Рішення

від 30.04.2024 по справі 902/84/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р.Cправа № 902/84/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Агрофірма "Росток", 24357, Вінницька область, Гайсинський район, село Нова Ободівка, вулиця Вишнева, будинок 39, ідентифікаційний код юридичної особи 32055223

до Ободівської сільської ради, 24353, Вінницька область, Гайсинський район, село Ободівка, вулиця Ватутіна, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 04331107

про внесення змін до договору оренди землі шляхом визнання додаткової угоди укладеною у редакції позивача

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача - Ременюк К.В., керівник

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/84/24 за позовом Приватного підприємства Агрофірма "Росток" до Ободівської сільської ради про внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2010 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.12.2011 року за реєстраційним номером 052410004000396 (зі змінами зареєстрованими у Державному реєстрі речових прав згідно номеру запису про інше речове право: 18815906) шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною у редакції позивача.

04.04.2024 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/84/24, яким позов задоволено у повному обсязі.

09.04.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 08.04.2024 (вх. № 01-34/3752/24 від 09.04.2024) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі № 902/84/24 разом із доказами на підтвердження цих витрат.

Ухвалою від 11 квітня 2024 року судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №902/84/24 на 30.04.2024 о 12:30.

19.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 19.04.2024 (вх. № 01-34/4211/24) у якому останній проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі № 902/84/24 заперечив з підстав зазначених у клопотанні, у задоволення заяви про розподіл судових витрат у сумі 15 000,00 гривень просив відмовити.

30.04.2024 до суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 30.04.2024 (вх. № 01-34/4492/23) у якій останній зазначив про підтримання заяви про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, просив її задовольнити, судове засідання провести за відсутності представника позивача.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений ухвалою суду від 11.04.2024, яку було надіслано сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Згідно довідок про доставку електронного листа документ в електронному вигляді (ухвала від 11.04.2024) доставлено до електронного кабінету позивача 11.04.2024 року о 19:45.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді заяви і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі № 902/84/24 заперечив з підстав зазначених у клопотанні від 19.04.2024, у задоволенні вказаної заяви просив відмовити.

За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина додаткового рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Також позивачем у позовній заяві заявлено, що докази про понесені судові витрати ним будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

04.04.2024 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/84/24, яким позов задоволено у повному обсязі.

Рішення у справі №902/84/24 ухвалено за відсутності учасників справи та повний текст судового рішення у справі № 902/84/24 складено 15.04.2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому частиною 4 статті 116 ГПК України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з частиною 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наданий заявнику положеннями частини 8 статті 129 ГПК України п`ятиденний строк на подання відповідного клопотання та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, положень статті 240 ГПК України, останнім днем подання відповідного клопотання є 22.04.2024.

Представником позивача 08.04.2024 сформовано у підсистемі ЄСІТС Електронний суд заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками (докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу), тобто, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та зазначена заява подані заявником в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.

У поданій до суду заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АВ № 1107938 від 21.12.2023, представництво інтересів Приватного підприємства Агрофірма "Росток" у справі № 902/84/24 здійснював адвокат Тимощук Євгеній Сергійович.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надіслано до суду 08.04.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додано договір про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023, укладений між Приватним підприємством Агрофірма "Росток" (клієнт) та адвокатом Тимощуком Євгенієм Сергійовичем (адвокат), додаток № 3 від 21.12.2023 до договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023, акт від 05.04.2023 виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023, платіжну інструкцію № 2566 від 22.01.2024.

За умовами пункту 1.1. договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023 (далі - договір) адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту, а клієнт або будь-яка третя особа за дорученням клієнта зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги, передбаченої в п.1.2 цього договору (т. 1 а.с. 168).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.2.1. договору адвокат погоджується надавати таку правову допомогу: клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснити усі необхідні дії щодо захисту прав і представництва інтересів клієнта з питань збору та підготовки документів для подання позовних заяв до суду з подальшим представництвом інтересів в суді, де предметом спору є земельні ділянки вказані у додатках до цього договору.

За умовами пункту 4.1. договору за надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі згідно додатків до цього договору. Неоплата гонорару є підставою для розірвання адвокатом договору в односторонньому порядку.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до його повного виконання (пункт 7.1. договору).

21.12.2023 між Приватним підприємством Агрофірма "Росток" (клієнт) та адвокатом Тимощуком Євгенієм Сергійовичем (адвокат) укладено додаток № 3 від 21.12.2023 до договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023 (далі - додаток до договору) (т. 1 а.с. 167 (зворотна сторона).

Згідно з пунктом 1 додатку до договору сторони за цим договором домовились, що фіксована вартість послуг (гонорар) адвоката за підготовку документів для подання позовної заяви, а також представництво адвокатом інтересів клієнта в суді першої інстанції по питанню внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2010 р. зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.12.2011 р. за реєстраційним №052410004000396, (із змінами зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав згідно номеру запису про інше речове право: 18815906) шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною - складає 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Оплата авансовою платежу по гонорару проводиться клієнтом безготівковим платежем на рахунок адвоката в сумі 10 000,00 грн. при укладенні договору, а решта суми гонорару сплачується протягом 3-х місяців після прийняття рішення по суті судової справи в суді І інстанції.

Даний додаток є невід`ємною частиною договору № 1 -АР від 21.12.2023 року (пункт 2 додатку до договору).

05.04.2024 між Приватним підприємством Агрофірма "Росток" та адвокатом Тимощуком Євгенієм Сергійовичем підписано акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023, за змістом якого адвокат надав відповідно до додатку 3 до договору №1-АР від 21.12.2023 р., а клієнт прийняв (отримав) роботу у формі підготовки документів для подання позовної заяви, а також представництво адвокатом інтересів клієнта в суді першої інстанції по питанню внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2010 р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.12.2011 р. за реєстраційним №052410004000396, (із змінами зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав згідно номеру запису про інше речове право: 18815906) шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною.

Оплата авансового платежу по гонорару проведена клієнтом 22.01.2024 р. безготівковим платежем на рахунок адвоката в сумі 10 000, 00 грн., а решта суми гонорару сплачується протягом 3-х місяців після прийняття рішення по суті судової справи в суді 1 інстанції, що безумовно підтверджується цим актом.

Відповідно до пункту 2 актасторони своїми підписами підтверджують повне виконання робіт і наданих послуг згідно додатку №3 від 21.12.2023 р. до договору №1-АР від 21.12.2023 р. про надання правової допомоги. Клієнт підтверджує виникле зобов`язання щодо оплати гонорару адвоката у порядку, визначеному договором (т. 1 а.с. 167).

Як вбачається із платіжної інструкції № 2566 від 22.01.2024 ПП Агрофірма "Росток" сплачено на користь Тимощука Є.С. 10 000,00 гривень на підставі додатку 3 до договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023 (т. 1 а.с. 166).

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

У зв`язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У поданому до суду клопотанні від 19.04.2024 відповідач зазначає, що на його думку розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (не надано розрахунків витрат), на переконання відповідача розмір правничих витрат (за розрахунком відповідача) повинен становити 635,18 гривень.

Відповідач зазначає, що заявлені представником позивача адвокатом Тимощуком Є.С. витрати у сумі 15000, 00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у господарському суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Результат вирішення спору не міг вплинути на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.

Відтак відповідач вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Тимощуком Євгенієм Сергійовичем послуг з професійної правничої допомоги Приватному підприємству Агрофірма "Росток" у справі № 902/84/24.

Із поданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 15 000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем документально підтверджено обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/84/24 у сумі 15 000,00 гривень.

Доводи відповідача щодо неправомірності заявленого відшкодування з огляду на неспівмірність заявлених вимог із часом витраченим адвокатом на надання правової допомоги, наданим обсягом послуг та за відсутності розрахунку таких витрат судом відхиляються, оскільки відповідно до умов договору, додатку № 3 від 21.12.2023 до договору (пункту 1 додатку) сторонами визначено, що фіксована вартість послуг (гонорар) адвоката за підготовку документів для подання позовної заяви, а також представництво адвокатом інтересів клієнта в суді першої інстанції по питанню внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2010 р.. зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.12.2011 р. за реєстраційним №052410004000396, (із змінами зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав згідно номеру запису про інше речове право: 18815906) шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною - складає 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Надання правової (правничої) допомоги у справі № 902/84/24 підтверджується актом виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 1-АР від 21.12.2023 та відповідає умовам договору № 1-АР від 21.12.2023 та додатку до договору.

Суд зазначає, що чинне процесуальне законодавство не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування правничих витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони не вимагається й наведення обгрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/31641/17), від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21.

Також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 викладено правовий висновок, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога про внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2010 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 21.12.2011 року за реєстраційним номером 052410004000396 (зі змінами зареєстрованими у Державному реєстрі речових прав згідно номеру запису про інше речове право: 18815906) шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною у редакції позивача.

За своєю категорією ця справа не є спором значної складності, обставини справи № 902/84/24 не потребували великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції позивача, обсягом поданих позивачем процесуальних заяв та доказів у справі впродовж розгляду справи.

Суд звертає увагу, що акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний позивачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 15 000,00 гривень не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи.

Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (відповідача).

З огляду на викладене, враховуючи критерії реальності, співмірності та розумності витрат на правову допомогу, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача з 15 000,00 гривень до 7500,00 гривень, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача в частині розподілу/стягнення 7500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.

Положеннями частин 4 статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 гривень покладаються на відповідача.

Щодо вимог про стягнення 3 028,00 гривень витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що 04.04.2024 судом ухвалено рішення у справі № 902/84/24 та вирішено питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору у сумі 3028,00 гривень шляхом покладення їх на відповідача, а тому вимога представника Приватного підприємства Агрофірма "Росток" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 гривень залишається судом без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 86, 123, 126, 129, 221, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Приватного підприємства Агрофірма "Росток" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Ободівської сільської ради (24353, Вінницька область, Гайсинський район, село Ободівка, вулиця Ватутіна, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 04331107) на користь Приватного підприємства Агрофірма "Росток" (24357, Вінницька область, Гайсинський район, село Нова Ободівка, вулиця Вишнева, будинок 39, ідентифікаційний код юридичної особи 32055223) 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви в частині стягнення з Ободівської сільської ради 7500,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст додаткового рішення складено 10.05.2024.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.