Рішення

від 10.04.2024 по справі 911/3331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3331/23

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/3331/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс", м. Харків до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора,

Київська область

про визнання протиправними дії

за зустрічним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

с. Гора, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс", м. Харків

про стягнення 415 602,99 грн

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Карапетян А.Р., ордер серія АХ №1145072 від 02.11.2023;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Юрченко Н.П., наказ №11-07/1-240/пп.3 від 03.04.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-відповідач) з вимогою визнати протиправними дії ДП «Міжнаррдний аеропорт «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль» за Договром № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач починаючи з 24.02.2022 порушує умови Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021, належним чином не надає позивачу послугу «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль», проте як систематично продовжує надсилати позивачу рахунки на оплату такої послуги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3331/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.12.2023.

11.12.2023 через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 11.12.2023 (вх. № суду 1748/23) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс" про стягнення 415 602,99 грн. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс" умов Договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю щодо своєчасного здійснення оплати отриманих орендарем послуг, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 288 195,29 грн, з огляду на наявність якої нараховані 106 742,31 грн пені, 6 978,95 грн 3 % річних та 13 686,44 грн інфляційних нарахувань.

12.12.2023 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5393/23), в якому відповідач заперечуючи проти позову стверджує про те, що за умовами Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 та Додатку № 1 до нього, позивач взяв на себе обов`язок щодо оплати наданих орендарю балансоутримувачем послуг, що стосується також й послуги - «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль». Укладений між орендарем та балансоутримувачем Договір № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 є дісним і чинним, та не передбачає звільнення позивача від сплати будь-якої послуги, а отже відповідач має виконувати взяті на себе зобов`язання щодо її сплати. Відповідач зазначає, що підписуючи Договір № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 позивач погодився дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою дільність в аеропорту «Бориспіль» і, що договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна підпидає під регулювання цих правил та є обов`язковим до виконання позивачем.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2023 підготовче засідання у справі № 911/3331/23 було відкладено на 10.01.2024.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2023 прийнято зустрічну позовну заяву б/н від 11.12.2023 (вх. № суду 1748) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс" (відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом) про стягнення 415 602,99 грн; об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву б/н від 11.12.2023 (вх. № суду 1748) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс" про стягнення 415 602,99 грн.

02.01.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нарс-Карс» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом заперечує проти зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. Так, заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач зазначає про те, що ТОВ «Нарс-Карс» до 24.02.2022 здійснювало господарську діяльність на території аеропорту «Бориспіль» шляхом надання в прокат транспортних засобів користувачам послуг авіакомпаній. Господарська діяльність компанії залежить від наявності вільного доступу на територію аеропорту, проте як призупинення з 24.02.2022 діяльності та закриття вільного проходу на територію аеропорту нівелювало можливість здійснення відповідачем за зустрічним позовом господарської діяльності на території аеропорту, а отже позивач за зустрічним позовом звернувся за стягненням коштів за послугу, яку фактично не надає. Разом з цим, відповідач за зутрічним позовом не погоджуючись з позивачем за зустрічним позовом зазначав про те, що рахунки, про які веде мову позивач за зустрічним позовом не є доказами надання та отримання послуг, а додані акти не містять всіх обов`язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, а в матеріалах справи відсутні документи щодо надання повноваження для їх підписання працівникам аеропорту. Крім того, відповідач за зустрічним позовом просив суд застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені.

02.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшла відповідь (вх. № 21/24) на відзив на первісний позов, в якій ТОВ «Нарс-Карс», поряд вже із зазначеним, вказувало про ненадання відповідачем за первісним позовом доказу на підтвердження фактичного надання послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль» за Договром № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021.

09.01.2024 через систему «Електронний суд» від ДП МА «Бориспіль» надійшла відповідь (вх. № 167/24) на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій аеропорт зазначає про помилкові твердження відповідача за зустрічним позовом щодо неможливості потрапляння його працівників на територію аеропорту та, зокрема в орендовані ним приміщення. Позивач за зустрічним позовом зазначає про неодноразові відповіді на листи відповідача за зустрічним позовом щодо можливості використання ним орендованого майна, при цьому позивач за зустрічним позовом звертав увагу про фактичне використання такого приміщення відповідачем за зустрічним позовом та зберігання відповідачем в приміщенні свого майна.

10.01.2024 через систему «Електронний суд» від ДП МА «Бориспіль» надійшли заперечення (вх. № 217/24) на відповідь на відзив на первісний позов.

В підготовчому засіданні 10.01.2024 судом було оголошено перерву до 24.01.2024.

22.01.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нарс-Карс» надійшли заперечення (вх. № 718/24) на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

У звязку із оголошенням 24.01.2024 у місті Києві сигналу "повітряна тривога", яка тривала 2 год. 16 хв. з 11:41 до 13:57, судове засідання з розгляду справи №911/3331/23 не відбулось, у зв`язку з чим ухвалою суду від 24.01.2024 підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

09.02.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нарс-Карс» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 1398/24).

09.02.2024 через систему «Електронний суд» від ДП МА «Бориспіль» надійшли письмові пояснення (вх. № 1405/24) на заперечення.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/3331/23 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.02.2024.

В судових засіданнях 28.02.2024 та 18.03.2024 оголошувалась перерва з розгляд справи № 911/3331/23 по суті на 18.03.2024 та 10.04.2024 відповідно.

Присутніми в судових засіданнях представниками позивача та відповідача за первісним та зустрічними позовами були підтримані свої вимоги та заперечення з підстав, викладених як у первісному так і зустрічному позові, відзивах на позови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" (орендар) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) було укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2463 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення № 6 на 1 поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 3,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 (п. 4.1 Змінювальних умов договору (умови) та п. 1.1 договору).

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 25 000,00 грн, без ПДВ (п. 9.1 умов).

Пунтком 12.1 умов визначено, що договір діє протягом 5 років з дати набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за крисутвання земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Пунктом 6.5 договору оренди обумовлено, що проягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постичаниками комунальних послуг відкриті, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

23.11.2021 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" (орендар) підписаний Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким балансоутримувачем передано, а орендарем прийнято нежитлове приміщення № 6 на 1 поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 3,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7.

25.11.2021 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" (орендар) укладено Договір № 02.5-14/1-632 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі-договір), за умовами п. 1.1 якого у зв`язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Нарс-Карс» Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2463 від 28.10.2021, орендарем отримано в строкове платне користуванння нежитлове приміщення № 6 на 1 поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 3,7 кв. м., яку орендар має право використовувати за будь-яким цільовим призначенням, за виключенням, зазначеним у п. 1.1 цього договору (п. 1.1. договору).

Умовами п. 1.1.1 договору визначено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік та вартість (ціну) яких визначені у Додатку № 1 договору.

За умовами п.п. 3.2.1, 3.2.6, 3.2.16 орендар взяв на себе обов`язок щодо:

своєчасного здійснення розрахунків за договором;

щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами;

дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою дільність в аеропорту «Бориспіль».

Орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п. 5.5 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно виникло внаслідок обставин непереборної сили, за кі сторони не відповідають і які заважвють сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором (п. 6.1 договору).

Про виникнення форс-мажорних обставин сторона, для якої виникли такім обставини, зобов`язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5 робочих днів з дати настання таких обставин. Відсутність такого повідомлення позбавляє сторону права посилатись на виникнення для неї таких обставин (п. 6.2 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 27.10.2026. Датою укладення Договору вважається пізніша дата, якщо договір підписується сторонами окремо.

Між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" підписано Додаток № 1 до Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021, яким обумовлено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, з:

постачання теплової енергії - 2 350,00 грн за 1 Гкал (по 31.10.2021); виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн за 1 Гкал (з 01.11.2021) (п. 1);

забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць - 50,00 грн (по 31.10.2021); 99,68 грн (з 01.11.2021) (п. 2);

вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно за місяць - 4,00 грн (по 31.10.2021); 6,23 грн (з 01.11.2021) (п. 3);

прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб.м. - 145,00 грн (п. 4);

водопостачання гарячої води за 1 куб.м. - 210,00 грн (по 31.10.2021); постачання гарячої води за 1 куб.м. - 333,73 грн (з 01.11.2021) (п. 5);

водопостачання води холодної за 1 куб.м. 27,00 (по 31.10.2021); централізоване водопостачання за 1 куб.м. - 43,44 грн (з 01.11.2021) (п. 6);

водовідведення води стічної за 1 куб.м. - 30,00 грн (по 31.10.2021); централізоване водовідведення за 1 куб.м. - 59,03 грн (з01.11.2021) (п. 7);

створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господврскої діяльності в ДП «МА «Бориспіль» (п. 8).

При цьому, послуги обумовлені у п. 1 додатку надаються з дати акти приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого інвідуально визначено майна до договору оренди, незалежно від факту здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення.

Послуги обумовлені у п.п. 2, 3, 4 додатку надаються з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення.

Послуги обумовлені у п.п. 5, 6, 7 додатку надаються з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача.

Послуги обумовлені у п. 8 додатку надаються відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, розмір плати залежить від фактичного використання майна та визначається сторонами в додатковій угоді. Плата нараховується з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря.

14.01.2022 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021, за умовами якої, у зв`язку із тим, що 16.11.2021 орендар розпочав господарську діяльність в орендованому майні з метою розміщення пункут оренди автомобілів та у зв`язку з підключеннм 15.11.2021 орендованого майна до електричних мереж аеропорту, сторони домовились внести зміни до умов договору та окремих положень Додатку № 1 до нього, зокрема щодо надання послуг:

виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн за 1 Гкал (з 12.11.2021) (п. 1);

забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць - 99,68 грн (з 16.11.2021) (п. 2);

вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно за місяць - 6,23 грн (з 16.11.2021) (п. 3);

прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб.м. - 145,00 грн (з 16.11.2021) (п. 4);

створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господврскої діяльності в ДП «МА «Бориспіль» (п. 8). Послуга налдається з 16.11.2021 відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16. Щомісячний розмір плати становить 5 % від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому майні, але не менше 12 000,00 грн без ПДВ.

Листами № 37-22/134 від 29.12.2022 та № 19-22/1-125 від 04.01.2022 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" про зміну вартості послуг.

Для оплати послуг, Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в період з березня 2022 по жовтень 2023 виставлялись Товариству з обмеженою відповідністю «Нарс Карс» рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були підписані електронним підписом позивача та відправлені ним через програму документообігу M.E.Doc і отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі. Також, позивач за зустрічним позовом вказує про направлення рахунків та актів на електронну пошту орендаря.

Звертаючись із первісними позовними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" зазначає про те, що відповідач за зустрічним позовом неправомірно виставляє рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг для їх оплати товариством, чим порушує умови Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021, оскільки починаючи з 24.02.2022 аеропорт не надає обумовлену умовами договору послугу - «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль». Через повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, введено воєнний стан та закрито повітряний простір України, позивач за первісним позовом зазначає про те, що такі обставини призвели до зупинки пасажирських та вантажних авіаперевезень на регулярних рейсах авіакомпаній та фактично зупинило господарську діяльність товариства. Позивач за первісним позовом звертає увагу, що не має можливості користуватися орендованим приміщенням, а тому не отримує такої послуги.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що станом на час звернення із відповідним зустрічним позовом заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс-Карс" за отримані послуги за спірний період лишається не сплаченою.

За словами позивача за зустрічним позовом на виконання умов договору ним було виставлено відповідачу рахунки фактури, які залишились неоплаченими та складено акти приймання передачі, які не були повернуті товариством, так само як і не було надано вмотивованої відмови від підписання зазначених актів

ДП МА «Бориспіль» зазначає про те, що 26.05.2023 аеропорт звертався до ТОВ «Нарс Карс» з листом № 35-28/5-134 від 26.05.2023 із вимогою щодо сплати наявної за ним заборгованості за Договром № 02.5.2-14/1-632 від 25.03.2021.

У відповідь Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» наданий лист № 15/06 від 06.06.2023, в якому товариство не визнає наявну за ним заборгованість та вказує про неможливість ним з 24.02.2022 здійснювати господарську діяльність на території аеропорту та відсутність його працівників на території аеропорту. При цьому, товариство звертало увагу про оплату товариством комунальних послуг, в т.ч. оплату земельного податку, проте зазначало про недоцільність оплати послуги - «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль».

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс-Карс» не погоджуючись з зустрічними позовними вимогами зазначало про наявність форс-мажорних обставин, що пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, закриттям повітряного простору починаючи з 24.02.2022, що призвело до повної зупинки регулярного пасажирського сполучення та як наслідок вимушеної зупинки діяльності відповідача в орендованих приміщеннях. Ці обставини є загальновідомими та не потребують доказування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс-Карс» звертало увагу суду на те, що враховуючи зупинення господарської діяльності, в орендованих приміщеннях, з 24.02.2022 працівники відповідача були відсутні. Тож, починаючи з 24.02.2022, балансоутримувач, за відсутності працівників товариства у приміщенні аеропорту, не міг надавати орендареві послуги за договором.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» зазначає про те, що він є юридичною особою, що здійснює господарську діяльність у сфері оренди (прокату) автомобілів шляхом укладення договорів оренди (прокату).

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» вказує, що приміщення отримане в оренду, відповідно до Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2463 від 28.10.2021, використовується ним для укладення договорів оренди (прокату) автомобілів.

Суд зазначає, що загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022 у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації на територію України, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

В той же час, як зазначено вище, діяльність позивача за первісним позовом в орендованому приміщенні не пов`язана з цивільними авіаційними перевезеннями.

Так, під час розгляду справи, аеропортом було зазначено про те, що на виконання умов договору відповідачем за первісним позовом з березня 2022 по жовтень 2023 надавались відповідачу за первісним позовом послуги, обумовлені договором, про що аеропортом були складені акти приймання-здачі виконаних послуг, а також виставлені рахунки-фактури, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд приймає до уваги твердження позивача за зустрічним позовом про те, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятого на себе на умовах п.п. 3.2.6 договору зобов`язання щодо самостійного отримання в бухгалтерії аеропорта таких рахунків-фактури для сплати вартості отриманих послуг у спірний період, копії рахунків-фактури були направлені за допомогою програмного забезпечення М.Е.Doc. При цьому, суд констатує, що умовами договору не встановлено обов`язок аеропорту направляти відповідачу документи, що наведені у розділі 3 договору, на підставі яких виставляються рахунки-фактури для сплати вартості наданих послуг.

Відповідач за зустрічним позовом не надав суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт, а тому вказані акти, у відповідності до п. 3.2.6 договору вважаються, підписаними сторонами. Отже, відповідач за зустрічним позовом в силу умов договору повинен оплатити надані йому послуги відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період: березень 2022 - жовтень 2023.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів складення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від підписання актів, як і доказів оплати вартості послуг у визначений договором строк.

Пунктом 6.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо воно виникло внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором.

Пунктом 6.2 договору узгоджено, що про виникнення форс-мажорних обставин сторона, для якої виникли такі обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5 робочих днів з дати настання таких обставин. Порушення цієї умови договору позбавляє сторону права посилаться на виникнення для виникнення для неї форс-мажорних обставин за цим договором.

Достатнім доказом дії форс-мажору є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіонального ТПП (п 6.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» у листі № 15/06 від 06.06.2023 не визнає наявну за ним заборгованість та вказувало про неможливість ним з 24.02.2022 здійснювати господарську діяльність на території аеропорту.

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також, в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань оендаря за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021.

Так, відповідно до пп. 4-2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежене у своїх правах на використання даних приміщень.

При цьому, суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" застосовується до договорів оренди державного майна щодо звільнення орендарів від орендної плати. При цьому, суд зазначає, що спірні послуги це не орендна плата, а вартість комплексу послуг (дій) здійснюваних балансоутримувачем майна, що надані (вчинені балансоутримувачем) для забезпечення належного утримання приміщень, що перебувають в оренді відповідача та приміщень загального користування, якими мають можливість користуватись працівники відповідача (WC), від сплати яких відповідач не звільнений, які безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень в оренді відповідача та необхідність надання яких обумовлена самим фактом перебування приміщень у оренді відповідача з чим погодився сам відповідач підписуючи відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» на обмежене користування орендованим приміщенням без підтвердження цієї обставини належними доказами, не є підставою для звільнення від виконання своїх договірних зобов`язань за договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості визначених договором та наданих аеропортом послуг.

Також суд враховує, що посилаючись на неможливість користування орендованим майном позивач за первісним позовом не вчиняв жодних дій, спрямованих на припинення дії договору оренди з цих підстав, а відтак, у відповідача за первісним позовом були цілком легітимні очікування, що факт продовження існування орендних правовідноцин, від яких залежить дія договору про відшкодування витрат балансоутримувача, зумовить дотримання товариством зобов`язань в частині оплати послуг аеропорта в межах Договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021.

У Додатку № 1 до Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 сторони обумовили надання, зокрема, послуги зі створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль»

Підписуючи Договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 орендар взяв на себе обов`язок дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою дільність в аеропорту «Бориспіль» (п. 3.2.16 договору).

Відповідно до п. 5.6.2 розділу 5 Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 № 01-35-16, розміщених на сайті аеропоту «Бориспіль» htt://kbp.aero/wp-content/uploads/2019/03/PRAVILA-01-35-16-vid-11.03.2019-pdf (далі-Правила) зазначено, що кожен суб`єкт господарювання, який здійснює на території аеропорту "Бориспіль" неавіаційну господарську діяльність, має сплачувати Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" плату за право здійснювати свою діяльність в аеропорту "Бориспіль", за створення та підтримання відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення такої діяльності. Розмір такої плати визначається або як відсоток від чистого доходу суб`єкту господарювання від здійснення ним неавіаційної господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" за відповідним договором з Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у вигляді фіксованої плати або комбіновано (фіксована плата плюс відсоток від чистого доходу, отриманого цим суб`єктом від здійснення ним неавіаційної діяльності). Розмір такої плати залежить від виду діяльності, яку здійснює суб`єкт господарювання на території аеропорту "Бориспіль", та визначається в договорі, що укладається між суб`єктом господарювання та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Цими Правилами також передбачені визначення наступних понять: "господарська діяльність", якою є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; "територія аеропорту "Бориспіль" - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди та обладнання, а також земельні ділянки, необхідні для забезпечення роботи аеропорту/аеродрому, визначені генеральним планом, та самі ці будівлі та споруди; "плата за здійснення діяльності" це плата, яку вносять суб`єкти господарювання при здійсненні ними авіаційної/неавіаційної діяльності на території аеропорту "Бориспіль" за створення та підтримання експлуатантом аеродрому/аеропорту необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення діяльності з використанням інфраструктури аеропорту.

Отже, вказані Правила деталізують зміст послуги зі створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення господарської діяльності, які надаються суб`єктам господарювання, що фактично здійснюють свою господарську діяльність конкретно на території аеропорту "Бориспіль", використовуючи при цьому інфраструктуру аеропорту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» звертаючись до суду із первісним позовом зазначло про те, що ним не отримується послуга щодо створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль», що на думку позивача за первісним позовом є протиправними діями відповідача за первісним позовом.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, зокрема, зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 910/4164/19.

Заявлені вимоги позивача за первісним позовом є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Суд наголошує, що звертаючись із первісним позовом про визнання протиправними дії ДП «Міжнаррдний аеропорт «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги позивачем фактично ставиться питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

Згідно правового висновку, наведеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 2, ст. 20 ГПК Украйни до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/7631/18).

Натомість, позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами під час розгляду даного спору у даній справі не доведена необхідність та подальший шлях реалізації такої вимоги як визнання протиправних дії щодо ненадання послуги.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання протиправними дії щодо ненадання послуги позивач за первісним позовом прагне досягти правової визначеності.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом позовні вимоги про визнання протиправними дії ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль» за Договром № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витра балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022, не може забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з цим, за сукупності наведених вище висновків, в контексті зазначених норм, суд здійснив перевірку розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» за отримані від Держаного підприємства міжнародного аеропорту «Бориспіль» послуги, встановивши арифметичну правильність розрахунку позивача за зустрічним пзовом, що відповідає актам та рахункам, які долучені до справи та підтверджують обсяг наданих послуг, з огляду на що зустрічний позов в частині стягнення основного боргу у розмірір 288 195,29 грн підлягає задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом також заявив вимогу про стягнення з відповідача 106 742,31 грн пені відповідно до кожного окремого акту та рахунку-фактури з моменту виникнення заборгованості, до 27.11.2023.

Згідно з пункту 5.5 договору, орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд вказує, що формулювання пункту 5.5 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 статті 261 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 по 30.06.2023 та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені на дату подачі зусітрчного позову не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача за зустрічним позовом.

Отже, суд здійснив власний розрахунок пені, з урахуванням шестимісячного строк, з моменту виникнення кожного окремого обов`язку з відшкодування витрат позивача за кожним окремим актом та встановив, що загальна сума пені, що підлягає до стягнення становить 57 224,11 грн, а отже вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення суми інфляційного збільшення у розмірі 13 686,44 грн та 6 978,95 грн 3 % річних суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань та встановлено, що розмір відсотків річних та інфляційних нарахувань розраховано позивачем за зустрічним позовом правильно і сума нарахувань підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом у заявленому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог за первісним позовом та часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій.

За змістом статті 129 ГПК України, враховуючи відмову в задоволені первісного позову, судовий збір покладається на позивача за первісним позовом. Враховуючи часткове задоволення зустрічного позову судовий збір покладається на сторін пропорціно розміру задоволених вимог за зустрічним позовом.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом було заявлено про покладення на іншу сторону витрат у розмірі 200,00 грн, що пов`язані з відправкою засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зокрема, в засіданні суду 10.04.2024 представник позивач за зустрічним позовом підтримуючи понесені аеропортом судові витрати в розмірі 200,00 грн вказувала на витрачання паперу для формування процесуальних документів поданих до матеріалів справи.

Однак, такі твердження позивача за зустрічним позовом не заслуговують на увагу, оскільки подання зустрічної позовної заяви і всіх інших процесуальних документів від ДП МА «Бориспіль» відбувалось до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд», а не в паперовому вигляді.

Матеріали справи № 911/3331/23 (подані сторонами процесуальні документи з додатками) роздруковані у паперовому вигляді судом самостійно для формування матеріалів справи в паперовому вигляді.

Також відсутні належні докази надсилання аеропортом засобами зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи.

Отже, витрати Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у зв`язку із розглядом справи №911/3331/23 в сумі 200,00 грн позивачем за зустрічним позовом не підтвердженні та не обгрунтовані документально, а отже суд відмовляє в покладенні таких на ТОВ «Нарс Карс».

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання протиправними дії відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» про стягнення 415 602,99 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» (61068, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 179-Б, офіс 508, код ЄДРПОУ 40421306) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 288 195 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 29 коп заборгованості, 57 224 (п`ятдесят сім тисяч двісті двадцять чотири) грн 11 коп пені, 13 686 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 44 коп інфляційних нарахувань, 6 978 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 95 коп 3 % річних та 4 393 (чотири тисячі триста дев`яносто три) грн 02 коп судового збору.

Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 10.05.2024.

Суддя О.О. Христенко