Постанова

від 10.05.2024 по справі 820/6182/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 820/6182/16

адміністративне провадження № К/9901/40428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя: Зінченко А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (судді: Мінаєва О.М., Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.)

у справі № 820/6182/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення: від 04.11.2016 № 0001621401, № 0001611401 та № 0001631401.

В обґрунтування заявлених позовних вимог наголошує на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 позов задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.11.2016 № 0001611401, № 0001621401 та № 0001631401.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Селтік Інвест» (код 39466930) за період з січня по квітень 2015 року, ТОВ «РІЗОЛ» (код 39466972) за березень 2015 року, ТОВ «Кабельні -Технології» (код 32950551) за квітень 2015 року, ПП «ДІОКС» (код 32399051) за листопад 2015 року мали реальний характер, діяльність підприємства позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спецбудмонтаж - Україна» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 21.10.2016 № 4040/20-30-14- 01/36457169 (т.1, а.с. 69-122), яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 3799446 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 3117973 грн., за півріччя 2016 року у сумі 681473 грн.;

- п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4015776 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 761014 грн., за лютий 2015 року у сумі 672057 грн., за квітень 2015 року у сумі 1774185 грн., за травень 2015 року у сумі 468247 грн., за липень 2015 року у сумі 300848 грн., за вересень 2015 року у сумі 39425 грн.;

- встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 289604 грн., у тому числі за вересень 2015 року на суму 284454 грн., за жовтень 2015 року на суму 3150,0 грн., за листопад 2015 року на суму 2000,0 грн.

З акту перевірки встановлено, що підставою встановлених відповідачем порушень п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є викладений відповідачем у акті перевірки висновок з приводу завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму у розмірі 7556,54 грн. по господарських взаємовідносинах з ПП «Форд - Комплект», ТОВ ВТФ «Авіас», ПП «Криворожвентиляція». В основу правового обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму у розмірі 7556, 54 грн. відповідач посилається на те, що згідно здійсненого ним аналізу Додатку 5 «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за допомогою підсистеми «Аналітична система» АІС «Податковий Блок» встановлено розбіжності між задекларованими вказаними контрагентами - постачальниками сумами податкових зобов`язань та задекларованими позивачем сумами податкового кредиту за відповідні податкові періоди, зокрема: ПП «Форд-Комплект» існує розбіжність за березень 2015 року на суму 3583, 34 грн., а саме податкові зобов`язання по податкових накладних від 23.03.2015 №5 на суму 1666, 67 грн., від 26.03.2015 №6 на суму 1916, 67 грн. не задекларовано; ТОВ ВТФ «Авіас» існує розбіжність за жовтень 2015 року на суму 3150, 0 грн., а саме податкові зобов`язання по податкових накладних від 12.10.2015 № 1000166/32 на суму 1100 грн., від 16.10.2015 № 1000220/32 на суму 875 грн., від 16.10.2015 № 128/32 на суму 300 грн., від 28.10.2015 № 1000353/32 на суму 875 грн. не задекларовано; ПП «Криворожвентиляція» існує розбіжність за листопад 2015 року на суму 823,20 грн., а саме: податкові зобов`язання по податковій накладній від 04.11.2015 № 2 на суму 823,20 грн. не задекларовано.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016:

№ 0001621401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4015776 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2007888 грн.;

№ 0001611401, яким позивачу визначено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3799446 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 170368,25 грн.;

№0001631401, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 281151 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 3150 грн., за листопад 2015 року у розмірі 2000 грн. (т. 1, а.с. 43-45).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, зокрема, ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також, згідно з п. 201.9 ст. 201 ПК України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

В контексті викладених норм права, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачені суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, включено до складу податкового кредиту у наступних податкових періодах, а саме: по взаємовідносинах з ПП «Форд-Комплект» загальну суму податку на додану вартість у розмірі 3583,34 грн. по податкових накладних від 23.03.2015 № 5, від 26.03.2015 № 6, позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2015 року; по взаємовідносинах з ТОВ ВТФ «Авіас» загальну суму податку на додану вартість у розмірі 3150,0 грн. по податкових накладних від 12.10.2015 № 1000166/32, від 16.10.2015 № 1000220/32, від 16.10.2015 № 128/32, позивачем включено до складу податкового кредиту листопада 2015 року; по взаємовідносинах з ПП «Криворожвентиляція» суму податку на додану вартість у розмірі 823, 2 грн. по податковій накладній від 04.11.2015 № 2, позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2016 року, у зв`язку з чим, суди дійшли вірних висновків, що оскільки вказаними контрагентами наведені вище податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то позивач, враховуючи приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включив до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, суди також встановили, що підтверджується матеріалами справи, виписані ПП «Форд-Комплект» податкові накладні від 23.03.2015 № 5, від 26.03.2015 № 6 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних - 17.04.2015; виписані ТОВ ВТФ «Авіас» податкові накладні від 12.10.2015 № 1000166/32, від 16.10.2015 № 1000220/32, від 16.10.2015 № 128/32 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних - 12.11.2015; виписана ПП «Криворожвентиляція» податкова накладна від 04.11.2015 № 2 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - 21.01.2016.

Відтак, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені відповідачем порушення вимог п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Форд - Комплект», ТОВ ВТФ «Авіас», ПП «Криворожвентиляція» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач мав господарські операції із ТОВ «Селтік Інвест», ТОВ «Різол», ТОВ «Кабельні -Технології», ПП «Діокс».

Зокрема, між ТОВ «Різол» та позивачем укладено договір купівлі-продажу № 237 від 02.03.2015, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей у порядку та на умовах, визначених даним договором. Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Різол» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме:: податковою накладною від 31.03.2015 № 238, видатковою накладною від 31.03.2015 № 31/03-12, накладними на внутрішнє переміщення товару та товаро - транспортними накладними.

При цьому, факт використання позивачем придбаних у ТОВ «Різол» товарно-матеріальних цінностей по договору купівлі-продажу № 237 від 02.03.2015 підтверджується наказами директора ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» № 40/вхд. від 02.12.2015, № 06/05 від 06.04.2016, № 06/05 від 06.05.2016 № 01/02 від 01.02.2016, якими, придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Різол», введено в експлуатацію як основні засоби та відповідно до актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.12.2015, від 06.04.2016, від 06.05.2016, від 01.02.2016, від 31.03.2015 закріплені за матеріально відповідальними особами. Товарно-матеріальні цінності використані позивачем на будівельних об`єктах при здійсненні монтажно-будівельних робіт.

В контексті викладених обставин, судами попередніх інстанцій також встановлено, що заборгованість позивача по договору між позивачем та ТОВ «Різол» № 237 від 02.03.2015 переведена останнім згідно договору про відступлення права вимоги № 54 від 06.05.2015 на ТОВ «Кіровоградбудастасервіс», а в подальшому згідно договору про відступлення права вимоги № 48 від 11.05.2016 ТОВ «Кіровоградбудастасервіс» було переведено на ТОВ «Офіон-Проект», про що повідомлено позивача відповідними повідомленнями про відступлення права вимоги, а тому заборгованість у позивача перед ТОВ «Різол» відсутня.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи у квітні 2015 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Кабельні-технології» на підставі рахунків - фактур № 5274 від 10.04.2015, № 5206 від 09.04.2015, № 5492 від 15.04.2015 щодо поставки будівельних матеріалів. Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Кабельні-технології» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товару, платіжними дорученнями та виписками банку, що засвідчують факт сплати придбаного товару.

При цьому, факт використання позивачем придбаних у ТОВ «Кабельні-технології» будівельних матеріалів у господарській діяльності підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, актами на списання матеріалів, актами на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин, деталей субпідрядним організаціям, а також звітами про витрати основних матеріалів у будівництві на об`єктах (форма М29).

Також, як вірно встановили суди попередніх інстанцій у листопаді - грудні 2015 року позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Діокс» на підставі виставленого останнім рахунку - фактури № ПА -0003643 від 20.11.2015 щодо поставки газу скрапленого та кисню. Реальність господарської операції між позивачем та ПП «Діокс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товару, платіжними дорученнями та виписками банку.

Факт використання у господарській діяльності підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві на об`єктах (форма М29).

Тоді як факт списання позивачем придбаного у ПП «Діокс» газу скрапленого та кисню підтверджується: довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, актами приймання - передачі виконаних робіт за грудень 2015 року на об`єктах будівництва в рамках укладених позивачем з Релігійною громадою Свято-Введенської Харківської єпархії Української Православної церкви, ТОВ «Техноком», ТОВ «Харківський молочний завод» договорами підряду № У-136-15 від 02.06.2014, № У272-15 від 26.10.2015, № 011020-15-1 від 01.10.2015 № 5/У-297-15 від 04.11.2015.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Селтік Інвест» було укладено договори субпідряду: № У-125-15 від 01.04.2015, № У-122-15 від 01.04.2015, № У-52-15 від 01.02.2015, № У-84-15 від 02.03.2015, № У-83-125 від 02.03.2015, № У-91-15 від 02.03.2015, № У-82-15 від 02.03.2015, № У-81-15 від 02.03.2015, № У-87-15 від 02.03.2015, № У-88-15 від 02.03.2015, № У-86-15 від 02.03.2015, № У89-15 від 02.03.2015, № У-90-15 від 02.03.2015, № У-93-15 від 02.03.2015, № У-92-15 від 02.03.2015, № У-85-15 від 02.03.2015, № У-120-15 від 01.04.2015, № У-58-15 від 02..02.2015, №У-56-15 від 02.02.2015, № У-54-14 від 02.02.2015, № У-60-15 від 02.02.2015, № У-62-15 від 02.02.2015, № У-61-15 від 02.02.2015, № У-64-15 від 02.02.2015, № У-51-15 від 02.02.2015, № У-57-15 від 02.02.2015, № У-55-15 від 02.02.2015, № У-53-15 від 02.02.2015 № У-18-15 від 01.01.2015, № У-5-15 від 05.01.2015, № У-2-15 від 05.01.2015, № У-1-15 від 05.01.2015, №У-1-15 від 05.01.2015, № У-19-15 від 05.01.2015, № У-4-15 від 05.01.2015, № У-16-15 від 05.01.2015, № У-20-15 від 05.01.2015 № У-24-15 від 05.01.2015 № У-63-15 від 02.02.2015 № У-3-15 від 05.01.2015, № У-26-15 від 05.01.2015, № У-17-15 від 05.01.2015, № У-123-15 від 06.04.2015, № У-118-15 від 01.04.2015, № У-116-15 від 01.04.2014, № У-112-15 від 01.04.2015, № У124-15 від 01.04.2015, № У-121-15 від 01.04.2015, предметом яких є виконання будівельно - монтажних робіт на об`єктах.

При цьому, реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Селтік Інвест» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: актами виконаних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), податковими накладними, виписками банку про перерахування грошових коштів.

Більш того, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, мають всі обов`язкові реквізити, а також первині документи складенні позивачем з ТОВ «Селтік Інвест», ТОВ «Різол», ТОВ «Кабельні -Технології», ПП «Діокс» відповідають вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні», а інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції, були надані податковому органу для перевірки. Вказані документи були оформлені за участі суб`єктів господарювання, що на момент проведення господарських операцій мали державну реєстрацію та були платниками податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

При цьому, суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що як видно з акту перевірки від 21.10.2016 № 4040/20-30-14-01/36457169, в основу правового обґрунтування факту нереальності здійснення позивачем операцій з придбання товарів (послуг, робіт) по взаємовідносинах з зазначеними вище контрагентами та подальшого їх використання у господарській діяльності, податковий орган посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, зокрема:

по ТОВ «Селтік Інвест» фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 20.04.2015 № 3738/7/20-30-22-03/394666930 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за грудень 2014 року - січень 2015 року, згідно якої неможливо встановити реальне джерело походження товару та подальший рух постачання до кінцевого покупця, оскільки одного із контрагента по ланцюга постачання неможливо перевірити відповідно до вимог Розділу II «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (обсяг доходу менше 20 млн. грн.);

по ТОВ «Селтік Інвест» фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 09.06.2015 № 5218/7/20-30-22-03/394666930 з питань проведення фінансово-господарських операцій за лютий - березень 2015 року, згідно якої перевірку підприємства неможливо провести, у зв`язку із вступом в дію п. 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VII (мораторій на проведення перевірок платників податків, обсяг річного доходу яких менше 20 млн. грн.);

по ТОВ «Селтік Інвест» фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 15.07.2015 № 1157/7/20-30-22-03/394666930 з питань проведення фінансово-господарських операцій за квітень 2015 року, згідно якої встановлено факт відсутності ознак реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками у перевіряємому періоді, та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства;

по ТОВ «ТФ «Різол» від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 21.07.2015 № 33/7/20-33-22-03 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за грудень 2014 року - червень 2015 року, згідно якої встановлено неправомірне визначення платником податку сум податкового кредиту та сум податкових зобов`язань по господарським операціям з контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками у перевіряємому періоді;

по ТОВ «Кабельні-Технології» від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкової інформації від 10.06.2016 № 1413/7/20-31-13-04-13 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за квітень 2015 року, згідно якої встановлено діяльність одного із контрагентів ТОВ «Кабельні-Технології», що спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди;

по ПП «Діокс» від Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 11.08.2016 року № 472/20-38-14-02-04 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за липень 2015 року, згідно якої перевірку підприємства неможливо провести, у зв`язку із вступом в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 року № 71-VII (мораторій на проведення перевірок платників податків, обсяг річного доходу яких менше 20 млн. грн.).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки перевірки фактично ґрунтується на підставі отриманої податкової інформації від інших податкових органів з боку порушень контрагентами позивача податкового законодавства, в зв`язку з неможливістю їх перевіри.

Разом з тим, Суд зауважує, що статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Відтак, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останніх.

Аналогічна правова позиція у викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.03.2018 у справі № 805/92/16-а та від 26.10.2023 у справі № 805/4817/15-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи обов`язковість сплати судового збору за подання касаційної скарги органами ДФС поряд з іншими державними органами з 01.09.2015 та відстрочення його сплати згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2017 до закінчення касаційного провадження, Суд присуджує стягнути з відповідача судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як установлено матеріалами справи, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду у листопаді 2016 року, позов містить вимоги майнового характеру (ціна позову) на загальну суму 10 283 082,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У листопаді 2016 року ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 154246,23 грн. (1,5% від 10 283 082,20 грн.).

Тоді як ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій адміністративній справі - становила 185095,48 грн. (154246,23 грн.*120%)

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі № 820/6182/16, залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1; місцезнаходження: 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги на судові рішення в сумі 185 095,48 грн (сто вісімдесят п`ять тисяч дев`яносто п`ять гривень 48 копійок ).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк