Постанова

від 22.07.2024 по справі 140/36364/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Денисюк Р.С.

22 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36364/23 пров. № А/857/14425/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Глушка І.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 140/36364/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Сторі" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Сторі" (далі по тексту ТзОВ "Сі Сторі") звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000287/2 від 03.07.2023р..

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.03.2023р. компанія експортер Deep Ocean I LLC (продавець) та ТОВ СІ Сторі" (покупець) уклали договір купівлі-продажу №08032023, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар риба в асортименті.

В п.2.1. договору видно, що асортимент, одиниця виміру, фасовка та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість вказуються в інвойсі.

Продавець відвантажує товар в термін 30 днів від дати отримання продавцем грошових коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товарів здійснюється відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR, CIF, FCA, CPT, DАP, DDP, EXW (п. 2.2. контракту).

Загальна сума даного контракту визначається в рахунках-фактурах. Валюта контракту долар США; загальна сума контракту 8000000 дол.США (п.3.1.-3.3. контракту).

п.4.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється в доларах США. Умови оплати 30% - передоплата та 70% готівка за документами.

В п.5.1. договору видно, що товар вважається поставленим продавцем і прийнятий покупцем, якщо він доставлений в строк, зазначений в пункту 2 цього договору. Термін поставки не більше 90 днів від здійснення замовлення.

28.04.2023р. з метою виконання договірних зобов`язань, компанія-експортер виставила позивачу рахунок-фактуру, а саме: №DO 018/2023, згідно яким вартість товару хек (заморожений на суші) HGT 80/300 гм, вагою 6,930 т, за ціною 1850,00 дол США, що в загальній сумі становить 12820,50 дол.США.

30.06.2023р. ТОВ Сі Сторі" з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару риба морожена: мерлуза (хек) південно-західної частини Атлантичного океану, без голови, без хвоста, патрана, вагою 80-300 г, вага нетто 6930 кг, без будь-якої теплової обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі та інших домішок, не консервована. Дата виготовлення вересень, листопад, грудень 2022 року лютий 2023 року; термін придатності 24 місяці, подав МД №23UA205050045364U3, де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 12820,50 дол. США.

В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 29894,74 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки CFR LT Klaipeda, за курсом валюти 36,5685 грн за 1 дол.США.

З метою підтвердження заявленої митної вартості декларант надав: сертифікат якості б/н від 18.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 14.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 28.04.2023; коносамент № BUA0290582 від 18.03.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № б/н від 27.06.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат № LT 0331901/486 від 27.06.2023; ветеринарно-санітарний сертифікат № 00349845 від 04.05.2023; сертифікат про походження товару № 1237 від 10.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 272 від 25.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 251 від 14.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 359 від 29.04.2023; прайс-лист експортера Deep Ocean I LLC; висновок про якісні характеристики товару № 230529037С від 25.03.2023; зовнішньоекономічний контракт № 08032023 від 08.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № 0339 від 09.04.2023; договір (контракт) про перевезення № 03/04 від 03.04.2023; заявка на перевезення № 27/06/2023 від 27.06.2023; конвертер валют станом на 03.07.2023; пояснення від 03.07.2023; лист від 03.07.2023; експортна декларація країни відправлення №23LTLC0100EK1C1423 від 27.06.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (коносамент, заявку); якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару.

03.07.2023р. декларант на електронне повідомлення митного органу надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів № 03/07-01, до якого додатково долучив платіжні інструкції про сплату, конвертацію валют та рахунок-фактуру № DO 018/2023 на загальну суму 70146,30 дол.США, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

03.07.2023р. Волинська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205050/2023/000287/2.

Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності, а саме: 1) в інвойсі від 28.04.2023р. №DO 018/2023 передбачена передоплата за товар в розмірі 30%, а надане платіжне доручення від 14.03.2023р. №251 не відповідає умовам оплати, вказаним в інвойсі; 2) за кодом 3002 в графі 44 МД декларантом зазначено платіжний документ від 25.04.2023р. №272, який фактично не надано; 3) вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товару в інвойсі; 4) п.2.2 договору перевезення від 03.04.2023р. №03/04 передбачено, що вартість перевезення погоджується сторонами в заявці, яку не надано; 5) в графі 31 МД та електронному інвойсі декларантом вказано, що виробник товару - INEGIRA S.A., а в сертифікаті якості від 18.03.2023р. б/н виробником вказано COOPERATIVA DE TRABAJO Y VIVIENDA EL MAR AZUL LTDA.

Декларант на вимогу митниці надав інвойс від 14.04.2023р. №DO 018/2023, коносамент від 18.03.2023р. № BUА 0290582, платіжні доручення від 25.04.2023р. № 272, від 14.03.2023р. № 251, прас-лист від 01.02.2023р., заявку від 27.06.2023р. №27/06/2023, витяг з мережі Інтернет з конвертером валют, лист-пояснення від отримувача товару від 03.07.2023р., звіт від 25.03.2023р. № 230529037С.

Пояснень розбіжностей в найменуванні виробника товару відповідно до товаросупровідних документів декларантом не надано.

Крім того, згідно заявки від 27.06.2023р. №27/06/2023 відправник товару - UAB Benko, відповідно до графи 1 CMR відправник - DEEP OCEAN I LLC, експедитор- UAB NORDNIX, а в копії митної декларації країни відправлення відправник - UAB KLAIPEDOS SALDYTUVU TERMINALAS. Наданий прайс-лист від 01.02.2023р. б/н від продавця, а не від виробника товару. Даний прайс-лист не містить інформації щодо умов поставки, на яких продаються товари за вказаними цінами, що безпосередньо впливає на рівень вартості. Платіжне доручення від №251 не можливо ідентифікувати як оплату за дану поставку товару, так як початковий інвойс №272 виписаний 14.04.2023р., а оплата за даним платіжним дорученням здійснена 14.03.2023р.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 2,7834 дол США/кг за МД від 04.04.2023р. №UA806020/2023/004292 та від 02.03.2023р. №UA100350/2023/433110.

Товар випущено у вільний обіг за МД №23UA205050046103U6 від 04.07.2023р. шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

ч.5 ст.53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: сертифікат якості б/н від 18.03.2023р.; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 14.04.2023р.; рахунок-фактура (інвойс) № DO 018/2023 від 28.04.2023р.; коносамент № BUA0290582 від 18.03.2023р.; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № б/н від 27.06.2023р.; міжнародний ветеринарний сертифікат № LT 0331901/486 від 27.06.2023р.; ветеринарно-санітарний сертифікат № 00349845 від 04.05.2023р.; сертифікат про походження товару № 1237 від 10.04.2023р.; платіжна інструкція в іноземній валюті № 272 від 25.04.2023р.; платіжна інструкція в іноземній валюті № 251 від 14.03.2023р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 359 від 29.04.2023р.; прайс-лист експортера Deep Ocean I LLC; висновок про якісні характеристики товару № 230529037С від 25.03.2023р.; зовнішньоекономічний контракт № 08032023 від 08.03.2023р.; договір про надання послуг митного брокера № 0339 від 09.04.2023р.; договір (контракт) про перевезення № 03/04 від 03.04.2023р.; заявка на перевезення № 27/06/2023 від 27.06.2023р.; конвертер валют станом на 03.07.2023р.; пояснення від 03.07.2023р.; лист від 03.07.2023р.; експортна декларація країни відправлення №23LTLC0100EK1C1423 від 27.06.2023р.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що 03.07.2023р. листом № 03/07-01 декларант надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до ч.3, ч.4 ст.54 МК України, без врахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. До пояснення долучив витяг про конвертацію валюти.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги ч.3 та ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо наявності у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Так, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №08032023 від 08.03.2023р. містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

У МД № 23UA205050045364U3 від 30.06.2023р. ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі № DO 018/2023 від 28.04.2023р. та становить 12820,50 доларів США.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Стосовно покликань апелянта на наявність розбіжностей, про те що вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товару в інвойсі, суд апеляційної інстанції зазначає.

Митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Однак, відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Однак, у цій справі митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Доводи апелянта про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та рахунку-фактурі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки ч.2 ст.53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових.

Стосовно доводів апелянта про те, що однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів є те, що в інвойсі від 28.04.2023р. №DO 018/2023 передбачена передоплата за товар в розмірі 30%, а надане платіжне доручення від 14.03.2023р. №251 не відповідає умовам оплати, вказаним в інвойсі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

В п.п.3.1 договору № 08032023 від 08.03.2023р., видно, що загальна сума даного договору визначається в рахунках-фактурах (інвойсах).

п.п. 4.1 вказаного договору передбачено, що оплата товару, поставленого відповідно до положень цього договору, здійснюється в доларах США. Умови оплати: 30% передоплата та 70% готівка за документами.

Із змісту з комерційного інвойсу від 14.04.2023р. № DO 018/2023, додатку № 2 від 28.04.2023р. до комерційного інвойсу № DO 018/2023 (на партію товару, що розмитнювалась 30.06.2023р.), видно, що умови оплати - 30% передоплата та 70% після отримання повного пакету документів.

ТОВ Сі Сторі на виконання п.п.4.1 договору купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023р. здійснило 30% передоплату за товар у розмірі 21 135,00 дол. США відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 251 від 14.03.2023р., вартість якого згідно комерційного інвойсу від 14.04.2023 № DO 018/2023 складає 70 146,30 дол.США.

Остаточний розрахунок за товар (70%), що постачався за комерційним інвойсом від 14.04.2023р. № DO 018/2023 здійснено ТОВ Сі Сторі 25.04.2023р. відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 272 від 25.04.2023р. у розмірі 49 011,30 дол. США.

Пояснення розрахунків за комерційним інвойсом від 14.04.2023р. № DO 018/2023 по договору купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023р. надав декларант митному органу листом від 03.07.2023р.

Тобто, розбіжностей чи суперечностей щодо умов оплати які подав позивач документи не містять.

Одночасно колегія суддів відхиляє доводи апелянта за безпідставністю щодо того, що в графі 44 МД зазначено платіжний документ від 25.04.2023р. № 272, який не надано, оскільки позивач на вимогу митниці надав разом із письмовими поясненнями від 03.07.2023р. вказаний платіжний документ, про що самим же митним органом зазначено в оскаржуваному рішенні.

п.6 ч.10 ст.58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

п.2.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс 2010 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, CPT, DАP, DDP, EXW.

В рахунку-фактурі від 28.04.2023р. № DO 018/2023 визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс-2010 CFR (вартість та фрахт) Клайпеда.

Умови поставки Інкотермс-2010 CFR (вартість та фрахт) означають, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205050045364U3 від 30.06.2023р. декларант митному органу надав: автотранспортну накладну від 27.06.2023р., договір № 03/04 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.04.2023р., який укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТзОВ Сі Сторі (замовник), заявку № 27/06/2023 до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/004 від 03.04.2023р. про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.06.2023р., довідку про транспортні витрати від 29.04.2023р. № 359, відповідно до яких вартість транспортних витрат на перевезення вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва) м. Київ (Україна) авто КА5400ІМ АА5300FX складає 70000 грн, в тому числі: м. Клайпеда м/п Ягодин 60000,00 грн., в тому числі: вартість перевезення по інвойсу № DO 018/2023 29894,74 грн; м/п Ягодин м. Київ 10000,00 грн. вантаж не страхувався; вантажні роботи включені у вартість транспортних витрат.

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205050045364U3 від 30.06.2023р. митна вартість товару у розмірі 498722,48 грн (еквівалентно 13638 дол.США) включає вартість товару (12820,50 дол. США) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (29894,74 грн), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Вказані документи позивач надавав Волинській митниці, а тому у суб`єкта владних повноважень була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205050045364U3 від 30.06.2023р.

Одночасно, колегія суддів враховує, що заявка № 27/06/2023 до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/004 від 03.04.2023р. про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.06.2023р. надавалась Волинській митниці на її вимогу, про що зазначено в оскаржуваному рішенні, а тому доводи апелянта про її не надання до митного оформлення є безпідставними та суперечать фактичним обставинам.

Стосовно доводів апелянта, про те, що в заявці від 27.06.2023р. № 27/06/2023 відправник товару - UAB Benko відповідно до графи 1 CMR відправник - Deep Ocean I LLC, експедитор UAB Nordnix, а в копії митної декларації країни відправлення відправник UAB Klaipedos Saldytuvu Terminalas, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Із змісту відомостей, що містяться в коносаменті №BUA0290582, фрахтувальником є компанія INEGIRA S.A., отримувачем товару є ТОВ Сі Сторі, товар постачався судном за маршрутом порт Buenos Aires (Аргентина) - порт Klaipeda (Литва).

Як видно із відомостей ветеринарно-санітарного сертифіката №00349845 експортером (постачальником) товару є компанія INEGIRA S.A., Аргентина, виробником товару є компанія Cooperativa de Trabajo y Vivienda El Mar Azul LTDA.

Згідно сертифікату походження товару № 1237 від 10.04.2023р., експортером (постачальником) товару є компанія INEGIRA S.A., отримувачем товару є ТОВ Сі Сторі.

Відповідно до експортної митної декларації, декларантом (експедитором) є UAB Nordnix, вантажовідправником є UAB Klaipedos Saldytuvu Terminalas, отримувачем товару є ТОВ СІ Сторі.

Отже, наявність інформації про компанію UAB Klaipedos Saldytuvu Terminalas у декларації країни відправлення з приміткою вантажовідправник, а також наявність у цій же декларації інформації про експедитора UAB Nordnix, який так само зазначений у міжнародній автотранспортній накладній CMR як відправник (графа 1, графа 22) не суперечить укладеному контракту та не впливає на митну вартість товару.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів є те, що поданий прайс-лист від 01.02.2023р. містить інформацію від продавця, а не від виробника товару, та не містить інформації щодо умов поставки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Відображена у прайс-листі від 01.02.2023р. вартість товарів в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунку-фактурі від 28.04.2023р. № DO 018/2023.

В той же час, митний орган не навів жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем товару, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

З огляду на наведене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого продавцем товару, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

При цьому, колегія суддів звертає увагу митного органу, що умови поставки товару визначені сторонами у договорі купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023р. згідно яких, продавець відвантажує товар в термін 30 днів від дати отримання продавцем коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 на умовах, вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR, CIF (назва порту призначення), FCA, CPT, DAP, DDP, EXW.

В свою чергу, згідно комерційного інвойсу від 14.04.2023р. № DO 018/2023, додатком №2 від 28.04.2023р. до комерційного інвойсу № DO 018/2023 (на партію товару, що розмитнювалась 30.06.2023р.), визначено умови поставки - CFR Klaipeda.

Рахунок-фактура (інвойс) в силу положень ч.2 ст.53 МК України, є одним із основних документів, разом із зовнішньоекономічним контрактом, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом.

Таким чином, не зазначення в прайс-листі умов поставки, жодним чином не впливає на проведений декларантом розрахунок митної вартості товару за першим методом та не підтверджує наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, адже в основних документах, що підтверджують розрахунок митної вартості товару (комерційний інвойс від 14.04.2023р. № DO 018/2023, додаток № 2 від 28.04.2023р. до комерційного інвойсу № DO 018/2023, договорі купівлі-продажу № 08032023 від 08.03.2023р., міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) міститься як дата їх виписки, покликання на контракт, посилання на інвойс, так і умови поставки - CFR.

Надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості.

Самі лише припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, колегія суддів звертає увагу апелянта, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно доводів апелянта, як на підставу для коригування митної вартості товарів на основі якої здійснено коригування митної вартості товару, а саме покликання на МД №UA806020/2023/004292 від 04.04.2023р., №UA100350/2023/433110 від 02.03.2023р. рівень митної вартості 2,7834 дол. США/кг, яка використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оспорюваних рішень митний орган використав виключно інформацію з бази даних митного органу. Тобто, митний орган керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 140/36364/23- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22.07.2024р