Ухвала

від 25.04.2017 по справі 820/6182/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 р.Справа № 820/6182/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/6182/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.11.2016 року №0001621401, №0001611401, № 0001631401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/6182/16 адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.11.2016 року №0001611401, №0001621401 та №0001631401.

Відповідач, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/6182/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спецбудмонтаж - Україна" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, про що було складено акт № 4040/20-30-14- 01/36457169 від 21.10.2016 року (т.1, а.с. 69-122).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України", підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 3799446 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 3117973 грн., за півріччя 2016 року у сумі 681473 грн.;

- п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4015776 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 761014 грн., за лютий 2015 року у сумі 672057 грн., за квітень 2015 року у сумі 1774185 грн., за травень 2015 року у сумі 468247 грн., за липень 2015 року у сумі 300848 грн., за вересень 2015 року у сумі 39425 грн.;

- встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 289604 грн., у тому числі за вересень 2015 року на суму 284454 грн., за жовтень 2015 року на суму 3150,0 грн., за листопад 2015 року на суму 2000,0 грн.

На підставі акту Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 04.11.2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001621401, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4015776 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2007888 грн.; № 0001611401, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3799446 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 170368,25 грн. та №0001631401, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 281151 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 3150 грн., за листопад 2015 року у розмірі 2000 грн. (т.1, а.с. 43-45).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, підтверджені первинними документами, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

З акту перевірки встановлено, що підставою встановлених відповідачем порушень п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, є викладений відповідачем у акті перевірки висновок з приводу завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму у розмірі 7556,54 грн. по господарських взаємовідносинах з ПП "Форд - Комплект", ТОВ ВТФ "Авіас", ПП "Криворожвентиляція". В основу правового обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму у розмірі 7556, 54 грн. відповідач посилається на те, що згідно здійсненого ним аналізу Додатку 5 "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за допомогою підсистеми "Аналітична система" АІС "Податковий Блок" встановлено розбіжності між задекларованими вказаними контрагентами - постачальниками сумами податкових зобов'язань та задекларованими позивачем сумами податкового кредиту за відповідні податкові періоди, зокрема: ПП "Форд-Комплект" існує розбіжність за березень 2015 року на суму 3583, 34 грн., а саме податкові зобов'язання по податкових накладних від 23.03.2015 року №5 на суму 1666, 67 грн., від 26.03.2015 року №6 на суму 1916, 67 грн. не задекларовано; ТОВ ВТФ "Авіас" існує розбіжність за жовтень 2015 року на суму 3150, 0 грн., а саме податкові зобов'язання по податкових накладних від 12.10.2015 року №1000166/32 на суму 1100 грн., від 16.10.2015 року №1000220/32 на суму 875 грн., від 16.10.2015 року №128/32 на суму 300 грн., від 28.10.2015 року №1000353/32 на суму 875 грн. не задекларовано; ПП "Криворожвентиляція" існує розбіжність за листопад 2015 року на суму 823,20 грн., а саме податкові зобов'язання по податковій накладній від 04.11.2015 року №2 на суму 823,20 грн. не задекларовано.

В обґрунтування доводів, викладених у апеляційний скарзі, відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що вищенаведені контрагенти позивача не задекларували у відповідних періодах по виписаних та зареєстрованих податкових накладних суми податку на додану вартість, то позивач відповідно не мав права формувати за такими податковими накладними податковий кредит березня, жовтня, листопада 2015 року. Колегія суддів не погоджується з даним доводом апеляційної скарги, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, зокрема, ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також, згідно з п.201.9 ст.201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що платник податків має право на включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, по яким відсутній факт реєстрації платником податку продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, у випадку якщо платник податку - продавець товарів/послуг зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в таких податкових накладних відносяться платником податком-покупцем до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалах справи встановлено, що позивачем сплачені суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, включив до складу податкового кредиту у наступних податкових періодах, а саме: по взаємовідносинах з ПП Форд-Комплект загальну суму податку на додану вартість у розмірі 3583,34 грн. по податкових накладних від 23.03.2015 року №5, від 26.03.2015 року №6, позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2015 року; по взаємовідносинах з ТОВ ВТФ Авіас загальну суму податку на додану вартість у розмірі 3150,0 грн. по податкових накладних від 12.10.2015 року №1000166/32, від 16.10.2015 року №1000220/32, від 16.10.2015 року №128/32, позивачем включено до складу податкового кредиту листопада 2015 року; по взаємовідносинах з ПП Криворожвентиляція суму податку на додану вартість у розмірі 823, 2 грн. по податковій накладній від 04.11.2015 року №2, позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки вказаними контрагентами наведені вище податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то позивач, враховуючи приписи п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включив до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи встановлено, що виписані ПП Форд-Комплект податкові накладні від 23.03.2015 року №5, від 26.03.2015 року №6 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних - 17.04.2015 року; виписані ТОВ ВТФ Авіас податкові накладні від 12.10.2015 року №1000166/32, від 16.10.2015 року №1000220/32, від 16.10.2015 року №128/32 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних - 12.11.2015 року; виписана ПП Криворожвентиляція податкова накладна від 04.11.2015 року №2 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - 21.01.2016 року.

Колегія суддів вважає, що відповідачем неправильно надана правова оцінка обставинам щодо факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами податкових накладних, у зв'язку із чим висновок відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень, жовтень, листопад 2015 року по взаємовідносинах з ПП Форд - Комплект , ТОВ ВТФ Авіас , ПП Криворожвентиляція , не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені відповідачем порушення п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Форд - Комплект , ТОВ ВТФ Авіас , ПП Криворожвентиляція не підтверджуються доказами.

Крім того, в перевіряємому періоді позивач мав господарські операції із ТОВ "Селтік Інвест", ТОВ "Різол", ТОВ "Кабельні -Технології", ПП "Діокс".

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Різол" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №237 від 02.03.2015 року, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей у порядку та на умовах, визначених даним договором.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Різол" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: податкова накладна№238 від 31.03.2015 року, видаткова накладна №31/03-12 від 31.03.2015 року, накладні на внутрішнє переміщення товару, товаро - транспортна накладна.

Факт використання позивачем придбаних у ТОВ "Різол" товарно-матеріальних цінностей по договору купівлі-продажу №237 від 02.03.2015 року підтверджується наказами директора товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" №40/вхд. від 02.12.2015 року, №06/05 від 06.04.2016 року, №06/05 від 06.05.2016 рок №01/02 від 01.02.2016 року, якими придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Різол" введені в експлуатацію як основні засоби та відповідно до актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.12.2015 року, від 06.04.2016 року, від 06.05.2016 року, від 01.02.2016 року, від 31.03.2015 року закріплені за матеріально відповідальними особами. Товарно-матеріальні цінності використані позивачем на будівельних об'єктах при здійсненні монтажно-будівельних робіт.

Також встановлено, що заборгованість позивача по договору між позивачем та ТОВ "Різол" №237 від 02.03.2015 року була переведена останнім згідно договору про відступлення права вимоги №54 від 06.05.2015 року на ТОВ "Кіровоградбудастасервіс", а в подальшому згідно договору про відступлення права вимоги №48 від 11.05.2016 року ТОВ "Кіровоградбудастасервіс" було переведено на ТОВ "Офіон-Проект", про що повідомлено позивача відповідними повідомленнями про відступлення права вимоги, а тому заборгованість у позивача перед ТОВ "Різол" відсутня.

Також, у квітні 2015 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Кабельні-технології" на підставі рахунків - фактур №5274 від 10.04.2015 року, №5206 від 09.04.2015 року, №5492 від 15.04.2015 року щодо поставки будівельних матеріалів.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Кабельні-технології" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення товару, платіжні доручення та виписки банку, що засвідчують факт сплати придбаного товару.

Факт використання позивачем придбаних у ТОВ "Кабельні-технології" будівельних матеріалів у господарській діяльності підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, актами на списання матеріалів, актами на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин, деталей субпідрядним організаціям, а також звітами про витрати основних матеріалів у будівництві на об'єктах (форма М29).

З матеріалів справи встановлено, що у листопаді - грудні 2015 року позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Діокс" на підставі виставленого останнім рахунку - фактури №ПА -0003643 від 20.11.2015 року щодо поставки газу скрапленого та кисню.

Реальність господарської операції між позивачем та ПП "Діокс" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення товару, платіжні доручення та виписки банку.

Факт використання у господарській діяльності підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві на об'єктах (форма М29).

Факт списання позивачем придбаного у ПП "Діокс" газу скрапленого та кисню підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, актами приймання - передачі виконаних робіт за грудень 2015 року на об'єктах будівництва в рамках укладених позивачем з Релігійною громадою Свято-Введенської Харківської єпархії Української Православної церкви, ТОВ "Техноком", ТОВ "Харківський молочний завод" договорів підряду №У-136-15 від 02.06.2014 року, №У272-15 від 26.10.2015 року, №011020-15-1 від 01.10.2015 року, №5/У-297-15 від 04.11.2015 року.

Також, з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Селтік Інвест" було укладено договори субпідряду: №У-125-15 від 01.04.2015 року, №У-122-15 від 01.04.2015 року, №У-52-15 від 01.02.2015 року, №У-84-15 від 02.03.2015 року, №У-83-125 від 02.03.2015 року, №У-91-15 від 02.03.2015 року, №У-82-15 від 02.03.2015 року, №у-81-15 від 02.03.2015 року, №У-87-15 від 02.03.2015 року, №У-88-15 від 02.03.2015 року, №, №У-86-15 від 02.03.2015 року, №У89-15 від 02.03.2015 року, У-90-15 від 02.03.2015 року, №У-93-15 від 02.03.2015 року, №У-92-15 від 02.03.20-15 року, №У-85-15 від 02.03.2015 року, №У-120-15 від 01.04.2015 року, №У-58-15 від 02..02.2015 року, №У-56-15 від 02.02.2015 року, №У-54-14 від 02.02.2015 року, №У-60-15 від 02.02.2015 року, №У-62-15 від 02.02.2015 року, №У-61-15 від 02.02.2015 року, №У-64-15 від 02.02.2015 року, №У-51-15 від 02.02.2015 року, №У-57 -15 від 02.02.2015 року, №У-55-15 від 02.02.2015 року, №У-53-15 від 02.02.2015 року №У-18-15 від 01.01.2015 року, №У-5-15 від 05.01.2015 року, №У-2-15 від 05.01.2015 року, №У-1-15 від 05.01.2015 року, №У-1-15 від 05.01.2015 року, №У-19-15 від 05.01.2015 року, №У-4-15 від 05.01.2015 року, №У-16-15 від 05.01.2015 року, №У-20-15 від 05.01.2015 року №У-24-15 від 05.01.2015 року №У-63-15 від 02.02.2015 року №У-3-15 від 05.01.2015 року, №У-26-15 від 05.01.2015 року, №У-17-15 від 05.01.2015 року, №У-123-15 від 06.04.2015, №У-118-15 від 01.04.2015 року, №У-116-15 від 01.04.2014 року, №У-112-15 від 01.04.2015 року, №У124-15 від 01.04.2015 року, №У-121-15 від 01.04.2015 року, предметами яких є виконання будівельно - монтажних робіт на об'єктах.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Селтік Інвест" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: акти виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), податкові накладні, виписки банку про перерахування грошових коштів.

У відповідності до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 135.2 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що первині документи складенні позивачем з ТОВ "Селтік Інвест", ТОВ "Різол", ТОВ "Кабельні -Технології", ПП "Діокс" відповідають вимогам п.п.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні , а інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції, були надані податковому органу для перевірки, що не було спростовано відповідачем у ході розгляду справи. Вказані документи були оформлені за участі суб'єктів господарювання, що на момент проведення господарських операцій мали державну реєстрацію та були платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у акті перевірки та в апеляційній скарзі не наводить факти відображення позивачем в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, а за таких обставин не спростовується факт достовірності визначення показників у декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Водночас, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ТОВ "Селтік Інвест", ТОВ "Різол", ТОВ "Кабельні -Технології", ПП "Діокс" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Враховуючи викладене, колегії суддів прийшла до висновку, що надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ "Селтік Інвест", ТОВ "Різол", ТОВ "Кабельні -Технології", ПП "Діокс", а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Також, з акту перевірки №4040/20-30-14-01/36457169 від 21.10.2016 року встановлено, що в основу правового обґрунтування факту нереальності здійснення позивачем операцій з придбання товарів (послуг, робіт) по взаємовідносинах з ТОВ "Селтік Інвест", ТОВ "Різол", ТОВ "Кабельні-Технології", ПП "Діокс" та подальшого їх використання у господарській діяльності, перевіряючі посилаються на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, зокрема: по ТОВ "Селтік Інвест" фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 20.04.2015 року №3738/7/20-30-22-03/394666930 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за грудень 2014 року - січень 2015 року, згідно якої неможливо встановити реальне джерело походження товару та подальший рух постачання до кінцевого покупця, оскільки одного із контрагента по ланцюга постачання неможливо перевірити відповідно до вимог Розділу II "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (обсяг доходу менше 20 млн. грн.); по ТОВ "Селтік Інвест" фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 09.06.2015 року №5218/7/20-30-22-03/394666930 з питань проведення фінансово-господарських операцій за лютий - березень 2015 року, згідно якої перевірку підприємства неможливо провести, у зв'язку із вступом в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 року №71-VII (мораторій на проведення перевірок платників податків, обсяг річного доходу яких менше 20 млн. грн.); по ТОВ "Селтік Інвест" фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 15.07.2015 року №1157/7/20-30-22-03/394666930 з питань проведення фінансово-господарських операцій за квітень 2015 року, згідно якої встановлено факт відсутності ознак реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками у перевіряємому періоді, та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства; по ТОВ "ТФ "Різол" від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 21.07.2015 року № 33/7/20-33-22-03 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за грудень 2014 року - червень 2015 року, згідно якої встановлено неправомірне визначення платником податку сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань по господарським операціям з контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками у перевіряємому періоді; по ТОВ "Кабельні-Технології" від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 10.06.2016 року № 1413/7/20-31-13-04-13 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за квітень 2015 року, згідно якої встановлено діяльність одного із контрагентів ТОВ "Кабельні-Технології", що спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди; по ПП "Діокс" від Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 11.08.2016 року № 472/20-38-14-02-04 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за липень 2015 року, згідно якої перевірку підприємства неможливо провести, у зв'язку із вступом в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 року №71-VII (мораторій на проведення перевірок платників податків, обсяг річного доходу яких менше 20 млн. грн.).

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на підставі отриманої податкової інформації від інших податкових органів з боку порушень контрагентами позивача податкового законодавства, в зв'язку з неможливістю їх перевіри.

Такий довід колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. При цьому, використана контролюючим органом податкова інформація не містить відомостей щодо будь-яких порушень податкового законодавства контрагентами позивача, а констатує неможливість їх перевірки через законодавчу заборону.

Відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, що притягнення позивача до відповідальності за таких обставин неможливе, є обґрунтованим та таким, що відповідає ст. 61 Конституції України, практиці Європейського суду з прав людини.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від його контрагентів, в межах операцій з придбання товарів/послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності, та підтверджєння правомірності сформування витрат, а тому податкові повідомлення - рішення від 04.11.2016 року №0001621401, №0001611401, № 0001631401 підлягають скасуванню.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/6182/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір" податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді апеляційної інстанції від 12.04.2017 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 169670,85 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 169670,85 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017р. по справі № 820/6182/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, проспект Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805) судовий збір у розмірі 169670 грн. 85 коп. (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят гривень 85 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.05.2017 р.