Рішення

від 01.05.2024 по справі 620/3269/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року Чернігів Справа № 620/3269/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Виноградової Д.О.,

за участі секретаря Годун Т.Ю.,

представника позивача Гронь О.В.,

представника позивача Сергеєва Д.А.,

представника відповідача Кожемяки Ю.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 (далі також позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі також відповідач, Держаудитслужба в Чернігівській області) , у якому просить:

визнати протиправними пункти 3, 4, 5 Вимоги Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Чернігівській області від 18 січня 2024 року № 262508-14/193-2024;

скасувати пункти 3, 4, 5 Вимоги Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Чернігівській області від 18 січня 2024 року № 262508-14/193-2024.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що запропонований відповідачем шлях усунення виявленого порушення не узгоджується із нормами діючого законодавства, з огляду на неможливість поновлення видатків загального фонду установами за межами бюджетного періоду, в якому сталося порушення з огляду на специфіку бюджетного законодавства. Позивач вважає указану вимогу відповідача такою, що не містить визначення конкретних дій у межах закону, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень, які зазначені у вимозі. Крім того, ВЧ НОМЕР_1 зазначає, що ні оскаржувана вимога , ні акт ревізії не містять посилання на відповідну методику. Фінансові порушення, визначені відповідачем не в установленому порядку, а на власний розсуд, та не підтверджені належними фінансовими документами, тому оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Відповідач в установлений законом строк надав суду відзив на позов, у якому зазначив, що оскаржуваною вимогою позивача зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться у примусовому судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не в межах цієї справи, тому у задоволенні позовних вимог Держаудитслужба в Чернігівській області просить відмовити у повному обсязі.

Представником відповідача також заявлено письмове клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від ВЧ НОМЕР_1 надійшли додаткові письмові пояснення та відповідь на відзив, у яких заперечено аргументи відповідача.

Держаудитслужба в Чернігівській області надіслала суду письмові пояснення, де зазначила, що позивачу був надісланий лист, що оскаржуваний ними пункт 3 вимоги не підлягає виконанню.

Відповідачем також надано суду заперечення на відповідь на відзив, де зазначено про недоведеність, на його думку, позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 10.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 8.6 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2023 року та п. 5.1.6.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2023 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на підставі направлень на проведення ревізії аудиторами проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 30.06.2023, за результатами якої складено акт від 15.12.2023 №08-30/06 (а.с. 25-61 т. 1).

Позивач не погодився з висновками перевірки і акт перевірки був підписаний із запереченнями.

02.01.2024 ВЧ НОМЕР_1 надіслала письмові заперечення до акта перевірки на адресу Держаудитслужби № 3 (а.с.122-126 т. 1), на які відповідачем надані письмові висновки про неприйняття заперечень (а.с.127-145 т.1).

Оскільки заперечення Держаудитслужбою не прийняті та з метою усунення виявлених порушень Військовій частині НОМЕР_1 направлено вимогу щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства від 18.01.2024 №262508-14/193-2024 (а.с.146-147 т. 1), у якій Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вимагає:

1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях;

2) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат на оплату електроенергії, здійсненого постачальнику (ТОВ «Украгаззбут») через неналежне обґрунтування останнім коливання ціни на загальну суму 403943,60 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України;

3) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат на оплату прибутку постачальників при здійсненні оборонних закупівель на загальну суму 480570,80 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України;

4) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету вартість безпідставно здійсненого покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису видатків на комунальні послуги, сплачені мешканцями житлових будинків у складі вартості проживання у сумі 213459,15 грн з урахуванням норм ст. 23 Бюджетного кодексу України;

5) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету вартість безпідставно здійсненого покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису видатків на грошове забезпечення осіб, задіяних при наданні послуг з охорони об`єктів транспортної інфраструктури ДП «Украерорух» в сумі 129548,16 грн з урахуванням норм ст. 23 Бюджетного кодексу України;

6) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат при здійсненні будівельних робіт по об`єкту будівництва адміністративної будівлі Центру протимінної безпеки, виконаних ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» на суму 152031,03 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 611, 629 Цивільного кодексу України

Вважаючи висновки Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області необґрунтованими, а вищевказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).

За приписами статті 1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ст.2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Статтею 4 Закону №2939-XII передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 цього Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведені законодавчі норми неодноразово аналізувались Верховним Судом України, Верховним Судом, в тому числі його Великою Палатою (зокрема, постанова від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16), які вказали, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання; що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Отже, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Відповідно до п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (пп.3 п.3 Положення №43).

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пп.9 п.4 Положення №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до п.п.45, 46 Порядку №550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п.50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Водночас, відповідно до вимог пп.16 п.6 Положення №43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Наведені норми кореспондуються з приписами п.7 ст.10 Закону №2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною 2 статті 15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, при цьому, при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю визначає їх розмір та звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

При цьому, суд зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Водночас, на переконання суду, виявлені під час перевірки суми нецільового використання коштів з фонду державного бюджетів, які підлягають поверненню до відповідного бюджету, є нічим іншим як збитками, заподіяними такому бюджету. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 та у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №420/1304/19, від 12.04.2023 у справі №640/10063/21.

У справі №820/3534/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2020 зазначила, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання об`єкту перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов`язковою до виконання. Однак, відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи суб`єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їх стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку. Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають зобов`язального характеру для суб`єкта контролю, не є виконавчим документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.

Так, ВЧ НОМЕР_1 у позовній заяві просить визнати протиправними та скасувати пункти вимоги, викладені у листі від 18 січня 2024 року № 262508-14/193-2024; зокрема пункти вимоги:

3) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат на оплату прибутку постачальників при здійсненні оборонних закупівель на загальну суму 480570,80 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України;

4) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету вартість безпідставно здійсненого покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису видатків на комунальні послуги, сплачені мешканцями житлових будинків у складі вартості проживання у сумі 213459,15 грн з урахуванням норм ст. 23 Бюджетного кодексу України;

5) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету вартість безпідставно здійсненого покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису видатків на грошове забезпечення осіб, задіяних при наданні послуг з охорони об`єктів транспортної інфраструктури ДП «Украерорух» в сумі 129548,16 грн з урахуванням норм ст. 23 Бюджетного кодексу України;

Такі вимоги Управління вказують на порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвели до заподіяння збитків, їхній розмір і необхідність усунення цих порушень шляхом відшкодування збитків.

Звертаючись до суду з позовом ВЧ НОМЕР_1 фактично не погодилось з висновками акта ревізії щодо допущених нею порушень та, як наслідок, з вимогами про відшкодування шкоди.

Водночас шкода, щодо наявності якої зроблено висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, може бути відшкодована у судовому порядку за позовом цього органу. Наявність шкоди, правильність обчислення її розміру перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк шкоди, виявленої останнім.

Таким чином, відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи.

Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов`язків позивача.

Також ж правового висновку за аналогічних фактичних обставин справи, дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема: від 20 серпня 2019 року (справа №826/14258/18), 21 лютого 2020 року (справа №804/6546/13-а), 14 лютого 2020 року (справа №440/1242/19) і підстави незастосовувати цей правовий висновок відсутні.

Враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а правильність їх обчислення має перевірятись судом, який розглядає відповідний позов, тоді як вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства, що було об`єктом перевірки, беручи до уваги зазначені приписи чинного законодавства та позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, надаючи правову оцінку аргументам сторін в цій частині, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 3,4,5 вимоги від 18 січня 2024 року № 262508-14/193-2024

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ВЧ НОМЕР_1 слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вул. Єлецька, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 40919597.

Повний текст рішення виготовлено 10 травня 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА