Рішення

від 16.04.2024 по справі 911/3642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3642/23

За позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛО.ПРОМ.АВТОМАТИКА»,

2) Білоцерківської районної державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Суткова Д.С.

Представники учасників справи:

від позивача: Мешкова С.С.; Ільїн О.П.;

від відповідача-1, 2: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛО.ПРОМ.АВТОМАТИКА» (надані відповідач-1), 2) Білоцерківської районної державної адміністрації (надалі відповідач-2), у якому просить суд:

- припинити трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛОПРОМ.АВТОМАТИКА» на підставі ч.1 ст.38 КЗпК України - у зв`язку із звільненням за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛО.ПРОМ.АВТОМАТИКА» з 09.09.2013;

- зобов`язати Білоцерківську районну державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про Мешкову Світлану Сергіївну як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛОПРОМ.АВТОМАТИКА».

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача-1 щодо вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно звільнення позивача з посади директора за власним бажанням, що є порушенням його прав на припинення трудових відносин, та у відсутності в позивача необхідних документів для самостійного внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2.Стислий виклад позицій відповідачів

Відповідачі у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

25.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2024.

06.02.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 06.02.2024 сторони не з`явилися. У засіданні судом оглянуто оригінал трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.03.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України в учасників справи та засновників відповідача-1, зокрема, належним чином завірені копії протоколу загальних зборів відповідача-1 № 4 від 09.09.2013 та наказу №5 від 09.09.2013 про звільнення позивача.

Суд зазначає, що вказані документи суду надані не були.

04.03.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.

У підготовче засідання 19.03.2024 з`явилися позивач та його представник, відповідачі в засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 19.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

У судове засідання 16.04.2024 з`явилися позивач та його представник. Відповідачі в засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Позивач та його представник у судовому засіданні 16.04.2024 надали пояснення по суті позовних вимог, просили позов задовольнити.

У судовому засіданні 16.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до статті 9 Статуту відповідача-1, затвердженого загальними зборами відповідача-1 протоколом №1 від 04.07.2012 (далі статут), органами товариства є: загальні збори учасників (вищий орган), директор (виконавчий орган), ревізійна комісія або ревізор (орган контролю).

У підпункті 3 пункту 10.2.1. статуту до виключної компетенції загальних зборів відноситься обрання виконавчого органу та його відкликання (припинення повноважень).

Директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює оперативне управління його поточною діяльністю і ухвалює рішення з усіх питань, не віднесених до компетенції інших органів. Директор призначається (обриється) загальними зборами з числа кандидатів-фізичних осіб (п.11.1., 11.2. статуту).

15.04.2013 позивач призначена на посаду директора відповідача-1, що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1 .

Підставою внесення вказаного запису зазначено протокол загальних зборів №3 від 15.04.2013 та наказ №4 від 15.04.2013.

09.09.2013 позивач звільнена із займаної посади згідно ст.38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням.

Підставою внесення вказаного запису зазначено протокол загальних зборів №4 від 09.09.2013 та наказ №5 від 09.09.2013.

Проте, як убачається з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач все ще значиться керівником відповідача-1.

18.08.2023 представником позивача на адресу відповідача-1 направлено адвокатський запит №б/н від 18.08.2023 із проханням надати копію протоколу загальних зборів №4 від 09.09.2013, наказу №5 від 09.09.2013 та інформацію щодо вчинення/не вчинення відповідачем-1 дій щодо внесення змін його реєстраційних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Направлення вказаного адвокатського запиту підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення №0413606978327.

19.09.2023 представником позивача на адресу відповідача-1 повторно направлено вказаний запит, що підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення №0413606994926.

Відповіді на вказаний адвокатський запит матеріали справи не містять.

Як убачається із довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 стосовно позивача, відповідачем-1 не здійснювалась нарахування заробітку/доходу та сплата внесків до пенсійного фонду.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на бездіяльність відповідача-1 щодо вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно звільнення позивача з посади директора за власним бажанням та ненадання позивачу необхідних документів для самостійного винесення таких відомостей, а тому права позивача порушені шляхом позбавлення його можливості припинити трудові відносини та свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про господарські товариства» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень.

Згідно з ч.1 статті 98 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до ч.1-3 статті 99 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків.

У підпункті 3 пункту 10.2.1. статуту до виключної компетенції загальних зборів відноситься обрання виконавчого органу та його відкликання (припинення повноважень).

Отже, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників відповідача-1.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Як убачається з трудової книжки позивача, в ній міститься запис про те, що 09.09.2013 позивач звільнена із посади директора згідно ст.38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням.

Підставою внесення вказаного запису зазначено протокол загальних зборів №4 від 09.09.2013 та наказ №5 від 09.09.2013.

Суд позбавлений можливості дослідити вказані наказ та рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 в учасників справи та засновників відповідача-1, витребувано належним чином завірену копію протоколу загальних зборів відповідача-1 № 4 від 09.09.2013 та наказу №5 від 09.09.2013 про звільнення позивача.

Суд зазначає, що вказані документи суду надані не були.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, відповідачем-1 вирішено питання щодо звільнення позивача та 09.09.2013 в її трудову книжку АМ №173904 внесено запис про звільнення із займаної посади директора відповідача-1 згідно ст.38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням, підставою запису зазначено протокол загальних зборів №4 від 09.09.2013 та наказ №5 від 09.09.2013.

Судом також враховано, що перебування на посаді керівника товариства особи, поза волею цієї особи, покладає на неї правовий тягар, оскільки така особа має певні обов`язки як керівник (наприклад, з подання податкової звітності тощо) та обмежена у певних своїх правах (наприклад, не може влаштуватись на державну службу тощо).

Враховуючи викладене вище, та те, що в трудовій книжці позивача, міститься запис про припинення трудових відносин з відповідачем-1, наявність посилань на рішення загальних зборів та наявність записів про наступні місця роботи позивача, відсутність у матеріалах справи відомостей щодо нарахування заробітку/доходу, сплати внесків до пенсійного фонду відповідачем-1 за позивача, суд приходить до висновку, що питання щодо звільнення позивача з посади директора відповідача-1 вирішено загальними зборами відповідача-1 і трудові відносини позивача з відповідачем-1 припинились 09.09.2013.

Проте, як убачається з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач все ще значиться керівником відповідача-1.

18.08.2023 та 19.09.2023 представником позивача на адресу відповідача-1 направлено адвокатський запит №б/н від 18.08.2023 із проханням надати копію протоколу загальних зборів №4 від 09.09.2013, наказу №5 від 09.09.2013 та інформацію щодо вчинення/не вчинення відповідачем-1 дій щодо внесення змін його реєстраційних даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповіді на вказаний адвокатський запит матеріали справи не містять.

Докази внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника відповідача-1, у тому числі станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом Київської області, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За приписами ч.2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника відповідача-1, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним і ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

За таких обставин враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, судовий збір покладається на відповідача-1 з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього.

Керуючись ст.ст. 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛО.ПРОМ.АВТОМАТИКА»; 2) Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2.Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛОПРОМ.АВТОМАТИКА» (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Московська, будинок 111, ідентифікаційний код 37917833) на підставі ч.1 ст.38 КЗпК України - у зв`язку із звільненням за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛО.ПРОМ.АВТОМАТИКА» з 09.09.2013;

3.Зобов`язати Білоцерківську районну державну адміністрацію (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярославав Мудрого, будинок 2, ідентифікаційний код 19425498) внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛОПРОМ.АВТОМАТИКА» (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Московська, будинок 111, ідентифікаційний код 37917833).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.СВІТЛОПРОМ.АВТОМАТИКА» (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Московська, будинок 111, ідентифікаційний код 37917833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

5.Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.05.02024.

Суддя В.М. Антонова