Ухвала

від 09.05.2024 по справі 440/15257/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 травня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/15257/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Гаврильєва С.С.,

представників позивача Шимки М.І., Бондарчука Д.В.,

представника відповідача адвоката Каблучка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №440/15257/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запальничка" , Приватного підприємства "Бест-Вей" про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

04.10.2023 позивач, Головне управління ДПС в Полтавській області (надалі - ГУДПС), направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов, що заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запальничка" (надалі - ТОВ "Запальничка"), Приватного підприємства "Бест-Вей" (надалі - ПП "Бест-Вей"), в якому просить суд:

- визнати недійсним договір постачання нафтопродуктів від 15.09.2021 №42, укладений між ТОВ "Запальничка" та ПП "Бест-Вей";

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ "Запальничка" на користь ПП "Бест-Вей" 9 665 920,20 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ПП "Бест-Вей" на користь держави 9 665 920,20 грн.

Мотивуючи свої вимоги, представник позивача стверджує, що укладений між ТОВ "Запальничка" та ПП "Бест-Вей" договір постачання нафтопродуктів від 15.09.2021 №42 не опосередкований реальним виконанням операцій з постачання товару "Бітум нафтовий дорожній в`язкий, модифікований полімером, 4 класу марки БМП 45/80-70", що виготовляється на установці "Marini ModiFait 20", оскільки в ході опрацювання копій документів, наданих з боку ТОВ "Запальничка" до повідомлень по податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, було встановлено, що платником не надано документів, які підтверджують придбання (походження) товару (договори, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення, сертифікати якості (відповідності)). У підприємства відсутні будь-які складські приміщення для зберігання товарів, у тому числі і за адресою, визначеною як пункт навантаження у ТТН (пров. Залізничний, 2, м. Світловодськ, Кіровоградська область). До того ж неможливо прослідкувати походження бітуму, так як цей товар постачальником (ТОВ "Запальничка") за весь період діяльності не придбавався. Натомість, згідно з ІКС "Єдине вікно подання електронної звітності", ТОВ "Запальничка" здійснювало придбання тютюновмісних товарів.

За юридичною адресою контрагента в особі ПП «Бест-Вей» (вул. Григорія Сковороди, 15, м. Світловодськ, Кіровоградська область) підприємство фактично не знаходиться. Під час огляду будівлі, що знаходиться за вказаною адресою, встановлено, що за цією адресою знаходиться Школа розвитку "Малятко". За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна за юридичною адресою ПП "Бест-Вей" відомості про право власності або право користування відсутні, як і за юридичною адресою ТОВ "Запальничка".

Звідси податковий орган робить висновок про те, що укладений між ТОВ "Запальничка" та ПП "Бест-Вей" договір постачання нафтопродуктів від 15.09.2021 №42 не опосередковується реальним виконанням операцій, з огляду на що у порядку, передбаченому пп. 41.1.1 ст. 41 ПК України, просить суд застосувати наслідки недійсності правочинів, що передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

23.01.2024 представник ТОВ "Запальничка" адвокат Каблучко Д.О. через систему "Електронний суд" подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Полемізуючи за темою спору зазначає, що виділяючи правочини, які порушують публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. Отже, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Крім цього, представник зазначає, що контролюючий орган, в силу покладених на нього повноважень, може проводити контрольно-перевірочну роботу щодо господарської діяльності суб`єктів господарювання, в межах якої може встановлювати зміну в економічному стані, за результатами виконання угод та не позбавлений права взаємозвірки та зустрічної звірки із тими суб`єктами господарювання, які беруть участь у виконанні таких угод, в тому числі і транспортних перевізників. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення такого податкового контролю за діяльністю відповідачів зі сторони контролюючого органу.

На останок зазначив, що за усталеною судовою практикою наслідки, передбачені статтею 208 ГК України, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 ГК України. Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним. Цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких податковий орган, на якого ПК України покладено обов`язок з контролю за додержанням податкового та іншого законодавства, має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 Розділу V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності).

З огляду на це виключається можливість застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення коштів.

ПП "Бест-Вей" правом на надання відзиву на позов, як і правом на участь у судових засіданнях не скористався.

01.02.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на відсутність преюдиції у судових рішеннях по справам №440/10357/22 та №440/6633/23, оскільки за текстом мотивувальної частини цих рішень з приводу аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом суди не надавали оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю.

Враховуючи докази відсутності здійснення розрахунків, відсутність руху транспортних засобів за наданими товарно-транспортними накладними та відсутність контрагента ПП "Бест-Вей" за юридичною адресою, представник відповідача повторив тезу, відповідно до якої господарські операції з постачання товару від ТОВ "Запальничка" є такими, що не опосередковуються реальним виконанням. Надані первинні документи є формально складеними та не відображають реальний рух активів та товару. Оскільки з боку ТОВ "Запальничка" не було надано жодних пояснень та доказів ні до контролюючого органу, ні до суду, що підтверджують придбання (походження) та наявність складських приміщень для зберігання бітуму, ГУДПС обґрунтовано вважає що господарські операції з ПП "Бест-Вей" є сумнівними та жодним чином не відповідають дійсності.

Правом на заперечення відповідачі не скористалися.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.11.2023.

У судовому засіданні 14.11.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача Бондарчука Д.В. щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, після чого відклав розгляд справи на 05.12.2023 у зв`язку з неявкою представників обох відповідачів.

У судовому засіданні 05.12.2023 суд відклав розгляд справи на 14.12.2023 у зв`язку з неявкою представників обох відповідачів.

У судовому засіданні 14.12.2023 суд, продовживши підготовче провадження на 30 днів, задовольнив клопотання адвоката Каблучка Д.О. та відклав розгляд справи на 11.01.2024.

У судовому засіданні 11.01.2024 суд в рамках підготовчого провадження задовольнив клопотання представника ТОВ «Запальничка» адвоката Каблучка Д.О. та оголосив перерву до 24.01.2024 з метою забезпечення реалізації права відповідача на подачу відзиву на позов.

У судовому засіданні 24.01.2024 суд за клопотання представників позивача відклав розгляд справи на 06.02.2024 з метою забезпечення реалізації права на подачу відповіді на відзив.

У судовому засіданні 06.02.2024 суд відклав розгляд справи на 14.02.2024 у зв`язку з неявкою представників обох відповідачів.

У судовому засіданні 14.02.2024 суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.03.2024.

У судовому засіданні 12.03.2024 суд задовольнив клопотання відсутнього представника ТОВ «Запальничка» адвоката Каблучка Д.О. та відклав розгляд справи на 26.03.2024.

У судовому засіданні 26.03.2024 суд розпочав розгляд справи по суті за відсутності представників відповідача, належним чином інформованих про час та місце судового розгляду. З метою витребування актуальних відомостей про місцезнаходження ТОВ «Бест-Вей» судом оголошено перерву до 11.04.2024.

У судовому засіданні 11.04.2024 суд, задовольнивши клопотання відсутнього представника ТОВ «Запальничка» адвоката Каблучка Д.О., відклав розгляд справи на 09.05.2024.

У судовому засіданні 09.05.2024 суд, заслухавши виступи учасників, кожен з яких наполягав на своєму, дослідивши письмові докази, постановив ухвалу за наслідками судового розгляду, скорочений текст якої проголошено після виходу з нарадчої кімнати.

За наслідками підготовчого провадження та розгляду справи по суті суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ "Запальничка" (ідентифікаційний код 44396059) зареєстроване у статусі юридичної особи з 22.10.2021, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності Товариства є неспеціалізована оптова торгівля.

ПП "Бест-Вей" (ідентифікаційний код 43159960) зареєстроване у статусі юридичної особи з 07.08.2019, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності Підприємства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

15.09.2021 між ТОВ "Запальничка" (Постачальник) та ПП "Бест-Вей" (Покупець) був укладений договір постачання нафтопродуктів №42 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати Покупцю товар, визначений у цьому Договорі (надалі іменується Товар), який не є обтяжений, та що до якого відсутні претензії третіх осіб, а Покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість.

Найменування товару: Бітум шляховий БНД 60/90, Бітум дорожній марки 70/100, пічне паливо, водно - бітумна емульсія, мінеральний порошок МП-1, тощо (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, одиниця виміру кількості товару: літри/тони (згідно заявки Покупця на постачання Товару). Загальна кількість товару за цим Договором є необмеженою та визначається кількістю отриманого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору (п. 2.2. Договору).

Якість Товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника (п. 2.3. Договору).

Ціна за одиницю товару та загальна ціна партії товару зазначається у рахунках з врахуванням ПДВ та транспортних витрат (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку. Датою здійснення платежу є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Остаточний розрахунок за отриманий товар (у випадку неповної оплати) здійснюється Покупцем не пізніше 7 діб з дати отримання товару Покупцем (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору, право власності на товар переходить до Покупця в час його фактичного отримання.

Відповідно до п. 5.4. Договору, на кожну узгоджену партію товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні супровідні документи: паспорт якості/сертифікат відповідності; рахунок-фактуру; товарно-транспортну та/або видаткову накладну.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за Договором з боку ТОВ «Запальничка» на розгляд Комісії ГУДПС свого часу були надані рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, сертифікат відповідності бітуму дорожнього від 23.04.2021 № UA.С56.П.00059-21, паспорт якості №211210 від 10.12.2021, сертифікат відповідності № СВ.ОДС.044.137-21 від 13.08.2021, акти звірки взаємних розрахунків за лютий 2022, травень 2022.

В ході опрацювання копій цих документів, наданих ТОВ «Запальничка» до повідомлень по податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, податковим органом було встановлено, що платником не надано документів, що підтверджують придбання (походження): договори, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення, сертифікати якості (відповідності). Крім того, походження бітуму нафтового модифікованого відсутнє, так як даний товар постачальником ТОВ "Запальничка" не придбавався.

Вбачаючи в діях ТОВ "Запальничка" умисел щодо безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств, документальному оформленні безтоварних операцій із продажу нафтопродуктів, ГУДПС у порядку, передбаченому пп. 41.1.1 ст. 41 ПК України, звернулося з цим позовом, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності правочинів, що передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Надаючи правову оцінку доводам учасників, суд перш за все перевіряє питання підвідомчості цієї справи з огляду на останні новели Верховного Суду.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, де суд зазначив, що застосування зазначених критеріїв (склад сторін, суть права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, обраний спосіб захисту та характер спірних правовідносин у сукупності) дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

Мотивуючи такий висновок, Велика Палата зазначала, що «66. Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

67. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

68. Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою

статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

69. У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

70. Отже, обраний ГУДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

71. За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсним правочину (договору, укладеного суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

72. Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

74. …заявляючи позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, ГУДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

75. Велика Палата Верховного Суду критично оцінює аргумент про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України, оскільки статтею 62 ПК України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений.

76. Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю.

77. Зазначеного достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.

78. Наведеного підходу до визначення юрисдикції спорів за участю контролюючих органів не змінює посилання ГУ ДПС на наявність повноважень, передбачених підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а саме звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, адже ця норма, власне, визначає елемент загальної компетенції контролюючого органу, що може бути реалізована суб`єктом владних повноважень виключно у випадках визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

79. Отже, самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.

80. За змістом частини четвертої статті 5, пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

81. Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.».

Порівнюючи предмет спору у справі №580/4531/23, де вимоги податкового органу зводилися до визнання недійсним договору перевезення автомобільним транспортом та застосування судом наслідків недійсності правочинів, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, та предмет спору у даній адміністративній справі, суд визнає їх співставними, і відповідно висновки Великої Палати релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож в рамках з`ясування питання підвідомчості даного спору адміністративним судам, з огляду на вищеприведені висновки Великої Палати, суд констатує власний висновок про те, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин провадження у цій справі слід закрити.

Суд роз`яснює учасникам, що з огляду на суб`єктний склад даний спір підлягає розгляду у господарському суді за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі 440/15257/23 за позовом Головного управління ДПС в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запальничка", Приватного підприємства "Бест-Вей" про визнання правочину недійсним - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з відповідним позовом до господарського суду за правилами господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту складення повного її тексту до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 10.05.2024.

СуддяЄ.Б. Супрун