застереженні Договору іпотеки, тому і Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя не може вважатися таким, що був укладений його Сторонами. За таких обставин ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не мало правових підстав здійснювати за собою реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_3 .

Вказує, що діями Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О., як державного реєстратора, грубо були порушені його майнові права, у приватного нотаріуса були відсутні обґрунтовані правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС». Позивач вважає, що визначену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» процедуру ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не дотрималося, необхідні документи для проведення реєстрації права власності, які б були зібрані у належний та законний спосіб, реєстратору надані не були.

З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_3 у цивільній справі №646/6944/16-ц, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 року було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 . Наразі вказана ухвала є чинною і не скасована. Однак, не зважаючи на встановлену судом заборону на відчуження квартири, 30.11.2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович посвідчив договір купівлі-продажу за яким відбулося відчуження зазначеної вище квартири від ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_4 .

Крім цього, згідно Договору купівлі-продажу від 30.11.2020 року оціночна вартість квартири у 250 000,00 грн., на думку позивача, є штучно суттєво занижена, та не наближена до справедливої (ринкової) вартості. Не може квартира загальною площею 108,5 кв.м. у центрі м. Харкова з гідним внутрішнім ремонтом коштувати менше 9000 дол.США. Навіть відповідно до оцінки цієї квартири, проведеної в 2008 році, її ринкова вартість станом на 25.06.2008р. складала 1 631 500,00 грн. Ринкова вартість у доларовому еквіваленті становила 336 391,75.

Під час укладання Договору купівлі-продажу від 30.11.2020 року була використана оцінка від 26.10.2020 року, яка була виготовлена ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «ФОРВАТЕР».

Згідно п.3.2. спірного Договору купівлі-продажу від 30.11.2020 року він був укладений за згоди ОСОБА_8 - чоловіка ОСОБА_4 , яка за договором виступає покупцем.

Також, станомна 03.09.2020року (дату надання згоди ОСОБА_8 ), квартира АДРЕСА_1 на праві власності юридично належала ще йому, ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не мав той час розпоряджатися його квартирою. Вважає, що згода на придбання квартири від ОСОБА_8 мала б бути оформлена нотаріально 30.11.2020 року - в день укладання Договору купівлі-продажу, як це передбачено п.4 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. В абз.2 п.3.2. Договору купівлі-продажу від 30.11.2020 року також неправдиво вказано: «Покупець стверджує, що відчужуване нерухоме майно візуально оглянуто до підписання договору ...». Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки позивач весь час безперервно проживає у своїй квартирі разом із своєю сім`єю, ОСОБА_4 до квартири не заходила та не оглядала її, ні позивач, ні члени його родини її жодного разу не бачили.

Реалізуючи предмет іпотеки за нечесною ціною у 250000,00 грн., позивачу не тільки не повертається залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, виручених від такого нечесного продажу, коштів не вистачить навіть на погашення самого боргу за кредитом.

Також, заниження вартості квартири призводить до ухилення від оподаткування, оскільки всі необхідні платежі, які мають справлятися за результатом укладання правочину, мають розраховуватися у відсотковому відношенні від оцінки або вартості квартири за договором.

ОСОБА_3 вказує, що за Договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 , як покупцю, надається право сплатити навіть цю занижену ціну аж до 30.11.2021 року. Такі обставини на думку позивача свідчать про штучність та удаваність цього правочину, оскільки із нього не вбачається бажання кредитора, як можна скоріше отримати покриття перед ним боргу в повному обсязі та в найкоротші строки.

Позивач зазначає, що вищевказані грубі порушення під час укладання Договору купівлі-продажу від 30.11.2020 року між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_4 є підставою визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою суддівід 01.02.2021відкрито загальнепозовне провадженняу справі, почато підготовчепровадження (а.с.57т.1).

26.02.2021 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» надійшов Відзив на позовну заяву (т.1 а.с.89-95), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

На обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що 05.06.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML 700/1189/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 1159130,00грн. з кінцевим строком повернення 05.06.2023 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 05.06.2008 року укладено договір іпотеки № РМL 700/1189/2008, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Пунктом 1.9.1 кредитного договору встановлено, що банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх Боргових зобов`язань за цим Договором ( в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3 та ст. З цього Договору) чи іншими укладеними банком договорами та/або умов Документів забезпечення (надалі -«Вимога»). При цьому, зобов8язання Позичальника щодо дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги. Відповідно до застереження 1 до п. 1.9.3, сторони домовились, що реалізація п. 1.9 цього Договору не буде розглядатися Сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація п. 1.9 цього договору є одним із способів виконання Боргових зобов' язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін. Згідно застереження 2: Вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненим в день їх направлення на адресу Позичальника, що зазначена в цьому договорі, за допомогою поштового зв`язку. П. 6.2 Договору іпотеки № РМЬ 700/1189/2008 від 05.06.2008 року визначено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості Предмета Іпотеки всі фактичні Вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (далі - «Іпотечні Випадки»): несплати Іпотекодавцем Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; порушення Іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього Договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, Кредитним договором та цим Договором.

Відповідно до п. 6.4.2 Договору іпотеки № РМL 700/1189/2008 від 05.06.2008 року, при виникненні Іпотечного Випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю Іпотечне Повідомлення цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі з вказівкою про загальну суму Боргових зобов8язань у строк, передбачений у Іпотечному Повідомленні право власності на Предмет Іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день наступний за останнім днем строку погашення Боргових зобов`язань, вказаному в Іпотечному Повідомленні. Згідно Застереження, сторони встановлюють що положення пункту 6.4 з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою повний укладений договір між Сторонами про задоволення вимог Іпотекодержателя в якому Сторони визначили мождиві способи звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

Отже, Договором іпотеки № РМL 700/1189/2008 передбачено право іпотекодержателя на позасудовий порядок реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно із ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Вказані положення Закону передбачають наявність у договорі іпотечного застереження.

ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» набуло право вимоги за іпотечним договором № РМL 700/1189/2008 від 05.06.2008 року, посвідченим Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменком І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 367 , який посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О.

На підставі рішення державного реєстратора ПН ХМНО Вахрушевої О.О. за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» було зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу №7009 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємецем І.О. Товариство відчужило квартиру ОСОБА_4 .

Щодо законності дій державного реєстратора речових прав на нерухоме майнозазначив, що ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» двічі, з періодичністю один місяць направлені на адресу боржника письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Засвідчені копії письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання, докази їх направлення, довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу та всі інші документи надані державному реєстратору.

Отже, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», ПН ХМНО ОСОБА_9 діяла у межах та у спосіб передбачений діючим законодавством.

Також представник відповідача вказує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач не є стороною договору купівлі-продажу №7009 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємецем І.О., в свою чергу спірне майно вибуло з його володіння не на підставі вказаного правочину, а на підставі рішення державного реєстратора, яке боржник також оскаржує в межах даної справи.

В свою чергу, до складу позовних вимог позивачем включено вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_4 спірної квартири.

На думку представника відповідача вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу №7009 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємецем І.О. недійсним є неефективним способом захисту його прав та жодним чином не можуть призвести до їх відновлення.

01.04.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» (т.1 а.с.115-118), в якій позивач просив визнати заперечення «ЕЙ ТІ ФІНАНС», викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та задовольнити позовну заяву повністю.

27.04.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Абдуллаєвої-Мартіросян І.Х. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому вказала, що вона не згодна с позовними вимогами в повному обсязі (т.1 а.с.177-178).

На обґрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача зазнає, що дійсно, 30.11.2020 року ОСОБА_4 було придбано житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Власником квартири на момент її купівлі було ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС». З жодним з попередніх власників спірної квартири, її мешканців, членів їх родин вона не знайома: ані на момент придбання квартири, ані на теперішній час. Тому з історією передачі прав на квартиру, обтяження цього майна, реєстрацію майнових прав на це майно вона не знайома. ОСОБА_4 є сторонньою особою, яка у правомірний спосіб набула право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Закону. Саме тому її майно не має бути під обтяженням або бути предметом судового спору. Вона є добросовісним набувачем - власником квартири в теперішній час: офіційно реєструю своє місце проживання за місцем знаходження майна, укладаю договори з комунальними службами, дбає про своє майно та проживає в ньому.

Звертає увагу, що позивач був обізнаний про умови іпотечного договору №РМL700/1189/2008 від 05.06.2008 року, який він уклав з ЗАТ «ОТП Банк». Таким чином, він погодився на його умови в момент підписання. Саме тому на позивача не розповсюджується дія норм статті 388 ЦК України. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Таку правову позицію висловив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при розгляді справи 645/4220/16-ц.

З огляду на вищевказане, вважає себе добросовісним набувачем, який придбав майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вимоги позивача вважає необгрунтованими та незаконними: підстави для витребування майна з її володіння відсутні. Саме тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повною мірою, оскільки останній не навів жодних належних та допустимих доказів вибуття майна не з його волі.

16.04.2021 до суду від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_4 (т.1 а.с.134-136).

20.07.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли пояснення у справі та докази (т.2 а.с.98-111).

У поясненнях представник відповідача зазначає, що Червонозаводським районним судом м. Харкова розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до АТ «ОТП Банк», третя особа ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів. Предметом вказаної цивільної справи був Кредитний договір МL700/1189/2008 від 05.06.2008 року та Додаток №1 від 05.06.2008 року на які посилається позивач і в цивільній справі №953/1084/21. Червонозаводський районний суд міста Харкова відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

02.12.2021 до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову (т.4 а.с.65-99). У заяві позивач вказує, що перехід Права вимоги за Кредитним договором відбувався наступним чином: 05.06.2014 право вимоги відступлене ПАТ «ОТП Банк» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; 13.08.2020 право вимоги відступлене ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс»; 13.08.2020 право вимоги відступлене ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» на користь ОСОБА_5 , що на думку позивача, відбулося з порушенням вимог законодавства України; 01.09.2020 право вимоги відступлене ОСОБА_5 на користь ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», що на думку позивача, також відбулося з порушенням вимог законодавства України. 16.11.2020 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою Ольгою Олександрівною безпідставно та, відповідно, незаконно було зареєстровано за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на порядок, встановлений у ст. 37 Закону України «Про іпотеку». 30.11.2020 ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» реалізувало вказану квартиру ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, який також протизаконно було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем.

У процесі вищевказаних переходів Права вимоги за Кредитним договором, Прав за договором іпотеки та права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на його думку, мав місце цілий ряд порушень чинного законодавства України. Зазначені вище переходи права власності на квартиру АДРЕСА_1 є незаконними і підлягають скасуванню, а майно (квартира АДРЕСА_1 ) підлягає поверненню у власність Позивача ОСОБА_3 із застосуванням передбаченого ЦК України механізму витребування її із чужого незаконного володіння.

16.11.2020 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. безпідставно та, відповідно, незаконно було зареєстровано за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі посилаючись на порядок, встановлений у ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Застосування статті 37 ЗУ «Про іпотеку» має цілий перелік умов та не може застосовуватися лише на вимогу кредитора (ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не набув законних прав кредитора за Кредитним договором та законних прав іпотекодержателя за Договором іпотеки) у будь-який час існування спірних правовідносин або і взагалі відсутності цих відносин. Для реалізації процедури позасудового порядку задоволення вимог кредитора шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки, необхідним є настання іпотечного випадку, проте, для ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» будь-який із іпотечних випадків, передбачених вказаним пунктом Договору іпотеки, не міг настати, оскільки під час відступлення прав вимоги за Кредитним договором за ланцюгом, визначеним вище, ОСОБА_3 як боржник жодного разу не був повідомлений про заміну кредитора в основному зобов`язанні, у зв`язку з чим був позбавлений можливості виконати свої обов`язки перед новим кредитором. У зв`язку із цим, ОСОБА_3 не мав обов`язку виконувати будь-які дії як Боржник за Кредитним договором перед ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», а значить і право на реалізацію процедури позасудового порядку задоволення вимог кредитора шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки у ТОВ «ЕИ ТІ ФІНАНС» взагалі не заникло. Крім того, ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» суттєво порушено процедуру повідомлення ОСОБА_3 про свій намір здійснити задоволення вимог кредитора шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку та взагалі не здійснення ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» фактичного повідомлення ОСОБА_3 про це.

Також, позивач вказує, що серед документів, наданих до матеріалів справи приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О., відсутній жодний із документів, які педбачені п.61 Порядку державної реєстрації та підтверджують факти: порушення основного зобов`язання ОСОБА_3 перед ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС»; отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення ОСОБА_3 порушення основного зобов`язання за кредитним договором як перед новим кредитором; отримання іпотекодавцем письмової вимоги (іпотечного повідомлення) про усунення ОСОБА_3 порушення перед ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», як перед іпотекодержателем; надання ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» реєстратору довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням. А документи, які надав ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» реєстратору, вказані документи не підтверджують факт існування порушення основного зобов`язання ОСОБА_3 перед ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» за Кредитним договором № МL700/1189/2008 від 05.06.2008 і, відповідно, не підтверджують факт настання іпотечного випадку за Договором іпотеки № РМL700/1189/2008 від 05.06.2008, передбаченого п. 6.2 цього договору, також не підтверджують фактичне виконання іпотекодержателем вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.4.2 Договору іпотеки № РМЕ700/1189/2008 від 05.06.2008 щодо повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, а також приписів п. 61 Порядку державної реєстрації.

Окрім цього, на думку позивача, є незаконним відступлення права вимоги за Кредитним договором МЕ700/1189/2008 від 05.06.2008 та Права за Договором іпотеки № РМЕ700/1189/2008 від 06.2008 ТОВ «Фінансова компанія «Картонка плюс» на користь фізичної особи ОСОБА_5 . Оскільки, відступлення права вимоги ОСОБА_5 суперечить ст. 1083 ЦК України, також посилається на те, що до переліку фінансових установ фізичні особи не входять відповідно до ЗУ «Про Про банки та банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позивач вважає, що фактично ТОВ «Фінансова компанія «Картонка плюс» та ОСОБА_5 уклали угоду завдяки якій здійснили протизаконний перехід права на вимогу іпотечного майна від фінансової компанії до фізичної особи, а Приватний нотаріус ХМНО Вахрушева О.О. ж протизаконно посвідчила цей незаконний договір. Подальший перехід від ОСОБА_5 до ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» також був незаконний, бо у ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» існує лише одна ліцензія на факторинг з переліку, наведеного у частині 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Вказує, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О.О. зареєструвала за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» право власності на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на порядок, визначений у ст. 37 Закону України «Про іпотеку», із грубим порушенням приписів ст. 35, 36 та 37 Закону України «Про іпотеку» та інших норм законодавства України, у зв`язку із чим, зазначена вище квартира незаконно та поза волею ОСОБА_3 вибула із його власності. Вказаний факт також є підставою для звернення ОСОБА_3 до суду із вимогою про витребування квартири АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння.

Щодо незаконності проведення правочину щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зазначив, що з метою забезпечення моїх позовних вимог у цивільній справі № 646/6944/16-ц про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 . Наразі вказана ухвала є чинною і не скасована. Однак, не зважаючи на встановлену судом заборону на відчуження квартири, 30.11.2020 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван гандрович посвідчив договір купівлі-продажу (номер за реєстром 7009) за яким відбулося відчуження зазначеної вище квартири від ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_4 . Підставою для внесення запису про право власності є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55416990 від 30.11.2020 року.

Щодо витребування квартири АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_4 недобросовісним набувачем квартири за вказаною адресою з огляду на наступне: вона не проявила розумну обачність та не встановила існування ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова про накладення арешту на вказану квартиру, але достеменно доведено, що могла знати про існування цієї ухвали, також вона не поцікавилась про стан цієї квартири, жодного разу її не відвідувала до набуття у власність; разом з ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» ввела в оману Приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. щодо відсутності спорів щодо цього майна та щодо проведення нею огляду квартири; також вона перебуває в родинному зв?язку із ОСОБА_5 , який був одним із незаконних кредиторів у ланцюгу за Кредитним договором; також є доведеним, що вона раніше мала намір набути у власність вказану квартиру, цей намір виник у ОСОБА_10 ще в період належності вимог за Кредитним договором та за Договором іпотеки у ПАТ «ОТП БАНК»; дійсними намірами та основною метою всього цього, заздалегідь спланованого ОСОБА_11 та здійсненого організованою групою осіб, ланцюга подій є саме прагнення до отримання обманним шляхом неправомірної вигоди від подальшого продажу вказаної квартири за ціною у десяток разів вищою, ніж витрати на її придбання за рахунок обкрадання таким чином ОСОБА_3 Квартира АДРЕСА_1 вибула із володіння ОСОБА_3 поза його волею, тобто вибула з його володіння не з його волі іншим шляхом, оскільки відступлення прав вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 та прав за Договором іпотеки № PML700/1189/2008 від 05.06.2008 зазначеними вище особами проводилось із численними порушеннями норм законодавства та умов зазначених вище договорів, а також таємно, тобто без жодного реального повідомлення ОСОБА_3 про свої дії. За вказаний період ОСОБА_3 фактично не отримував жодного повідомлення про відступления прав за вказаними договорами, не зважаючи на той факт, що такий обов' язок передбачений ст. 24 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодержатель зобов?язаний письмово у п?ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов?язанням. Такий же обов?язок передбачений і договорами про відступлення прав вимоги за Кредитним договором та прав за Договором іпотеки. Крім того, Позивач не був повідомлений про порушення Кредитного договору та Договору іпотеки з вимогою про усунення порушення, а також про намір кредиторів, у разі неусунення порушення, задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна. Виходячи з цього, ОСОБА_3 був позбавлений свого права законним шляхом задовольнити вимоги належного кредитора та таким чином законним шляхом не надати належному кредитору, як належному іпотекодержателю, можливість законним чином оформити на себе право власності на іпотечне нерухоме майно.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харковавід 21.12.2021 прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_3 про зміну підстав позову (т.4 а.с.164).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харковавід 21.12.2021залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_5 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (т.4 а.с.162).

18.01.2022 до суду надійшли пояснення представника відповідача ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» на змінену позовну заяву (т.4 а.с.178-188), у яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Щодо посилання на відсутність права вчинення реєстраційних дій, зазначив що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, позивач підписуючи договір іпотеки, погодив всі умови, які викладені в договорі; підтвердив свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю Предмета іпотеки у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на Предмет іпотеки, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Щодо направлення вимоги про усунення основного зобов`язання вказав, що відповідно до п. 6.3 кредитного договору, та умов договору іпотеки, сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телефоном або вручені особисто та за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Позичальником, в кредитному договорі № ML700/1189/2008 від 05.06.2008 року та договорі іпотеки № PML700/1189/2008 від 05.06.2008 року визначена наступна адреса мешкання та листування: АДРЕСА_3 . ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» у відповідності до п.п. 2.3.5, 6.3 кредитного договору, ч.2 п. 61 Постанови двічі, кур`єром, з періодичністю один місяць направлені на адресу боржника письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Засвідчені копії письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання, докази їх направлення, довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу та всі інші документи визначені Постановою надані державному реєстратору. В своєму позові, ОСОБА_3 вказує, що він змінив своє постійне місце проживання на час відправки йому поштової кореспонденції, але Позивачем не доведено виконання ним п. 2.3.5 кредитного договору в частині повідомлення кредитора про зміну постійного місця проживання. Відтак, посилання Позивача, про начебто порушення, з боку кредитора, направлення вимог про усунення порушення основного зобов`язання на адресу, визначену в кредитному та іпотечному договорі є хибними. Також, як недоведеним є сама зміна його фактичного проживання. На виконання норм Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель надіслав письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання Іпотекодавцю. Повернення від боржника належно направленої вимоги «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення боржника про наявність заборгованості». Зважаючи на вищевикладене, ТОВ «Ей Ті Фінанс» було здійснено всі дії щодо належного повідомлення Іпотекодавця. Отже, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», ПН ХМНО ОСОБА_9 діяла у межах та у спосіб передбачений діючим законодавством.

Щодо повідомлення про заміну кредитора вказує, що з аналізу ст. 516 ЦК України випливає, що саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, на відміну від боржника, який мас виконати свої зобов`язання первісному кредитору. Але Позивачем не було виконано своїх обов`язків щодо погашення заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані наступному. Не міститись такого документу як повідомлення про заміну кредитора, що подається державному реєстратору й Порядок державної реєстрації на якій посилається позивач, отже дослідження вказаного питання не може вплинути на перевірку законності дій державного реєстратора. Інші доводи заявлені в позові стосовно реєстрації іпотечного майна за Товариством не гуртуються на будь-яких нормах матеріального права, не є пов`язаними з предметом цієї справи та базуються на власному міркуванні Позивача досліджуваних судом обставин.

Щодо законності договору купівлі-продажу №7009 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємецем І.О. вказав, що Позивач в своєму позові не довів в порядку ст. ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України недодержання будь- якого закону в момент укладання оскаржуваних договорів. Крім того, позивач не є стороною договору купівлі-продажу №7009 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємецем І.О., в свою чергу спірне майно вибуло з його володіння не на підставі вказаного правочину, а на підставі рішення державного реєстратора, яке боржник також оскаржує в межах даної справи. В свою чергу, до складу позовних вимог позивачем включено вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_4 спірної квартири. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, та без визнання попередніх угод недійсними (Постанова Верховного Суду України ВСУ від 17 грудня 2014р. у справі № №6-140цс). Отже, вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу №7009 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. недійсним є неефективним способом захисту його прав та жодним чином не можуть призвести до їх відновлення.

Щодо відсутності підстав для витребування майна зазначив, що оскільки, позивач не навів жодних належних та допустимих доказів протиправності дій державного реєстратора, відсутні підстави для витребування майна від останнього власника ОСОБА_4

03.02.2022 до суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Залеської А.С. надійшла відповідь на відзив (т.4 а.с.206-220).

10.08.2022 до суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Залеської А.С. надійшло клопотання про долучення доказів (т.5 а.с.40-43).

22.09.2022 до суду від позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення доказів (т.5 а.с.105-106).

18.10.2022 до суду від позивача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення (т.5 а.с.155-160).

27.10.2022 до суду від позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення доказів (т.5 а.с.176-178).

Ухвалою Київськогорайонного судум. Харковавід 08.11.2022 закрито підготовче провадження поцивільній справіта призначено справу до судового розгляду по суті (т.5 а.с. 219).

Ухвалою Київськогорайонного судум. Харковавід 31.08.2023 провадження усправі зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України на 6 (шість) місяців з дня смерті позивача ОСОБА_3 , тобтодо 24 січня 2024 року та залучення до участі у справі правонаступника позивача (т.6, а.с.132-133).

Ухвалою Київськогорайонного судум. Харковавід 29.01.2024 провадження усправі відновлено, залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 його дружину - ОСОБА_2 (т.6, а.с.139).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила про його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Адамова (Абдуллаєва-Мартіросян) І.Х., у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на підстави, викладені у Відзиві на позов.

Представник відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС» - у судове засідання не з`явився, про час, день та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі, до суду надано відзив на позовну заяву та направлено письмові докази.

Відповідач - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О.О., до суду не з`явилася, про час, день та місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, направила до суду заяву про слухання справи за її відсутності, в задоволенні позову просила відмовити (т.2 а.с.1).

Відповідач - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. у судове засідання не з`явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку (т.6 а.с.181), заяв та клопотань не надходило, причини неявки суду не відомі.

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», ОСОБА_5 - у судове засідання не з`явилися, про час, день та місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку (т.6 а.с.183, 172), заяв та клопотань не надходило, причини неявки суду не відомі.

Частиною 1 ст. 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд, вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Суду надано разом з позовною заявою та за клопотаннями сторін витребувано і отримано письмові докази, після дослідження яких, судом встановлені наступні фактичні обставини.

05.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №ML700/1189/2008. У вигляді кредиту ОСОБА_3 отримав 1159130,00 грн на строк до 05.06.2023. Для погашення кредиту на користь банку ОСОБА_3 було сплачено банку 1267001,85 грн. ( а.с.32-36, т.1).

05.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ«ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки №PML700/1189/2008. За цим договором предметом іпотеки стала належна ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1 (а.с.41-43, т.1).

У подальшому право вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 ПАТ «ОТП Банк» передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Договором факторингу від 05.06.2014 разом з правами Іпотекодержателя за Договором іпотеки №PML700/1189/2008.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся із позовною заявою до ОСОБА_3 щодо повернення грошових коштів в межах зобов`язання за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 як основного зобов`язання, забезпеченого Договором іпотеки в судовому порядку. Справа № 619/5042/14-ц перебуває на розгляді в Котелевському районному суді Полтавської області, провадження зупинено, рішення по суті не винесено. Отже, спір щодо заборгованості за Кредитним договором №ML700/1189/2008 на момент винесення цього рішення триває, розмір наявної заборгованості за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 та її обґрунтованість є спірною та не встановленою в судовому порядку.

13.08.2020 відбулося відступлення прав вимоги за цим кредитним договором, а також за договором іпотеки №PML700/1189/2008 від 05.08.2008 від ТОВ«ОТП Факторинг Україна» на користь ТОВ«Фінансова компанія «Карточка плюс» (а.с.113-114, 115, 116, т.2).

У той саме день, 13.08.2020 ТОВ«Фінансова компанія «Карточка плюс» відступлено право вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 та за Договором іпотеки №PML700/1189/2008від 05.08.2008на користь ОСОБА_5 (а.с. 165, 166-169, 170-171, 172 т.3).

Таким чином, відбулося відступлення прав за кредитним договором до фізичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5)найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8)порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д)його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1)предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

Таким чином, наступне відступлення Права вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 та Прав за Договором іпотеки №РML700/1189/2008 від 05.06.2008 (як похідного від Кредитного договору) від ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» повинно було здійснюватися відповідно до положень глави 73 ЦК України, яка регулює відносини з факторингу. Наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін, а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

У спірних правовідносинах відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Фактично ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та ОСОБА_5 уклали угоду, завдяки якій здійснили протизаконний перехід права на вимогу іпотечного майна від фінансової компанії до фізичної особи.

01.09.2020 ОСОБА_5 було передано право вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) (а.с.211-214, т. 3) та за Договором іпотеки №РML700/1189/2008 від 05.06.2008 до ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» на підставі договору про відступлення прав вимоги (а.с. 232, т. 1).

Вказані договори є недійсними, оскільки укладені ОСОБА_5 , який не мав права набути право вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 та за Договором іпотеки №РML700/1189/2008 від 05.06.2008 з підстав, викладених вище.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц також звертається увага на ту обставину, що відповідно до частини першоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною першоюстатті 215 ЦК Українивстановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Значить, такий договір відступлення права вимоги укладений з порушенням частини третьої статті512, статті1054, частини третьої статті1079, частини другої статті1083 ЦК України,статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а відтак може бути визнаний недійсним.

16.11.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою Ольгою Олександрівною проведено реєстрацію за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Однак, враховуючи наведені вище обставини, ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не набуло право вимоги ані за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008, ані за Договором іпотеки №РML700/1189/2008 від 05.06.2008.

Крім того, проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відбулося й з іншими порушеннями чинного за момент проведення такої реєстрації законодавства.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

У ст. 37 цього ж нормативно-правового акту передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Для реалізації процедури позасудового порядку задоволення вимог кредитора шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки, необхідним є настання іпотечного випадку, що передбачено п. 6.2 Договору іпотеки: а) несплата Іпотекодавцем Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк, в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; б) порушення Іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 Договору іпотеки; в)інших обставин, передбачених чинним законодавством України, Кредитним договором або Договором іпотеки.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

В п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» (далі за текстом Порядок державної реєстрації), передбачається, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

На виконання ухвали суду до матеріалів справи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О.О. надала належним чином завірені копії документів, на підставі яких 16.11.2020 відбулась реєстрація нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» (а.с. 1-45, т.2).

Серед вказаних документів для підтвердження направлення ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення ОСОБА_3 порушення основного зобов`язання за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 перед ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Вахрушевій О.О., яка діяла як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно, відповідно до наданих нею паперових примірників документів реєстраційної справи в електронній формі, які виготовлені шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ«ЕЙ ТІФІНАНС» булонадано ( а.с. 11-20, т. 2): копію повідомлення про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням від 10.09.2020; копію квитанції від 10.09.2020 (номер розібрати неможливо через неналежну якість копії), виданої за плату за кур`єрські послуги за замовленням №2209621 від ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС»; копію декларації на перевезення №6649-02399, на якій зазначено, що одержувач відправлення відсутній за адресою 11.09.2020; копію листа ТОВ«Експрес Мото Україна» від 21.09.2020 № 325, яким ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» повідомлялось, що відправлення із Повідомленням про відступлення права вимоги за іпотечним договором та усунення порушення основного зобов`язання за договором іпотеки №РML700/1189/2008,адресоване ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_3 ,не буловручено 11.09.2020,оскільки одержувачвідсутній заданою адресою; копію повідомленняпро відступленняправ заіпотечним договоромі прававимоги заосновним зобов`язаннямвід 05.10.2020; копію листа ТОВ«Експрес Мото Україна» від 10.2020 (точну дату та номер неможливо прочитати через неналежну якість наданої копії), яким ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» повідомлялось, що відправлення із повідомленням про відступлення права вимоги за іпотечним договором №РML700/1189/2008,адресоване ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_3 ,не буловручено 15.10.2020,оскільки одержувачвідсутній заданою адресою; копію декларації на перевезення № 6641-64067, на якій не можливо розібрати причини невручення відправлення; копію квитанції за жовтень 2020 року (точну дату та номер неможливо прочитати через неналежну якість наданої копії), виданої за оплату за кур`єрські послуги за замовленням №2217101.

Надані для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не можна вважати документами, які відповідають вимогам п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС».

По-перше, надані 16.11.2020 ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» приватному нотаріусу ХМНО ВахрушевійО.О. для проведення державної реєстрації права власності Повідомлення від 10.09.2020 (а.с. 11-12, т.2 ) та від 05.10.2020 ( а.с. 16-17, т.2) за своїм змістом не є письмовою вимогою про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору. У вказаних повідомленнях лише викладена послідовність відступлення прав вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008 та нібито за Договором іпотеки №РML700/1189/2008 від 05.06.2008. Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» виключно у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається 1)стислий зміст порушених зобов`язань, 2) вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та 3) попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У наданих Приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. документах ця інформація відсутня.

Долучені до реєстраційної справи 18.03.2021 інші за змістом повідомлення про порушення основного зобов`язання від 10.09.2020 та від 05.10.2020, що були надані до матеріалів справи в пакетідокументів,який надійшовдо судувід Департаментуреєстрації Харківськоїміської радиіз листомвід 28.07.2021№2633/0/50-21(а.с.26-27,т.3),а такожнадані досуду ТОВ«ЕЙ ТІФІНАНС» (а.с.101,т.1),судом доуваги неберуться,оскільки вонине булиподані ТОВ«ЕЙ ТІФІНАНС» приватномунотаріусу ХМНОВахрушевійО.О.під часпроведення державноїреєстрації 16.10.2020,абули долучені пізніше 18.03.2021.

По-друге,наведені документи кожен окремо та в їх сукупності не є доказами належного направлення ОСОБА_3 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов договору іпотеки з огляду на наступне.

Відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються, зокрема, Законом України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 № 2759-ІІІ та Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону України послуги поштового зв`язку продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Із змісту Закону України «Про поштовий зв`язок» вбачається, що послуги поштового зв`язку надаються як національним оператором поштового зв`язку, так і операторами поштового зв`язку суб`єктами підприємницької діяльності, які в установленому законодавством порядку надають послуги поштового зв`язку.

Як вбачається із змісту вищевказаних документів, наданих ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» приватному нотаріусу ХМНО ВахрушевійО.О. для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за собою, послуги поштового зв`язку надавались оператором поштового зв`язку ТОВ«Експрес Мото Україна». При цьому, ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» закріплює, що оператори послуг поштового зв`язку надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендованим поштовим відправленням є реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; поштовим відправленням з оголошеною цінністю є реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

У п.61Правил наданняпослуг поштовогозв`язку,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від05.03.2009№270,передбачається,що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Крім того, в ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» передбачається, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Із змісту наданих ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» приватному нотаріусу ХМНО ВахрушевійО.О. для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за собою документів вбачається, що ними не відбулося відправлення на ім`я ОСОБА_3 ані рекомендованого поштового відправлення, ані поштового відправлення з оголошеною цінністю. Із змісту наданих квитанцій вбачається, що ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» здійснювало оплату ТОВ«Експрес Мото Україна» за кур`єрські послуги, а не за послуги поштового зв`язку.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» приватному нотаріусу ХМНО ВахрушевійО.О. для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за собою не був наданий жодний із документів на підтвердження направлення вимоги в розумінні п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Даний факт свідчить про відсутність у ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується, зокрема, практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.09.2021 у справі №638/5770/17 тощо).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

З огляду на зазначене, у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О. як державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС».

Визначену законодавцем процедуру ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не дотрималося, необхідні документи для проведення реєстрації права власності, які б були зібрані у належний та законний спосіб, реєстратору надані не були. Зазначене слід розцінювати, як недотримання законодавчо встановлених вимог іпотекодержателя при вчиненні дій щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а також незаконність дій реєстратора, який всупереч вимогам чинного законодавства, вчинив реєстраційні дії за відсутності необхідних для цього документів.

Таким чином, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ВахрушеваО.О. зареєструвала за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» право власності на квартиру АДРЕСА_1 посилаючись на порядок, встановлений у ст. 37 Закону України «Про іпотеку», із грубим порушенням приписів ст. 35, 36 та 37 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку із чим, вищезазначена квартира поза волею ОСОБА_3 вибула із його власності.

30.11.2020 ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» уклало договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 із ОСОБА_4 , який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем (а.с.225, т.1).

На момент укладення вказаного правочину набула чинності ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 у справі №646/6944/16-ц, якою було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 (а.с.28, т.1).

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. При цьому, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 1291 КонституціїУкраїни та ст.ст. 2, 18 ЦПК України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Заборона відчуження квартири АДРЕСА_1 не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 30.11.2020. Незважаючи на це, правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом чи забороною відчуження, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо, що підтверджується практикою Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №454/3657/18, від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17).

Комплексний аналіз наданих доказів свідчить про те, що сторони договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 30.11.2020, повинні були знати про наявну заборону суду.

Так, ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 у справі №646/6944/16-ц оприлюднена 26.11.2020, що вбачається безпосередньо із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказаний реєстр перебуває у відкритому доступі, а інформація щодо ухвали могла бути отримана сторонами договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 30.11.2020.

Продавцем ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» укладено договір відступлення праввимоги (цесія)01.09.2020із ОСОБА_5 щодо права вимоги за Кредитним договором №ML700/1189/2008 від 05.06.2008, ані за Договором іпотеки №РML700/1189/2008 від 05.06.2008 ( а.с. 211-214, т.3). У п. 3.6. цього договору зазначено, що Цесіонарій (тобто ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС») повідомлений про порушення Боржником (тобто ОСОБА_3 ) своїх обов`язків за Основним договором, також повідомлений про судові процеси, які ініційовані відносно Боржника щодо Основного договору. Єдиним судовим процесом, який був ініційований відносно ОСОБА_3 щодо Кредитного договору №ML700/1189/2008 від 05.06.2008, був судовий процес у справі №619/5042/14-ц, що розглядався Дергачівським районним судом Харківської області, а наразі перебуває на розгляді в Котелевському районному суді Полтавської області. Провадження у цій справі зупинено ухвалою від 18.07.2016 у зв`язку з відкриттям провадження Червонозаводським районним судом м.Харкова у цивільній справі №646/6944/16-ц про визнання недійсним Кредитного договору, саме в процесі розгляду якої і була винесена ухвала про забезпечення позову від 20.11.2020, якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони її відчуження.

Таким чином, ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» було повідомлено про судову справу №619/5042/14-ц, а значить було обізнано також й про судову справу №646/6944/16-ц.

Покупець ОСОБА_4 є бабою ОСОБА_5 , що підтверджується відповіддю Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2022 (а.с.128-129, т.5). Отже, вона мала об?єктивну можливість дізнатися як від продавця за договором ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», так і від свого онука ОСОБА_5 , який був попереднім власником права вимоги щодо спірних кредитного та іпотечного договорів, про наявні судові спори відносно квартири АДРЕСА_1 .

Отже, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем 30.11.2020, може бути визнано недійсним, незважаючи на те, що на момент його посвідчення заборона, накладена ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 у справі №646/6944/16-ц, не була зареєстрована відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, відповідно до п. 1.18 глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в редакції, чинній на момент посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості та об`єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче вартості такого нерухомого майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, у випадках, визначенихстаттею 172Податкового кодексуУкраїни,та висновкупро вартістьмайна. У справах нотаріуса залишається копія висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності, на якій проставляється відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та проставленням підпису нотаріуса. Звіт про оцінку майна повертається особам, що його подали.

Для посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 продавцем ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» було надано звіт про оцінку майна, складеного ТОВ «Оціночна фірма «Форватор» 26.10.2020 (а.с. 21-45,т. 2). Цей звіт не було зареєстровано в Єдиній базі даних звітів про оцінку, що мало бути встановлено нотаріусом під час вчинення дій щодо переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як того вимагає п. 1 розділу VI Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658.

Крім того, разом із клопотанням про долучення доказів від 21.09.2022 позивачем ОСОБА_3 до матеріалів справи були надані окремі документи із кримінального провадження № 12021220490000243від 30.01.2021 за фактом незаконного вибуття із власності ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , дозвіл на розголошення яких було надано слідчим, а саме: копія дозволу старшого слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області А.Александровича від 21.09.2022 № 61/П934 на використання матеріалів під час розгляду цивільної справи у якості доказів; копія ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 05.11.2021 у справі №953/18849/21; копія листа ТОВ«Оціночна фірма «ФОРВАТОР» від 01.12.2021 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 у справі №953/18849/21; копія протоколу допиту свідка від 01.12.2021 (директора ТОВ «Оціночна фірма «ФОРВАТОР»)(а.с.105-123, т.5).

У межах кримінального провадження за № 12021220490000243 було встановлено, що директор ТОВ «Оціночна фірма «ФОРВАТОР» заперечує факт виготовлення цією юридичною особою оцінки квартири АДРЕСА_1 на замовлення ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», про що повідомляє відповідним листом слідчі органи, а також під час допиту у рамках кримінального провадження за № 12021220490000243. Разом з цим, відповідно до висновку експертів №3551/3933, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» 17.03.2021, проведеної в рамках кримінального провадження за № 12021220490000243, вартість вказаної квартири становить: станом на 26.10.2020 3572973 (три мільйони п?ятсот сімдесят дві тисячі дев?ятсот сімдесят три) грн. без урахування ПДВ; станом на 16.11.2020 3548403 (три мільйони п?ятсот сорок вісім тисяч чотириста три) грн. без урахування ПДВ; станом на 30.11.2020 3512046 (три мільйони п`ятсот дванадцять тисяч сорок шість) грн. без урахування ПДВ (копія висновку судових експертів та дозвіл на використання матеріалів кримінального провадження містяться в матеріалах справи (а.с.114-141 т.4).

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вищевказані порушення під час укладання Договору купівлі-продажу від 30.11.2020 між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_4 є підставою визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Положенням ч.1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Щодо належного способу захисту порушеного права.

Як вже зазначалося, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3 , це право перейшло від ПАТ «ОТПБанк» до ОСОБА_5 .

Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ«Фінансова компанія «Карточка плюс» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_5 .

Ураховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, таке відступлення на користь ОСОБА_5 було неможливим, тому й відступати право за договором іпотеки ТОВ«Фінансова компанія «Карточка плюс» не мало права.

Отже, й подальше відступлення прав вимоги за кредитним та за іпотечним договорами на користь ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» ОСОБА_5 вчиняти не мав права. Таким чином, ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» не мало право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням за рахунок предмета іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», а також здійснити продаж предмета іпотека ОСОБА_4 . Безпідставність реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» також походить і від порушення порядку направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, а недійсність договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 від наявності ухвали суду про заборону відчуження предмету іпотеки, а також непроведення оцінки предмета іпотеки у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним.

Однак для того, щоб захід втручання у право мирного володіння майном узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що набуття майна не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, якавипливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння майном за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

У цій справі спір щодо майна є між приватними особами. З позовом про витребування квартири звернувся її власник. З огляду на гарантії захисту, які Конституція України й інші нормативні акти надають власникові майна, Велика Палата Верховного Суду вважає, що легітимна мета у втручанні суду у право кінцевого набувача на мирне володіння квартирою існує.

Ураховуючи те, що у ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС» не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки) з підстав, викладених вище, товариство не мало законних підстав відчужувати цю квартиру ОСОБА_4 . Відтак, позовна вимога щодо витребування цього майна з володіння кінцевого набувача на користь правонаступника власника квартири ОСОБА_2 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таке задоволення є пропорційним меті захисту прав власника, враховуючи, зокрема, те, ОСОБА_4 не може вважатися добросовісним набувачем спірної квартири. По-перше, вона не проявила розумну обачність та перед придбанням квартири не ознайомилась із історією вибуття квартири із володіння її власника ОСОБА_3 , правонаступником якого є його дружина ОСОБА_2 . Проте, вона мала можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що її онук ОСОБА_5 , не міг набути право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки, а значить й не мав права відчужувати це право.

Таким чином, ОСОБА_4 придбавши квартиру за таких умов теж не набула право власності на неї. Зареєструвавши це право за собою на підставі договору купівлі-продажу, вона стала її володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження квартирою надалі належать позивачу як її власнику. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання квартири у її незаконного володільця.

З огляду на вказане за обставин цієї справи витребування з володіння ОСОБА_4 квартири на користь позивача як власника є пропорційним меті захисту права приватної власності останнього. При цьому судом не встановлено фактів, які би могли впливати на право на повагу до приватного та сімейного життя кінцевого набувача квартири.

Суд звертає увагу на те, що у випадку витребування квартири з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Такий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ТОВ«ЕЙ ТІ ФІНАНС», в якого він придбав квартиру, зокрема, про стягнення сплаченої її вартості.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 55)). Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц,від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 6липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Як зазначено вище, для витребування майна закон не вимагає визнавати недійсними договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, визнавати незаконним та скасовувати рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, а також визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири кінцевому набувачеві. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2500,00 грн як за одну вимогу майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,49,141,223,263-265,280,282 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 512-514, 517, 1054, 1077-1079, 1083-1084 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС», Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни, Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича, треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача,Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна із незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повне судове рішення складено та підписано 10 травня 2024 року.

Суддя Колесник С.А.