Ухвала

від 09.05.2024 по справі 927/895/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

09 травня 2024 року м. Чернігів справа № 927/895/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» про розстрочення виконання судового рішення по справіза позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2; код 02910114 (nizhin.prok@gmail.com)) в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 18; код 40479560 (262600@dasu.gov.ua)) та Відділу освіти Бобровицької міської ради (код 42265744) 17400, м. Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області, вул. Франка, 1 (bobrovosv@meta.ua)до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» (код 40827923) 49044, м. Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, офіс 610 (dniproresurs@gmail.com) (40827923@ukr.net)про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 69 217 грн 20 коп.

за участю представників сторін:

від стягувачів: не з`явились

від боржника: Демидюк О.Б. - адвокат (ордер серії АІ № 1593228 від 24.04.2024)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Сидоренко Ю.К.

В судовому засіданні 09.05.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2023 ухвалено:

позов заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти Бобровицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 69 217,20 грн задовольнити повністю;

визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 03.06.2022 до Договору поставки № 55 від 27.05.2022, укладену між Відділом освіти Бобровицької міської ради (код 42265744) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» (код 40827923);

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» на користь Відділу освіти Бобровицької міської ради 69 217,20 грн безпідставно отриманих коштів;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» на користь Чернігівської обласної прокуратури 5368,00 грн судового збору.

24.04.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 24.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» про розстрочення виконання судового рішення (надалі - Заява), якою заявник просить розстрочити виконання рішення суду по даній справі зі сплатою заборгованості та судового збору рівними частинами згідно відповідного графіку виконання процесуального документа.

В обґрунтування Заяви боржник посилається на введений в Україні воєнний стан, постійні обстріли м. Дніпро (місцезнаходження юридичної особи), що унеможливлює ведення ним господарської діяльності та отримання прибутку; як наслідок - відсутня змога швидкого та повного розрахунку з контрагентами.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2024 постановлено відкласти вирішення питання про прийняття заяви від 24.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» про розстрочення виконання судового рішення до повернення матеріалів справи № 927/895/23 до місцевого господарського суду.

Постановляючи ухвалу від 26.04.2024 суд врахував те, що 11.10.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшов запит Північного апеляційного господарського суду щодо витребування матеріалів даної справи у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» на вищевказане рішення суду від 12.09.2023; як наслідок - матеріали справи № 927/895/23 були направлені до суду апеляційної інстанції і станом на 25.04.2024 до місцевого господарського суду не повертались.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2023 у справі № 927/895/23 залишено без змін.

29.04.2024 матеріали справи № 927/895/23 були повернуті до місцевого господарського суду з суду апеляційної інстанції, на примусове виконання вказаних вище судових рішень були видані відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2024 постановлено:

призначити розгляд Заяви в судовому засіданні на 09 травня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016». Повідомити товариство про те, що неявка його представника не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду Заяви;

повідомити, зокрема Північний офіс Державної аудиторської служби України та Відділ освіти Бобровицької міської ради про призначення судового засідання для розгляду Заяви, а також про те, що їх участь в цьому судовому засіданні не є обов`язковою;

встановити процесуальний строк для подання заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури, Північним офісом Державної аудиторської служби України та Відділом освіти Бобровицької міської ради заперечень на Заяву - протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвала суду від 29.04.2024 була направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 29.04.2024 23:59.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.04.2024 є такою, що отримана адресатами 30.04.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 09.05.2024 судовому засіданні учасники судового процесу не скористались (окрім прокурора та боржника).

За змістом ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Зважаючи на скорочений строк, встановлений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду Заяви, а також необов`язковість явки в судове засідання представників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, суд вважає за можливе розглянути Заяву.

06.05.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 03.05.2024 прокурора на Заяву, зі змісту яких вбачається, що на переконання прокурора, скрутне фінансове становище боржника, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення; відповідні обставини мають бути виключними та об`єктивно свідчити про неможливість повного виконання на даний час товариством рішення суду.

Також прокурор зазначає, що після ухвалення відповідного судового рішення боржником не вчинено жодних вагомих дій, спрямованих на добровільне погашення існуючої заборгованості (перерахування грошових коштів тощо).

Процесуальним правом на подання заперечень на Заяву стягувачі не скористались.

За клопотання боржника, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2024, призначене на 09.05.2024 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважної представниці боржника, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

частинами 1 та 5 ст. 331 ГПК передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 ст. 331 ГПК).

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суду, суди мають виходити як з обставин, що свідчать про відсутність можливості у відповідача погасити усю суму заборгованості одним платежем, та одночасно його обов`язку забезпечити здійснення виробничої діяльності, вчинення ним фактичних дій, спрямованих на погашення заборгованості перед позивачем і відсутності мети уникнення сплати заборгованості.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 914/416/20.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для звернення сторони до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення є наявність обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у визначений строк.

За змістом ст. 2, 13, 14, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, серед іншого, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як вже зазначалось вище, однією з підстав для звернення до суду із Заявою став важкий фінансовий стан, що не дозволяє боржнику одразу сплатити всю суму боргу.

На підтвердження вказаної вище обставини товариством надано довідки від 23.04.2024 Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про відкриття рахунку та про відсутність на ньому грошових коштів.

Однак такі довідки не можуть свідчити про важкий фінансовий стан заявника, оскільки в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1, 3) інформація про фінансовий стан та результати діяльності підприємства міститься у фінансовій звітності, метою складання якої є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868), розділ II якого передбачає, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Тобто звертаючись із Заявою товариство на підтвердження факту перебування в скрутному фінансовому становищі мало подати фінансову звітність, однак відповідні докази в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недоведеність заявником вказаної обставини.

Довідка про відсутність у боржника на рахунку в банку грошових коштів, в даному випадку, не може бути таким доказом, оскільки боржник може мати декілька банківських рахунків в різних банках.

Щодо визначення заявником однією з підстав подання Заяви настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють швидкий та повний розрахунок з контрагентами у т.ч. з Відділом освіти Бобровицької міської ради, суд зазначає наступне:

відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначений Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

За змістом ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 05 лютого 2024 року 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Як вже було вказано вище, згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (ст. 14, 141) наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Натомість звертаючись із Заявою боржник не надав доказів на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин.

Отже, наведене вище в своїй сукупності свідчить про те, що боржником належними та допустимими доказами не доведений факт наявності виняткових випадків для надання розстрочки виконання рішення, а також не підтверджено обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк, а тому суд доходить висновку, що Заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, зокрема, всіма юридичними особами на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

За змістом ч. 7 ст. 331 Господарського процессуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 2, 13, 14, 73, 74, 76, 233, 234, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 24.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс 2016» про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.

Копії цієї ухвали надіслати заступнику керівника Ніжинської окружної прокуратури, сторонам та Чернігівській обласній прокуратурі (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9 (ch.obl.prok.08@gmail.com) (sekretariat@chrg.gp.gov.ua)).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 10.05.2024.

Дата набрання ухвалою законної сили - 09.05.2024.

Суддя А.С.Сидоренко