Рішення

від 25.04.2024 по справі 754/10807/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/40/24

Справа №754/10807/22

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В.,

представника позивачки Барабаш О.В. ,

представник відповідача -1 Макаренко О.В.,

представник 3-особи: Кондратенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Кінороб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інджой Медіа", 3-особи: Державне агенство України з питань кіно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільм ю ей дистрибушн" про захист авторських та суміжних прав, визнання недійсним ліцензійного договору та стягнення компенсації за порушення авторських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі свого представника - адвоката Охромєєва Ю.Г. звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Кінороб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інджой Медія", про захист авторських та суміжних прав, визнання недійсним ліцензійного договору та стягнення компенсації за порушення авторських прав. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні відбулась прем`єра аудіовізуального твору - Художній фільм « ІНФОРМАЦІЯ_1» виробництва ТОВ "Студія Кінороб" у фінальній частині якого було використано музичний твір «ОST «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні позивачки, яка створила даний Музичний твір у співавторстві з ОСОБА_3 .. Ліцензійний продукт фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" розміщено на багатьох Інтернет-ресурсах, зокрема "MEGOGO" ІНФОРМАЦІЯ_2 від яких, ТОВ "Студія Кінороб" було отримано дохід, з якого позивачці у тому числі мала бути виплачена винагорода. Позивачка є одноосібним власником майнових прав на музичний твір на підставі Договору № 15/11/2019 про передачу (відчуження) виключних майнових прав інтелектуальної власності від 15.11.2019 року. Позивачка не укладала жодних угод з ТОВ "Студія Кінороб" на використання або відчуження майнових авторських та суміжних прав на Музичний твір, представником позивачки було направлено адвокатський запит до ТОВ "Студія Кінороб" про надання інформації стосовно правових підстав використання твору у аудіовізуальному творі «ІНФОРМАЦІЯ_1». У відповідь на адвокатський запит, ТОВ "Студія Кінороб" було надано копію ліцензійного договору №01(Л)-К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року та копію додаткової угоди від 12.11.2019 року до ліцензійного договору №01(Л)- К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року. Відповідно до ліцензійного договору №01(Л)-К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року ТОВ "Студія Кінороб" придбав у ТОВ "Інджой Медіа" права на включення Музичного твору до складу Фільму (аудіовізуального твору) та Промо - матеріалів на території всього Світу протягом всього строку дії виключних авторських прав на Музичний твір. Відповідно до п.4.1 ліцензійного договору №01(Л)- К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року ТОВ "Студія Кінороб" сплатив ТОВ "Інджой Медіа" винагороду у розмірі 60 500 грн.. Оскільки ліцензійний договір №01(Л)- К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року було укладено між ТОВ "Студія Кінороб" та ТОВ "Інджой Медіа" і згідно із розділом 5 цього договору ТОВ "Інджой Медіа" гарантував наявність у нього авторських та суміжних прав та можливість передання згідно Договору, а ТОВ "Студія Кінороб" сплатив винагороду за надані права, що призвело до порушення авторських прав позивачки. У зв`язку з чим, позивачка була змушена звернутись до суду з вказаним позовом, в якому просить суд стягнути із ТОВ "Інджой Медіа" компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 181 500, 00 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 30.11.2022 року було відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

13.01.2023 на адресу суду від відповідача ТОВ "Студія Кінороб" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при укладанні ліцензійного договору та додаткової угоди, ТОВ "Студія Кінороб" добросовісно виконав свої обов`язки за Договором, а саме сплатив ліцензійну винагороду та використав передані права у відповідності до Договору та Додаткової угоди. Разом з тим, відповідач погоджується із аргументами позивачки викладеними у позовній заяві щодо співвідношення відповідальності та наявності вини.

23.01.2023 від відповідача ТОВ «Інджой Медіа» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечують проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачка на момент подання позову та виходу (релізу) фільму, та музичного твору "ОST «ІНФОРМАЦІЯ_1" не володіла та не володіє порушеними на її думку правами, а також позивачкою було порушено строк позовної давності при подачі позову до суду, а відтак просили суд у його задоволенні відмовити.

24.01.2023 представником позивачки було подано відповідь на відзив ТОВ "Інджой Медіа", у якій вважає доводи представника ТОВ "Інджой Медіа" недоведеними та нічим не підтвердженими, та такими що не відповідають дійсності.

Ухвалою судді від 24 січня 2023 року було частково задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Охромєєва Ю.Г. про витребування доказів.

Ухвалою судді, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 28.02.2023 року було залучено до справи як третіх осіб: Державне агенство України з питань кіно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільм ю ей дистрибушн".

28.02.2023 через систему електронний суд представником позивачки - адвокатом Охромєєвим Ю.Г. було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 04.04.2023 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

19.05.2023 матеріали справи повернуті на адресу суду з експертної установи з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 24 травня 2023 року було повернуто матеріали справи до експертної установи для продовження проведення призначеної згідно ухвали суду від 04.04.2023 судової почеркознавчої експертизи.

31.07.2023 матеріали справи повернулися на адресу суду з висновком експерта.

Ухвалою судді від 01.05.2023 було поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 05.10.2023 року було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача - адвокат Барабаш О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив ТОВ "Інджой Медіа", просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача ТОВ "Студія Кінороб" - Макаренко О.В. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник 3-особи: Державного агентства України з питань кіно - Кондратенко А.О. просила суд ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Представник відповідача ТОВ "Інджой Медіа" у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлені судом належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду, а також шляхом розміщення друкованого тексту оголошення на сайті судової влади, про що свідчать матеріали справи.

Представник 3-особи: ТОВ "Фільм ю ей дистрибушн" у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Суд, заслухавши вступне слово (пояснення) представника позивача, представника відповідача ТОВ "Студія Кінороб", представника 3-особи: Державного агентства України з питань кіно, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із вимогами ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним.

Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із п.1 ст. 1 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, лефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп`ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і творення комп`ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп`ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.

Об`єктом авторського права, відносно якого подано позовну заяву, є музичний твір "ОST «ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні позивачки, яка створила даний Музичний твір у співавторстві з ОСОБА_3 ..

Судом встановлено, що позивачка є одноосібним власником майнових авторських прав на музичний твір "ОST «ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі укладеного 15.11.2019 року між позивачкою та ОСОБА_3 . Договору № 15/11/2019 про передачу (відчуження) виключних майнових прав інтелектуальної власності.

10.11.2019 року між ТОВ "Студія Кінороб" та ТОВ "Інджой Медіа" укладено ліцензійний договір №01(Л)- К/ЦП/2019.

Відповідно до ліцензійного договору №01(Л)-К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року ТОВ "Студія Кінороб" придбав у ТОВ «Інджой Медіа» права на включення Музичного твору до складу Фільму (аудіовізуального твору) та Промо - матеріалів на території всього Світу протягом всього строку дії виключних авторських прав на Музичний твір.

12.11.2019 року між ТОВ "Студія Кінороб" та ТОВ "Інджой Медіа" було укладено Додаткову угоду до ліцензійного договору №01(Л)- К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року.

Відповідно до п.4.1 ліцензійного договору №01(Л)- К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року ТОВ "Студія Кінороб" сплатив ТОВ "Інджой Медіа" винагороду у розмірі 60 500,00 грн..

ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні відбулась прем`єра аудіовізуального твору - Художній фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1» виробництва ТОВ "Студія Кінороб" у фінальній частині якого було використано музичний твір "ОST «ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні позивачки, яка створила даний Музичний твір у співавторстві з ОСОБА_3 .. Ліцензійний продукт фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщено на Інтернет-ресурсах, зокрема "MEGOGO" ІНФОРМАЦІЯ_2 від яких, ТОВ "Студія Кінороб" було отримано дохід, з якого позивачці у тому числі мала бути виплачена винагорода.

Позивачка у справі, посилаючись на те, що вона є одноосібним власником майнових авторських прав на Музичний твір на підставі Договору № 15/11/2019 про передачу (відчуження) виключних майнових прав інтелектуальної власності від 15.11.2019 року, не укладала жодних угод з ТОВ "Студія Кінороб" на використання або відчуження майнових авторських та суміжних прав на Музичний твір, вимушена була звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону, автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Ім`я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім`я автора; прізвище, ім`я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо.

Статтею 7 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних првовідносин)та ст. 435 ЦК України передбачено, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, та інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до правочину або закону.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», Первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору

Згідно із ч.1 ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Згідно зі ст. 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об`єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 441 ЦК України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , Авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник-постановник; д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій.

Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов`язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права: а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору; б) вимагати, щоб його ім`я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв`язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо); в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Згідно із ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір); б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань; в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду; г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення; д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом; е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв`язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.

Відповідно до вимог ст.51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Відповідно до вимог ст.52, Закону України «Про авторське право і суміжні права» За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України; е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов`язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об`єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження; з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та суміжних прав; и) здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку, визначеному статтею 52-1 цього Закону.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, та шостою статті цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 у додатку №5 від 01 листопада 2019 року до договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на твори №DJ2/r/01-01/13 від 01 січня 2013 року - акті приймання - передачі майнових прав інтелектуальної власності на твір «OST «ІНФОРМАЦІЯ_1» остання строка, правий стовбчик - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у додатку №5-1 від 01 листопада 2019 року до договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на твори №DJ2/r/01-01/13 від 01 січня 2013 року - текст твору «OST «ІНФОРМАЦІЯ_1» остання строка, лівий стовбчик - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у відомості про виплату коштів №ВЗП-000014 за листопад 2019 року від ТОВ «Інджой Медіа» про виплату роялті ОСОБА_2 четверта строка знизу, п`ятий стовбчик зліва - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у відомості про виплату коштів №ВЗП-000012 за листопад 2019 року від ТОВ «Інджой Медіа» про виплату роялті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 п`ята строка знизу, п`ятий стовбчик зліва - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у заяві від 01 листопада 2019 року до ТОВ «Інджой Медіа» від ОСОБА_2 про відмову від роялті за договором про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на твори №DJ2/r/01-01/13 від 01 січня 2013 року остання строка,середній стовбчик - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Таким чином, оскільки ТОВ «Інджой Медіа» не мало достатнього обсягу прав щодо розпорядження Музичним твором, даний ліцензійний договір №01 (Л)- К/ЦП/2019 від 10 листопада 2019 року та додаткова угода від 12 листопада 2019 року до ліцензійного договору №01(Л)-К/ЦП/2019 від 10 листопада 2019 року укладені з порушенням особистих немайнових та майнових авторських прав позивачки, а відтак вимоги про визнання недійсним ліцензійного договору №01(Л)-К/ЦП/2019 від 10 листопада 2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інджой Медіа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Кінороб» підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжне право» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

Позивачка просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інджой Медіа" на її користь компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 181 500 (сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот) гривень.

Зазначена сума обрахована позивачкою у відповідності до вимог п.(г) ч. 2 ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжне право», а саме виходячи з того, що відповідно до п.4.1 ліцензійного договору №01(Л)- К/ЦП/2019 від 10.11.2019 року ТОВ "Студія Кінороб" сплатив ТОВ "Інджой Медіа" винагороду у розмірі 60 500,00 грн., а враховуючи, що ТОВ "Інджой Медіа" укладаючи даний договір, діяли умисно та розуміючи неправомірність таких дій, що призвело до порушення прав позивачки.

Отже, суд дослідивши письмові матеріали справи та здійснивши перевірку наданих розрахунків, погоджується з обгрунтуванням позивачки та вважає за доцільне стягнути на користь позивачки з відповідача ТОВ "Інджой Медіа" потроєну суму компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 181 500,00 грн, приймаючи в тому числі до уваги, що згідно з висновком №СЕ-19-23/24028-ПЧ від 19.07.2023 підписи від імені ОСОБА_2 у відомостях на виплату грошей - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Що стосується вимог позивачки щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації, суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги.

На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивачки надано суду копію Додаткової угоди №1 до Договору № 19082021 про надання правничої допомоги від 19.08.2021; копію Акту №1 від 24.04.2024 до Договору № 19082021 про надання правничої допомоги від 19.08.2021.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Основною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За вказаних вище обставин, виходячи з обсягів та складності справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача ТОВ "Інджой Медіа" на користь позивачки витрати понесені на професійну у розмірі 81 000,00 грн..

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача ТОВ "Інджой Медіа" на користь позивачки понесені судові витрати по оплаті вартості судової експертизи у розмірі 13 192,80 гривень дійшов висновку про задоволення даної вимоги.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ "Інджой Медіа" на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 807,40 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 202, 203, 205, 215, 423, 432, 440, 442 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 235, 263, 264, 269, 352 ЦПК України, Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Кінороб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інджой Медіа", 3-особи: Державне агенство України з питань кіно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільм ю ей дистрибушн" про захист авторських та суміжних прав, визнання недійсним ліцензійного договору та стягнення компенсації за порушення авторських прав- задовольнити частково.

Визнати недійсним ліцензійний договір №01(Л)-К/ЦП/2019 від 10 листопада 2019 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю«Інджой Медіа» та Товариством з обмеженою відповідальністю« Студія Кінороб».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інджой Медіа" на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 181 500 (сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот) гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 807,40 гривень, витрати по оплаті вартості судової експертизи у розмірі 13 192,80 гривень та витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 81 000,00 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

Дані відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ КІНОРОБ" (Код ЄДРПОУ: 35075593, місцезнаходження: м. Київ, вул. М.Закревського,22, кв.82).

Дані відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інджой Медія" (Код ЄДРПОУ: 37401138, місцезнаходження: м. Київ, вул. Старонаводницька,буд. 8-Б, літ.А).

Дані 3-особи: Державне агентство України з питань кіно (Код ЄДРПОУ: 37508051, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіото,27).

Дані 3-особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільм ю ей дистрибушн" (Код ЄДРПОУ: 35619477, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського,22).

Повний текст рішення суду виготовлено 08.05.2024.

Суддя: Т.А.Зотько