Постанова

від 10.05.2024 по справі 761/6290/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/6290/24

провадження № 22-ц/824/9401/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тепло-Світ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тепло-Світ» - Снігур Анастасії Леонідівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року в складі судді Аббасової Н. В.,

встановив:

19.02.2024, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тепло-Світ» (далі - ТОВ «Компанія «Тепло-Світ») звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року відмовлено ТОВ «Компанія «Тепло-Світ» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

13.03.2024 представник ТОВ «Компанія «Тепло-Світ» - Снігур А. Л. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна,за правилами виключної підсудності.

При цьому посилається на правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18, від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

Предметом заяви про видачу судового наказу є зобов`язання, які випливають з надання комунальних послуг (послуг з постачання теплової енергії). Такі послуги надаються та споживаються боржником за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в Шевченківському районі м. Києва.

Отже, заява про видачу судового наказу подана відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону та базується на невірному тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, ТОВ «Компанія «Тепло-Світ» посилалось на те, що заборгованість ОСОБА_1 виникла у зв`язку з несплатою житлово-комунальних послуг, які надаються заявником за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що згідно відповіді № 459008 від 21.02.2024, отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;

4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ч. 1 ст. 162 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 1 ст. 30 ЦПК України визначено правило виключної підсудності, за яким позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до заяви ТОВ «Компанія «Тепло-Світ», останнє просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, а саме послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, вимоги ТОВ «Компанія «Тепло-Світ» є такими, що виникли з приводу нерухомого майна. Відповідно заява ТОВ «Компанія «Тепло-Світ» про видачу судового наказу правильно подана до Шевченківського районного суду м. Києва за правилами виключної підсудності, які визначені ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Враховуючи викладене, висновок суду про відмову у видачі судового наказу з зв`язку з порушенням правил підсудності не може вважатися законним, а ухвала суду - підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Шевченківським районним судом міста Києва ухвалу від 21 лютого 2024 року постановлено з порушенням норм процесуального права, вказана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 379, 382, 384 України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тепло-Світ» - Снігур Анастасії Леонідівни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року скасувати.

Справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тепло-Світ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 направити до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук