Рішення

від 10.05.2024 по справі 910/19116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року Справа № 910/19116/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами господарську справу № 910/19116/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агромак-2017 (код ЄДРПОУ 41126949; 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Набережна, 31)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компания Прометей (код ЄДРПОУ 41255380, 54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114)

про: стягнення заборгованості в загальному розмірі 823936,84 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агромак-2017 (далі ТОВ Агромак-2017) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компания Прометей (далі ТОВ Компания Прометей) про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №64799 від 21.12.2021 у загальному розмірі 823936,84 грн., з яких: основна заборгованість становить 379641,88 грн, пеня 302964,62, 3% річних 21904,82 грн, інфляційні втрати 119425,52 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставлених товарів.

За ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 указану позовну заяву було передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 головуючим у справі визначено суддю Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 05.02.2024 даний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.. 162, 164, 172 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усуненням недоліків ухвалою від 26.02.2024 позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Ухвала суду від 26.02.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу в електронний кабінет системи Електронний суд 26.02.2024 о 23:29, про що свідчить довідка про доставку електронна листа.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду від 26.02.2024 вручена відповідачу в електронному кабінеті підсистеми Електронний суд - 27.02.2024.

За висновком Верховного Суду наведеного у постанові від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 (пункти 41-42) довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За такого, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі щодо відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався, жодних заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою суду від 25.12.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Згідно із ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.12.2021 між ТОВ Агромак-2017 (далі продавець, постачальник) та ТОВ Компания Прометей (далі покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №64799 (далі Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним Договором, визначається сторонами у Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною.

За п.3.1 Договору сторони погодили, що кількість та ціна товару, що поставляється за даним Договором встановлюються Специфікацією. Ціна товару може змінюватись відповідно до п.2.4 даного Договору.

Пунктом 3.2 Договору, сторони погодили, що у випадку не реєстрації постачальником податкової накладної протягом граничних строків, визначених підпунктом 201.10 пункту 201 Податкового кодексу України, ціна товару зменшується на 20 % від ціни товару зазначеної у Специфікації, за якою постачальником не зареєстровано податкову накладну, про що укладається Акт перерахунку ціни, шляхом направлення покупцем такого акту поштовим відправленням за адресою постачальника. У разі відмови від підписання акту перерахунку ціни з боку постачальника впродовж 5 календарних днів з дати здійснення поштового відправлення на його адресу, Акт перерахунку ціни вважається підписаним з боку постачальника.

Відповідно до п.4.1 Договору, умови поставки товару будуть визначені сторонами у Специфікації до Договору на відповідну партію товару. Поставка товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, CPT (в розумінні Інкотермс 2010).

Поставка товару здійснюється окремими частинами (партіями) автомобільним транспортом (п.4.2 Договору).

Відповідач (покупець) зобов`язався оплатити всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його передачі від позивача відповідачу (п. 4.4.2 договору).

Згідно п.4.3 Договору, граничний строк поставки товару узгоджується сторонами у Специфікації. Після закінчення терміну поставки, продавець не звільняється від обов`язку поставити товар на суму отриманої від покупця передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання недопоставленого товару, письмово попередивши про це продавця.

Пунктом 4.7 Договору остаточна кількість Товару визначається на складі покупця, відповідно до результатів зважування товару, з врахуванням залікової ваги товару та якості товару.

Відповідно до п. 4.8 Договору для підтвердження поставки позивачем надаються наступні документи:

- рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- видаткова накладна на товар;

- податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України;

- товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п.5.1 Договору, якщо інші умови оплати не погодженні сторонами у додатковій угоді, відповідач здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок позивача в наступному порядку:

- 80% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього Договору, підписання сторонами специфікації до Договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної;

- 20% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної продавцем, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкової накладної.

Згідно з п. 6.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Договір поставки набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 30.12.2021, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами (п. 9.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

За матеріалами справи 21.12.2021 позивачем та відповідачем було складено та підписано Специфікацію № 1, за п.1 якої постачальник передає, а покупець приймає у власність товар, а саме:

- соняшник врожаю 2021 року, ціна за 1т. товару з ПДВ 18982,09 грн., у кількості 100 т., загальна вартість товару з ПДВ 1898209,00 грн., сума ПДВ 233113,38 грн.

Сторони погодили якість (волога, смітна домішка, олійна домішка, вихід масла та ін.) товару.

Постачальник зобов`язався поставити товар у строк до 25.12.2021.

Згідно п.6 Специфікації, умови поставки товару - EXW (в розумінні Інкотермс 2010) за адресою: Київська обл.., смт. Гребінки.

Специфікація підписана та скріплена печатками сторін.

Так, на виконання умов договору та Специфікації позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 1898209,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 25 від 21.12.2021 на суму 949104,72 грн (50 т) та № 26 від 21.12.2021 на суму 949104,72 грн (50 т). Указані накладні підписані сторонами без зауважень.

Для оплати поставленої продукції позивач виписав відповідачу рахунки №55 від 21.12.2021 на суму 949104,72 грн та №56 від 21.12.2021 на суму 949104,72 грн.

Згідно матеріалів справи, за фактом здійснення поставки товару за вказаними видатковими накладними позивач виписав податкові накладні №3 від 21.12.2021 та № 4 від 21.12.2021, які зареєстровані в реєстрі податкових накладних 04.01.2022 (за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 320/9069/22).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар в розмірі 1518567,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 217 від 24.12.2021 та № 674 від 28.12.2021.

Позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 379641,88 грн. (1898209,44 грн. 1518567,56 грн.).

Задля досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №30-10/23 від 30.10.2023 в якій, зокрема просив погасити заборгованість за поставлений товар згідно Договору №64799 від 21.12.2021. Продавець попередив про застосування штафних санкцій у разі порушення зобов`язання з оплати товару.

За матеріалами справи указану претензію покупцем отримано ще 13.11.2023, однак залишено без реагування, борг не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договорів та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 379641,88 грн.

Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив права та законні інтереси позивача, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 823936,84 грн, з яких: основна заборгованість становить 379641,88 грн, пеня 302964,62 грн, 3% річних 21904,82 грн, інфляційні втрати 119425,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Так, відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача боргу з оплати поставленої продукції, який виник на підставі договору поставки №64799 від 21.12.2021.

З огляду на те, що виконання умов договору з оплати поставленої продукції є обов`язком відповідача, то тягар доказування належного виконання цього обов`язку лежить на відповідачі, проте останній не скористався правом доведення відсутності боргу.

Матеріалами справи доведено обставину належного виконання позивачем зобов`язань за Договором в частині поставки товару, визначеного у специфікації № 1 від 21.12.2021 до Договору поставки №64799 від 21.12.2021.

Відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлену йому продукцію, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 379641,88 грн.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

За такого позовні вимоги позивача про стягнення 379641,88 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з урахуванням п.5.1 Договору, датою з якої починається відлік строку:

- для оплати 80% вартості товару (1518567,56грн.) є 21.12.2021 (дата підписання видаткових накладних), а відповідно, гранична дата, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, є 24.12.2021 включно (21.12.2021 + 3 робочі дні) включно;

- для оплати 20% вартості товару (379641,88 грн.) є 04.01.2022 (дата реєстрації податкової накладної за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 320/9069/22), а відповідно, гранична дата, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, є 07.01.2022 включно (04.01.2022 + 3 робочі дні) включно.

Так, відповідачем, як зазначалось вище були здійснені часткові оплати за поставлений товар, а саме:

- 24.12.2021 було сплачено 759283,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №217;

- 28.12.2021 було сплачено 759283,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №674.

Таким чином, у відповідача з:

- 25.12.2021 по 28.12.2021 виникло прострочення виконання грошового зобов`язання на суму боргу 759283,78 (1518567,56 грн. (80% вартості товару) 759283,78 грн (сплачена частина));

- 08.01.2022 по 07.12.2023 виникло прострочення виконання грошового зобов`язання на суму боргу 379641,88 (20% вартості товару).

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 21904,82 грн. нараховані за період з 05.01.2022 до 07.12.2023 на суму залишку боргу (20% вартості товару) 379641,88 грн.

Суд зауважує, що позивачем неправильно визначено дату початку нарахування річних відсотків, оскільки відповідно умов договору (п.5.1) кінцевою датою розрахунку за 20% товару є 07.01.2022, а отже прострочення починає перебіг з 08.01.2022.

Судом за допомогою програми IpLex, з урахуванням правильного визначення періоду прострочення виконання грошового зобов`язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування) та суми заборгованості, здійснено перерахунок 3% річних та визначено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача за період з 08.01.2022по 07.12.2023 становить 21811,20 грн. Решту вимог щодо 3% річних (93,62 грн) суд відхиляє.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 119425,52 грн. нараховані за період з січня 2022 року по грудень 2023 року на суму залишку боргу (20% вартості товару) 379641,88 грн.

Судом за допомогою програми IpLex, з урахуванням правильного визначення періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок інфляційних та визначено, що розмір інфляційних втрат становить 121920,86 грн, однак з урахуванням принципу диспозитивності суду, стягненню підлягають інфляційні втрати у заявленій позивачем сумі 119425,52 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного Кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У відповідності до п.6.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього Договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення.

Згідно наданого до суду розрахунку позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 302964,62 грн. за період з 05.01.2022 по 07.12.2023 нарахованої на суму залишку боргу (20% вартості товару) 379641,88 грн.

Разом із тим, подані позивачем розрахунки пені виконані без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

За такого, у відповідності до указаного вище припису законодавства та наведеного у даній ухвалі моменту виникнення прострочення, таке нарахування має бути здійсненим лише за період з 08.01.2022 по 07.06.2022.

Судом за допомогою програми IpLех здійснено перерахунок пені з урахуванням правильного періоду нархування, та встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 32701,21 грн. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 270263,41 грн. (302964,62-32701,21) задоволенню не підлягають.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За такого, з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 8303,70 грн. (553579,81 (задоволені вимоги)/823936,84 (заявлені вимоги)х12359,05 (сплачений судовий збір)).

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Прометей (вул.Потьомкінська, буд.114, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54030, код ЄДРПОУ 41255380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агромак-2017 (код ЄДРПОУ 41126949; 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Набережна, 31) заборгованість за Договором поставки № 64799 від 21.12.2021 у загальній сумі 553579,81 грн (379641,88 грн - основний борг за товар, 32701,21 грн - пеня, 119425,52 грн - інфляційні втрати, 21811,20 грн 3% річних) та витрати на оплату судового збору у розмірі 8303,70 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Давченко