Постанова

від 07.05.2024 по справі 922/5293/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/5293/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-Агро" (вх. №884) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 (рішення ухвалено суддею Калантай М.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 08.03.2024, повний текст рішення складено 15.03.2024) у справі №922/5293/23

за позовом Державного підприємства "Іскра", с. Велика Гомільша Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-Агро", с. Українське Харківської області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 у справі №922/5293/23 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-Агро" на користь Державного підприємства "Іскра" 191464,78 грн пені, 15365,43грн 3% річних, 33257,59 грн інфляційних втрат, 3601,32 грн судового збору.

ТОВ "Стратег-Агро" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 у справі №922/5293/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на недоведеність встановлених судом обставин (реєстрації податкових накладних саме 06.09.2023), що мають значення для справи, зокрема, для встановлення факту порушення строків поставки та оплати товару. У зв`язку з чим, він також не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних, інфляційних втрат та пені, який був визнаний обґрунтованим судом першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-Агро" (вх. №884) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 у справі №922/5293/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.05.2024.

22.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін; розгляд справи проводити без участі представника позивача. До відзиву були додані, зокрема, квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча були повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Стосовно доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу квитанцій про реєстрацію податкових накладних, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, позивачем не надано доказів та не наведено жодних обґрунтувань винятковості випадку неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду нових доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Окрім того, суд звертає увагу, що вказані квитанції не містять достатніх ідентифікуючих ознак, які б дозволяли суду впевнитися у їх належності до предмету даного спору, зокрема, що вони стосуються поставок товару саме за конкретним укладеним між сторонами договором або принаймні зареєстровані саме за тим рішенням суду, на яке посилається позивач у позові.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

14.12.2021 між ДП "Іскра" (продавець) та ТОВ "Стратег-Агро" (покупець) укладено договір поставки №14122021СОН (далі договір), відповідно до якого продавець зобов`язується передати товар у власність покупцеві в кількості та асортименті, визначеному цим договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 договору). Товар, який підлягає поставці за цим договором, є соняшник врожаю 2021 року (п. 1.2 договору). Умови поставки - склад покупця, доставка за рахунок продавця (п. 3.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і складає 19100,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість товару з ПДВ - 24830005,98 грн.

Поставка (передача) товару за цим договором полягає в обов`язку продавця виконати всі формальності та фактичні дії, спрямовані на виникнення у покупця права власності на товар в строки передбачені п. 3.4 договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору право власності на всю кількість товару переходить від продавця до покупця в день оформлення на ім`я покупця згідно довіреності наступних документів: товарно-транспортна накладна; видаткова накладна; податкова накладна; рахунок-фактура.

Згідно з п. 4.1 договору покупець зобов`язується проводити оплату товару у два етапи: 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з моменту поставки партії товару; остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після отримання покупцем оригіналів документів, що визначені у п. 3.3 та зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН.

У пункті 6.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків з оплати товару, покупець повинен сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення зобов`язання.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 19339518,64грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 15.12.2021 на суму 2104629,50 грн., №4 від 16.12.2021 на суму 5605087,35 грн, №5 від 17.12.2021 на суму 2794139,67 грн, №6 від 18.12.2021 на суму 3902512,93 грн, №7 від 19.12.2021 на суму 3350713,81 грн, №8 від 20.12.2021 на суму 1582435,38 грн., а також товарно-транспортними накладними №№8-15 від 14.12.2021, №№16-35 від 16.12.2021, №№36-45 від 17.12.2021, №№46-57,59, 61,62 від 18.12.2021, №№58, 60, 63-69, 72-74 від 19.12.2021, №№70, 71, 75, 76, 80 від 20.12.2021.

Відповідач здійснив оплату отриманого товару в загальній сумі 16600000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №997 від 16.12.2021 на суму 1000000,00 грн, №1010 від 17.12.2021 на суму 500000,00 грн, №1014 від 21.12.2021 на суму 1500000,00 грн, №1031 від 24.12.2021 на суму 1200000,00грн, №1032 від 24.12.2021 на суму 1300000,00 грн, №1040 від 28.12.2021 на суму 5000000,00 грн, №1050 від 30.12.2021 на суму 1500000,00 грн, №1072 від 05.01.2022 на суму 4600000,00 грн.

15.09.2023 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в розмірі 2739518,64грн, яка була отримана останнім 20.09.2023, про що свідчить поштова накладна та опис вкладення до цінного листа, а також роздруківка щодо перевірки статусу відстеження відправлення.

Після цього відповідачем було сплачено згідно з платіжними інструкціями №1634 від 29.09.2023 - 500000,00 грн, №1638 від 04.10.2023 - 239518,64 грн, №1646 від 11.10.2023 - 500000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі, позивач звернувся з позовом про стягнення з ТОВ "Стратег-Агро" 1500000,00 грн основної заборгованості, 191464,78 грн пені, 15365,43 грн 3% річних, 33257,59 грн інфляційних втрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, до якої додав виписку АТ КБ "ПриватБанк" за період з 29.12.2023 по 29.12.2023, яка свідчить, що відповідачем 29.12.2023 було сплачено 1500000,00 грн за соняшник, у зв`язку з чим позивач просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на свою користь лише 191464,78 грн пені, 3% річних у розмірі 15365,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 33257,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та зазначено, що розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення 240087,80 грн, з яких 191464,78 грн пені, 3% річних у розмірі 15365,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 33257,59 грн., які нараховані у зв`язку із несвоєчасною оплатою отриманого товару.

08.03.2024 прийнято оскаржуване рішення.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 627 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як зазначалося, предметом даного спору є стягнення пені у розмірі 191464,78 грн, 3% річних у розмірі 15365,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33257,59 грн., які нараховані позивачем у зв`язку з невиконанням зобов`язання у строк встановлений п. 4.1 договору.

Колегія суддів враховує, що у п. 4.1 договору сторони узгодили строк остаточного розрахунку за отриманий товар: протягом 2-х робочих днів після отримання покупцем оригіналів документів, що визначені у п. 3.3 та зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН.

Позивач стверджує, що 04.09.2023 на підставі судових рішень податкові накладні були розблоковані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що було повідомлено відповідача претензією, а тому, враховуючи п. 4.1 договору, станом на 06.09.2023 відповідачем мало бути сплачено 2739518,64 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 19339518,64 грн., який був оплачений останнім з порушенням строку, встановленого пунктом 4.1 договору. Тому, враховуючи положення п. 6.2 договору та статей 549 та 625 ЦК України, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що такі нарахування відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, шо єдиною обставиною, на яку посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги є недоведеність порушення строків оплати товару, у зв`язку з чим, він не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно зі ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини третя, четверта статті 80 ГПК України).

Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував факт реєстрації податкових накладних 04.09.2023 та обставини того, що керівник обізнаний про розблокування податкових накладних, а також взагалі не подав відзиву на позовну заяву, то відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції. (Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 № 910/8662/20 та від 02.06.2020 у справі № 909/1054/19, 916/3034/22 від 16.04.2024).

Суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи позивача, що відповідач має доступ до Єдиного реєстру податкових накладних та через електронний кабінет платника податків має можливість самостійно отримати відповідну інформацію про дату реєстрації відповідних податкових накладних.

Окрім того, відповідач був обізнаний про наслідки розгляду справи №520/5728/22 адміністративними судами та відповідні судові рішення, та додатково був повідомлений позивачем претензією від 15.09.2023 про факт розблокування та реєстрації податкових накладних.

При цьому, відповідач навіть в суді апеляційної інстанції не спростував належними та допустимими доказами факт відповідної реєстрації накладних 04.09.2023.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може визнати наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими, а тому приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-Агро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 у справі №922/5293/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.05.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.О. Фоміна