Постанова

від 08.05.2024 по справі 420/32440/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32440/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників: апелянта/позивача Євстіфєєвої І.В.,

відповідача ОСОБА_1 та Порохової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРЕСУРС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.04.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРЕСУРС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2023 року ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2 від 28.09.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

На думку апелянта, подані під час митного оформлення документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Адже заявлена товариством митна вартість товару згідно наданої до митного органу митної декларації базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного товариством розрахунку митної вартості товару митним органом в оскаржуваному рішенні не наведено та не зазначено.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" (Покупець) та GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD (Продавець) 10.01.2018 року було укладено Контракт №8-10/01/18 (далі - Контракт), відповідно до якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Контракту орієнтована сума контракту складає 990000,00 доларів США. Ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в рахунках-фактурах до цього контракту. У вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.

За умовами п. п. 3.2., 3.3. Контракту Покупець зобов`язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок Продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті.

Пунктом 3.5. Контракту визначено, що сторони можуть змінити умови оплати, ціни і дати відвантаження, шляхом підписання додаткової угоди до контракту.

19 травня 2023 року Продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGL-DNP2304, згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 201240,82 доларів США.

В подальшому Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 року, відповідно до якого, загальна вартість товару становить 201240,82 доларів США.

Відповідно до вищевказаного контракту та інвойсів Позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 201240,82 доларів США: у розмірі 83592,19 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №160 від 24.05.2023 р., та у розмірі 117648,63 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №163 від 07.07.2023 р.

З метою митного оформлення імпортованого товару 28.09.2023 року представником ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" до Одеської митниці подано митну декларацію №23UA500500034379U9 на електродвигуни асинхронні, змінного струму та частини, призначені виключно для електродвигунів, нові.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист №б/н від 10.07.23;

- Рахунок-проформа №RTGL-DNP2304 від 19.05.23;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №RTGL-DNP2304 від 10.07.23;

- Коносамент №WMSS23071793 від 01.08.23;

- Автотранспортна накладна №б/н від 26.09.23;

- Декларація про походження товару №RTGL-DNP2304 від 10.07.23;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №160 від 24.05.23;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №163 від 07.07.23;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №25/09/23 від 25.09.23;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 29.12.22;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 01.06.22;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №8-10/01/18 від 10.01.18;

- Договір про надання послуг митного брокера №476/2021 від 16.12.21;

- Вагова HASU1396510 від 28.09.23;

- Вагова MRKU6868494 від 28.09.23;

- Вагова MRKU9589359 від 28.09.23;

- Вагова MSKU5883259 від 28.09.23;

- Лист від декларанта №б/н від 28.09.23;

- Список контейнерів №б/н від 10.07.23;

- Копія митної декларації країни відправлення №223120230002604537 від 28.07.23.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п. в) п 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від 25.09.2023 відсутнє посилання на договір перевезення;

3) сума передплати за банківським платіжним документом №160 від 24.05.2023 не відповідає умовам, зазначеним у п. 3 контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018.

3 огляду на вищевикладене з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.09.2023 декларантом ПП "ТРЕЙД БІЗНЕС СЕРВІС" надіслано лист б/н від 28.09.2023, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів в десятиденний термін надати немає можливості.

Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні митний орган дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

28.09.2023 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Одеської митницею було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС, та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1 4,52 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 №UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,23590 дол. США/кг; по товару №2 4,98 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 №UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,3832 дол. США/кг.; по товару №4 5,23 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 №UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,2881дол. США/кг.; по товару №5 5,13 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 №UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,1133дол. США/кг.; по товару №6 8,07 дол. США/кг (МД від 28.11.2022 №UA403020/2022/025417), ніж заявлено декларантом 1,3461 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001251.

Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що у документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Позивачем не було спростовано сумнівів митного органу у правильності визначення митної вартості товару та не було надано витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв`язку з чим були підстави для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Слід підкреслити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA500500034379U9 від 28.09.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2 від 28.09.2023, а саме:

1. відповідно до підпункту "в" підпункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2. для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від 25.09.2023 відсутнє посилання на договір перевезення;

3. сума передплати за банківським платіжним документом №160 від 24.05.2023 не відповідає умовам зазначеним у пункті 3 Контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018.

Щодо складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, то безспірним у даній справі є те, що умовами спірної поставки є FOB (Інкотермс 2010).

Згідно правил Інкотермс за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Ураховуючи, що умовами поставки обов`язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару, а під час митного оформлення документів не встановлено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині того, що в даному випадку витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митниці щодо не надання декларантом документів на підтвердження понесених транспортних витрат, то колегія суддів вважає, що дійсно, МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

З матеріалів справи вбачається що під час митного оформлення митному органу було надано Довідку про транспортні витрати №25/09/23 від 25.09.2023 року, видану ТОВ "ПОСЕЙДОН ГРУП", відповідно до якої витрати на транспортування становлять 535860 грн. (а.с. 92).

Ураховуючи, що згадано довідка не містить посилання на договір перевезення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині обґрунтованості виникнення у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування, які не включалися до вартості товару.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18), де виснувано, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.

Зокрема, у згаданій апелянтом справі окрім довідки про транспортні витрати надавалися інші документи (договір про надання транспортно-експедиторських послуг, акти наданих послуг, рахунки та платіжні доручення на підтвердження витрат на транспортування), які містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, та у сукупності спростовували сумнів митного органу в частині витрат на транспортування товару.

На відміну від згаданих обставин справи №804/16553/14, позивачем по даній справі ні до Митниці ні до суду будь-яких документів на підтвердження понесених транспортних витрат, окрім вищезазначеної довідки, надано не було.

До того ж колегія суддів вважає також слушними посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на ті обставини, що у графі коносаменту WMSS23071793 "for delivery of goods Please apply to (по питанням доставки звертатись до): ТОВ "ПОСЕЙДОН ГРУПП", 65014 Україна, Одеса, вулиця Базарна 5/2 оф.1, моб.38(048)700-00-99. Зазначене свідчить про наявність договірних відносин між ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" та ТОВ "ПОСЕЙДОН ГРУПП" щодо транспортно-експедиторських послуг, доказів щодо яких, як зазначалося вище, не надано декларантом у якості основних та додаткових документів на запит митного органу.

Таким чином, оскільки Довідка від 25.09.2023 №25/09/23, яка видана ТОВ "ПОСЕЙДОН ГРУПП" за місцем вимоги, не є первинним документом обліку ТОВ "ПОСЕЙДОН ГРУПП" та не є підставою для оплати витрат на транспортування, у митного органу за зазначеною довідкою була відсутня можливість здійснити обчислення числового значення складових митної вартості, передбачених частиною десятою статті 58 МК України.

Щодо не відповідності суми передплати за банківським платіжним документом №160 від 24.05.2023 умовам зазначеним у пункті 3 Контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018, то, як зазначив позивач у апеляційній скарзі, Продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGL-DNP2304 від 19.05.2023 р., згідно якого вартість товару становила 185760,42 доларів США. Відповідно до п. 3.2. Контракту, з урахуванням додаткової угоди, покупець зобов`язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку фактури (проформи) банківським переказом на рахунок Продавця. На виконання вказаного, 24.05.2023 року було здійснено передоплату у розмірі 83592,19 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №160 від 24.05.2023 року. На підставі проведеної передоплати Продавець виконав відвантаження партії товару та виставив інвойс №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 р. по фактичній кількості товару згідно пакувального листа від 10.07.2023 р., відповідно до якого, загальна вартість товару становить 201240,82 доларів США.

Проте колегія суддів не може це прийняти до уваги, оскільки, по-перше, Додаткова угода №9 від 01.09.2022, якою внесено зміни до розділу 3 "Умови оплати" Контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018, до митниці під час митного оформлення не надавалася.

По-друге, згадана Додаткова угода була надана до суду першої інстанції у судовому засіданні 13.02.2024, тобто після закриттям підготовчого засідання і в матеріалах справи відсутні мотивовані обґрунтування позивача з приводу неможливості її подання разом із поданням позовної заяви.

Зазначене, у відповідності до приписів частини восьмої статті 79 КАС України виключає можливість їх врахування при розгляді даної справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував.

Водночас, позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, водночас встановлені обставини справи не породжують сумнівів у законності та обґрунтованості спірної рішення митного органу.

У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2 від 28.09.2023 року щодо ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийнято з урахуванням усіх фактичних обставин, без порушень його прав.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства є правильним. Підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРЕСУРС" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 9 травня 2024 року.