Ухвала

від 10.05.2024 по справі 260/5190/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2024 року

м. Київ

справа №260/5190/21

адміністративне провадження № К/990/26960/23; К/990/29057/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами: Державної інспекції архітектури та містобудування України на:

ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року (головуючий суддя - Іванчулинець Д.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Щавель Р.М.) про заміну сторони боржника у виконавчому документі - постанові про стягнення витрат у виконавчому провадженні

та ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року (головуючий суддя -Іванчулинець Д.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді : Хобор Р.Б., Щавель Р.М.) про заміну сторони боржника у виконавчому документі - постанові про накладення штрафу,

постановлених за заявами Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва,

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02 вересня 2021 року № 405 «ОС» Про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору правової роботи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області; зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити позивача на посаді завідувача сектору правової роботи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області з 03 вересня 2021 року, а в разі неможливості такого поновлення, виконати вимоги статті 184 Кодексу законів про працю України щодо обов`язкового працевлаштування.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02 вересня 2021 року за № 405 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено з 03 вересня 2021 року позивача на посаді завідувача сектору правової роботи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області. Допущено негайне виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.

3. Указане судове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку і набрало законної сили 31 січня 2022 року, у зв`язку із чим 07 лютого 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 видано виконавчий лист від 25 січня 2022 року.

4. За вказаним виконавчим листом 03 лютого 2023 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, якою зобов`язано боржника виконати рішення негайно.

5. У межах указаного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 03 лютого 2023 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ Григорян О.Г. прийнято постанову про стягнення з боржника - Державної архітектурно-будівельної інспекції на користь держави в особі ВПВР Департаменту ДВС МЮ витрат виконавчого провадження у сумі 402,67 грн.

6. У зв`язку з тим, що станом на 14 лютого 2023 року рішення суду боржником не виконане, старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ Григорян О.Г. 14 лютого 2023 року прийнято постанову про накладення на боржника - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

7. Надалі указані постанови ВПВР Департаменту ДВС МЮ про стягнення витрат виконавчого провадження від 03 лютого 2023 року та про накладення штрафу від 14 лютого 2023 року передано до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва (далі - УДКС України у Дніпровському районі м.Києва) до виконання.

8. 06 квітня 2023 року УДКС України у Дніпровському районі м.Києва надіслало до суду заяву про заміну сторони боржника у виконавчому документі (про стягнення витрат виконавчого провадження від 03 лютого 2023 року) вмотивовану тим, що без заміни боржника у виконавчому документі неможливо виконати рішення суду за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912), оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник з 06 березня 2023 року ліквідований. Ураховуючи те, що виключно органами Казначейства виконуються рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників і без заміни боржника виконати постанову ДВС неможливо, УДКС України у Дніпровському районі м.Києва просило суд замінити боржника у зазначеній постанові ДВС з Державної архітектурно-будівельно інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) на її правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840).

9. 21 квітня 2023 року УДКС України у Дніпровському районі м.Києва надіслало до суду ще одну заяву про заміну сторони боржника у виконавчому документі (постанові про накладення штрафу та зобов`язання боржника сплатити штраф протягом трьох днів від 14 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_1), яку обґрунтувавши аналогічними підставами, просило суд замінити сторону боржника у виконавчому документі з Державної архітектурно-будівельно інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) на її правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840).

10. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, заяву УДКС України у Дніпровському районі м.Києва задоволено. Замінено боржника у виконавчому документі, а саме: у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_1 (виконавчий лист у справі № 260/5190/21 виданий 25 січня 2022 року) щодо стягнення на користь ВПВР Департаменту ДВС МЮ (код платника 00015622) витрат виконавчого провадження у розмірі 402,67 грн з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) на його правонаступника -Державну інспекцію архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840).

11. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, заяву УДКС України у Дніпровському районі м. Києва задоволено. Замінено боржника у виконавчому документі, а саме: у постанові про накладення штрафу та зобов`язання боржника сплатити штраф протягом трьох днів від 14 лютого 2023 року, ВП № НОМЕР_1 (виконавчий лист у справі № 260/5190/21 виданий 25 січня 2022 року) Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (ЄДРПОУ 37471912) на його правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ЄДРПОУ 44245840).

12. Предметом оскарження є судові рішення про заміну сторони боржника у виконавчому документі.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

13. 01 та 22 серпня 2023 року Державна інспекція архітектури та містобудування України через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційні скарги на ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити у задоволенні клопотання про заміну боржника у виконавчих документах.

14. В обґрунтування касаційних скарг, заявник зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правонаступництва є помилковими, оскільки указані постанови органу ДВС прийняті в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 і не стосувалися безпосередньо примусового виконання рішення суду, яке наразі завершено відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Крім того, Державна інспекція архітектури та містобудування України не є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції України. А отже, судами неправильно застосовано приписи статей 52, 370 - 379 КАС України.

15. Ухвалами Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07 серпня 2023 року та від 23 серпня 2023 року поновлено пропущений процесуальний строк та відкрито касаційне провадження у справі.

16. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, є правильність застосування cудом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень статей 52, 370,372,373 та 379 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

17. Ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2023 року та від 23 серпня 2023 року направлено сторонам, проте відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

18. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

19. Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

20. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах вирішуються відповідно до правил, установлених розділом ІV КАС України.

21. Зокрема, статтею 370 КАС України установлено обов`язковість судових рішень, статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, статтею 373 КАС України - звернення судових рішень до виконання та статтею 379 КАС України урегульовані питання заміни сторони виконавчого провадження.

22. За змістом частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

23. За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

24. У статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» наведений перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню. Також у цій нормі окремо визначено виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.

Зокрема, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, законодавець виокремив постанови органу ДВС в окремий вид виконавчих документів.

25. За приписами частин першої та п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

26. Аналогічні умови містяться у частині першій статті 379 КАС України.

27. Також нормами КАС України установлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку адміністративного судочинства.

28. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що законодавець виділив дві категорії осіб, які мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме:

- виконавець за заявою сторони;

- заінтересована особа

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 Суд констатував, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

29.1. Також у справі № 826/7941/17, так само як і інших справах, які вже розглядалися Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, заміна стягувача або боржника відбувалася у відкритому виконавчому провадженні.

30. Водночас у справі, що розглядається особливістю є те, що за твердженням Державної інспекції архітектури та містобудування України (заявника касаційної скарги) виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 (виконавчий лист у справі № 260/5190/21 виданий 25 січня 2022 року) завершено відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень і заяву про заміну боржника подано органом Державної казначейської служби щодо виконання постанов ДВС про стягнення виконавчих витрат та штрафу, що є окремим видом виконавчих документів.

31. Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

32. За приписами пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (далі - Положення № 215).

33. Згідно з пунктом 3 Положення № 215 основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

34. Пунктом 9 Положення № 215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

35. Підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

36. На виконання указаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає, (далі - Порядок № 845).

37. За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №845, наведено визначення стягувачів - це фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

38. За правилами пункту 3 Порядку №845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

39. Підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів. Проте яких саме законодавець не конкретизував.

Крім того, аналізуючи положення Положення № 215 в частині оцінки повноважень органу Казначейства у контексті визначення його обов`язків, установлених Порядком № 845 Верховний Суд зауважує, що указані нормативно-правові акти не вирішують питання щодо заміни стягувача у виконавчому документі (що не є судовим рішенням) за ініціативою органу, що не є органом примусового виконання у розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України, так як не передбачають повноважень органу Держказначейства самостійно звертатися до суду із заявою щодо заміни стягувача у виконавчому документі.

40. Подібне правове питання щодо можливості заміни сторони у виконавчому документі (виконавчий напис нотаріуса) поза межами примусового виконання вже досліджувалося Верховним Судом у межах вирішення спору у справі № ЗВ/380/22/20 (адміністративне провадження № К/9901/21018/20), у якій Верховний Суд, зокрема, констатував, що за приписами першої та четвертої частин статті 379 КАС України, яку розміщено у Розділі IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

40.1. Імперативними приписами частини четвертої статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачень до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі заміною сторони виконавчого провадження, Верховний Суд у контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права дійшов висновку, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 379 КАС України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, під яким розуміється виконавчий документ, виданий судом, який розглядав адміністративну справу як суд першої інстанції.

Крім того, виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, а отже положення частини четвертої статті 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

41. Необхідно зазначити, що висновки щодо правового статусу та діяльності органу Держказначейства у правовідносинах, що виникають з примусового виконання рішень також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 916/376/15-г та від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16, у яких, Суд серед іншого, зауважив, що аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) особою, уповноваженою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом № 4901-VI випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

42. Побіжно, вирішуючи питання щодо юрисдикції спору в цій справі, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідно до положень пункту 15 Порядку № 845 дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду. Проте Господарський процесуальний кодекс України та Закон України «Про виконавче провадження» передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.

42.1. З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що у справі, що розглядається, норми Закону № 4901-VI не є застосовними, оскільки стягувач (орган ДВС) за виконавчим документом, що перебуває на виконанні органу ДКС (що звернувся із заявою про заміну особи боржника) не є суб`єктом, що підпадає під дію цього Закону.

43. Підсумовуючи викладене, проаналізувавши доводи касаційної скарги та мотиви судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що ця справа є унікальною та містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

44. У справі, що розглядається, виконавчим документом є постанови органу ДВС, передані до органу Казначейства для безспірного списання коштів з рахунку боржника.

Вирішуючи питання щодо правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні, Верховним Судом установлено, що питання такої заміни порушено суб`єктом, який не є учасником виконавчого провадження, у межах примусового виконання судового рішення, та не є органом примусового виконання судових рішень.

Водночас питання заміни особи боржника за нормами КАС України вирішується відповідно до приписів розділу IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України. Тобто положення КАС України насамперед стосується правовідносин, що виникають з приводу виконання судових рішень.

Натомість до суду із заявою в порядку статті 379 КАС України звернувся суб`єкт владних повноважень, не наділений функціями примусового виконання судового рішення у цій справи, однак просить вирішити процесуальне питання правонаступництва у виконавчому документі, що не є судовим рішенням, але є рішенням, що забезпечує належне виконання судового рішення.

45. Виключна правова проблема полягає в тому, що вирішення питання заміни боржника у виконавчому документі, що не є судовим рішенням за заявою органу Держказначейства перебуває у площині поза межами правового регулювання процедури, установленої розділом IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України.

Така процедура відсутня і у інших нормативно-правових актах (Закон України «Про виконавче провадження», Положення № 215, Порядок № 845 тощо). Суть проблеми в тому, що необхідно визначити обсяг повноважень органу Казначейства у випадку ліквідації боржника у виконавчому документі (що не є судовим рішенням і перебуває на виконанні у органу ДКС), яка норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах і, відповідно, у якому порядку вирішується питання щодо заміни боржника у виконавчому документі (що не є рішенням суду), за яким здійснюється безспірне списання коштів через органи Держказначейства у разі ліквідації/реорганізації такого боржника.

46. Крім того, у межах цієї проблеми інше питання полягає в тому, чи може орган Держказначейства безпосередньо звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яке вже завершене.

47. Стосовно підходів до розв`язання схожих питань, то у практиці касаційних судів свого часу зазначалося, що, ураховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження у порядку статті 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник управі їх оскаржити в загальному порядку.

Питання щодо заміни сторони у постанові державного виконавця, переданої до виконання органу Держказначейства, який надалі самостійно порушує питання правонаступництва в такому виконавчому документі, Верховним Судом ще не вирішувалося.

48. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

49. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Якісні критерії свідчать про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

50. Узагальнюючи викладені обставини й міркування, колегія суддів дійшла висновку, що розв`язання означеної правової проблеми вирішить питання невизначеності на нормативному рівні правових питань, що виникають у правовідносинах, пов`язаних із безспірним списанням коштів до бюджету за виконавчими документами, у яких боржника необхідно замінити його правонаступником. І це питання є нагальним, оскільки органи державної влади постійно зазнають реформувань, наслідком яких досить часто є ліквідація/реорганізація, а виконавчі документи, передані органам Казначейства залишаються невиконаними попереднім суб`єктом-боржником.

51. Отже, існує необхідність застосування аналогії закону чи права або правова позиція щодо статусу органу Казначейства у примусовому виконанні постанови органу ДВС, як окремого виконавчого документа, щоб забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики судів під час вирішення спорів, оскільки наразі вирішення питання ліквідації/реорганізації державних органів та заміну їх на правонаступників є нагальним, так як стосується бюджетних коштів та має вплив на бюджетну дисципліну на рівні своєчасного виконання виконавчих документів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

52. За відсутності судової практики та наявності великої кількості виконавчих документів у провадженні органів Казначейства, боржниками у яких указані державні установи, що постійно перебувають у процедурах реформування, вирішення цієї проблеми має велике значення для функціонування відповідного сектора економіки та бюджету, а отже окреслена у цій ухвалі правова проблема має характер виключної.

53. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

54. З огляду на викладене, ураховуючи висновок, що справа № 260/5190/21 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях, Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статями 248, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Справу №260/5190/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.

Головуючий суддя С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська