Ухвала

від 10.05.2024 по справі 643/4701/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/4701/24

Провадження № 2/643/2731/24

УХВАЛА

10.05.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до Харківської міської ради

про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права

власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради (далі відповідач), відповідно до змісту якого просить суд:

-встановити юридичний факт постійного сумісного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розглянувши вищевказану позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізація особою права на звернення до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ЦПК щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами ч. 1 ст. 185 ЦПК законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ЦПК.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення ст. 185 ЦПК, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 175 ЦПК позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Положеннями ч. 7 ст. 177 ЦПК унормовано, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Разом з тим, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Отже, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складових представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та обсяг таких повноважень, зокрема право на звернення з відповідним процесуальним документом до суду у конкретний момент часу.

Судом встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано її представником - адвокатом Ралко Сергієм Сергійовичем.

Згідно з ч. 2 ст. 62 ЦПК повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів визначені Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення).

Пунктом 12.9 Положення передбачені імперативні положення, що ордер має містити дату видачі ордера.

Проте, доданий до позовної заяви ордер серії ВІ № 1214413 вищевказаних відомостей не містить, оскільки у графі «дата видачі ордеру зазначено «29 квітня 20 ___ р.».

Таким чином ордер не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням, що вказує на його дефектність та виключає, в даному випадку, можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доданий до позовної заяви ордер серії ВІ № 1214413 не є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката Ралко С.С. на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 .

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК).

Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу приписів ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Відповідно до п. п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Вартість нерухомого майна визначається суб`єктами оціночної діяльності, які отримали дозвіл на її здійснення в установленому законом порядку.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Таким чином ціна позову у даній справі за вимогу майнового характеру повинна визначатись дійсною (ринковою) вартістю спірної квартири, на частину якої позивач просить суд визнати право власності, визначеною належним суб`єктом оціночної діяльності.

Однак, до позовної заяви позивачем не надано жодного документу в підтвердження дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, щодо якого заявлені позовні вимоги. Ціну позову щодо вартості квартири можливо встановити за допомогою суб`єкта оціночної діяльності.

За відсутності даних щодо вартості спірного нерухомого майна, неможливо встановити ціну позову та, відповідно, визначити розмір судового збору, який позивач має сплатити за вимогу майнового характеру.

У даному випадку, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку він повинен сплатити судовий збір у розмірі 1211, 20 грн., а також одну вимогу майнового характеру, за яку позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 1000, 00 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Разом з цим, всупереч вищевказаній нормі процесуального права позивачем у п. 3 прохальної частини позову позовні вимоги викладені некоректно, оскільки не зазначено на яку саме частину спірної квартири позивач просить суд визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Також всупереч вимог п. п. 3, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява не містить зазначення ціни позову; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного ) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на вищевикладене та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК, Суд,-

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2.Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення йому копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3.Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- належних доказів на підтвердження повноважень адвоката Ралко Сергія Сергійовича;

-документів напідтвердження дійсноївартості спірногонерухомого майнана моментзвернення досуду зданим позовом,а такождоказів доплатисудового зборуза вимогумайнового характеруу розмірі1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- доказів на підтвердження доплати судового збору у розмірі 211, 20 грн. за вимогу немайнового характеру;

- уточненої позовної заяви із зазначенням ціни позову; наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; уточнених позовних вимог, викладених у п. 3 прохальної частини позову.

4. Роз`яснити позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК).

5. Відповідно до ст. 261 ЦПК дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Н.В. Новіченко