Рішення

від 10.05.2024 по справі 670/731/20

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/731/20

Провадження № 2/670/2/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Кушнір О.В.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Віньковецька селищна рада про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до Віньковецького районного суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Віньковецька селищна рада про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є батьком позивачів. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом, у встановлений строк прийняли спадщину після смерті батька, подавши у шестимісячний строк до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. При зверненні до приватного нотаріуса Кухарської Л.А. позивачам було повідомлено, що після смерті ОСОБА_6 була заведена спадкова справа № 63-2020 та до неї долучено заповіт від 21.06.2019 року на ім`я іншого спадкоємця, а тому оформлення спадкового майна буде проводитись за заповітом. Ознайомившись із заповітом позивачі вважають, що наявний у ньому підпис не належить їхньому батьку, а тому відсутнє вільне волевиявлення заповідача. Крім того, відсутній підпис ОСОБА_6 і у журналі для реєстрації нотаріальних дій 2019 року по Нетечинецькій сільській раді Віньковецького району Хмельницької області. Позивачі просять визнати недійсним заповіт, посвідчений 21 червня 2019 року виконавчим комітетом Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, зареєстрований за № 21, складений ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Потапова О.О. від 09.12.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Волкової О.М. від 14.01.2021 р. справа прийнята до свого провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.06.2022 року справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою від 07.11.2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Мамаєвим В.А., поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

ОСОБА_1 пояснив, що позовні вимоги підтримує, оскільки батько не складав даного заповіту. Крім того, грошові кошти, які були сплачені як державне мито за складання заповіту, не надійшли до бухгалтерії.

ОСОБА_2 пояснила, що позовні вимоги підтримує, батько не складав даного заповіту, оскільки нічого не говорив про заповіт. Крім того, у нотаріуса вони з братом побачили заповіт, який містив підпис, що не належав батькові, тому вони звернулися з позовом про визнання заповіту недійсним.

ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала і пояснила, що незадовго до смерті батько посварився з відповідачами, тому вона у всьому допомагала батькові. Батько склав заповіт, яким заповів їй все своє майно, і особисто передав їй заповіт. Просить відмовити у задоволені позову та стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27358 грн. Вказані кошти сплатила адвокату готівкою.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, оскільки ОСОБА_6 особисто склав і підписав заповіт, що підтверджується висновками експертиз. Позивачі на їх представник не надали доказів на підтвердження недійсності заповіту, а тому просить у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу, які понесла відповідачка.

Представник третьої особи - Віньковецької селищної ради у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, що підтверджується розписками про отримання судових повісток.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно заповіту від 21.06.2019 р. ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким заповів усе своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, взагалі все те, що йому належатиме на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповідав у власність ОСОБА_4 . Заповіт посвідчено в.о. секретаря Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області Шкапоїд Л.В. Заповіт підписаний ОСОБА_6 у її присутності, особу його встановлено, дієздатність перевірено. Зареєстровано в реєстрі за № 21, стягнуто державне мито 0,85 коп. (а.с. 128, 147 Том №1)

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 59965733 від 07.04.2020 року встановлено, що приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарською Л.А. після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 63-2020.

В матеріалах спадкової справи № 63-2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , знаходяться заяви: ОСОБА_7 від 06.04.2020 року, якою вона відмовляється від спадкування після смерті чоловіка; ОСОБА_4 від 18.08.2020 року, якою вона приймає спадщину за заповітом після смерті батька; ОСОБА_1 від 16.07.2020 року, якою він приймає спадщину після смерті батька за законом; ОСОБА_2 від 16.07.2020 року, якою вона приймає спадщину після смерті батька за законом. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Повідомленням приватного нотаріуса Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарської Л.А. № 99/01-16 від 20.10.2020 року, нотаріус повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що оформлення спадкового майна, належного спадкодавцю ОСОБА_6 , здійснюватиметься на спадкоємця за заповітом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Частинами першою, другою статті 1234 ЦК України встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України (Постанова Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1298-1301/20-26 від 21.04.2021 р. підписи від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис» у двох примірниках заповіту, посвідченого в.о. секретаря Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Херсонської області від 21.06.2019 року, зареєстрованих в реєстрі за № 21, виконані самим ОСОБА_6 (а.с.35-40 Том №2).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 3606-Е від 25.10.2023 року підписи від імені ОСОБА_6 , розташовані у графі: «Підпис» на оригіналах обох примірників заповіту, укладеного від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого в.о. секретаря Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 21, виконані самим ОСОБА_6 (а.с. 47-51 Том №3).

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що у червні 2019 р. вона виконувала обов`язки секретаря Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Херсонської області. Точно день вже не пам`ятає, до неї на роботу прийшов ОСОБА_6 і сказав, що хоче скласти заповіт. Вона зі слів ОСОБА_6 склала зразок заповіту і він попросив деякий час подумати та взяв зразок заповіту додому. Наступного дня ОСОБА_6 прийшов і сказав, що прийняв рішення щодо складання заповіт. Вона склала письмовий заповіт, зміст якого проголосив ОСОБА_6 і підписав заповіт особисто. В той же день вона зареєструвала заповіт ОСОБА_6 . За складання заповіту було сплачено державне мито.

Суд не бере до уваги як неналежний доказ показання свідка ОСОБА_9 , оскільки в її показаннях відсутня інформація щодо предмету доказування, а саме обставин укладення ОСОБА_6 заповіту.

Згідно рішення Нетечинецької сільської ради № 1-15/2017 від 11.07.2017 р. «Про призначення виконуючого обов`язки секретаря Нетечинецької сільської ради» Шкапоїд Л.В. було призначено виконуючою обов`язки секретаря сільської ради (на період декретної відпустки основного працівника) з покладенням на неї обов`язків: секретаря виконкому та секретаря сільської ради, вчинення нотаріальних дій; ведення реєстрації актів громадського стану та інші (а.с. 113 Том №1).

Згідно алфавітної книги державної реєстрації заповітів по Нетечинецькій сільській раді у 2019 році міститься запис під № 13 ОСОБА_6 , 21.06.2019, №21(а.с.114-116 Том №1)

Згідно квитанції (ф.47) від ОСОБА_6 одержано кошти за держмито у розмірі 0,85 грн. (а.с.91 Том 1).

У інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 59965650 від 07.04.2020 року зазначено, що заповіт ОСОБА_6 має номер у спадковому реєстрі 64426434, є чинним, номер в реєстрі нотаріальних дій № 21, дата посвідчення 21.06.2019 р. (а.с.45 Том №1).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_6 21.06.2019 р. склав заповіт у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, власноручно підписав заповіт і ці обставини підтверджуються заповітом від 21.06.2019 р., висновками експерта №1298-1301/20-26 від 21.04.2021 р. та № 3606-Е від 25.10.2023 р., показаннями свідка ОСОБА_8 . Також судом встановлено, що заповіт від 21.06.2019 р. не є секретним, посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування - виконуючою обов`язки секретаря Нетечинецької сільської ради Шкапоїд Л.В. та зареєстрований у Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) за № 64426434, номер в реєстрі нотаріальних дій № 21, дата посвідчення 21.06.2019 р. А тому суд приходить до висновку, що при складанні ОСОБА_6 заповіту від 21.06.2019 р. були дотримані вимоги ст.ст. 1247, 1251 ЦК України, а волевиявлення спадкодавця було виражене та встановлено під час складання відповідного заповіту.

Суд не бере до уваги твердження позивача ОСОБА_2 про те, що підпис у екземплярі заповіту, що знаходився у нотаріуса, не належить ОСОБА_6 , оскільки це є лише її припущенням на якому не може ґрунтуватися доказування відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України і спростовується висновками експерта №1298-1301/20-26 від 21.04.2021 р. та № 3606-Е від 25.10.2023 р., показаннями свідка ОСОБА_8 .

Також суд не бере до уваги як необгрунтовані твердження позивача ОСОБА_1 про те, що грошові кошти, які були сплачені як державне мито за складання заповіту, не надійшли до бухгалтерії, оскільки позивач не надав суду докази на підтвердження цих обставин і навіть у протилежному разі ця обставина не є підставою, передбаченою частиною 1 та 2 ст. 1257 ЦК України, для визнання заповіту недійсним.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 року у справі № 461/2565/20 дійшов до висновку, що право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю.

З урахуванням вищевикладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку доводам позивачів та запереченням відповідача, виходячи із підтвердженого факту, що у заповіті міститься власноручно вчинений підпис ОСОБА_6 , його дієздатність було перевірено уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, форма та зміст заповіту вчинені у відповідності до норм діючого законодавства, заповіт був зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій та спадковому реєстрі, а також відсутності підстав, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 1257 ЦК України, для визнання заповіту недійсним, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним є необґрунтованим, недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на проведення експертиз, понесені позивачами покладаються на позивачів.

Що стосується витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 27358 грн, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону № 5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Професійну правничу допомогу у даній справі відповідачці надавала адвокат Кукурудза Ю.М. відповідно до договору-доручення про надання правничої допомоги від 26.01.2021 року № 1. 20.03.2024 року між адвокатом Кукурудзою Ю.М. та клієнтом ОСОБА_4 був складений розрахунок (Акт) надання правничих послуг (надалі Розрахунок), який є невід`ємною частиною договору-довіреності про надання правничої допомоги № 1 від 26.01.2021 року. Пунктом 1 Розрахунку визначено розмір гонорару адвоката, який обчислюється погодинно і становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2379 грн.), встановленого законодавством на час укладення договору, тобто 1189 грн. 50 коп. за 1 годину роботи адвоката. Пунктом 2 Розрахунку визначені назва послуги, одиниця виміру, ціна та вартість. Загалом адвокатом надані послуги тривалістю 24 год. х 1189 грн. 50 коп./год. на загальну суму 27358 грн. Оплата послуг адвоката Кукурудзи Ю.М. у розмірі 27358 грн. підтверджується квитанцією № 6 від 20.03.2024 року та поясненнями відповідача.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Представником позивачів ОСОБА_3 усно подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 5000 грн з тих підстав, що розмір витрат зазначений представником позивача є значно завищеним та не відповідає складності процесу.

Суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, в разі заявлення іншою стороною клопотання про їх не співмірність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року (справа № 907/357/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат суд не зараховує витрати адвоката на представництво інтересів у суді (п.4 Розрахунку) за 6 год., оскільки у судових засіданнях 15.02.2021, 26.04.2021, 05.10.2021, 08.12.2021, 24.03.2022, 26.04.2022 адвокат Кукурудза Ю.М. участі не приймала. Також суд не зараховує витрати адвоката (п.6 Розрахунку), які полягають у складанні письмових заяв, клопотань, витрату адвоката на похід до суду ( всього 3 год.), оскільки такі послуги не конкретизовані і не обгрунтовані, а похід адвоката до суду включає представництво клієнта у судовому засіданні. Також суд зменшує час послуг адвоката на представництво у суді (п. 7 Розрахунку) з 2 год. до 1 год., оскільки судове засідання 28.12.2023 року тривало не 2 год., а 53 хв. Таким чином, суд вважає, що адвокатом були надані послуги тривалістю 14 год. (24 год.-6 год.-3 год.-1 год.).

Що стосується вартості послуг адвоката за кожний вид послуг (за певний період часу), то їх розмір визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Так, Велика Палата Верховного суду у додатковій постанові від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19 зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.19).

Але суд враховує, що при визначені адвокатом розміру гонорару, а саме вартості 1 години роботи адвоката у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2379 грн.), встановленого законодавством на час укладення договору, тобто 1189 грн. 50 коп., адвокат допустила помилку у розрахунку, оскільки відповідно до ст. 7 закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 01 січня до 01 липня 2021 року складав 2270 грн., тому встановлюючи вартість роботи адвоката у розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на час укладення договору, тобто станом на 26.01.2021 р., розмір роботи адвоката за 1 год. складає 2270 грн. х 50% = 1135 грн.

Таким чином, реальні витрати на професійну правничу допомогу склали 14 год. х 1135 грн./год. = 15890 грн., тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до вказаного розміру.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Тому відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України із позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь відповідачки ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15890 грн. в рівних частинах по 7945 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 81, 89, 110, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Віньковецька селищна рада про визнання заповіту недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7945 (сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7945 (сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Віньковецька селищна рада, ідентифікаційний код юридичної особи 04403315, місце знаходження: с-ще Віньківці вул. Соборної України, 20, Хмельницький район, Хмельницька область.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 10.05.2024 року.

Суддя В.А. Мамаєв