Постанова

від 10.05.2024 по справі 910/14608/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2024 р. Справа№910/14608/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024

у справі №910/14608/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 223 014, 23 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі-відповідач) про стягнення 223 014, 23 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №53-122-01-23-12866 від 27.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставки товару за видатковою накладною № 109 від 31.01.2023.

З метою захисту своїх порушених прав на повну та своєчасну оплату поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 219 264, 00 грн та 3 % річних у розмірі 3750, 23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 задоволено заяву АТ «НАЕК «Енергоатом» про заміну відповідача його правонаступником. Замінено відповідача у даній справі - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код: 24584661) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код: 24584661). Закрито провадження у справі №910/14608/23 в частині стягнення з Акціонерного товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" 159 264, 00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" 3 750, 23 грн 3 % річних, 3 345, 22 грн судового збору. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" в частині стягнення 60 000, 00 грн основного боргу відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ДП «НАЕК «Енергоатом») про зменшення 3 % річних.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, дійшов висновку, що предмет спору в частині стягнення суми основного боргу на суму 60 000, 00 грн перестав існувати до відкриття провадження у справі, адже провадження у даній справі було відкрите 02.11.2023, а поставлений товар в розмірі 60 000, 00 грн, відповідно до платіжних інструкцій №12861 від 24.10.2023 та №13148 від 30.10.2023 було сплачено відповідачем позивачу до відкриття провадження у справі. Відтак, у задоволенні вимоги щодо стягнення 60 000, 00 грн судом першої інстанції відмовлено.

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар, в розмірі 159 264, 00 грн (219 264 - 60 000) після відкриття провадження, суд першої інстанції дійшов до висновку закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд першої інстанції визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 750, 23 грн, і таку суму заявлену до стягнення не зменшив, оскільки відповідач не навів об`єктивних обставин, які дозволяли б суду зменшити розмір 3% річних, заявлених до стягнення.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленому йому товару, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України судом першої інстанції покладено на відповідача 3 345, 22 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Холдинг» судового збору у розмірі 3 345, 22 грн та ухвалити нове рішення,у відповідній частині, яким повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква-Холдинг» із державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позовної заяви на підставі частини 1 статті 130 ГПК України.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд не надав належну оцінку заявленому у відзиві клопотанню, що прирівнюється до відмови у його задоволенні, адже відповідач визнав позовні вимоги у розмірі основного боргу до початку розгляду справи по суті та заявив клопотання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору та вважає правову позицію суду про повне покладання на відповідача судового збору такою, яка не відповідає приписам чинних правових норм.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Матеріали справи №910/14608/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.03.2024.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М. з 04.03.2024 по 08.03.2024 перебували у відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено і зазначене підтверджено матеріалами справи, що 27.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) правонаступником якого стало Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", укладено Договір поставки №53-122-01-23-12866 (далі - Договір) з урахуванням протоколу розбіжностей, згідно п. 1.1. якого "постачальник" зобов`язується поставити і передати у власність "Замовника" продукцію, а "замовник", в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та цінами, що передбачені у Специфікації у №1 (додаток № 1 до даного Договору".

Згідно п. 3.1. Договору - сторонами погоджено, що продукція поставляється в межах бюджетного року, який закінчується 22.12.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

У Специфікації №1 до Договору сторони погодили постачання товару - Засіб дезінфекційний "Дезакват 9", у кількості 2316 упаковок на загальну суму 420122, 40 грн, строк поставки: 40 календарних днів.

Відповідно до п. 6.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей від 27.01.2023 - оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Позивач поставив весь об`єм товару 31.01.2023 за видатковою накладною №109 на загальну суму 420 122, 40 грн та 08.02.2023, а відповідачем складено ярлик на придатну продукцію №1-3-2.

Всупереч п. 6.1. Договору, відповідач оплатив поставку товару частково на загальну суму 200 858, 40 грн, а товар на суму 219 264, 00 грн на час звернення до суду залишився неоплаченим.

Згідно наданих відповідачем доказів в суді першої інстанції, вбачається, що після подання позивачем позову та до відкриття провадження у справі відповідач також здійснював часткові оплати, якими погасив суму боргу на суму 60 000, 00 грн.

Згідно долучених відповідачем до заяв про закриття провадження у справі (надійшли до суду 26.12.2023 та 11.01.2024) платіжних доручень, вбачається, що після відкриття провадження у справі, відповідач повністю погасив залишок суми основного боргу у розмірі 159 264, 00 грн, згідно платіжних інструкцій: № 13535 від 07.11.2023 на суму 40 000, 00 грн; № 13806 від 14.11.2023 на суму 40 000, 00 грн; № 15107 від 12.12.2023 на суму 20 000, 00 грн; № 15248 від 13.12.2023 на суму 19 264, 00 грн; № 15454 від 19.12.2023 на суму 20 000, 00 грн; № 15783 від 26.12.2023 на суму 20 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18.

За таких обставин, суд першої інстанції закрив провадження у справі №910/14608/23 в частині стягнення 159 264, 00 грн основного боргу, в частині стягнення 60 000, 00 грн основного боргу - відмовив, а також стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" 3750, 23 грн - 3 % річних, 3 345, 22 грн судового збору.

Так, предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 в частині покладення на відповідача судових витрат у справі №910/14608/23, зокрема - судового збору у розмірі 3345,22 грн сплаченого позивачем під час подання позовної заяви.

В іншій частині рішення суду першої інстанції жодною зі сторін не оскаржується, з огляду на що в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення (в частині стягнення суми судового збору), суд першої інстанції, дійшов висновку що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань оплаті поставленому йому товару та згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України покладено на відповідача 3 345, 22 грн судового збору.

При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні взагалі не надав оцінку аргументам відповідача (викладених у відзиві на позов) щодо необхідності чи відсутності підстав для застосування частини першої статті 130 ГПК України до спірних правовідносин у зв`язку з визнанням відповідачем суми основного боргу до початку розгляду справи по суті.

Відповідач відзначає, що у відзиві на позовну заяву ним визнано суму основного боргу та заявлено клопотання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви, на підставі частини першої статті 130 ГПК України.

Верховний Суд в постанові від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 (на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі) дійшов наступних висновків.

Стаття 130 ГПК України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.

Отже, системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому Верховний Суд відзначив, що з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем реалізовано його право на часткове визнання позову, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України.

Часткове визнання позову здійснено відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме у відзиві на позовну заяву, поданого відповідачем у строк визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 02.11.2023.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною першої статті 130 ГПК України та частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з пунктом 12 частини третьої статті 2 та частиною першою статті 2 ГПК України, видається, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства і інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа.

Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи.

Запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених частиною першою статті 130 ГПК України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо.

Верховний суд дійшов висновку про можливість застосування положень частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 129 ГПК України.

Отже, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині здійснення розподілу судового збору не врахував положення частини першої статті 130 ГПК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків щодо стягнення з відповідача всієї суми судового збору сплаченої позивачем при поданні позовної заяви.

Згідно з наявною інформацією у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», у виписках про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжної інструкції №3304 від 08.09.2023 у розмірі 3 345, 22 грн зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність часткового визнання заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу (219 264, 00 грн) відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву, дійшов висновку про повернення 50 % зазначено судового збору (сплаченого за заявлені позовні вимоги у сумі 219 264, 00 грн), що становить 1644,50 грн, з державного бюджету на користь позивача.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовним вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Холдинг» (3% річних у розмірі 3 750, 23 грн стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23), судовий збір, у відповідності до статті 129 ГПК України, який має бути покладений на відповідача, становить 56, 20 грн.

За Законом України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17).

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта з посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат та ухваленню в цій частині нового рішення.

Враховуючи те, що судовий збір за оскарження судового рішення в частині вирішення питання розподілу судових витрат не сплачується, то відповідно судовий збір згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/14608/23 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" 3 345, 22 грн судового збору та ухвалити нове рішення в цій частині, яким:

«Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Старовокзальна, будинок 5; код ЄДРПОУ 44092394) 56 (п`ятдесят шість гривень) грн 20 коп судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Старовокзальна, будинок 5; код ЄДРПОУ 44092394) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні) грн 50 коп, сплачений за подання Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ХОЛДИНГ" позову до Господарського суду міста Києва, згідно платіжної інструкції №3304 від 08.09.2023.»

3. Видачу наказу та довідки на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/14608/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова