Постанова

від 27.11.2007 по справі 20/256-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/256-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2007 р.                                                                                    № 20/256-07  

        Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Якимець С.С., довір. у справі

відповідача - Федченко М.О., довір. у справі

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "ТВП "Київтекстиль"

на  постанову  від  16.08.2007 Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№20/256-07

за   позовом  Софіївсько-Борщагівської сільської ради

до ТОВ "ТВП "Київтекстиль"

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005 та повернення земельної ділянки

                                                 ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Київської області від 19.07.2007 (суддя Іваненко Я.Л.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.08.2006 (судді: Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.), позовні вимоги  задоволено –на підставі ст.ст.141,143 Земельного кодексу України розірвано договір оренди земельної ділянки від 26.05.2005 та зобов'язано ТОВ "ТВП "Київтекстиль" повернути Софіївсько-Борщагівській сільській раді займану земельну ділянку у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням та порушеннями орендарем природоохоронного законодавства.

ТОВ "ТВП "Київтекстиль" в поданій касаційній  скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення, посилаючись на невірне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст.96,125 Земельного кодексу України, ст.ст.22-29 Закону України “Про оренду землі” та порушення ст.ст.33,34 ГПК України. Зокрема, позивачем не надано будь-яких належних  та допустимих доказів використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням. Натомість в якості основної підстави для припинення права користування земельною ділянкою апеляційний суд послався на матеріали перевірки дотримання природоохоронного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності  їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку,  що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Київської області з наступних  підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що згідно з п.п."а","б" ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель відходами, стічними водами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Позивачем доведено використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням та неналежне усунення орендарем допущених порушень природоохоронного режиму використання землі, що відповідно до ст.ст.32,34 Закону України “Про оренду землі” та п.п.3.10,6.4 договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005 є підставою для дострокового розірвання цього договору та повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Судом не прийнято до уваги посилання відповідача на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.04.2007, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Київській області, яким встановлено виконання ТОВ "ТВП "Київтекстиль" вимог припису від 19.04.2007, оскільки, по-перше, в зазначених документах йдеться про земельну ділянку площею 0,1588 га, надану за договором оренди земельної ділянки від 07.05.2004, а, по-друге, наявний в матеріалах справи акт перевірки Державної екологічної інспекції в Київській області від 16.05.2007 свідчить про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та з порушеннями природоохоронного  законодавства (а.с.7-8).

Проте, колегія не може погодитися з висновками  суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

На спірні орендні правовідносини, пов'язані з примусовим припиненням прав на земельну ділянку в судовому порядку, поширюється дія ст.ст.141,143 Земельного кодексу України, ст.ст.15,24,25,32 Закону України “Про оренду землі”.

Як встановлено судами, на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради №7 від 18.05.2005  між Софіївсько-Борщагівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "ТВП "Київтекстиль" (орендар) був укладений  договір оренди земельної ділянки від 26.05.2005, за умовами якого орендодавець надав в оренду, а орендар прийняв у строкове (на 49 років), платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 1,0349 га, розташовану за адресою: с.Софіївська Борщагівка, вул.Леніна (а.с.12-15). Згідно п.1.1 цього договору цільове призначення земельної ділянки –розміщення цеху по пошиттю текстильних виробів, складських та офісних приміщень.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про оренду землі" умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору. Відповідно до ст.24 цього ж  Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за  цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п.п."а","б" ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель відходами, стічними водами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Висновок судів про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005 грунтується виключно на даних акта перевірки виконання природоохоронного законодавства від 16.05.2007, складеного Державною екологічною інспекцією в Київській області, яким встановлено використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням та з порушеннями орендарем природоохоронного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі»орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Проте, судами залишено поза увагою той факт, що конкретний строк початку відповідачем будівельних робіт на орендованій земельній ділянці з метою розміщення цеху по пошиттю текстильних виробів, складських та офісних приміщень і строки забудови договором оренди не встановлено, в зв'язку з чим передчасним слід визнати висновок суду про доведеність використання земельної ділянки орендарем не за цільовим призначенням, вказаним в п.1.1 договору оренди.

Судами також не враховано, що виходячи зі змісту п."б" ст.143 Земельного кодексу України підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку може бути неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель відходами, стічними водами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто виходячи з системного аналізу змісту ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі»та п."б" ст.143 Земельного кодексу України підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки може бути невиконання орендарем у встановлений термін вказівок (приписів) саме спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, але аж ніяк не вказівок (приписів) спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Таким чином, Державна екологічна інспекція в Київській області не є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в розумінні п."б" ст.143 Земельного кодексу України, невиконання вказівок (приписів) якого може бути підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Висновок суду про неусунення відповідачем допущених порушень законодавства (забруднення земель побутовими відходами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, по суті грунтується на помилковому ототожненні припису Управління з контролю за використанням та охороною земель у Київській області з приписом Державної екологічної інспекції в Київській області від 16.05.2007 про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Адже, згідно з ч.1 ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

До того ж статтями 14 і 15 цього Кодексу повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин врегульовані окремо.

Відповідно до п.п.3,7 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 №970/2000, завданням Держкомзему України є, зокрема,  здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Держкомзем України здійснює свої повноваження безпосередньо та через єдину систему державних органів земельних ресурсів.

Отже, спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів є саме Держкомзем України та його органи на місцях, в тому числі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Київській області, а не державні екологічні інспекції.

Наведене вище не виключає наявність підстав вважати, що акт перевірки Державної екологічної інспекції в Київській області від 16.05.2007 не має значення для правильного вирішення даного спору, оскільки встановлені ним обставини не є підставою для примусового припинення прав відповідача на земельну ділянку згідно з п."б" ст.143 Земельного кодексу України.

Окрім того, як встановлено апеляційним судом, вміщені в цьому акті приписи про вжиття до 01.06.2007 року заходів щодо ліквідації виявлених сміттєзвалищ адресовані голові Софіївсько-Борщагівської сільської ради (орендодавцю), а не орендарю. Зважаючи на це, висновок суду про неусунення орендарем допущених порушень природоохоронного законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, не відповідає фактичним обставинам справи.

Водночас з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено фіксацію компетентним державним органом (Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Київській області) фактів порушення земельного законодавства з боку ТОВ "ТВП "Київтекстиль", направлення останньому відповідних приписів та їх невиконання орендарем.

Касаційна інстанція також визнає помилковими висновки апеляційного суду про невиконання орендарем обов'язків, передбачених ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі», з огляду на наступне.

Вказаною статтею встановлено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Таким чином, до зазначеного переліку обов'язків орендаря не включено виконання вказівок (приписів) уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи вказівок (приписів) уповноважених органів з питань екології та природних ресурсів.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи надати ретельну правову оцінку доводам відповідача щодо укладення ним з третіми особами договорів підряду на виготовлення проектної документації, на виконання певних будівельних робіт тощо, оскільки вказані юридично значимі дії можуть свідчити про використання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням, вказаним в п.1.1 договору оренди.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції  всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2                                ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119–11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

            Касаційну скаргу ТОВ "ТВП "Київтекстиль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 19.07.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.08.2006 у справі №20/256-07 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий, суддя                                                                                                                           В.Овечкін

Судді:                                                                                                               Є.Чернов

                                                                                                                                                           В.Цвігун