Ухвала

від 09.05.2024 по справі 460/47578/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 травня 2024 року

м. Київ

справа №460/47578/22

адміністративне провадження № К/990/10852/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Білак М. В., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління Міністерство юстиції (м. Львів) про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

17 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила зобов`язати видати наказ про присвоєння з 01 травня 2016 року 5-го рангу державної служби, з 01 серпня 2017 року 4-го рангу державної служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року у справі № 460/47578/22 скасовано, а позов залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 460/47578/22 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до апеляційного суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу Західного міжрегіональне управління Міністерство юстиції (м.Львів) - залишено без задоволення,

20 березня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22.

08 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано неповажними причини пропуску Міністерством юстиції України строку на касаційне оскарження та залишено без руху касаційну скаргу з наданням строку для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами; та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.

16 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла уточнена касаційна скарга в якій міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії - судді Верховного Суду Білак М. В. у період з 01 травня по 08 травня 2024 року (наказ від 26 квітня 2024 року 280-кв), питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою вирішується в перший день після виходу судді з відпустки.

В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі №460/2904/20.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).

Проте зі змісту уточненої касаційної скарги вбачається, що відповідач висловлює свою незгоду з висновками Верховного Суду, які викладені у справі №460/2904/20, однак в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України це не є підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Також в уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» в поєднанні зі статтею 2 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ та статтею 39 Закону України «Про державну службу» № 889-VIIІ від 10 грудня 2015 року.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд зауважує, що ця справа уже перебувала на розгляді Верховного Суду (провадження №К/990/20964/253), який, направляючи справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, також указав про обставини, встановлені судами у справі №460/2904/20, та підтвердив право позивача на призначення відповідних рангів. Наведені відповідачем мотиви стосуються загальних питань, що виникають під час проходження публічної служби, що не свідчить про наявність правової проблеми у цій справі, що потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку скаржник вказує, що вперше з касаційною скаргою Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернулося в межах строку на касаційне оскарження, чим підтвердила намір на оскарження судових рішень та позицію щодо незгоди з ними. Заявник наголошує, що неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 09 січня 2024 року, від 29 січня 2024 року, від 21 лютого 2024 року, від 18 березня 2024 року касаційні скарги повернуто скаржнику. Крім того заявник пояснив, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження, а в подальшому із касаційною скаргою відповідач звертався до Верховного Суду без зайвих зволікань після отримання копій ухвал про повернення, заявник просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, поновити процесуальний строк.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Першу касаційну скаргу Міністерства юстиції України, яка надійшла до суду касаційної інстанції 28 грудня 2023 року, було повернуто ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2024 року. 10 січня 2024 року відповідачем повторно подано касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 05 лютого 2024 року відповідачем втретє подано до суду касаційної інстанції скаргу, яка ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року повернута з підстав її невідповідності вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 26 лютого 2024 року відповідачем вчетверте подано до суду касаційної інстанції скаргу, яка ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року повернута з підстав її невідповідності вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України У вказаних ухвалах роз`яснено право скаржника на повторне звернення із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

Суд звертає увагу скаржника, що в ухвалах Верховного Суду про повернення касаційної скарги скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Однак при поданні повторних касаційних скарг скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

При цьому, суд касаційної інстанції ураховує тривалість пропущеного скаржником строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції та обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника. Непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.

Суд уважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені у заяві скаржника обставини не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління Міністерство юстиції (м.Львів) про зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

М. В. Білак