Рішення

від 06.05.2024 по справі 580/1949/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року справа № 580/1949/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача (пункт 21 протоколу № 2/в від 26.01.2024) про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, отриманого при виконання обов`язків військової служби. ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав позивачу копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2024 року № 2/в (пункт 21), де зазначено, що згідно з підпунктом 6 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Оскільки заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін, то він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та необґрунтованим, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідно до матеріалів справи позивач проходив строкову військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ СРСР з 04.12.1988 до 01.11.1990. Дане твердження підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та не заперечується позивачем. Отже, позивач проходив строкову військову службу. Позивача 01.11.1990, звільнено зі строкової військової служби та 21.01.2021 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 12ААБ № 777062 від 21.01.2021). Враховуючи, шо позивач проходив строкову військовуслужбу до листопада 1990 року, а інвалідність II групи позивачу встановлена понад трьох місячний строк після звільнення з військової служби, а саме 21.01.2021, тому він не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ.

20.03.2024 вх. № 14512/24 від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення, в яких ІНФОРМАЦІЯ_1 просить у задоволенні позову відмовити, оскільки інвалідність позивачу встановлено понад 3 місячний термін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Радянській армії.

З 01.01.1989 до 18.10.1990 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 та архівною довідкою військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2020 № 336.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ № 777062 позивачу з 15.01.2021 встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене пунктом 21 витягу з протоколу від 26.01.2024 № 2/в про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вказане рішення мотивоване тим, що згідно з статтею 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається військовозобов`язаним, призваним на збори, у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному при виконанні обов`язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів.

Заявнику інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (15.01.2021), а саме: Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, яка діє з 01.01.2017 та Порядок № 975.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Таким чином, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

За змістом пункту 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Зазначеною нормою встановлений особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

- визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі № 806/1989/18 висловив правовий висновок, згідно якого, пункт 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач проходив строкову військову службу в період з 08.12.1988 до 05.11.1990 та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.01.1989 до 18.10.1990, що підтверджується копіями довідок № 336 від 04.11.2020, № 151 від 17.09.2013 та копією військового квитка.

Інвалідність ІІ групи позивачу була встановлена у 2021 році, причинний зв`язок якої - захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Оскільки інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена понад трьох місячний строк після закінчення військових зборів, тому останній не набув права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975.

У постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 у справі № 820/1074/18, від 26 червня 2018 року у справі№ 750/5074/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 489/7860/14-а, від 26 жовтня 2018 року у справі № 820/2504/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 25 вересня 2018 року у справі № 452/989/15-а, від 09 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а, від 20 листопада 2018 року у справі № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18, від 26 лютого 2019 у справі № 806/1989/18, від 22 березня 2019 року у справі № 2340/2993/18, від 07 лютого 2019 року у справі № 127/12061/17, від 15 березня 2019 у справі № 823/2144/17, від 22 березня 2019 у справі № 2340/2993/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 820/3706/18, від 22 березня 2023 року у справі № 200/2935/20-а, від 22 червня 2023 року у справі № П/320/1189/20 Верховний Суд дійшов висновку, що п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві:

"частиною шостою статті 16 Закону № 2011-ХІ1 для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виник."

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на постанови Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі № 276/322/17 та від 22.03.2018 у справі 288/349/17.

Суд зазначає, що Верховний Суд Касаційний адміністративний суд у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, зокрема, зазначив «Таким чином, колегія суддів судової палати у цій справі відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 276/322/17 (№ К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання.

Що стосується постанови Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 288/349/17 слід зазначити, що вона прийнята до ухвалення Верховним Судом Касаційним адміністративним судом постанови від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, а отже в подальшому підлягає застосуванню саме висновок щодо питання правильного застосування норми права викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Проте, в межах даної справи судом не встановлено порушення прав позивача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своїх дій та прийняття оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ