Постанова

від 09.05.2024 по справі 620/18637/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/18637/23 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсаж» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №12643/ж10/25-01-07-00 від 05.12.2023 («Форма В4»).

Позов обґрунтовано тим, що податковим органом не враховано особливості проведення перевірок, призначених на підставі п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, необґрунтованими та прийняті без належного врахування документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим, складене податкове повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №12643/ж10/25-01-07-00 від 05.12.2023 («Форма В4»).

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у серпні 2022 року є придбання підприємством на митній території України: насіння ріпаку в асортименті, ПММ, автозапчастини, добрива, гербіциди, фунгіциди, засоби захисту рослин, тощо, а також відображення в рядку 16 декларації від`ємного значення у розмірі 39139188 грн, сформованого у попередніх та звітному періодах.

На думку контролюючого органу, у зв`язку з відсутністю обов`язкових реквізитів заповнення товарно-транспортних накладних неможливо підтвердити транспортування придбаних у ТОВ «Селтік Агро» товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про оформлення первинних документів без фактичного здійснення операції.

Крім того, оскільки позивач здійснював придбання гербіцидів та фунгіцидів у серпні 2023 року у ТОВ «Украгропротект», однак по вказаним операціям у товарно-транспортних накладних відсутні дані по транспортних засобах (марка, модель, тип, реєстраційний номер), відсутні дані щодо водіїв (ПІБ водія, номер посвідчення водія), відсутні дані щодо пунктів навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси; відсутні дані щодо місця складання ТТН, відсутні дані про довіреність, на підставі якої здійснюється відпуск товару.

Також скаржник звертає увагу на те, що ТОВ «Форсаж» здійснювало придбання добрив у серпні 2023 року у ТОВ «Бенефіт Агро», втім при заповненні товарно-транспортних накладних з вказаним контрагентом відсутні дані по транспортних засобах (марка, модель, тип, реєстраційний номер), відсутні дані щодо водіїв (ПІБ водія, номер посвідчення водія), відсутні дані щодо пунктів навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси; відсутні дані щодо місця складання ТТН, що свідчить про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення.

До того ж, контролюючий орган звертає увагу на безпідставність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, враховуючи, що документів, які підтверджують понесені позивачем витрати надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання ним податкової дисципліни його контрагентами.

На думку платника податків, оскільки факт поставки товару контрагентами позивачу підтверджується відповідними первинним документами, зазначене вказує про реальність спірних господарських операцій та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за звітний період (серпень 2023 року) подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.09.2023 № 9243779919 в якій зазначено суму від ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 32 076 624 грн (код рядка 21 Декларації) (а.с.31-41).

Разом з тим, на підставі направлень від 24.10.2023 №4183/ж3/25-01-07-03-01, №4184/ж3/25-01-07-03-01 та наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.10.2023 № 2179-п, виданого на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість 20.09.2023 № 9243779919 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 14.11.2023 № 11149/ж5/07/25-01-07-03-01 (а.с.42-59).

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за серпень 2023 року на суму 1101056,79 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2023 №12643/ж10/25-01-07-00, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1101056,79 грн (а.с.62) з огляду на завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 1101056,79 грн, в результаті документального оформлення взаємовідносин з ТОВ «Селтік Агро» код 44818247 на суму ПДВ 184425,37 грн, з ТОВ «Украгропроект» код 40428872 на суму ПДВ 576418,42 грн, з ТОВ «Бенефіт Агро» код 44522614 на суму ПДВ 340213,00 грн, які не підтверджені первинними документами.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сам факт поставки товару ТОВ «Селтік Агро», ТОВ «Украгропроект» та ТОВ «Бенефіт Агро», його найменування та кількість на користь ТОВ «Форсаж» підтверджується видатковими накладними, що відповідають формі первинного документа згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у спірний період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Селтік Агро», ТОВ «Украгропроект» та ТОВ «Бенефіт Агро».

Так, у відповідності до договору поставки № 43 від 02 травня 2023 року ТОВ «Форсаж» (Покупець) здійснювало придбання добрив, гербіцидів, насіння у серпні 2023 року у ТОВ «Селтік Агро» (Постачальник).

Згідно умов договору поставки № 43 від 02.05.2023 ТОВ «Селтік Агро» здійснює постачання товару згідно специфікації та видаткових накладних. Найменування (асортимент, номенклатура) товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати товару (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід`ємним додатком до цього Договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) товар поставляється на умовах ЕХW (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару.

Відповідно, обсяг постачання за серпень 2023 року становить 1 257 938,77 грн в т.ч. ПДВ 184 425,37 грн.

Відвантаження товару відбувалося з 04.08.2023 по 30.08.2023, за наслідком чого надано видаткові накладні: № 642 від 04.08.2023, № 658 від 10.08.2023, № 733 від 16.08.2023, № 691 від 30.08.2023 на загальну суму 1 257 938,77 грн в т.ч. ПДВ 184 425,37 грн.

Так, згідно товаро-транспортної накладної №Р/СЕЛ0000661 від 04.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 на замовлення ПП «Фірма «Голд Транс» з с. Сморідня, Черкаська область до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Селтік Агро» (код 44818247), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №Р/СЕЛ0000680 від 10.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Нова Пошта» з м. Браїлів, Вінницька область до Чернігівської області м. Ічня, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Селтік Агро» (код 44818247), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №Р/СЕЛ0000685 від 16.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Нова пошта» з м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область до Чернігівської області м. Городня, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Селтік Агро» (код 44818247), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №Р/СЕЛ0000717 від 30.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Нова пошта» з м. Бровари, Київська область до Чернігівської області м. Ічня, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Селтік Агро» (код 44818247), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції (поставки товару ТОВ «Форсаж» були надані контролюючому органу наступні документи: договір поставки № 43 від 02.05.2023, додатки до договору (Специфікації); видаткові накладні: № 642 від 04.08.2023, № 658 від 10.08.2023, № 733 від 16.08.2023, № 691 від 30.08.2023; товаро-транспорті накладні: №Р/СЕЛ0000661 від 04.08.2023, №Р/СЕЛ0000680 від 10.08.2023, №Р/СЕЛ0000685 від 16.08.2023, №Р/СЕЛ0000717 від 30.08.2023; сертифікати якості, Акт звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за серпень 2023 року, картку рахунку 631 за серпень 2023 року.

За результатом здійснення відповідної господарської операції ТОВ «Селтік Агро» зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 1 від 10.08.2023 на загальну суму 35137,00 грн (в т.ч. ПДВ 5856,30 грн); № 5 від 16.08.2023 на загальну суму 233 939,29 грн (в т.ч. ПДВ 28 729,39 грн); № 3 від 04.08.2023 на загальну суму 341 329,68 грн (в т.ч. ПДВ 41 917,68 грн); № 5 від 30.08.2023 на загальну суму 647 532,00 грн (в т.ч. ПДВ 107 922,00 грн).

У подальшому, частину придбаного в ТОВ «Селтік Агро» товару було реалізовано ТОВ «Форсаж» іншим суб`єктам господарювання, які є виробниками сільськогосподарської продукції, а саме: ПП «Агро-Трейдер» (Договір поставки №1 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000002897 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000003159 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003378 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003625 від 11.10.2023); ПрАТ «Нива-Плюс» (Договір поставки №2 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000002898 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000003380 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003623 від 11.10.2023; СТОВ «Інтер» (Договір поставки №3 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000002833 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000002852 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000002896 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000003160 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003377 від 03.10.2023); СТОВ «Тупичівське» (Договір поставки №4 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003110 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003111 від 06.09.2023, видаткова накладна № ПА000003178 від 14.09.2023, видаткова накладна № ПА000003624 від 11.10.2023); ТОВ «Щурівське-Агро» (Договір поставки № 6 від 01.05.2023, видаткова накладна № ПА000003379 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003626 від 11.10.2023).

Крім того, у спірному періоді відповідно до договору поставки № 090123-01/1 від 09 січня 2023 року ТОВ «Форсаж» (покупець) здійснювало придбання гербіцидів та фунгіцидів у серпні 2023 року у ТОВ «Украгропроект» (постачальник).

Згідно умов вказаного договору поставки № 090123-01/1 від 09 січня 2023 року ТОВ «Украгропроект» здійснює постачання гербіцидів та фунгіцидів згідно специфікації або видаткових накладних.

Відвантаження товару відбувалося з 04.08.2023 по 16.08.2023, за наслідком чого надано видаткові накладні: № 9888 від 04.08.2023, № 10127 від 11.08.2023, № 10208 від 15.08.2023, № 10307 від 16.08.2023 на загальну суму 3 458 510,52 грн, в т.ч. ПДВ 576 418,42 грн.

Згідно товаро-транспортної накладної №РС 25539/1 від 04.08.2,023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Транс- Проф Ресурс» (код 44385314) з м. Київ до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Украгропроект» (код 40428872), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №РС 25683/1 від 11.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Нова Пошта» (код 31316718) з м. Київ до Чернігівської області м. Городня, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Украгропроект» (код 40428872), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №РС 25718/1 від 15.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Нова пошта» (код 31316718) з м. Київ до Чернігівської області м. Ічня, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Украгропроект» (код 40428872), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №РТ 10307/25767.1 від 16.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом ТОВ «Транс-Проф Ресурс» (код 44385314) з м. Київ до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Украгропроект» код 40428872), Вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції (поставки товару ТОВ «Форсаж» були надані контролюючому органу наступні документи: Договір поставки № 090123-01/1 від 09.01.2023, Додатки до договору Специфікації); видаткові накладні: № 9888 від 04.08.2023, № 10127 від 11.08.2023, № 10208 від 15.08.2023, № 10307 від 16.08.2023; товаро-транспорті накладні: №РС 25539/1 від 04.08.2023, №РС 25683/1 від 11.08.2023, №РС 25718/1 від 15.08.2023, 5«РТ 10307/25767.1 від 16.08.2023; сертифікати якості, Акт звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за серпень 2023 року, картку рахунку 631 за серпень 2023 року, платіжну інструкцію № 1408 гід 03.08.2023, платіжну інструкцію № 2255 від 29.11.2023.

За результатом здійснення відповідної господарської операції ТОВ «Украгропроект» зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 352 від 11.08.2023 на загальну суму 173 851,20 грн (в т.ч. ПДВ 28 975,20 грн); № 459 від 15.08.2023 на загальну суму 624 157,68 грн (в т.ч. ПДВ 104 026,28 грн); № 209 від 04.08.2023 на загальну суму 1 292 969,04 грн (в т.ч. ПДВ 215 494,84 грн); № 544 від 16.08.2023 на загальну суму 1 367 532,60 грн (в т.ч. ПДВ 227 922,10 грн).

У подальшому, частину придбаного в ТОВ «Украгропроект» товару було реалізовано ТОВ «Форсаж» іншим суб`єктам господарювання, які є виробниками сільськогосподарської продукції: ПП «Агро-Трейдер» (Договір поставки №1 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003124 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003125 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003132 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003163 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000002839 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000003381 від 03.10.2023); ПрАТ «Нива-плюс» (Договір поставки №2 від 02.01.2023, задаткова накладна № ПА000002838 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000002847 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000003382 від 03.10.2023); СТОВ «Інтер» (Договір поставки №3 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000002564 від 04.08.2023, видаткова накладна № ПА000002840 від 15.08.2023, видаткова накладна № ПА000003131 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003162 від 01.09.2023); СТОВ «Тупичівське» (Договір доставки №4 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000002543 від 11.08.2023, видаткова накладна № ПА000003114 від 06.09.2023); ТОВ «Щурівське-Агро» Договір поставки № 6 від 01.05.2023, видаткова накладна № ПА000003133 від 01.09.2023, видаткова накладна № ПА000003126 від 01.09.2023).

Крім того, у спірному періоді відповідно до Договору поставки № 13 від 20 квітня 2023 року ТОВ «Форсаж» (Покупець) здійснювало придбання добрив у серпні 2023 року у ТОВ «Бенефіт Агро» (Постачальник), відповідно до якого постачальник здійснював постачання добрив згідно специфікації або видаткових накладних.

Відвантаження товару відбувалося з 17.08.2023 по 18.08.2023, за наслідком чого надано видаткові накладні: № 755 від 17.08.2023, № 756 від 17.08.2023, № 758 від 18.08.2023 на загальну суму 2 041 278,00 грн, в т.ч. ПДВ 340 213,00 грн.

Згідно товаро-транспортної накладної №Р/БАГ0001307 від 17.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ «Нова пошта» (код 31316718) з смт. Браїлів, Вінницька область до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166. Замовник та Вантажовідправник - ТОВ «Бенефіт Агро» (код 44522614), Вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

У відповідності до товаро-транспортної накладної №Р/БАГ0001309 від 17.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним перевізником ПП «Фірма Голд Транс» (код 37199162) з с. Вінницькі Хутори, Вінницька область до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Бенефіт Агро» (код 44522614), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

Згідно товаро-транспортної накладної №Р/БАГ0001311 від 18.08.2023 транспортування товару здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ «Вудбуд» (код 37525763) з м. Теплодар, Одеська область до Чернігівської області м. Ічня, вул. Бунівка 166, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Бенефіт Агро» (код 522614), вантажоодержувач - ТОВ «Форсаж» (код 31691350).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції (поставки товару ТОВ «Форсаж» були надані контролюючому органу наступні документи: договір поставки № 13 від 20.04.2023, додатки до договору (Специфікації); видаткові накладні: №755 від 17.08.2023, №756 від 17.08.2023, №758 від 18.08.2023; товаро-транспорті накладні: №Р/БАГ0001307 від 17.08.2023, №Р/БАГ0001309 від 17.08.2023, №Р/БАГ0001311 від 18.08.2023; сертифікати якості, Акт звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за серпень 2023 року, картку рахунку 631 за серпень 2023 року, платіжні інструкції: № 2015 від 26.10.2023, №1965 від 13.10.2023, № 1867 від 03.10.2023, №1770 від 21.09.2023, №1638 від 31.08.2023, №2076 від 02.11.2023, №2290 від 30.11.2023

За результатом здійснення відповідної господарської операції ТОВ «Бенефіт Агро» зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 6 від 17.08.2023 на загальну суму 1 313 630,16 грн (в т.ч. ПДВ 218 938,36 грн); № 4 від 18.08.2023 на загальну суму 698 076,00 грн в т.ч. ПДВ 116 346,28 грн); № 5 від 17.08.2023 на загальну суму 29 751,84 грн в т.ч. ПДВ 4 928,64 грн).

У подальшому, частину придбаного в ТОВ «Бенефіт Агро» товару було реалізовано ТОВ «Форсаж» іншим суб`єктам господарювання, які є виробниками сільськогосподарської продукції: ПП «Агро-Трейдер» (Договір поставки №1 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003330 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003335 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003339 від 3.10.2023, видаткова накладна № ПА000003586 від 11.10.2023); ПрАТ «Нива-Плюс» (Договір поставки №2 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003325 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003328 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003337 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003341 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003584 від 11.10.2023); СТОВ «Інтер» Договір поставки №3 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003329 від 13.10.2023, видаткова накладна № ПА000003334 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003338 від 03.10.2023); СТОВ «Тупичівське» (Договір поставки №4 від 02.01.2023, видаткова накладна № ПА000003180 від 06.09.2023, видаткова накладна № ПА000003182 від 06.09.2023, видаткова накладна № ПА000003336 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003340 від 03.10.2023); ТОВ «Щурівське -Агро» (Договір поставки № 6 від 01.05.2023, видаткова накладна № ПА000003331 від 03.10.2023, видаткова накладна № ПА000003585 від 11.10.2023).

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач мав господарські операції зі своїми контрагентами, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Під час дослідження матеріалів справи не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, податковий орган на підставі аналізу операцій з транспортування ТМЦ встановив порушення при заповненні товарно-транспортних накладних, а саме: відсутні дані по транспортних засобах (марка, модель, тип, реєстраційний номер), відсутні дані щодо водіїв (ПІБ водія, номер посвідчення водія), відсутні дані щодо пунктів навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси; відсутні дані щодо місця складання ТТН; відсутні дані щодо параметрів транспортного засобу; відсутні дані про довіреність, на підставі якої здійснюється відпуск товарів, та дійшов висновку, що надані документи складені всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ «Форсаж» господарських операцій з придбання вищевказаних товарів.

Однак, колегія суддів звертає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 804/5374/17, від 15 травня 2020 року у справі № 808/9101/15, від 26 січня 2023 року у справі №580/2490/19.

Крім того, товарно - транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобі в,хга трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або недоліки в його оформленні не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер (постанова Верховного Суду від 17.10.2022 у справі №640/19539/19).

Отже, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути єдиним свідченням нереальності господарських операцій з поставки товару та мають оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

До того ж, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що спірнеt податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача 15000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на фактично надані адвокатом послуги і виконані робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

До того ж, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відшкодувати 8000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Черевко А.П. укладено договір про надання правової допомоги № 15/11/23 від 15.11.2023.

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 15.04.2024 до договору від 20.12.2023 адвокатом надано наступні види послуги:

- аналіз чинного законодавства, досліження судової практики щодо застосування відповідних правових норм та усна консультація - 1 година - 1000 грн;

- складання та подача відзиву на апеляційну скаргу - 7 годин - 7000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у загальному розмірі 8000,00 грн суду було надано акт про прийняття-передачі наданих послуг від 22.04.2024 на суму 8000,00 грн та платіжну інструкцію №900 від 22.04.2024 на суму 8000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

У свою чергу, відповідачем не подано клопотання про зменшення, де було б зазначено обставини на спростування співмірності розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076-VI).

При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Слід зазначити, що надані послуги адвокатом такі як аналіз чинного законодавства, досліження судової практики щодо застосування відповідних правових норм та усна консультація входить до процесу складення відзиву, які є взаємозалежними та не виключають одна одну, відтак витрати на здійснення вказаного виду роботи не можуть бути відшкодовані.

З огляду на вказане, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 7000 грн, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж» витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко