Рішення

від 10.05.2024 по справі 910/19873/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2024Справа № 910/19873/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 152-Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 41, нежиле приміщення №20 (в літ. Г)) про стягнення 54 128,55 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО ТВ СЕРВІС" про стягнення 54 128,55 грн, та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Субліцензійного договору № УНІ-132758/2021 від 24.12.2021 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги у розмірі 54 128,55 грн з яких: 39 097,00 грн - основна заборгованість, 10 168,80 грн - пеня, 7 254,18 грн - інфляційні втрати, 1608,57 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/19873/23 від 05.02.2024 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 07.02.2024 о 18:50 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.12.2021 між ТОВ «Медіа Група Україна» (ліцензіат) та ТОВ «Місто ТВ Сервіс» (субліцензіат) було укладено субліцензійний договір №УНІ-132758/2021 (далі - договір), відповідно до умов п. 2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою технології аналогової мережі, DVB-C (далі - право на розповсюдження), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

За умовами п. 2.2.1 договору ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

Відповідно до п. 2.2.2 договору у разі неможливості субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставлення/ повернення кореспонденції відділенням пошти/ кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у субліцензіата на підставі цього пункту договору виникає зобовязання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/ або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/ або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції.

За умовами п. 3.7.9 договору субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що щомісячна сума винагороди становить 14 405,00 грн без ПДВ.

У відповідності до п. 4.5 договору субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 договору).

17.06.2022 позивач отримав від відповідача електронний лист з проханням про надання знижки на оплату роялті по низці договорів, укладених між сторонами.

Зважаючи на прохання відповідача та на загальні обставини, що склалися у країні на той час, позивач надав відповідачу знижку на щомісячну винагороду, що підлягала сплаті за договором, та запропонував здійснити оплату роялті у наступних розмірах: за лютий 2022 року - 14 405,00 грн; за березень 2022 року - 4 320,00 грн; за квітень 2022 року - 5 042,00 грн; за травень 2022року - 8 645,00 грн; за червень 2022 року - 9 363,00 грн; за липень 2022 року - 3 322,00 грн.

Матеріали справи не містять письмового узгоджування знижок у вказаному позивачем розмірі, однак позивач визнає надання знижок по оплаті щомісячної винагороди і рахує заборгованість за договором саме суми роялті із наданою знижкою.

Відповідач проти суми наданої знижки не заперечив.

27.06.2022 позивач електронним листом надсилав відповідачу акти звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2022 - 31.05.2022, проте відповіді не отримав.

21.07.2022 рішенням Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення № 489 анульовано видані ліцензії на мовлення під логотипами «Україна», «НЛО.ТВ» та «Індиго tv», мовлення відповідних телеканалів припинено.

10.08.2022 позивач надсилав електронною поштою відповідачу додаткову угоду №2 до договору, що фіксує знижки по оплаті щомісячної винагороди, застосовані позивачем, та змінює (скорочує) строк дії договору до 21.07.2022, проте відповідач додаткову угоди не підписав, будь-яких коментарів або зауважень з цього приводу не надіслав.

Матеріали справи містять претензію позивача від 03.03.2023 № INR-132764/2021 про сплату заборгованості зокрема за договором №УНІ-132758/2021 від 24.12.2021 в сумі 45 097,00 грн, яка була надіслана на адресу відповідача 16.03.2023 та отримана останнім 30.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0305613320003.

Проте відповіді на претензію або доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

Також, 04.05.2023 позивач повторно направив відповідачеві всі акти прийому-передачі прав за договором цінним листом з описом вкладення, який відповідач отримав 15.05.2023, проте відповіді та підписаних актів не надіслав.

З огляду на вказане позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №УНІ-132758/2021 від 24.12.2021 за період з лютого по липень 2022 року становила 45 097,00 грн.

Однак 27.07.2023 та 03.10.2023 відповідач на погашення загальної заборгованості за договором сплатив по 5000,00 грн, а всього 10000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №1557 від 27.07.2023 та №1670 від 03.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за субліцензійним договором в частині оплати отриманих прав, у наслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 35 097,00 грн, яку позивач просить стягнути з останнього. Окрім того, позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу право на розповсюдження програм у телемережі за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 45 097,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав: №1333 від 28.02.2022 на суму 14 405,00 грн, №2652 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4121 від 30.04.2022 на суму 5 042,00 грн, №5288 від 31.05.2022 на суму 8 645,00 грн; №6466 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн та №7751 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані акти прийому-передачі прав були надіслані відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.05.2023. Зазначені документи були отримані відповідача 15.05.2023.

Проте відповідач не підписав вказані акти прийому-передачі прав.

Відповідно до п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що непідписання відповідачем актів прийому-передачі прав №1333 від 28.02.2022 на суму 14 405,00 грн, №2652 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4121 від 30.04.2022 на суму 5 042,00 грн, №5288 від 31.05.2022 на суму 8 645,00 грн; №6466 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн та №7751 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

Також суд зазначає, що позивачем надсилались відповідачу також рахунки на оплату №7658 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн та №6388 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн.

Крім того, суд також зазначає, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату роялті в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

27.07.2023 та 03.10.2023 відповідач на погашення загальної заборгованості за договором сплатив по 5000,00 грн, а всього 10000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №1557 від 27.07.2023 та №1670 від 03.10.2023.

Доказів оплати роялті у розмірі 35 097,00 грн відповідач до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 35 097,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 10 168,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 254,18 грн та 3% річних у розмірі 1 608,57 грн.

Згідно із п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10 168,80 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 254,18 грн та 3% річних у розмірі 1 608,57 грн підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати роялті у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто ТВ Сервіс» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 41, нежиле приміщення №20, (в літ. Г), код ЄДРПОУ - 38515714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б, код ЄДРПОУ - 37226740) заборгованість за договором №УНІ-132758/2021 від 24.12.2021 у сумі 35 097 (тридцять п`ять тисяч дев`яносто сім) грн 00 коп., пеню у розмірі 10 168 (десять тисяч сто шістдесят вісім) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 254 (сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 18 коп., 3% річних у розмірі 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ