Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/19873/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19873/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи,

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 року

у справі № 910/19873/23 (суддя Демидов В.О.)

(повний текст рішення виготовлено і підписано 10.05.2024 року)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс"

про стягнення 54 128,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 року у справі № 910/19873/23 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" заборгованість за договором №УНІ-132758/2021 від 24.12.2021 року у сумі 35 097,00 грн, пеню у розмірі 10 168,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 254,18 грн, 3% річних у розмірі 1 608,57 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Ключовим мотивом рішення є:

- відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати роялті у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 року у справі № 910/19873/23 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" 31 775, 00 грн - суми основного боргу, 9 331, 47 грн - пені, 6 896,53 грн - інфляційних втрат, 1 522,29 грн - 3% річних та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Ключовим аргументом апеляційної скарги є:

- судом надана невірна оцінка доказів, на підтвердження обставин, що мають значення по справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс" передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: ОСОБА_1, суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19873/23.

06.06.2024 від Господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року надійшли матеріали справи №910/19873/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №910/19873/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс", постановлено розгляд апеляційної скарги у справі № 910/19873/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Постановлено учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим сторонам. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 суддю ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, у зв`язку з чим було проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19873/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/19873/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Доманська М.Л., Остапенко О.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.12.2021 між ТОВ "Медіа Група Україна" (ліцензіат) та ТОВ "Місто ТВ Сервіс" (субліцензіат) було укладено субліцензійний договір №УНІ-132758/2021 (далі - договір), відповідно до умов п. 2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою технології аналогової мережі, DVB-C (далі - право на розповсюдження), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що щомісячна сума винагороди становить 14 405,00 грн без ПДВ.

У відповідності до п. 4.5 договору субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 договору).

Як зазначав позивач, на виконання умов договору ним було надано відповідачу право на розповсюдження програм у телемережі за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 45 097,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав: №1333 від 28.02.2022 на суму 14 405,00 грн, №2652 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4121 від 30.04.2022 на суму 5 042,00 грн, №5288 від 31.05.2022 на суму 8 645,00 грн; №6466 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн та №7751 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн.

Окрім того, позивач надсилав відповідачу рахунки на оплату №7658 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн та №6388 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн.

03.03.2023 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором №УНІ-132758/2021 від 24.12.2021, у якій вимагав погасити заборгованість за спірним договором у сумі 45 097,00 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Означена претензія отримана відповідачем 30.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Також, 04.05.2023 позивач повторно направив відповідачеві всі акти прийому-передачі прав за договором цінним листом з описом вкладення, який відповідач отримав 15.05.2023, проте відповіді та підписаних актів не надіслав.

З огляду на вказане позивач зазначав, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №УНІ-132758/2021 від 24.12.2021 за період з лютого по липень 2022 року становила 45 097,00 грн.

Однак 27.07.2023 та 03.10.2023 відповідач на погашення загальної заборгованості за договором сплатив по 5000,00 грн, а всього 10000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №1557 від 27.07.2023 та №1670 від 03.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за субліцензійним договором в частині оплати отриманих прав, у наслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 35 097,00 грн, яку позивач просив стягнути. Окрім того, позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Місцевий суд ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу право на розповсюдження програм у телемережі за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 45 097,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав: №1333 від 28.02.2022 на суму 14 405,00 грн, №2652 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4121 від 30.04.2022 на суму 5 042,00 грн, №5288 від 31.05.2022 на суму 8 645,00 грн; №6466 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн та №7751 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані акти прийому-передачі прав були надіслані відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.05.2023. Зазначені документи були отримані відповідачем 15.05.2023.

Проте відповідач не підписав вказані акти прийому-передачі прав.

Відповідно до п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що непідписання відповідачем актів прийому-передачі прав №1333 від 28.02.2022 на суму 14 405,00 грн, №2652 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4121 від 30.04.2022 на суму 5 042,00 грн, №5288 від 31.05.2022 на суму 8 645,00 грн; №6466 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн та №7751 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

Отже, як правильно зауважив місцевий суд, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату роялті в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Щодо посилання апелянта на те, що всупереч п. 2.2 Субліцензійного договору №УНІ- 132758/2021 Позивач не здійснював надсилання Актів прийому-передачі прав за лютий - червень 2022 року щомісячно, а надіслав їх одним відправленням 04.05.2023 року, котрі апелянт отримав 15.05.2023 року, майже через 1,3 роки після першого звітного періоду, колегія суддів апеляційного суду зауважує таке.

Згідно із п.2.2 Договору, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом (Позивач), а також субліцензіатом (Відповідач) за кожен звітний місяць.

За умовами згаданого пункту Договору ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що Договором встановлюється обов`язок Позивача надіслати Відповідачу Акти прийому-передачі прав, та спосіб надсилання актів, проте не встановлюється строк, протягом якого акти мають бути надіслані.

Як було зазначено у позовній заяві, у зв`язку із подіями, що викликані повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, навесні 2022 року через порушення господарських зв`язків та обмежену можливість пересилання документів Укрпоштою спілкування між співпрацівниками Позивача та Відповідача відбувалось шляхом листування електронною поштою.

Відповідач цього не заперечує, адже саме шляхом обміну листами електронної пошти сторони спору узгодили надання суттєвої знижки на щомісячну винагороду (роялті) за Договором, що підлягала сплаті Відповідачем.

Таким чином, Позивач належним чином виконав обов`язок щодо надсилання Відповідачеві Актів прийому-передачі прав у спосіб, передбачений п.2.2 Договору.

Отже, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36 097 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також місцевий суд дійшов до правильного висновку, що стягнення підлягають: пеня у розмірі 10 168,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 254,18 грн та 3% річних у розмірі 1 608,57 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТВ Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 року в частині стягнення суми боргу та штрафних санкцій у розмірі 49 525,29 грн у справі №910/19825/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 року у справі №910/19873/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/19873/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко