Рішення від 10.05.2024 по справі 140/36364/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36364/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сі Сторі" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Сторі" (далі ТОВ Сі Сторі", позивач, товариство) звернулося з позовом до Волинської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000287/2 від 03.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до зовнішньоекономічного договору №08032023 від 08.03.2023, укладеного з компанією експортером Deep Ocean I LLC придбавало товар рибу морожену.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №23UA205050045364U3 від 30.06.2023 та всі необхідні документи. Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205050/2023/000287/2 від 03.07.2023, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 16.01.2024 (а.с. 58-64) представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в інвойсі від 28.04.2023 №DO 018/2023 передбачена передоплата за товар в розмірі 30%, а надане платіжне доручення від 14.03.2023 №251 не відповідає умовам оплати, вказаним в інвойсі; за кодом 3002 в графі 44 МД декларантом зазначено платіжний документ від 25.04.2023 №272, який фактично не було надано; вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товару в інвойсі; п.2.2 договору перевезення від 03.04.2023 №03/04 передбачено, що вартість перевезення погоджується сторонами в заявці, яку не було надано; в графі 31 МД та електронному інвойсі декларантом вказано, що виробник товару - INEGIRA S.A., а в сертифікаті якості від 18.03.2023 б/н виробником вказано COOPERATIVA DE TRABAJO Y VIVIENDA EL MAR AZUL LTDA.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей.

Крім того, зазначає, що за МД №23UA205050045364U3 від 30.06.2023 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.

Разом з тим, декларант на вимогу митниці надав інвойс від 14.04.2023 №DO 018/2023; коносамент від 18.03.2023 №BUA0290582; платіжне доручення від 25.04.2023 №272; платіжне доручення від 14.03.2023 №251 (повторно); прайс-лист від 01.02.2023 б/н; заявку від 27.06.2023 №27/06/2023; витяг з мережі Інтернет з конвертером валют; лист-пояснення від отримувача товару від 03.07.2023 б/н; звіт від 25.03.2023 №230529037C.

Пояснень розбіжностей в найменуванні виробника товару відповідно до товаросупровідних документів декларантом не надано.

Крім того, наданий прайс-лист від 01.02.2023 б/н від продавця, а не від виробника товару. Даний прайс-лист не містить інформації щодо умов поставки, на яких продаються товари за вказаними цінами, що безпосередньо впливає на рівень вартості.

Платіжне доручення від №251 не можливо ідентифікувати як оплату за дану поставку товару, так як початковий інвойс №272 виписаний 14.04.2023, а оплата за даним платіжним дорученням здійснена 14.03.2023.

Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом від 03.07.2023 №1.

Вважає, що вищевказані розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару.

Враховуючи ненадання декларантом усіх витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу на рівні 2,7834 дол. США за кг (МД від 04.04.2023 року №UA806020/2023/004292 та від 02.03.2023 року №UA100350/2023/433110), з врахуванням положень статті 64 МК України.

Представник позивача у відповіді на відзив не погодилась з аргументами відповідача з підстав аналогічних тим, що наведені у позовній заяві та просила позов задовольнити повністю (а.с. 98-100).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.03.2023 між компанією експортером Deep Ocean I LLC (продавець) та ТОВ СІ Сторі" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №08032023 (а.с. 39-41), відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар риба в асортименті.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент, одиниця виміру, фасовка та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість вказуються в інвойсі.

Продавець відвантажує товар в термін 30 днів від дати отримання продавцем грошових коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товарів здійснюється відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR, CIF, FCA, CPT, DАP, DDP, EXW (п. 2.2. контракту).

Загальна сума даного контракту визначається в рахунках-фактурах. Валюта контракту долар США; загальна сума контракту 8000000 дол.США (п.3.1.-3.3. контракту).

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата товару здійснюється здійснюється в доларах США. Умови оплати 30% - передоплата та 70% готівка за документами.

Відповідно до п. 5.1. договору товар вважається поставленим продавцем і прийнятий покупцем, якщо він доставлений в строк, зазначений в пункту 2 цього договору. Термін поставки не більше 90 днів від здійснення замовлення.

На виконання умов договору, компанія-експортер виставила позивачу рахунок-фактуру, а саме: від 28.04.2023 №DO 018/2023, згідно з яким вартість товару хек (заморожений на суші) HGT 80/300 гм, вагою 6,930 т, за ціною 1850,00 дол США, що в загальній сумі становить 12820,50 дол.США (а.с. 17, 53 переклад).

ТОВ Сі Сторі" 30.06.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «риба морожена: мерлуза (хек) південно-західної частини Атлантичного океану, без голови, без хвоста, патрана, вагою 80-300 г, вага нетто 6930 кг, без будь-якої теплової обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі та інших домішок, не консервована. Дата виготовлення вересень, листопад, грудень 2022 року лютий 2023 року; термін придатності 24 місяці, подало МД №23UA205050045364U3 (а.с. 23), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 12820,50 дол. США. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 29894,74 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки CFR LT Klaipeda, за курсом валюти 36,5685 грн за 1 дол.США. До митної декларації додано: сертифікат якості б/н від 18.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 14.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 28.04.2023; коносамент № BUA0290582 від 18.03.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № б/н від 27.06.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат № LT 0331901/486 від 27.06.2023; ветеринарно-санітарний сертифікат № 00349845 від 04.05.2023; сертифікат про походження товару № 1237 від 10.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 272 від 25.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 251 від 14.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 359 від 29.04.2023; прайс-лист експортера Deep Ocean I LLC; висновок про якісні характеристики товару № 230529037С від 25.03.2023; зовнішньоекономічний контракт № 08032023 від 08.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № 0339 від 09.04.2023; договір (контракт) про перевезення № 03/04 від 03.04.2023; заявка на перевезення № 27/06/2023 від 27.06.2023; конвертер валют станом на 03.07.2023; пояснення від 03.07.2023; лист від 03.07.2023; експортна декларація країни відправлення №23LTLC0100EK1C1423 від 27.06.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (коносамент, заявку); якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару (а.с. 22).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 03.07.2023 № 03/07-01 (а.с. 36-37), до якого долучив платіжні інструкції про сплату, конвертацію валют та рахунок-фактуру № DO 018/2023 на загальну суму 70146,30 дол.США, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2023 № UA 205050/2023/000287/2 (а.с. 33).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: 1) в інвойсі від 28.04.2023 №DO 018/2023 передбачена передоплата за товар в розмірі 30%, а надане платіжне доручення від 14.03.2023 №251 не відповідає умовам оплати, вказаним в інвойсі; 2) за кодом 3002 в графі 44 МД декларантом зазначено платіжний документ від 25.04.2023 №272, який фактично не було надано; 3) вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товару в інвойсі; 4) п.2.2 договору перевезення від 03.04.2023 №03/04 передбачено, що вартість перевезення погоджується сторонами в заявці, яку не було надано; 5) в графі 31 МД та електронному інвойсі декларантом вказано, що виробник товару - INEGIRA S.A., а в сертифікаті якості від 18.03.2023 б/н виробником вказано COOPERATIVA DE TRABAJO Y VIVIENDA EL MAR AZUL LTDA.

Декларант на вимогу митниці надав інвойс від 14.04.2023 №DO 018/2023, коносамент від 18.03.2023 № BUА 0290582, платіжні доручення від 25.04.2023 № 272, від 14.03.2023 № 251, прас-лист від 01.02.2023, заявку від 27.06.2023 №27/06/2023, витяг з мережі Інтернет з конвертером валют, лист-пояснення від отримувача товару від 03.07.2023, звіт від 25.03.2023 № 230529037С.

Решту витребуваних документів не надав, про що повідомив листом від 03.07.2023.

Пояснень розбіжностей в найменуванні виробника товару відповідно до товаросупровідних документів декларантом не надано. Окрім того, згідно заявки від 27.06.2023 №27/06/2023 відправник товару - UAB Benko, відповідно до графи 1 CMR відправник - DEEP OCEAN I LLC, експедитор- UAB «NORDNIX», а в копії митної декларації країни відправлення відправник - UAB KLAIPEDOS SALDYTUVU TERMINALAS. Наданий прайс-лист від 01.02.2023 б/н від продавця, а не від виробника товару. Окрім того, даний прайс-лист не містить інформації щодо умов поставки, на яких продаються товари за вказаними цінами, що безпосередньо впливає на рівень вартості. Платіжне доручення від №251 не можливо ідентифікувати як оплату за дану поставку товару, так як початковий інвойс №272 виписаний 14.04.2023, а оплата за даним платіжним дорученням здійснена 14.03.2023.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 2,7834 дол США/кг за МД від 04.04.2023 року №UA806020/2023/004292 та від 02.03.2023 року №UA100350/2023/433110.

Також в оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050046103U6 від 04.07.2023 (а.с. 26) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: риби мороженої та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так до митної декларації від 30.06.2023 №23UA205050045364U3 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості б/н від 18.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 14.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 28.04.2023; коносамент № BUA0290582 від 18.03.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № б/н від 27.06.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат № LT 0331901/486 від 27.06.2023; ветеринарно-санітарний сертифікат № 00349845 від 04.05.2023; сертифікат про походження товару № 1237 від 10.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 272 від 25.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 251 від 14.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 359 від 29.04.2023; прайс-лист експортера Deep Ocean I LLC; висновок про якісні характеристики товару № 230529037С від 25.03.2023; зовнішньоекономічний контракт № 08032023 від 08.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № 0339 від 09.04.2023; договір (контракт) про перевезення № 03/04 від 03.04.2023; заявка на перевезення № 27/06/2023 від 27.06.2023; конвертер валют станом на 03.07.2023; пояснення від 03.07.2023; лист від 03.07.2023; експортна декларація країни відправлення №23LTLC0100EK1C1423 від 27.06.2023.

Водночас, позивач листом від 03.07.2023 № 03/07-01 надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України. До пояснення долучив витяг про конвертацію валюти (а.с. 36-37).

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

З досліджених в ході судового розгляду справи доказів судом встановлено, що зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №08032023 від 08.03.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки.

Водночас суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД № 23UA205050045364U3 від 30.06.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі № DO 018/2023 від 28.04.2023 та становить 12820,50 доларів США.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Однак в оскаржуваному рішенні відповідач як на наявність розбіжностей посилається на те, що вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товару в інвойсі.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та рахунку-фактурі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2статті 53 МК Українитакі документи не віднесені до обов`язкових.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що в інвойсі від 28.04.2023 №DO 018/2023 передбачена передоплата за товар в розмірі 30%, а надане платіжне доручення від 14.03.2023 №251 не відповідає умовам оплати, вказаним в інвойсі.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п. 3.1 договору № 08032023 від 08.03.2023, загальна сума даного договору визначається в рахунках-фактурах (інвойсах).

Згідно з п.п. 4.1 вказаного договору оплата товару, поставленого відповідно до положень цього договору, здійснюється в доларах США. Умови оплати: 30% передоплата та 70% готівка за документами.

Як вбачається з комерційного інвойсу від 14.04.2023 № DO 018/2023 (а.с. 19), додатку № 2 від 28.04.2023 до комерційного інвойсу № DO 018/2023 (на партію товару, що розмитнювалась 30.06.2023) (а.с. 17), умови оплати - 30% передоплата та 70% після отримання повного пакету документів.

ТОВ «Сі Сторі» на виконання п.п. 4.1 договору купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023 здійснило 30% передоплату за товар у розмірі 21 135,00 дол. США відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 251 від 14.03.2023, вартість якого згідно з комерційним інвойсом від 14.04.2023 № DO 018/2023 складає 70 146,30 дол.США (а.с. 29). Остаточний розрахунок за товар (70%), що постачався за комерційним інвойсом від 14.04.2023 № DO 018/2023 було здійснено ТОВ «Сі Сторі» 25.04.2023 відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 272 від 25.04.2023 у розмірі 49 011,30 дол.США (а.с. 30).

Пояснення розрахунків за комерційним інвойсом від 14.04.2023 № DO 018/2023 по договору купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023 було надано декларантом митному органу листом від 03.07.2023.

Відтак, розбіжностей чи суперечностей щодо умов оплати подані позивачем документи не містять.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 в справі № 420/1709/19 звернув увагу на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складники митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості.

Також суд вважає безпідставними доводи митниці про те, що в графі 44 МД зазначено платіжний документ від 25.04.2023 № 272, який не надано, оскільки позивачем на вимогу митниці було надано разом із письмовими поясненнями від 03.07.2023 вказаний платіжний документ, про що самим же митним органом зазначено в оскаржуваному рішенні.

Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2.2. договору поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2010 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, CPT, DАP, DDP, EXW.

В рахунку-фактурі від 28.04.2023 № DO 018/2023 визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс-2010 CFR (вартість та фрахт) Клайпеда.

Умови поставки Інкотермс-2010 CFR (вартість та фрахт) означають, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар упортвідвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205050045364U3 від 30.06.2023 митному органу було надано: автотранспортну накладну від 27.06.2023 (а.с.12), договір № 03/04 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.04.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТзОВ «Сі Сторі» (замовник) (а.с. 24-25), заявка № 27/06/2023 до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/004 від 03.04.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.06.2023 (а.с. 31), довідка про транспортні витрати від 29.04.2023 № 359 (а.с.38), відповідно до яких вартість транспортних витрат на перевезення вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва) м. Київ (Україна) авто КА5400ІМ АА5300FX складає 70000 грн, в тому числі: м. Клайпеда м/п Ягодин 60000,00 грн, в тому числі: вартість перевезення по інвойсу № DO 018/2023 29894,74 грн; м/п Ягодин м. Київ 10000,00 грн. вантаж не страхувався; вантажні роботи включені у вартість транспортних витрат.

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205050045364U3 від 30.06.2023 митна вартість товару у розмірі 498722,48 грн (еквівалентно 13638 дол.США) включає вартість товару (12820,50 дол. США) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (29894,74 грн), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Вказані документи надавались Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205050045364U3 від 30.06.2023.

Суд також враховує, що заявка № 27/06/2023 до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/004 від 03.04.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.06.2023 надавалась Волинській митниці на її вимогу, про що зазначено в оскаржуваному рішенні, а тому твердження відповідача про її не надання до митного оформлення є безпідставними та суперечать фактичним обставинам.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в заявці від 27.06.2023 № 27/06/2023 відправник товару - UAB Benko відповідно до графи 1 CMR відправник - Deep Ocean I LLC, експедитор UAB Nordnix, а в копії митної декларації країни відправлення відправник UAB Klaipedos Saldytuvu Terminalas, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Так відповідно до відомостей, що містяться в коносаменті №BUA0290582, фрахтувальником є компанія INEGIRA S.A., отримувачем товару є ТОВ «Сі Сторі», товар постачався судном за маршрутом порт Buenos Aires (Аргентина) - порт Klaipeda (Литва).

Як вбачається із відомостей ветеринарно-санітарного сертифіката №00349845 експортером (постачальником) товару є компанія INEGIRA S.A., Аргентина, виробником товару є компанія Cooperativa de Trabajo y Vivienda El Mar Azul LTDA.

В свою чергу, згідно з відомостями сертифікату походження товару № 1237 від 10.04.2023, експортером (постачальником) товару є компанія INEGIRA S.A., отримувачем товару є ТОВ «Сі Сторі».

Відповідно до експортної митної декларації, декларантом (експедитором) є UAB Nordnix, вантажовідправником є UAB Klaipedos Saldytuvu Terminalas, отримувачем товару є ТОВ «СІ Сторі».

Таким чином, наявність інформації про компанію UAB Klaipedos Saldytuvu Terminalas у декларації країни відправлення з приміткою «вантажовідправник», а також наявність у цій же декларації інформації про експедитора UAB Nordnix, який так само зазначений у міжнародній автотранспортній накладній CMR як відправник (графа 1, графа 22) не суперечить укладеному контракту та не впливає на митну вартість товару.

Суд зазначає, що в сукупності, відомості щодо номенклатури товару, його походження, ваги, вартості, які містяться в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення дають можливість ідентифікувати товар, що постачався за інвойсом № DO 018/2023 від 14.04.2023 та додатку № 2 до нього.

Водночас аналізуючи положення ч.3 ст.53, частин першої, другої та п`ятої ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності застережень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом, вказаних розбіжностей в даному випадку не вбачається.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що поданий прайс-лист від 01.02.2023 містить інформацію від продавця, а не від виробника товару, окрім того не містить інформації щодо умов поставки.

З цього приводу суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Відображена у прайс-листі від 01.02.2023 вартість товарів в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунку-фактурі від 28.04.2023 № DO 018/2023.

В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

З огляду на наведене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого продавцем товару, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

При цьому, суд зауважує, що умови поставки товару визначені сторонами у договорі купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023. згідно яких, продавець відвантажує товар в термін 30 днів від дати отримання продавцем коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2010» на умовах, вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR, CIF (назва порту призначення), FCA, CPT, DAP, DDP, EXW.

В свою чергу, згідно з комерційним інвойсом від 14.04.2023 № DO 018/2023, додатком № 2 від 28.04.2023 до комерційного інвойсу № DO 018/2023 (на партію товару, що розмитнювалась 30.06.2023), визначено умови поставки - CFR Klaipeda.

Рахунок-фактура (інвойс) в силу положень ч. 2 ст. 53 МК України, є одним із основних документів, разом із зовнішньоекономічним контрактом, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом.

Отже, не зазначення в прайс-листі умов поставки, жодним чином не впливає на проведений декларантом розрахунок митної вартості товару за першим методом та не підтверджує наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, адже в основних документах, що підтверджують розрахунок митної вартості товару (комерційний інвойс від 14.04.2023 № DO 018/2023, додаток № 2 від 28.04.2023 до комерційного інвойсу № DO 018/2023, договорі купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023, міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) міститься як дата їх виписки, посилання на контракт, посилання на інвойс, так і умови поставки - CFR.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Отже, відсутність в наданому позивачем митному органу прайс-листі посилання на умови поставки не може впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару.

На думку суду, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

До даної партії товарів позивач надавав і сертифікат якості і міжнародний ветеринарний сертифікат, вагові та вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджуються між собою, відомості про відправника та отримувача також кореспондуються між собою, тому не повинні викликати ніяких сумнівів.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТзОВ «Сі Сторі» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист у даному випадку декларант подавав разом із митною декларацією.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій №UA806020/2023/004292 від 04.04.2023, №UA100350/2023/433110 від 02.03.2023 рівень митної вартості 2,7834 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000287/2 від 03.07.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2023 (а.с. 9).

Натомість відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір позивачу необхідно було сплатити за пред`явлення цього адміністративного позову судовий збір у сумі 2147,20 грн. (тобто, 1,5% від суми митних платежів, обчисленої згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею 41329,57 грн, однак не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та із застосуванням коефіцієнта пониження 0,8).

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 2147,20 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000287/2 від 03.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сі Сторі судовий збір у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Сторі (03065, м. Київ, вул. Каблукова Академіка, 21, офіс 4, код ЄДРПОУ 43372880).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк