Ухвала

від 10.09.2024 по справі 620/3269/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 620/3269/24

адміністративне провадження № К/990/32945/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №620/329/24 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги,

УСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними пункти 3, 4, 5 Вимоги Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Чернігівській області від 18 січня 2024 року №262508-14/193-2024; скасувати пункти 3, 4, 5 Вимоги Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Чернігівській області від 18 січня 2024 року №262508-14/193-2024.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику.

Позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 без урахування висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18, від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19, від 23 квітня 2020 року у справі №160/5735/19, від 11 червня 2020 року у справі №160/6502/19, від 12 серпня 2020 року у справі №160/11304/19, від 21 січня 2021 року у справі №400/4458/19, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/17797/20, від 30 листопада 2921 року у справі №420/5590/19.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Так, у справах №№160/9513/18, №640/467/19, №160/5735/19, №160/6502/19, №160/11304/19, №400/4458/19, №640/17797/20, №420/5590/19 судами встановлено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі Держаудитслужбою складено висновок. Держаудитслужба зобов`язала здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема шляхом дотримання принципів публічних закупівель через забезпечення неупередженого розгляду і відхилення тендерних пропозицій у відповідності до Закону та недопущення таких порушень у подальшому і протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи щодо вжиття заходів, направлених на виконання зобов`язань. У зазначених справах Верховний Суд вказав, що у висновку про необхідність «усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель», відповідач не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

Натомість, у справі, в якій подано дану касаційну скаргу Держаудитслужбою направлено вимогу щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства від 18 січня 2024 року №262508-14/193-2024 року у якій відповідач вимагав: 1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях; 2) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат на оплату електроенергії, здійсненого постачальнику (ТОВ «Украгаззбут») через неналежне обґрунтування останнім коливання ціни на загальну суму 403943,60 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України; 3) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат на оплату прибутку постачальників при здійсненні оборонних закупівель на загальну суму 480570,80 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України; 4) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету вартість безпідставно здійсненого покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису видатків на комунальні послуги, сплачені мешканцями житлових будинків у складі вартості проживання у сумі 213459,15 грн з урахуванням норм ст. 23 Бюджетного кодексу України; 5) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету вартість безпідставно здійсненого покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису видатків на грошове забезпечення осіб, задіяних при наданні послуг з охорони об`єктів транспортної інфраструктури ДП «Украерорух» в сумі 129548,16 грн з урахуванням норм ст. 23 Бюджетного кодексу України; 6) забезпечити відшкодування на користь ВЧ НОМЕР_1 понесених зайвих витрат при здійсненні будівельних робіт по об`єкту будівництва адміністративної будівлі Центру протимінної безпеки, виконаних ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» на суму 152031,03 грн з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 611, 629 Цивільного кодексу України.

У справах про які зазначає заявник, висновки суду зроблені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а саме в зазначених справах надавалася оцінка іншим порушенням встановленим контролюючим органом в оскаржуваних висновках, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Отже, скаржником не доведено, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №620/329/24 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов