Постанова

від 29.04.2024 по справі 904/3043/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Харків Справа №904/3043/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача Гриценко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Тиман» (вх.№518П від 26.02.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №904/3043/23 (м. Полтава, суддя Дмитро Сірош, повний текст рішення складено 05.02.2024)

за позовом Приватного підприємства «Тиман», м. Кам`янське, Дніпропетровська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен», м.Полтава,

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тиман» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» про стягнення 306 546,14 грн основного боргу, 25 893,00 грн 3% річних 149 456,12 грн інфляційних та 24 306,78 грн пені за договорами субпідряду №16-09/19 від 16.09.2019, №10-20/ДР2 від 09.06.2020, №06-20/ОД від 01.06.2020, №12-20/ДР3 від 28.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» в порушення умов договорів субпідряду не здійснило оплату виконаних позивачем робіт.

29.09.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№12343), в якій просив стягнути з відповідача 306 546,14 грн основного боргу, 25 893,00 грн 3% річних 149 456,12 грн інфляційних та 24 306,78 грн пені. Суд першої інстанції прийняв зазначену заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 матеріали позовної заяви Приватного підприємства «Тиман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 в позові відмовлено.

Приватне підприємство «Тиман» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить долучити до матеріалів справи докази реальності проведення робіт та їх обсяги; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 по справі №904/3043/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство «Тиман» зазначає наступне:

- судом першої інстанції не взято до уваги, що станом на день подання позову по Договору №10-20/ДР2 від 09.06.2020 наявна передплата у сумі 94998,74 грн, а не заборгованість;

- судом не досліджено та не взято до уваги відповідь на претензію, в якій відповідач не тільки підтверджує наявність заборгованості, а й стверджує про заборгованість згідно первинних бухгалтерських документів, формує та направляє акти звірки;

- ні відповідачем у відповіді на претензію, ні у відзиві не ставиться питання про відсутність виконання робіт, відсутність актів виконаних робіт, або претензій до якості виконання робіт, відповідач визнає заборгованість;

- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає про підписані в односторонньому порядку акти виконаних робіт, а далі у рішенні йдеться про відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт;

- судом не враховано позицію відповідача стосовно витребування у позивача оригіналів документів на підтвердження позовних вимог, не ставилось питання про наявність або відсутність первинних документів. Оскільки відповідачем підтверджувалась заборгованість, копії первинних документів (актів виконаних робіт) не було надано суду першої інстанції;

- судом не надано належної оцінки взаєморозрахункам; відповідно до практики Верховного Суду підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків свідчить про фактичне виконання договору; судом не враховано що відповідач вже здійснював оплату на підставі актів виконаних робіт, отже термін виконання настав.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.02.2024 для розгляду справи №904/3043/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Тиман» (вх.№518П від 26.02.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №904/3043/23. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №904/3043/23.

12.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/3043/23 (вх.№3623).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4239 від 25.03.2024), в якому просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №904/3043/23 без змін, а скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» зазначає наступне:

- позивач не надав документи, визначені в п. 3.5. Договору (кб-2 та кб-3), ні відповідачу, ні до апеляційної скарги, як докази правомірності заявлених вимог;

- не оформлення позивачем необхідних документів за договором спричинило настання обставин, які зумовили утримання зобов`язання по оплаті відповідачем;

- оскільки відповідачем належним чином не оформлені та не надані форми кб-3 та кб-2в, відсутній початок терміну виконання зобов`язань;

- неоплата сталася з вини позивача, а тому підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахування пені, інфляційних витрат на суму боргу та відсотків річних відсутні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тиман» (вх.№518П від 26.02.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №904/3043/23 до розгляду на "29" квітня 2024 р. о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024, у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №904/3043/23 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» - адвоката Гриценко С.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№5815ел.п.954 від 24.04.2024) залишено без розгляду.

Від Приватного підприємства «Тиман» надійшло клопотання (вх.№5974ел.п.985 від 26.04.2024), в якому просить розглянути апеляційну скаргу за відсутністю апелянта ПП «Тиман» та представника адвоката Гелашвілі Олени Олександрівни, за наявними матеріалами справи; вимоги апеляційної скарги ПП «Тиман» підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» - адвоката Гриценко С.В. про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №904/3043/23, яке відбудеться "29" квітня 2024 р. о 09:45 год. у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №904/3043/23, яке відбудеться "29" квітня 2024 р. о 09:45 год. ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сен» - адвоката Гриценко С.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.04.2024 представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін. Апелянт до судового засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, зважаючи на клопотання апелянта про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення доказів, які додані до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд констатує, що додані до апеляційної скарги позивача докази до суду першої інстанції подані не були.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі - позивача.

Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 ГПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

В обґрунтування не подання доказів до суду першої інстанції Приватне підприємство «Тиман» зазначає, що судом першої інстанції поставлено під сумнів реальність виконання робіт, хоча їх реальність і обсяги не заперечувались відповідачем, з огляду на що виникла необхідність у поданні додаткових документів до суду апеляційної інстанції (актів, довідок, рахунків, платіжних доручень та податкових накладних).

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як вже зазначено вище, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних принципів господарського судочинства визначає змагальність сторін. Згідно вимог частин першої, другої, четвертої статті 13 цього ж кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 27.06.2023 у справі №910/161/181/18).

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні суд відмовив у задоволенні позовних вимог через ненастання обов`язку з оплати, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження таких обставин відповідно до умов договору, зокрема актів кб-2в та довідок кб-3. Колегія суддів констатує, що обставини щодо наявності вказаних документів заперечувались відповідачем у відзиві на позовну заяву. Але субпідрядником до відповіді на відзив на позовну заяву відповідні докази не долучено та не зазначено про неможливість їх подання. Натомість ПП «Тиман» продовжувало обґрунтовувати свої позовні вимоги відповіддю на претензію та актами взаєморозрахунків, які, на думку позивача, підтверджують визнання відповідачем заборгованості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не надано доказів неможливості подання доданих до апеляційної скарги документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В разі відсутності доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд залишає такі докази поза увагою та не приймає їх до розгляду.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.01.2020 у справі 910/16322/18, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 14.01.2020 у справі №910/5280/19, від 24.12.2019 у справі №902/377/19.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, документи додані апелянтом не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду, оскільки вони не надавались до суду першої інстанції та ним не досліджувались.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2019 Приватне підприємство «Тиман» (Субпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «Сен» Генпідрядник) уклали договір субпідряду на виконання робіт, по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування» №16-09/19.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується своїми силами і засобами забезпечити виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування», а саме виконати роботи по даному об`єкту: монтаж систем каналізації, водопостачання, протипожежного водопроводу, поливального водопроводу, теплового пункту, теплої підлоги, тепло та холодопостачання фанкойлів та придбання відповідного устаткування.

Згідно з пунктом 3.1 договору розрахунки і платежі за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.5 договору оплата робіт проводиться після виконання робіт за договором протягом 10 - календарних днів з моменту підписання форми КБ-3 та форми КБ-2в, що обраховуються виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Згідно з пунктом 3.6 договору після закінчення робіт Сторонами оформляється вся необхідна документація та проводяться остаточні розрахунки.

Сторони визнають для себе обов`язковими "Правила визначення вартості будівництва" (ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013), у зв`язку з чим на Субпідрядника покладається обов`язок складання Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 в трьох примірниках, які засвідчуються печатками Сторін (пункт 3.7 договору).

Як стверджує позивач, порушення умов пункту 3.6 договору Генпідрядник не провів остаточний розрахунок за виконані роботи, станом на день подання позову заборгованість за виконані роботи за договором №16-09/19 від 16.09.2019 становить 271 501,76 грн. Відповідно до видаткової накладної на повернення від 14.05.2020 на суму 245493,12 грн заборгованість по договору №16-09/19 від 16.09.2019 становить 26008,64 грн.

09.06.2020 Приватне підприємство «ТИМАН» (Субпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «СЕН» (Генпідрядник) уклали договір субпідряду №10-20/ДР2 на виконання додаткових робіт №2, не зазначених у початковому проекті, по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А, 1Б в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування».

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується своїми силами і засобами забезпечити виконання Додаткових робіт №2, не зазначених у початковому проекті по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А, 1Б, в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування», а саме виконати роботи по даному об`єкту: монтаж систем тепло та холодопостачання фанкойлів, теплопостачання каналізації, теплового пункту, теплої підлоги, холодопостачання, автоматизації теплового пункту та придбання відповідного устаткування.

Згідно з пунктом 3.1 розрахунки і платежі за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.5 договору оплата робіт проводиться після виконання робіт за договором протягом 10 - календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), що обраховуються виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються Субпідрядником згідно з ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва" ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та передаються Генпідряднику (пункт 3.6 договору).

Згідно з пунктом 3.9 договору після закінчення робіт Сторонами оформляється вся необхідна документація та проводяться остаточні розрахунки.

Як стверджує позивач, станом на день подання позову за договором №10-20/ДР2 від 09.06.2020 наявна переплата у розмірі 94 998,74 грн.

01.06.2020 Приватне підприємство «ТИМАН» (Субпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «СЕН» (Генпідрядник) уклали договір на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А, 1Б, в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування» №06-20/0д.

Відповідно до пункту 1.1. Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується своїми силами і засобами забезпечити виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А, 1Б в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування», а саме виконати роботи по даному об`єкту: монтаж систем вентиляції, тепло та холодопостачання фанкойлів, тепло та холодопостачання насосної, теплопостачання, теплоутилізації, паро зволоження, каналізації, водопостачання, протипожежного водопроводу, поливального водопроводу, теплового пункту, теплої підлоги, та придбання відповідного устаткування.

Пунктом 3.5 договору передбачена оплата виконаних робіт проводиться після виконання робіт за договором протягом 10-календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), що обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що після закінчення робіт Сторонами оформляється вся необхідна документація та проводяться остаточні розрахунки.

Як стверджує позивач, в порушення умов пункту 3.9 Договору Генпідрядник не провів остаточний розрахунок за виконані роботи, станом на день подання позову заборгованість за виконані роботи за договором №06-20/0д від 01.06.2020 становить 375 536,24 грн.

28.08.2020 Приватне підприємство «ТИМАН» (Субпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «СЕН» (Генпідрядник) уклали договір субпідряду №12-20/ДРЗ на виконання Додаткових робіт №3, не зазначених у початковому проекті, по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А, 1Б в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування» Відповідно до пункту 1.1. Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується своїми силами і засобами забезпечити виконання Додаткових робіт №3, не зазначених у початковому проекті, по об`єкту: «Реконструкція Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру по вул. Макаренка, 1А в м. Полтава корпус інтервенційної кардіології та реабілітації. Коригування», а саме виконати роботи по даному об`єкту: монтаж систем каналізації, водопостачання, протипожежного водопроводу, поливального водопроводу, теплового пункту, теплої підлоги, тепло - та холодопостачання фанкойлів та придбання відповідного устаткування.

Пунктом 3.5 договору передбачена оплата робіт яка проводиться після виконання робіт за договором протягом 10-календарних днів з моменту підписання форми КБ-3 та форми КБ-2в, що обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що після закінчення робіт Сторонами оформляється вся необхідна документація та проводяться остаточні рахунки.

Як зазначає позивач, порушуючи умови пункту 3.6 договору Генпідрядник не провів остаточний розрахунок, проте в позові не зазначена сума заборгованості за цим договором.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача за виконані роботи згідно з розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.09.2023 вх.№12343) складає:

- за договором № 16-09/19 від 16.09.2019 - 271501,76 грн. Відповідно до видаткової накладної на повернення від 14.05.2020 на суму 245493,12 грн заборгованість за договором №16-09/19 від 16.09.2019 становить 26008,64 грн;

- за договором №06-20/ОД від 01.06.2020 становить 375 536,24 грн. Ураховуючи переплату за договором №12-20/ДРЗ від 28.08.2020 в сумі 0,01 грн та за договором №10-20/ДР від 09.06.2020 в сумі 94998,74 грн.

Заборгованість за договором №06-20/ОД від 01.06.2020 становить 280537,50 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за договорами суборенди складає 306 546,14 грн.

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача 25893,00 грн 3 % річних, 149 456,12 грн інфляційних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№12343 від 29.09.2023).

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню:

- за договором №16-09/19 від 16.09.2019 за період з 11.05.2020 до 11.11.2020 на суму 1856,93 грн;

- за договором №06-20ЮД від 01.06.2020 з 15.09.2020 до 15.03.2021 на суму 22449,85 грн.

Всього пеня за прострочення платежів складає 24306,78 грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення а саме:

за договором №16-09/19 від 16.09.2019 за період 12.05.2020 - 24.03.2023 на суму 2275,00 грн, за договором №06-20 ЮД від 01.06.2020 за період 15.09.2020 - 24.03.2023 на суму 23618,00 грн.

Всього 3% річних від простроченої суми складають 25893,00 грн.

Інфляційні втрати за період прострочення за договором №16-09/19 від 16.09.2019 за період травень 2020- березень 2023 складають 12596,21 грн, за договором №06-20ЮД від 01.06.2020 за період вересень 2020 березень 2023 - 136859,91 грн.

Всього інфляційні втрати за весь час прострочення складають 149456,12 грн.

24.03.2023 на адресу відповідача направлялася Претензія №27.

25.04.2023 на адресу ПП «Тиман» надійшла відповідь від ТОВ «Виробничо-комерційна фірма на Претензію №27 від 24.03.2023 в якій відповідач запропонував провести звірку взаєморозрахунків та документообігу за договорами.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається лише на підписані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків на суми: 271 501,76 грн, 375 536,25 грн, 94 998,74 грн, 245 493,12, 0,01 грн.

Як зазначає позивач, на повторну претензію №35 від 04.05.2023 з додатками відповіді від відповідача не надходило. Невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт порушують його права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Судове рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів реального виконання робіт Субпідрядником за договорами №16-09/19, 10-20/ДР2 від 09.06.2020, №06-20/ОД від 01.06.2020 та №12-20/ДРЗ від 28.08.2020 та доказів виконання позивачем обов`язку щодо складання документів про виконані роботи, їх вартість та направлення зазначених документів відповідачеві для підписання, як це передбачено договором. Оскільки, умови договору (пункти 3.5) пов`язують настання строку оплати вказівкою на подію (після виконання робіт протягом 10 - календарних днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3) та ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реального виконання робіт за договорами субпідряду, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання не настав.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існують правовідносини у сфері виконання підрядних робіт.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.

Згідно з ч. 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до статті 530 ЦК України також визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 статті 612 ЦК України.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договорів субпідряду (далі Договори), відповідно до умов яких генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується своїми силами і засобами забезпечити виконання визначених у Договорах робіт по об`єкту. Субпідрядник зобов`язується виконати роботи в обсязі договірної ціни, якісно виконати обсяги робіт відповідно до затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, придбати необхідні матеріали та обладнання, здати їх в обумовлені строки, усувати протягом гарантійного терміну експлуатації об`єкта дефекти, що зумовлені неякісним виконання робіт, вчасно звітувати про використання коштів, а генпідрядник зобов`язується здійснювати контроль і технічний нагляд за ходом виконання робіт на об`єкті, своєчасно перераховувати кошти для виконання робіт по об`єкту на прийняти його в обумовлені строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає що ним, як субпідрядником, виконано роботи за Договорами, проте відповідачем, як генпідрядником, виконані роботи не оплачені. На підтвердження наявності заборгованості, позивач посилається на відповідь на претензію та акти звірки взаєморозрахунків.

В свою чергу, відповідач у суді першої інстанції зазначив про відсутність обов`язку з оплати, оскільки визначені Договорами документи (зокрема, форми КБ-2в та КБ-3) належним чином не оформлені, не надані генпідряднику та суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами укладених між сторонами Договорів встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться після виконання робіт за договором протягом 10-календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), що обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів (п.3.5. Договорів). Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються Субпідрядником згідно з ДБН А. 3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва", ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та передаються Генпідряднику. Генпідрядник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує та оплачує їх (п.3.6. Договорів). Після закінчення робіт сторонами оформляється вся необхідна документація та проводяться остаточні розрахунки (п.3.9. Договорів).

Обов`язок генпідрядника прийняти виконані роботи та оплатити їх кореспондується з обов`язком субпідрядника надати визначені договором документи, зокрема, акти виконаних робіт форми кб-2в та довідки форми кб-3.

Колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про не настання у відповідача обов`язку з оплати, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів виконання позивачем обов`язку щодо складання документів про виконані роботи, їх вартість та направлення зазначених документів відповідачеві для підписання, як це передбачено договором.

Як вже зазначено раніше, сторони в укладеному Договорі на власний розсуд та керуючись диспозитивними нормами законодавства, дійшли згоди, що обов`язок з оплати виконаних робіт пов`язаний із підписанням визначених Договором документів.

Суд вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виникнення обов`язку з оплати пов`язується не з фактом виконання робіт, а з дотриманням порядку передбаченого Розділом 3 Договору.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів внесення змін до вищезазначених умов Договору чи визнання їх нечинними матеріали справи не містять. А тому визначений умовами Договору порядок оплати є обов`язковим для сторін.

Отже, звернення Приватного підприємства «Тиман» з цим позовом до суду є передчасним.

Водночас, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не досліджено відповідь на претензію, в якій відповідач не тільки підтверджує наявність заборгованості, а й стверджує про заборгованість згідно первинних бухгалтерських документів (актів виконаних робіт та розрахунків), формує та направляє акти звірки. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем дійсно була надана відповідь на претензію №21 від 25.04.2023, в якій останнім встановлено невідповідність загальної суми заборгованості згідно з бухгалтерськими документами. Водночас, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «СЕН» у вказаній відповіді зазначає, що господарські операції між сторонами мають підтверджуватися первинними обліковими документами в паперовому вигляді та посилається на п.п.3.5-3.6. Договорів щодо порядку оформлення документації та проведення оплат за зобов`язаннями. Відповідач вказує, що на дату розгляду претензії вся необхідна документація по договорах не оформлена та пропонує, зокрема, дооформити належні документи. При цьому, у відповіді відсутнє посилання на те, що звірка відбувалася на підставі актів виконаних робіт, про що безпідставно стверджує апелянт.

Щодо наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків, на які посилається Приватне підприємство «Тиман» на підтвердження визнання боргу відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 03.12.2020 у справі №904/1161/20.

Скаржник в апеляційній скарзі на підтвердження своєї позиції посилається на аналогічні правові висновки Верховного Суду та стверджує, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

З аналізу вищенаведених правових позицій Верховного Суду вбачається, що акт звірки взаємних розрахунків може підтверджувати визнання особою боргу у випадку існування одночасно двох умов: 1) інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами; 2) акт містить підписи уповноважених на його підписання осіб.

Колегія суддів вказує, що у даному випадку наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків не підтверджені первинними документами, а тому не можуть слугувати доказом наявності заборгованості контрагента та визнання такої заборгованості останнім.

Суд зауважує, що акти звірки можуть відображати загальну вартість виконаних робіт та оплат за договором, проте не встановлюють моменту виникнення зобов`язання з оплати виконаних робіт, який чітко визначений умовами Договору.

Доводи про те, що відповідачем у відзиві на позов не ставиться питання про відсутність актів виконання робіт, спростовуються матеріалами справи, про що було вказано колегією суддів під час розгляду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Факт відсутності претензій по якості виконаних робіт не є предметом розгляду даної справи та сам по собі не підтверджує виникнення обов`язку з оплати у відповідача.

Твердження апелянта про те, що судом не досліджено акти звірки взаємних розрахунків на предмет часткових оплат за договорами є безпідставним, оскільки позивачем, у визначеному процесуальними нормами порядку, не подано до суду як акти виконаних робіт, так і платіжні доручення, на які він посилається у апеляційній скарзі. З огляду на що, у суду була відсутня об`єктивна можливість дослідити вказані обставини.

Скаржник також вказує, що судом першої інстанції не ставилось питання про наявність або відсутність первинних документів, а саме підписаних актів виконаних робіт кб-2в та довідок кб-3, ухвала про надання відповідних документів не виносилась, а тому з огляду на підтвердження заборгованості відповідачем, копії вказаних документів до суду не надавалися. З цього приводу колегія суддів зазначає наступе.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до процесуальних норм саме на позивача покладено обов`язок з доказування обставин виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості, на які він посилається. Суд враховує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву висловлено заперечення проти оформлення та надання документів, передбачених Договорами, а саме актів КБ-2в та КБ-3. З огляду на що, позивач не був позбавлений права спростувати зазначені доводи шляхом подання відповідних доказів. Протилежного позивачем не доведено. Більше того, позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом якої останній не надав пояснень та доказів на спростування відсутності вказаних документів.

Як вже встановлено судом, матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведено настання обов`язку з оплати вартості виконаних робіт.

Отже, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Помилкове зазначення судом першої інстанції в описовій частині оскаржуваного рішення наявності заборгованості у сумі 94 998,74 грн, замість наявності переплати в такій сумі, ніяким чином не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції спочатку зазначено, що акти виконаних робіт підписано в односторонньому порядку лише позивачем, а далі йдеться взагалі про відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт, - є безпідставними. Як вбачається із оскаржуваного рішення, судом наведена практика Верховного Суду щодо підписаних в односторонньому порядку актів, які, за умови реальності виконання робіт, можуть бути доказом передання і прийняття робіт за договором. Водночас, суд першої інстанції встановив факт відсутності в матеріалах справи будь-яких актів і відповідно можливості застосувати зазначені положення.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Отже, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тиман» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №904/3043/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.05.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук