Рішення

від 26.04.2024 по справі 695/3602/17

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3602/17

номер провадження 2/695/15/24

26 квітня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря - Оніщенко Н.В.

представника відповідача - адвоката Мочинського А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кривоносівської сільської ради (правонаступник - Зорівська сільська рада), ОСОБА_2 про встановлення факту фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позовна заява мотивована тим, що на праві приватної власності ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 2.5209 га в адмінмежах Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, а після її смерті відкрилася спадщина на вказане вище майно. За свого життя ОСОБА_4 заповіту не склала, а тому спадкування здійснювалося за законом.

ОСОБА_3 був сином ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги і після смерті своєї матері вступив в управління, користування та володіння вказаним майном. Однак, вступивши в управління та володіння майном своєї матері ОСОБА_3 не оформив належним чином своїх прав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

ОСОБА_1 стверджує, що є дочкою ОСОБА_3 , вступила в управління, користування та володіння належними йому речами домашнього обіходу і вжитку, а також вказаним вище будинком, яким продовжує відкрито користуватися та здійснює всі необхідні дії для його утримання в належному стані.

Однак, свої права ОСОБА_1 належним чином не оформила, а у зв`язку зі зміною законодавства змушена у судовому порядку доводити фактичний вступ у володіння та управління вказаним спадковим майном. За таких підстав позивач звернулася до суду із даним позовом.

29.11.2018р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про залучення її, як співвідповідача по справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 є її матір`ю, за якою вона здійснювала догляд та в подальшому здійснювала її поховання. ОСОБА_4 , крім позивача, мала четверо дітей, які на час розгляду справи померли. Позивачка відноситься до другої черги спадкоємців за законом та має право на спадщину за відсутності спадкоємців першої черги. ОСОБА_2 від спадщини не відмовлялася, доглядала свою матір до її смерті, забезпечувала її всім необхідним та до моменту її смерті проживала разом із нею, отже спадщину прийняла саме вона.

У судовому засіданні 08.07.2019р. ОСОБА_2 залучено до розгляду справи в якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 09.03.2021р. відповідача Кривоносівську сільську раду замінено її правонаступником Зорівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, однак 12.03.2019р. від представника позивача, адвоката Сизька Д.Б. надійшло клопотання, в якому останній просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача.

Крім того 01.08.2023р. від адвоката Сизька Д.Б. 01.08.2023р. надійшла заява про припинення представництва позивача у зв`язку із закінченням строку дії довіреності.

Позивач жодного разу у судове засідання не з`явилась, будь-яких клопотань до суду не подала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку визначеному чинним законодавством.

З урахуванням вказаного клопотання представника позивача, яке було подане 12.03.2019р., тобто в період дії його повноважень, враховуючи, що судом було вжито усіх заходів для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а згідно норм ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивача.

У судовому засіданні 05.08.2022р. ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала повністю вказуючи, що саме вона здійснювала догляд за своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка проживала разом із нею. Ніхто із її братів чи сестер, які на даний час уже померли, не оформлював спадкових прав, жодних питань з приводу спадщини не виникало. Ніхто, крім відповідача, не здійснює догляд за вказаним майном, позивачка ніякого відношення до спадкового майна не має.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мочинський А.Р. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю посилаючись на те, що матеріали справи не містять жодного доказу про фактичний вступ позивача у користування спадковим майном, а тому позов є необґрунтованим.

Представник відповідача - Зорівської сільської ради у судове засідання не з`явився, відзив суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та ознайомився із матеріалами справи, що стверджується його заявою від 11.08.2021р.. За таких підстав суд вважає за можливе розгляд справи проводити за його відсутності на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі, приходить до наступного висновку.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином суд здійснює розгляд позовних вимог щодо факту вступу позивача у володіння та управління спадковим майном в межах заявлених позовних вимог.

Як вбачається із сертифіката на право на земельну частку (пай) (серія ЧР №0327194), ОСОБА_4 , на підставі рішення Золотоніської районної державної адміністрації від 15.07.1996р. за №185 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності с/г підприємства ім. Мічуріна, розміром 2.69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

Відповідно до листа виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 29.08.2017р. за №02-54/02-09/218 ОСОБА_4 , згідно рішення виконавчого комітету сільської ради від 22.03.2001 за №17 «Про надання в приватну власність земельних часток (паїв) співвласникам землі колишнього КСП ім. Мічуріна», була передана у власність земельна ділянка - пай, площею 2,5209 га.

Позивач також стверджує, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів належності вказаного майна ОСОБА_4 жодною із сторін надано не було, однак жодна із сторін вказану обставину не заперечує.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 від 24.11.ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач наполягає, що після смерті ОСОБА_4 її син, ОСОБА_3 вступив в управління, користування та володіння належними їй речами домашнього обіходу і вжитку, а також садибою за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Кривоносівської сільської ради від 19.09.2017р. за №360, відповідно до якої ОСОБА_3 дійсно успадкував майно після померлої ОСОБА_4 шляхом проживання в житловому будинку в АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Золотоніського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 19.08.2017 за №1000/15.6-04.7 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, 24.09.1954р. зареєстровано народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №19 від 24.09.1954р., складений Лукашівською сільською радою Золотоніського району. Батьком зазначено ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 . перевіркою в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян встановлено, що 13.06.2001р. зареєстровано смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №11 від 13.06.2001р.

Позивач наполягає, що вона є дочкою ОСОБА_3 та вступила в управління, користування та володіння спадковим майном.

Із вказаного вище листа Золотоніського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 19.08.2017 за №1000/15.6-04.7 вбачається, що 25.08.1973р. в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 . Однак, 06.10.1976 р. в Державному реєстрі актів цивільного стану зареєстровано розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка після державної реєстрації розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Згідно з даними свідоцтва про укладення шлюбу (серії НОМЕР_2 від 05.02.1977р.) ОСОБА_10 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 05.02.1977р., після реєстрації якого прізвище дружини змінено на ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_3 , яке видано 24.06.1980р.) ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 30.05.1974 р. зроблено запис за №74.

Із листа Золотоніського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 19.08.2017 за №1000/15.6-04.7 вбачається, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, 30.05.1974р. зареєстровано народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 де батьком вказаний ОСОБА_10 , а мати - ОСОБА_6 . Внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_1 здійснено на підставі рішення про усиновлення від 23.03.1980 р., виданий Золотоніським райвиконкомом.

В подальшому ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 внаслідок реєстрації шлюбу, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.06.1995 р.

Позивач наполягає, що вона після смерті свого кровного батька ОСОБА_3 вступила в управління та володіння належним йому майном.

Однак, 26.03.2018р. на адресу суду надійшов лист сільського голови Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 23.03.2018 за №02-54/02-09/88, відповідно до змісту якого сільська рада не може підтвердити факт фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном ОСОБА_1 , яке залишилося після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що по АДРЕСА_1 домоволодіння відсутнє, тому житлом ОСОБА_1 користуватись не може та присадибною земельною ділянкою за зазначеною адресою не користується.

Також суд враховує докази подані відповідачем ОСОБА_2 , зокрема, згідно свідоцтва про народження (серії НОМЕР_4 від 13.11.1959р.) ОСОБА_16 є дочкою ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою від 24.11.2000 за №284, виданою ОСОБА_2 , про те, що вона є жителькою АДРЕСА_2 та вона дійсно похоронила свою матір ОСОБА_4 за свій рахунок. Доглядала її до дня смерті.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася в ІНФОРМАЦІЯ_2 а після смерті ОСОБА_3 в ІНФОРМАЦІЯ_1 а тому до таких відносин необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.06.2003р. і не була прийнята ніким зі спадкоємців.

Таким чином при вирішенні вказаної справи підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце , коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Разом з тим, ключовим аспектом для визначення факту прийняття спадщини є встановлення кола спадкоємців за законом, так як в даному випадку, спадкування здійснювалося саме за законом.

Статтею 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 532 ЦК УРСР усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020р. у справі №305/235/17 вказано, що статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №602/1455/20).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ЦПК України саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, суд повинен перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Досліджуючи матеріали даної справи судом було встановлено, що позивачка не була постійно прописана (зареєстрована) разом з спадкодавцем, із ним остання за однією адресою не проживала.

При цьому позивач не надала суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження того, що вона протягом шести місяців після смерті ОСОБА_3 фактично вступила у володіння та користування спадковим майном.

Навпаки, вказана обставина спростовується зазначеною вище довідкою Кривоносівської сільської ради від 23.03.2018 за №02-54/02-09/88 відповідно до якої, домоволодіння по АДРЕСА_1 фактично відсутнє, а ОСОБА_1 земельною ділянкою фактично не користується.

Представник позивача заявляв клопотання про допит свідків, які мали б підтвердити обставини, на які посилалася позивачка, однак в судовому засіданні від 28.02.2023р. сторона позивача відмовилася від допиту в судовому засіданні вказаних у клопотанні свідків, за цих підстав суд не враховує письмові пояснення цих свідків, що додані до матеріалів справи.

Жодних інших доказів, що спадкове майно позивач прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном не додано.

За цих підстав, враховуючи об`єм наданих позивачем доказів, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, що дає підстави для висновку, що позивачка спадщину фактично не прийняла.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору, не стягуються і їх слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 23, 76, 81, 141, 258, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кривоносівської сільської ради (правонаступник - Зорівська сільська рада), ОСОБА_2 про встановлення факту фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 06 травня 2024 року.

Суддя: Середа Л.В.