Постанова

від 02.05.2024 по справі 941/1185/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 941/1185/22

провадження № 22-ц/4809/571/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач Релігійна організація «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України»,

треті особи - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області Солощенко Анна Анатоліївна, Петрівська селищна рада Кіровоградської області,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів м.Кропивницькому цивільнусправу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 нарішенняПетрівськогорайонногосудуКіровоградськоїобластівід 12грудня2023рокута додатковерішення Петрівського районного суду Кіровоградської областівід 11 січня 2024року у складі судді Шаєнко Ю. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» та просили:

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54794960 від 27 жовтня 2020 року, 12:58:14, прийняте державним реєстратором Долинської РДА Кіровоградської області Солощенко А. А.;

-скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, будівлю Свято-Покровської церкви (номер запису 38862622 від 22 жовтня 2020 року, 17:15:05 про право власності Релігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України с. Чечеліївка», код ЄДРПОУ 43497734), вчинений державним реєстратором Солощенко А. А. Долинської РДА Кіровоградської області.

Позовна заява мотивована тим, що Релігійна організація «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» (код ЄДРПОУ 43497734) незаконно заволоділа будівлею Свято-Покровської церкви, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 6 с. Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської області.

Зокрема, на підставі рішення Чечеліївської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1997 року № 24 Релігійна громада Свято-Покровської парафії Олександріївської єпархії Української православної церкви с. Чечеліївка (код ЄДРПОУ 2390060) має право власності на зазначену будівлю, а відповідач є новоутвореною організацією та первинною ланкою Православної церкви України і безпосередньо входить до Кропивницької єпархії, а тому не має нікого відношення до Свято-Покровської церкви.

Оскільки, за Релігійною організацією «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» було незаконно зареєстровано право власності на будівлю Свято-Покровської церкви, позивачі вважали порушеними свої права та права Релігійної громади Свято-Покровської парафії Олександріївської єпархії Української Православної Церкви с. Чечеліївка, а тому звернулись до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Петрівськогорайонного судуКіровоградськоїобластівід 12грудня2023року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» про державну реєстрацію прав на нерухоме майно залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке належить Релігійній організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , проведена в повній відповідності до діючого законодавства, а позивачами не доведено будь-яке формальне порушення їх суб`єктивного права при реєстрації відповідного права власності на нерухоме майно.

Додатковим рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 січня 2024 року клопотання представника відповідача адвоката Кузьменка В. Б. про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат під час розгляду справизадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарнона користьРелігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що у відповідності до вимог дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі, обсягу та складності складених представником відповідача заяв по суті справи і заяв з процесуальних питань, поведінку сторін під час розгляду справи тощо, наявні підстави для зменшення заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу з 37 000 грн до 15 000 грн.

Короткий зміст апеляційних скарг

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, а також скасувати додаткове рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права і грубо порушують законні права та інтереси позивачів.

Помилковим твердження суду першої інстанції про те, що Релігійна громада була створена в 1991 році з моменту реєстрації статуту, а в 2020 році відбулись останні зміни в установчих документах відповідача та змінено канонічну підлеглість, оскільки Релігійна організація «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України с. Чечеліївка» та Релігійна громада «Свято-Покровської парафії Олександрійської Єпархії Української православної церкви с. Чечеліївки Петрівського району Кіровоградської області» є двома різними юридичними особами.

Позивачами було надано належні та допустимі докази про те, що саме Релігійна громада «Свято-Покровської парафії Олександрійської Єпархії Української православної церкви с. Чечеліївки Петрівського району Кіровоградської області» є власником Свято-Покровської церкви, а не відповідач.

Реєстарція права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем є незаконним та безпідставним втручанням в діяльність Релігійної громади «Свято-Покровської парафії Олександрійської Єпархії Української православної церкви с. Чечеліївки Петрівського району Кіровоградської області» та грубо порушує ст. ст. 11, 35, 37 та 140 Конституції України (далі КУ).

Позивачі є членами зазначеної релігійної організації, яким загальними зборами було довірено представляти інтереси.

Рішення Чечеліївської сільської ради народних депутатів від 12.09.1997 № 24, на підставі якого було зареєстровано право власності відповідача на спірну будівлю, було видано Релігійній громаді «Свято-Покровської парафії Олександрійської Єпархії Української православної церкви с. Чечеліївки Петрівського району Кіровоградської області», а не відповідачу.

Надаючи докази про понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, адвокатом Кузьменком В. Б. не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження сплати йому відповідачем гонорару.

Розрахунок витрат наданий представником відповідача після ухвалення рішення без поважних причин, а тому не може бути прийнятий до уваги судом, а нормами ЦПК України не передбачено подання заяви про покладення на сторону судових витрат на професійну правничу допомогу після закінчення розгляду справи.

Опис наданих послуг адвокатом Кузьменком В. Б., що міститься в акті приймання-передачі наданих послуг від 13.12.2023, не містить розрахунку із зазначенням часу, яким був витрачений ним на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Крім того, сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію співмірності та розумності щодо позовних вимог.

Відзиви на апеляційній скарги

Від Релігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає нормам процесуального та матеріального права, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відзивів на апеляційні скарги від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеконференції, ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Богачова Н. П. підтримали доводи апеляційних скарг, представник відповідача адвокат Кузьменко В. Б. заперечував проти доводів апеляційних скарг.

Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області Солощенко А. А. та представник Петрівської селищної ради Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, треті особи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідають.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що Релігійна громада була створена в 1991 році, з моменту реєстрації статуту. В 2020 році відбулись останні зміни в установчих документах відповідача та статут зареєстровано в новій редакції, яким серед іншого змінено канонічну підлеглість Релігійної громади.

В листах Управління комунікації з громадськістю та інформаційної діяльностіКіровоградської обласної державної адміністрації від 04.08.2020 за № 32-25/592/0.32 та Чечеліївської сільської ради Петрівського району Кіровоградської обласної від 09.10.2020 за № 243/02-28, мається інформація щодо створення як юридичної особи та правонаступництво відповідача.

На підставі даних документів, а також інших, в тому числі правовстановлюючих (архівна довідка, свідоцтво, техпаспорт та інших), відповідач звернувся до державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області Солошенко А.А. з заявою про реєстрацію права власності, яка була проведена у відповідності до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. При цьому правовстановлюючий документ, яким є свідоцтво на право власності, що виданий органом місцевого самоврядування та інші документи не містять будь-якої ідентифікації його власника за кодом ЄДРПОУ.

Згідно копії статуту відповідача, а також копії листа Головного управління статистики у Кіровоградській області від 22.12.2021, первина реєстрація їх відбулась 06 листопада 1991 року за № 285.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Чечеліївської сільської Ради народних депутатів від 12 вересня 1997 року № 24 на підставі заяви церковного служителя с. Чечеліївка ОСОБА_6 видано реєстраційне посвідчення на Свято-Покровську церкву в с. Чечеліївка по вулю Шкільній, 6 і споруди при ній (том 1 а. с. 21, 23, 51, 185).

Згідно копії архівної довідки № 24 від 28.02.2019, виданої начальником КП «Олександрійського МБТІ» право власності на церкву по АДРЕСА_1 за архівними даними КП «Олександрійського МБТІ» належало Свято-Покровській церкві на підставі реєстраційного посвідчення, виданого 10.10.1997 Олександрійским МБТІ на підставі рішення виконкому Чечеліївської сільської Ради народних депутатів від 12.09.1997 № 24 (том 1 а. с. 11, 19, 22, 184).

Відповідно до копії довідки Петрівського районного відділу статистики Мінстату України Кіровоградського обласного управління статистики від 10.1.2001 № 17 первинний структурний підрозділ Української Православної Свято-Покровської церкви с. Чечеліївки внесений до Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій України, ідентифікаційний код 23900060 (том 1 а. с. 12, 104, 193).

16 листопада 2005 року між Регіональною службою охорони реставрації пам`яток містобудування та архітектури облдержадміністрації та Релігійною громадою с. Чечеліївка було укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 242, за умовами якого користувач (власник) бере на себе зобов`язання щодо охорони Свято-Покровської церкви (том 1 а. с. 25-27, 190-192).

Копією Указу керуючого Кіровоградською єпархією Української Православної церкви № 11 від 05.06.2007 підтверджується, що ОСОБА_7 призначено настоятелем Покровської церкви с. Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської єпархії (том 1 а. с. 39, 55, 105, 196).

Згідно копії Указу керуючого Олександрійською єпархією Української Православної Церкви від 01 травня 2020 року ОСОБА_8 призначено керівником (настоятелем) релігійної громади Свято-Покровської парафії Олександрійської єпархії Української Православної Церкви с. Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської області (том 1 а. с 40, 54, 106, 195).

Відповідно до копії Протоколу № 09 парафіяльних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви с. Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської області від 05 липня 2020 року затверджено існуючий перелік членів Парафії, серед яких: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (том 1 а. с. 175-177).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилались на те, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем порушує їх права та права Релігійної громади Свято-Покровської парафії Олександріївської єпархії Української Православної Церкви с. Чечеліївка.

Згідно з положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передача культових споруд та майна у користування та власність здійснюється лише релігійним організаціям (громадам), відповідно, оскаржувані позивачами рішення про державну прав та їх обтяжень та запис в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на будівлю Свято-Покроської Церкви може стосуватися прав лише релігійної громади в цілому, тобто прав релігійної організації як юридичної особи, однак позивачі звернулись до суду з цим позовом як фізичні особи.

Матеріали справи не містять даних про те, що Релігійна громада Свято-Покровськоїпарафії Олександріївськоїєпархії УкраїнськоїПравославної Церквис.Чечеліївка Петрівськогорайону Кіровоградськоїобласті уповноважувала позивачів на представлення інтересів релігійної громади.

При цьому, позивачі не довели, що реєстрацією права власності на спірний об`єкт нерухомого майна порушено їх права як фізичних осіб.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду за захистом своїх особистих прав та інтересів як фізичні особи, а не як представники в інтересах Релігійної громади Свято-Покровської парафії Олександріївської єпархії Української Православної Церкви с. Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської області, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки права та законні інтереси позивачів оскаржуваною реєстрацією права власності не порушуються.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 24 грудня 2020 року у справі № 451/482/17-ц, від 18 листопада 2021 року у справі № 451/824/19, від 28 листопада 2022 року у справі № 278/1819/21.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи, що позивачами не доведено порушення їх суб`єктивного права при реєстрації відповідного права власності на нерухоме майно, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, помилково надав оцінку правомірності державної реєстрації права власності відповідача на будівлю.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Частиною першою статті 270ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частини першої статті 58ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якійзакономнадано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті1, частин третьої та п`ятої статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правовоїдопомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловленаВерховним Судому постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Матеріалами справи підтверджується, що у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції до закінчення судових дебатів, представник відповідача - адвокат Кузьменко В. Б. повідомив, що орієнтовний розмір понесених витрат відповідача складає 62000 грн та просив розподілити судові витрати за насліками розгляду справи (том 1 а. с. 73-76).

Рішенням Петрівськогорайонного судуКіровоградськоїобластівід 12грудня2023року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» про державну реєстрацію прав на нерухоме майно залишено без задоволення (том 1 а. с. 241-243).

15 грудня 2023 року представником відповідача було подано до суду першої інстанції клопотання, в якому він просив узвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з позивачів на користь Релігійної організації «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37000 грн (том 2 а. с. 1-2).

До вказаного клопотання адвокатом Кузьменком В. Б. були надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема:

-копію Договору № 023/11-01 про надання правничої (правової) допомоги від 11 січня 2023 року (том 2 а. с. 3);

-копію Додаткової угоди № 1 до Договору № 023/11-01 від 11.01.2023 про надання правничої (правової) допомоги від 11 січня 2023 року (том 2 а. с. 4-5);

-копію Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за Договором № 023/11-01 від 11.01.2023 від 13 грудня 2023 року (том 2 а. с. 6);

-копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1592 (том 2 а. с. 7).

Від позивачів надійшло клопотання про відмову в ухваленні додаткового рішення, в яких вони заперечували щодо стягнення з них витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача (том 2 а. с. 18-31).

Таким чином, вимоги частини восьмої статті 141ЦПК України представником відповідача дотримані, а тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок витрат наданий представником відповідача після ухвалення рішення без поважних причин, а тому не може бути прийнятий до уваги судом.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що опис наданих послуг адвокатом Кузьменком В. Б, що міститься в акті приймання-передачі наданих послуг від 13.12.2023 не містить розрахунку із зазначенням часу, яким був витрачений ним на виготовлення документів правового характеру, оскільки згідно наданих представником відповідача документів вбачається, що розмір гонорару між відповідачем та адвокатом був визначений у фіксованому розмірі, при зазначенні якого для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16листопада 2022року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що адвокатом Кузьменком В. Б. не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження сплати йому відповідачем гонорару, є безпідставними, з огляду на те, що витрати за надану правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи гонорар уже фактично сплачено адвокату, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, суд першої інстанції дійшов керуючись вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності, врахувавши обсяг доказів у справі, обгрунтвано зменшив заявлені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу з 37 000 грн до 15 000 грн.

Поряд з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141ЦПК України та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, при цьому, солідарне стягнення суми судових витратзакономне передбачено.

У порушення наведеного суд першої інстанції, стягнув з позивачів на користь відповідача судові витрати в солідарному порядку, а тому додаткове рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити та стягнути з позивачів на користь відповідача 3750 грн витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, з кожного.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2023 року зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а додаткове рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від областівід 11 січня 2024року зміні та стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Релігійної організації«Релігійна громадаПокрови ПресвятоїБогородиці ПравославноїЦеркви України» по 3750 грн, з кожного, судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 нарішенняПетрівськогорайонного судуКіровоградської областівід 12грудня 2023року тадодатковерішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11січня 2024рокузадовольнити частково.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Петрівськогорайонного судуКіровоградськоїобластівід 12грудня2023року залишити без змін.

Додаткове рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від областівід 11 січня 2024року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Релігійної організації«Релігійна громадаПокрови ПресвятоїБогородиці ПравославноїЦеркви України» (код ЄДРПОУ 43497734) по 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн, з кожного, судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10.05.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник