Рішення

від 10.05.2024 по справі 910/19932/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2024Справа № 910/19932/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЦІЙНИЙ ЦЕНТР "СКАЙ" (02141, місто Київ, вул.Мишуги Олександра, будинок 10, приміщення 214) про стягнення 116 097,81 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЦІЙНИЙ ЦЕНТР "СКАЙ" про стягнення 116097,81 грн та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Генеральної угоди № 02.1-14/4-02 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС від 01 лютого 2020 року в частині фіксованої оплати.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 79200,00 грн - основну заборгованість, 2791,90 грн - інфляційну складову, 2122,13 грн - 3% річних та 31983,78 грн- пені.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.02.2024 відповідач подав до суду відзив на позову заяву, в якому частково визнав позовні вимоги у сумі 7200,00 грн з ПДВ, як заборгованість зі сплати фіксованої плати за лютий 2022 року та просив суд відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог, визнати акт позивача на фіксовану плату б/н від 31.12.2022 на суму 79 200,00 грн з ПДВ недійсним. Посилався на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 та закриттям повітряного простору України, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинив діяльність аеропорту, що підтверджується оголошенням на сайті позивача. Доступ на територію аеропорту був обмежений і відповідач не надав послуги з технічного обслуговування повітряних суден та не користувався інфраструктурою позивача, починаючи з 24.02.2022. Вважає. що підстави для виставлення рахунків за період березень-грудень 2022 року у позивача були відсутні та зобовязання щодо оплати послуг у відповідача не виникли. Окремий рахунок на оплату послуг за лютий 2022 року та акт позивач відповідачу не надсилав.

29.02.2024 від відповідача разом з відзивом на позовну заяву надійшла заява про витребування доказів, а саме:

- документальне підтвердження можливості безперешкодного (без обмежень) доступу для користувачів інфраструктури на територію ДП МА «Бориспіль» у зазначений період;

- підтвердження фактів перебування співробітників Відповідача на території ДП МА «Бориспіль» у зазначений період;

- підтвердження фактів використання обладнання позивача відповідачем для надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 у задоволенні заяви відповідача про витребування доказів відмовлено.

05.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що рішення про зупинення діяльності позивача не приймалися, а тому позивач продовжує здійснювати свою діяльність, серед іншого забезпечує працездатність терміналів та інфраструктури аеропорту в цілому та виконує свої зобовязання перед контрагентами, з якими укладені договори, та не обмежує суб`єктів господарювання у здійснені ними господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль». Протягом дії Угоди зміни до неї не вносилися, що виключає наявність правових підстав для несплати відповідачем фіксованого розміру плати за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з ТО ПС з використанням інфраструктури аеропорту. Датою підписання додаткової угоди №2 про розірвання Угоди є 25.04.2023, якою Угоду розірвано з 01.01.2023, тому рахунок №72/76 від 31.12.2022 та акт від 31.12.2022 були виставлені та складені в період дії угоди.

08.03.2024 відповідач подав до суду клопотання про перенесення строку розгляду справи, оскільки ним направлено позиву запит про надання доказів щодо підтвердження факту надання послуг за Генеральною угодою №02.1-14/4-02 від 01.02.2020.

14.03.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив. в яких зазначав. що позивач не наводить жодних даних, які підтверджують факт надання послуг із забезпечення доступу та використання інфраструктури аеропорту відповідачем з 24.02.2022. Вказує, що акт на фіксовану плату був наданий позивачем 18.01.2023, тобто після надсилання відповідачем заяви про розірвання Угоди та припинення її дії з 01.01.2023.

22.03.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просив не долучати і не приймати до розгляду додатки, додані до заперечень відповідача від 11.03.2024 №13/03-24, та повернути їх відповідачу.

29.04.2024 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Щодо клопотань сторін, суд зазначає, що частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.02.2020 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі - аеропорт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційний центр «Скай» (далі - компанія, відповідач) було укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-02 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС (далі - угода), відповідно до умов п. 1.1 якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з технічного обслуговування ПС) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Кожна із сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов`язків за цією угодою (пункт 1.2 угоди).

Згідно з пунктом 2.2.1 угоди сторони зобов`язані виконувати цю угоду та обов`язки, що встановлені цією угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.

Відповідно до п. 2.2.24 угоди компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, сплачувати рахунки-фактури аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг, складені згідно з угодою, та акти про забруднення перонів.

На умовах пункту 2.3.1 угоди аеропорт взяв на себе зобов`язання виписувати рахунки та акти згідно з умовами угоди.

У відповідності з пункту 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з ТО ПС з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди становить: 3% (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу отриманого компанією від здійснення діяльності з ТО ПС + (плюс) щомісячна фіксована плата у розмірі 6 000,00 грн (без урахування ПДВ). Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 угоди передбачено, що інформацію про розмір чистого доходу компанія щоквартально надає бухгалтерії аеропорту до 12 числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді довідки про розмір чистого доходу (далі - довідка). Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з ТО ПС на території аеропорту «Бориспіль». Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером компанії (за наявності такої посади). Протягом 3 робочих днів після отримання довідки про розмір чистого доходу, аеропорт виписує компанії рахунок та акт.

Рахунки та акти на фіксовану плату аеропорт виписує щомісячно до 10 числа кожного місяця (пункт 3.3 угоди).

Згідно з п. 3.4 угоди представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунки на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї угоди та акти:

- в строк до 15 числа місяця, що слідує за звітним кварталом - рахунки та акти для оплати 3% (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу отриманого компанією від здійснення діяльності з ТО ПС;

- в строк до 15 числа кожного місяця - рахунки для оплати щомісячних фіксованих платежів.

У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail.

Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 15-е число кожного місяця (для оплати щомісячних фіксованих платежів) або кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним кварталом (для оплати 3%), незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 5-ти календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок аеропорту, що вказаний в параграфі 11 угоди (пункт 3.5 угоди).

Відповідно до пункту 3.6 угоди разом із рахунками представник компанії отримує складені аеропортом акти. Підписані акти або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду.

Згідно з пунктом 3.7 угоди у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за угодою.

При відсутності оплати з урахуванням пені більш як 25 календарних днів з моменту отримання рахунку компанією, аеропортом додатково стягується штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується на кожний рахунок, який не сплачений компанією більш, як 25 календарних днів з моменту його отримання.

У відповідності з пунктом 7.1 угоди сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин, відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Відповідно до пункту 4.1 угоди сторони погодили, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторони та діє до 31 грудня 2020 року (включно)ю

Якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії угоди, угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік (п. 4.2 угоди).

Додатковою угодою № 2 від 25.04.2023 до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС № 02.1-14/4-02 від 01.02.2020 сторони дійшли згоди розірвати угоду з 01.01.2023.

На виконання умов угоди, для внесення встановленої п. 3.1 угоди щомісячної фіксованої плати за період лютий - грудень 2022 року, позивачем виставлено відповідачу рахунок №72/76 від 31.12.2022 на суму 79 200,00 та складено акт від 31.12.2022 приймання-передачі виконаних послуг згідно з договором №02.1-14/4-02 від 01.02.2020.

У зв`язку з неотриманням відповідачем рахунку та акту самостійно в бухгалтерії позивача, вказані документи були надіслані на його електронну адресу 18.01.2023.

Матеріали справи містять претензію позивача від 26.05.2023 №35-28/5-133, направлену на адресу відповідача та отриману ним 28.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з вимогою у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити заборгованість за рахунком №72/76 від 31.12.2022 у сумі 79 200,00 грн.

Також матеріали справи містять відповідь на претензію від 17.07.2023 №34/07-23, у якій останній не визнав заборгованість та зазначав, що послуги аеропортом для ТОВ «АЦ «Скай» з 24.02.2022 фактично не надавалися, акти про надані послуги сторонами не підписувалися.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку із чим просив стягнути з нього суму основного боргу у розмірі 79 200,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2791,90 грн, 3% річних у розмірі 2122,13 грн, та 31983,78 грн пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Підставами позову є неналежне виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за генеральною угодою про умови здійснення господарського діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС № 02.1-14/4-02 від 01.02.2020, в частині повної та своєчасної оплати послуг за період лютий - грудень 2022 року.

Так, у силу положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Угода укладена між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, предметом даного спору є, зокрема, вимоги позивача до відповідача про стягнення 79 200,00 грн фіксованої плати за період надання послуг з лютого по грудень 2022 року, згідно укладеної між ними угоди.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що в зв`язку з провадженням воєнного стану та припинення роботи аеропорту позивач не може надавати послуги із забезпечення відповідачу можливості здійснювати авіаційну діяльність. Зокрема, відповідач позбавлений права користуватися інфраструктурою аеропорту, а тому якщо послуга не надана і не надається, доступу до аеропорту немає, незалежно від причин ненадання таких послуг у відповідача, на його переконання, не виникає обов`язку здійснювати таку плату.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з цим, відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд звертає увагу, що сторони у даному випадку не вносили змін до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС № 02.1-14/4-02 від 01.02.2020 в частині прав та обов`язків сторін на період воєнного стану, зокрема, щодо внесення фіксованої плати, і, відповідно, передбачені угодою зобов`язання відповідача, зокрема, щодо внесення фіксованої плати, є чинними.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Судом не встановлено, а відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодних доказів на підтвердження невиконання ним обов`язків за угодою з підстав, зазначених вище - розірвання договору, відмова від договору, припинення зобов`язання, недійсність договору, а тому умови вказаного правочину є обов`язковими до виконання кожною із сторін за спірний період.

Сторони дійшли згоди розірвати угоду з 01.01.2023 лише додатковою угодою № 2 від 25.04.2023 до генеральної угоди про умови здійснення господарського діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС № 02.1-14/4-02 від 01.02.2020.

Також суд зазначає, що зупинення діяльності не звільняє від обов`язків передбачених угодою, як і наявність чи відсутність рейсів не звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання в частині фіксованих платежів.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.3.4. угоди сторони погодили, що представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунки на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї угоди та акти:

- в строк до 15 числа місяця, що слідує за звітним кварталом - рахунки та акти для оплати 3% (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу отриманого компанією від здійснення діяльності з ТО ПС;

- в строк до 15 числа кожного місяця - рахунки для оплати щомісячних фіксованих платежів.

У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail.

Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 15-е число кожного місяця (для оплати щомісячних фіксованих платежів) або кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним кварталом (для оплати 3%), незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 5-ти календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок аеропорту, що вказаний в параграфі 11 угоди (пункт 3.5 угоди).

Відповідно до пункту 3.6 угоди разом із рахунками представник компанії отримує складені аеропортом акти. Підписані акти або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду.

На виконання умов угоди, для внесення встановленої п. 3.1 угоди щомісячної фіксованої плати за період лютий - грудень 2022 року, позивачем виставлено відповідачу рахунок №72/76 від 31.12.2022 на суму 79 200,00 та складено акт від 31.12.2022 приймання-передачі виконаних послуг згідно з договором №02.1-14/4-02 від 01.02.2020.

У зв`язку з неотриманням відповідачем рахунку та акту самостійно в бухгалтерії позивача, вказані документи були надіслані на його електронну адресу 18.01.2023.

У матеріалах справи відсутні вмотивовані відмови відповідача від підписання вказаних вище актів.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що вказані акти відповідно до п.3.6. угоди підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Отже, враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги положення пунктів 3.4. та 3.5., суд приходить до висновку, що строк оплати отриманих послуг за період лютий - грудень 2022 року настав 21.01.2023.

Разом з тим, доказів оплати фіксованої плати в загальні сумі 79 200,00 грн матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 79 200,00 грн по оплаті фіксованих платежів за період з лютого по грудень 2022 року, доказів її погашення відповідачем у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України, суду не надано та наявність вказаної заборгованості не спростовано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2122,13 грн та 2 791,90 грн інфляційних втрат за загальний період з 21.01.2023 по 12.12.2023.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 21.01.2023 по 12.12.2023 судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 122,13 грн підлягають задоволенню.

Також дослідивши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат за період з 21.01.2023 по 12.12.2023 у сумі 2 791,90 грн, суд встановив, що вказаний розрахунок фактично здійснено за період з лютого по листопад 2023 року включно, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 791,90 грн підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.01.2023 по 12.12.2023 у розмірі 31 983,78 грн

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно із п.3.7. угоди сторонами погоджено, що у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку встановленому чинним законодавством України та до повного погашення заборгованості за цією угодою.

Отже, суд приходить до висновку, що сторонами в п.3.7. угоди погоджено термін нарахування пені: до повного погашення заборгованості за цією угодою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за загальний період з 21.01.2023 по 12.12.2023 в розмірі 31 983,78 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що в зв`язку з провадженням воєнного стану та припинення роботи аеропорту позивач не може надавати послуги із забезпечення відповідачу можливості здійснювати авіаційну діяльність. Зокрема, відповідач позбавлений права користуватися інфраструктурою аеропорту, а тому якщо послуга не надана і не надається, доступу до аеропорту немає, незалежно від причин ненадання таких послуг у відповідача, на його переконання, не виникає обов`язку здійснювати таку плату, суд відзначає таке.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведених вище норм убачається, що чинне законодавство пов`язує наявність форс-мажорних обставини з підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань і не поширює у зв`язку з цим свою дію на матеріально-правові вимоги щодо стягнення основної заборгованості за укладеним договором, тобто присудження до виконання обов`язку, що не відноситься до відповідальності. Наявність вказаних обставин законодавством не визначено в якості підстав для звільнення від виконання зобов`язань або їх припинення.

Також слід зазначити, що хоча форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно кошти, товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише в разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Наведене вище в сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Відповідачем вказані обставини не доведено.

У матеріалах справи відсутні заперечення відповідача, які б надсилалися на адресу позивача, щодо факту надання та/або ненадання відповідних послуг позивачем.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин із наданням сертифікату ТПП, тобто відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання у визначений угодою строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЙНИЙ ЦЕНТР «СКАЙ» (02141, місто Київ, вул. Мишуги Олександра, будинок 10, приміщення 214, код ЄДРПОУ 34435316) на користь Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) суму основного боргу у розмірі 79 200 (сімдесят дев`ять тисяч двісті) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2791 (дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн 13 коп., пеню у розмірі 31 983 (тридцять одну тисячу девятсот вісімдесят три) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ