Ухвала

від 30.04.2024 по справі 911/2142/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2142/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Валевач М. М. (прокурор за посвідченням),

позивача - Резнік М. О. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

розглянувши касаційну скаргу Бучанської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 (судді: Михальська Ю. Б. - головуючий, Скрипка І. М., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Буча Київської області

до: 1) Бучанської міської ради,

2) Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой"

про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року виконувач обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави (територіальної громади міста Буча) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом (із урахуванням уточнень щодо пункту 4 позову від 06.11.2020 вих.№ 1880вих-20) до Бучанської міської ради (далі - Міськрада), Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Міськради (далі - КП "Бучабудзамовник") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнострой" (далі - ТОВ "Будтехнострой"), в якому просив суд:

- визнати недійсними рішення Міськради від 22.05.2019 № 3443-58-VII "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 КП "Бучабудзамовник" в постійне користування" та від 30.05.2019 № 3544-59-VII "Про розгляд звернення Комунального підприємства "Бучабудзамовник";

- визнати недійсним договір суперфіцію земельної ділянки від 06.06.2019 № 1114 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1113) щодо земельної ділянки площею 1,2 га, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, розташованої за адресою: м. Буча, вул. Вокзальна, 2-г, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладений між КП "Бучабудзамовник" та ТОВ "Будтехнострой", який 06.06.2019 зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 47232590.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення прийняті всупереч інтересів територіальної громади міста, а також з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого зазначені рішення, а також укладений на їх виконання договір суперфіцію спірної земельної ділянки підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2021 (суддя Карпечкін Т. П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (суддів: Разіна Т. І. - головуючий, Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.), в позові відмовлено.

Свої висновки суди мотивували тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які прокурор посилався як на підставу позовних вимог.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 (судді: Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Уркевич В. Ю.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі № 911/2142/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц. Звернувши увагу на те, що прокуратурою не надано суду належних доказів накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що наведені в позові порушення водного законодавства не підлягають дослідженню в обґрунтування підстав недійсності оскаржуваних рішень ради та договору суперфіцію, однак, на думку суду касаційної інстанції, такі висновки судів зроблені всупереч наведених прокурором відомостей Публічної кадастрової карти України та інформації Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління Водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України. Суди попередніх інстанції у своїх рішеннях навели зазначені відомості, однак дійшли своїх власних висновків без дослідження наведених доказів. Суд касаційної інстанції також зазначив, що у даній справі суди залишили поза увагою ту обставину, що всупереч статті 102-1 Земельного кодексу України оспорюваний договір суперфіцію земельної ділянки від 06.06.2019 укладено не із власником земельної ділянки. Верховний Суду наголосив, що зі змісту постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 зі справи №686/2424/16-ц вбачається, що відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. За вказаних обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності судових рішень, є обґрунтованими, оскільки суди, приймаючи оскаржувані судові рішення, не врахували зазначені норми права.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2023 у справі № 911/2142/20 (суддя Бацуца В. М.) відмовлено у задоволенні позову повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що рішення від 22.05.2019 № 3443-58-VII було прийняте Міськрадою із дотриманням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних підстав та повноважень. Місцевий господарський суд також встановив, що договір суперфіцію укладено із порушенням положень статті 134 Земельного кодексу України - без дотримання конкурентних засад та він спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з положеннями статей 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, визнання недійсним якого судом не вимагається. Водночас, на думку суду першої інстанції, задоволення позовних вимог прокурора про визнання рішень Міськради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права. Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту є звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо територіальна громада була позбавлена права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо територіальній громаді чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові);

- у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення; відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб);

- у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 911/2447/20 (задоволення позовних вимог прокуратури про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту; обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 911/2142/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.04.2024.

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:

Рішенням Міськради від 22.05.2019 № 3443-58-VII затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, цільове призначення для будівництва будівель торгівлі, що розташована на вулиці Вокзальна (поряд із земельною ділянкою № 2-д) у м. Буча, КП "Бучабудзамовник" в постійне користування.

Право постійного користування КП "Бучабудзамовник" земельною ділянкою зареєстровано 28.05.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 47068600.

ТОВ "Будтехнострой" листом від 28.05.2019 № 33 звернулося до КП "Бучабудзамовник" з проханням розглянути його пропозицію щодо використання земельної ділянки, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, для будівництва торговельного центру за адресою: м. Буча, вул. Вокзальна, 2-г та укладення договору суперфіцію.

30.05.2019 Міськрадою прийнято рішення № 3544-59-VII "Про розгляд звернення Комунального підприємства "Бучабудзамовник", яким КП "Бучабудзамовник" надано дозвіл на укладання договору суперфіцію з ТОВ "Будтехнострой" на земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, площею 1,2 га, терміном на 5 років.

У подальшому між КП "Бучабудзамовник" (суперфіціар) та ТОВ "Будтехнострой" (суперфіціарій) 06.06.2019 укладено договір суперфіцію земельної ділянки, за умовами якого:

- суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану на території Міськради за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Вокзальна, 2-г для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, необхідних суперфіціарію для здійснення своєї будівельної діяльності (пункт 1.1);

- метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об`єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, згідно із затвердженим проектом будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки (пункт 1.2);

- цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 1.3);

- загальна площа наданої в користування земельної ділянки 1, 2 га, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001. Земельна ділянка не вилучається з постійного користування КП "Бучабудзамовник", суперфіціарій отримує лише право на користування нею для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомості (пункти 2.1, 2.4);

- договір суперфіцію укладено строком на 5 років (пункт 3.1);

- суперфіціар має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, наданою під забудову в обсязі, який не перешкоджатиме здійсненню будівельних робіт та вводу об`єкта в експлуатацію суперфіціарієм (підпункт 8.1.1 пункту 8.1);

- право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці відповідно до цього договору, належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами. В разі продажу суперфіціарієм об`єктів нерухомості, до його покупця - нового власника за домовленістю із суперфіціарієм може перейти право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, які були визначені в цьому договорі (пункти 9.1, 9.2).

Зазначений договір суперфіцію земельної ділянки нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб`яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1114.

06.06.2019 між Міськрадою, від імені якої діє КП "Бучабудзамовник" та ТОВ "Будтехнострой" було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким на підставі договору суперфіцію від 06.06.2019 суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв земельну ділянку, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, загальною площею 1,2 га, розташовану на вул. Вокзальна, 2-г, у м. Буча, Київської області.

Після укладання договору суперфіцію земельної ділянки ТОВ "Будтехнострой" отримало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нове будівництво, Київська область, місто Буча, вул. Вокзальна, 2-г, затверджені начальником Відділу містобудування та архітектури Міськради від 07.06.2019 № 13-М.

У подальшому рішенням Міськради від 27.08.2020 № 5268-82-VII вирішено:

- надати дозвіл КП "Бучабудзамовник" на розірвання договору суперфіцію земельної ділянки від 06.06.2019 № 1114 щодо земельної ділянки площею 1,2 га, розташованої за адресою: м. Буча, вул. Вокзальна, 2-г, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі між КП "Бучабудзамовник" та ТОВ "Будтехнострой";

- TOB "Будтехнострой" оформити припинення права суперфіцію на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- скасувати рішення Міськради від 22.05.2020 № 3443-58-VII "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 КП "Бучабудзамовник" в постійне користування";

- припинити право постійного користування КП "Бучабудзамовник" на земельну ділянку площею 1,2 га, розташовану за адресою: м. Буча, вул. Вокзальна, 2-г, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, для будівництва та обслуговування будівель;

- передати ТОВ "Будтехнострой" в користування на умовах оренди, терміном на 5 років земельну ділянку площею 1, 2 га, розташовану за адресою: м. Буча, вул. Вокзальна, 2-г, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- ТОВ "Будтехнострой" укласти договір оренди земельної ділянки з Міськрадою;

- ТОВ "Будтехнострой" оформити право користування на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тощо.

04.09.2020 між Міськрадою, від імені якої діє КП "Бучабудзамовник", та ТОВ "Будтехнострой" було укладено договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки, посвідченого Луб`яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, 06.06.2019 за реєстровим номером 1114, за умовами пунктів 1.1 - 1.4 якого цим договором розривається договір суперфіцію земельної ділянки площею 1,2 га, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, розташованої за адресою: Київська область, місто Буча, вул. Вокзальна, 2-г, що укладений між суперфіціаром та суперфіціарієм, посвідчений Луб`яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 06.06.2019 за реєстровим номером 1114; у зв`язку з розірванням договору суперфіцію суперфіціарій передає, а суперфіціар приймає земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, розташовану за адресою: Київська область, місто Буча, вул. Вокзальна, 2-г; з моменту укладення цього договору суперфіціар та суперфіціарій втрачають всі свої обов`язки та права, що передбачені договором суперфіцію; цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб`яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1240.

21.09.2020 між Міськрадою та ТОВ "Будтехнострой" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Буча, зазначену в пункті 1.2 цього договору. Земельна ділянка розташована за адресою: місто Буча, вул. Вокзальна, 2-г, площею 12 000 м2 (схема розміщення земельної ділянки в системі міста додається), кадастровий номер 3210800000:01:130:0001 (пункти 1.1, 1.2);

- земельна ділянка, яка передається, за своїм цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови, має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 2.1);

- договір укладається на 5 (п`ять) років та набирає чинності з дати його державної реєстрації (пункт 3.1).

Відомостями Публічної кадастрової карти України та наданими прокурором до матеріалів справи доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:130:0001 належить до земель водоохоронної зони, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Згідно з інформацією, наданою Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України від 14.08.2020 № 365/06 на запит прокуратури, земельна ділянка, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, розташована в межах заплави малої річки Буча (Бучанка) і відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 належить до її водоохоронної зони. У листі Інститутом також повідомлено, що раніше на ділянці знаходився канал меліоративної осушувально-зволожувальної системи "Бучанка", що, зокрема, підтверджується старими топографічними картами і космічними знімками місцевості за 2003-2011 роки. Площа меліоративної осушувально-зволожувальної системи "Бучанка" в заплаві малої річки Буча становить 0,74 тис. га. Водоприймачем дренажних вод і джерелом подачі води на зволоження є р. Буча, яка каналізована і слугує магістральним каналом. Інститут зазначив, що якщо меліоративну систему на сьогоднішній день не списано і не змінено відповідно до законодавства цільове призначення земель, тобто канал цієї земельної ділянки і смуга відведення до нього відносять до земель водного фонду. Інститут звернув увагу у листі, що за інформацією щодо списання меліоративної системи та зміни цільового призначення меліорованих земель на цій ділянці необхідно звернутися до Ірпінського міжрайонного управління водного господарства.

Відповідно до інформації Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління Водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України, наданої у листі від 11.06.2019 № 145, земельна ділянка, кадастровий номер 3210800000:01:130:0001, розташована поза межами прибережної захисної смуги р. Буча, але відноситься до заплавних земель р. Буча. Ділянка розташована в межах меліорованих осушених земель Державної осушувально-зволожувальної системи р. Буча, в адміністративних межах Міськради. Від 2009 року і до теперішнього часу списання меліоративних систем та виведення земель зі складу меліорованих в межах Міськради не проводилось. В межах цієї та сусідньої земельних ділянок проходить меліорований канал К-1. Землі під каналом та смуги його відведення (по 10 м від бровок каналу в обидві сторони) мають бути визначені як землі водного фонду.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до положень статей 88- 91 Водного кодексу України.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що за твердженнями прокурора рішення Міськради від 22.05.2019 № 3443-58-VІІ та від 30.05.2019 № 3544-59-VІІ прийняті всупереч інтересів територіальної громади міста, а також з порушенням вимог земельного та водного законодавства (надання спірної земельної ділянки під будівництво здійснено з порушенням правового режиму та функціонального призначення таких земель як земель водного фонду; отримання відповідачем-3 земельної ділянки у користування для будівництва та обслуговування будівель торгівлі не від її власника (відповідача-1), а від землекористувача (відповідача-2) та з порушенням встановленої законом процедури передачі землі - без проведення земельних торгів), внаслідок чого оспорювані рішення, а також укладений на їх виконання договір суперфіцію спірної земельної ділянки підлягають визнанню недійсними.

Згідно з частинами 1-3 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в справі № 911/2142/20 з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Міськрадою знаходилась у межах заплави малої річки Буча (Бучанка), яка є водоохоронною зоною, що підтверджується наявними у справі доказами та відповідачем-1 не спростовано.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (спір про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки в оренду), від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (спір про поділ майна подружжя), оскільки правовідносини у цих справах не є подібними в істотних аспектах зі справою, що розглядається (зокрема, з урахування того, що право користування земельною ділянкою виникло на підставі договору суперфіцію, а право володіння та розпорядження нею зберігається за власником землі), а висновки щодо необхідності застосування ефективного способу захисту сформовані з урахуванням конкретних обставин кожної справи та змісту правовідносин, які є відмінними від правовідносин сторін у цій справі.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 911/2142/20, яка розглядається, та в справах № 925/642/19, № 638/3792/20.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі № 911/2447/20, ухвалену Північним апеляційним господарським судом, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови апеляційних судів не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 911/2142/20 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Бучанської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 911/2142/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай