Постанова

від 08.05.2024 по справі 940/1249/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 940/1249/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9756/2024Головуючий у суді першої інстанції - Мандзюк С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва А.В., Кафідова О.В.,

секретар Прокопенко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Порхун Олесею Павлівною, на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 06 березня 2024 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Акціонерне товариство "Універсал Банк", про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.03.2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Акціонерне товариство "Універсал Банк", про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна (а.с. 105, 106).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що оскільки повернення виконавчого документу стягувачу з підстав п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна, у неї не було підстав оскаржувати рішення державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

При цьому, вказує, що виконавче провадження відсутнє, стягнення боргу не здійснюється, обтяження майна триває понад 8 років, що порушує права позивача на володіння та розпорядження майном (а.с. 111, 112).

Ухвалами Київського апеляційного суду від 03.04.2024 року відкрито апеляційне провадження, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду (а.с. 122-124).

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 старшим державним виконавцем Тетіївського РВДВС ГТУЮ у Київській області 06.03.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями ВП-спецрозділ від 16.08.2023 року (а. с. 8-9).

Із відповіді № 49647, наданої 11.10.2023 року Тетіївським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що при перевірці даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень та даних Єдиного реєстру боржників встановлено, що у Державному реєстрі речових прав існує чинний запис про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_1 за № НОМЕР_2, який зареєстровано 10.11.2011 року, та внесено на підставі виконавчого листа № 2-385 від 03.08.2010 року, виданого Тетіївським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в сумі 31745,34 грн. 17.06.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 27147757 з виконання зазначеного виконавчого документа. 28.11.2011 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на дату прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також, у Державному реєстрі речових прав існує чинний запис про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_1 за № 325689, який зареєстровано 10.11.2011 року, та внесено на підставі виконавчого листа № 2-385 від 03.08.2010 року, виданого Тетіївським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в сумі 3745,34 грн. 06.03.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання зазначеного виконавчого документа. 26.11.2011 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на дату прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин, Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вважають, що відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Також повідомив, що виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 знищені як такі, термін зберігання яких закінчився (а. с.11-12).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, у якому накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та обгрунтованим, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

При цьому, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.02.2023 року по справі № 206/2832/21, у разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження, орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20 (провадження №61-8240св21) зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, встановивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого було накладено арешт на майно з метою забезпечення виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не може виступати позивачем у даній справі і не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції вірно звернуто увагу позивача на те, що він мав би звернутися за захистом своїх прав та інтересів в процесуальному порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.

За вказаних обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Порхун Олесею Павлівною, - залишити без задоволення.

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 06 березня 2024 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Акціонерне товариство "Універсал Банк", про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 10 травня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова