Рішення

від 30.04.2024 по справі 334/1682/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 30.04.2024

Справа № 334/1682/24

Провадження № 2/334/1324/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борисенков Віталій Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я Туризму», фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів про розірвання договору на туристичне обслуговування і стягнення коштів,

встановив:

представник позивача адвокат Борисенков В.С. звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ТТВК», в якій просить розірвати Договір на туристичне обслуговування № 5889922, укладений 29.01.2022 між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 , що діяла на підставі агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 19/11-02 від 19.11.2020 від імені та за дорученням третьої особи ТОВ «Сузір`я Туризму», що діяло від імені і за дорученням ТОВ «ТВВК» тм TUI Ukraine на підставі агентського договору № 1256-13 по реалізації туристичних продуктів від 15.05.2013; стягнути з відповідача на користь позивача спричинену майнову шкоду в сумі 143 000 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 29.01.2022 між відповідачем як туристом та ТОВ «ТТВК» тм TUI Ukraine як туроператором на підставі агентського договору № 1256-13 по реалізації туристичних продуктів від 15.05.2013 та агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 19/11-02 від 19.11.2020 укладено договір на туристичне обслуговування № 5889922, який був підписаний 31.01.2022. Відповідач зобов`язався відповідно до бронювання, здійсненого на замовлення позивача, надати комплекс туристичних послуг, а саме: здійснити туристичну подорож позивача та членів його родини в період із 02.03.2022 по 09.03.2022 на курорт Дубаї (ОАЕ) в готель «Raffles The Palm Dubai». Загальна вартість туристичного продукту склала 143 000 гривні, які були сплачені позивачем. В обумовленій договором строки відповідач так і не надав позивачу послуги з туристичного обслуговування, про неможливість надання послуг позивачу останнього не повідомив, а сплачені позивачем кошти за договором в добровільному порядку не повернув. Моральні страждання позивача завдані безпосередньо відповідачем, оскільки усі плани на подорож було зруйновано невиконанням суб`єктом туристичної діяльності своїх обов`язків. Враховуючи глибину та тривалість моральних страждань позивача, порушення режиму життя, втрати можливості повноцінного відпочинку, а також виходячи з засад розумності та справедливості, оцінено моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Відповідачем відзив на позов не поданий. Третіми особами пояснення щодо позову також не подані.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками направлялись поштою за їх місцем проживання та місцезнаходження.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» на підставі Субагентського договору № 19/11-02 по реалізації туристичних продуктів від 19.11.2020 від імені та дорученням ТОВ «Сузір`я Туризму» в особі в.о. директора Жураєвої Лариси Яківни, що діє від імені і за дорученням ТОВ «ТВВК» тм TUI Ukraine на підставі агентського договору № 1256-13 по реалізації туристичних продуктів від 15.05.2013 та ОСОБА_1 укладено договір на туристичне обслуговування № 5889922, відповідно до якого туроператор зобов`язався відповідно до бронювання Турагента, здійсненого за замовлення позивача - як туриста, надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а так само і надати інформаційно-консультаційні послуги, а позивач зобов`язався на умовах цього договору, прийняти та оплатити їх (підпункт пункту 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 цього Договору було передбачено, що бронювання здійснюється Турагентом в системі бронювання туроператора відповідно до листа бронювання, оформленого за встановленою туроператором формою, що наведена у додатку № 1 і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3 вказаного Договору, Туроператор через ТОВ «Сузір`я Туризму» зобов`язаний здійснити бронювання туристичних послуг та надати туристичні послуги, замовлені Туристом, у повному обсязі, в кількості, якості та у визначені Договором строки, за умови повної оплати вартості туристичного продукту Туристом у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з підпункту 3.2.8 пункту 3 вказаного Договору, у випадку неможливості виконання Туроператором умов, що викладені в листі бронювання, Туроператор зобов`язаний через Турагента повернути Туристу усі сплачені ним грошові кошти за Туристичний продукт.

Підпунктом 5.11 пункту 5 зазначеного Договору передбачено, що у випадку невиконання умов цього Договору з боку Туроператора, Турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (лист бронювання), туристична подорож мала відбутись в країні Арабські Емірати, курорту Дубай, готелі «Raffles The Palm Dubai», тип розміщення Premier Ocean/2AD+2CHD(2-5.99) (6-11/99) з 02.03.2022 по 09.03.2022 та повна вартість туристичних послуг становила 143 000 гривні.

Відповідно до меморіальних ордерів № @2PL254712, @2PL256366 від 12.02.2022, платіжних доручень № 109 та 24349 від 31.01.2022, № 123 та 24733 від 14.02.2022, позивачем сплачена вказана сума вартість туристичних послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною першою статті 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» (далі - Закон № 324/95-ВР) туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону № 324/95-ВР за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Відповідно до статті 24 Закону № 324/95-ВР суб`єкти туристичної діяльності зобов`язані надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором.

Статтею 33 Закону № 324/95-ВР передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Відповідна правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України у справі від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13.

Забезпечення бронювання, надання інформаційно-консультаційних послуг та надання туристичних послуг відповідно до заявки, передача через турсубагента всіх необхідних документів для подорожі є обов`язком туроператора.

З 24.02.2022 в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з наступними змінами).

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та закриттям авіасполучення позивач не зміг скористатись послугами з туристичного обслуговування. Відповідачем як туроператором не було вжито альтернативних заходів, а саме не було повідомлено позивача про зміну строків туристичної подорожі у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Суду не надано доказів виконання відповідачем обов`язку передачі всіх необхідних документів для подорожі позивача, що не дозволило останньому отримати очікуване при укладенні договору та істотно відрізняється від того, на що він розраховував, укладаючи договір з відповідачем. Розмір збитків, завданих позивачеві дорівнює сплаченій вартості туристичних послуг у сумі 143 000 гривні.

Таким чином під час виконання умов договору на туристичне обслуговування було допущено порушення істотних умов договору та відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за цим договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, що передбачено частиною першою статті 1166 ЦК України.

Суд дійшов висновку про те, що необхідно розірвати договір на туристичне обслуговування № 5889922, укладений 29.01.2022 між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 , що діяла на підставі агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 19/11-02 від 19.11.2020 від імені та за дорученням третьої особи ТОВ «Сузір`я Туризму», що діяло від імені і за дорученням ТОВ «ТВВК» тм TUI Ukraine на підставі агентського договору № 1256-13 по реалізації туристичних продуктів від 15.05.2013, та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію спричиненої майнової шкоди в сумі 143 000 гривень.

Таким чином позов в цих частинах підлягає задоволенню.

Згідно з пунктами 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За приписами частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, що передбачено частиною першою статті 1167 ЦК України.

Частинами першою, другою, третьою, четвертою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обґрунтовуючи розмір завданої шкоди, позивач посилається на те, що подорож було зруйновано невиконанням відповідачем своїх обов`язків.

Суд з цього приводу зазначає, що згідно частини першої статті 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому, само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку позивачем надано суду докази, які відповідають критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості та підтверджують сплату позивачем туристичних послуг.

Також судом встановлено та не спростовано відповідачем, що в результаті невиконання зобов`язання відповідачем не повернути кошти позивачу.

Отже спричинення позивачу відповідачем майнової шкоди безумовно спричинило йому й моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У даному випадку визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених матеріальних змін, наслідки.

Враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його прав, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу немайнового характеру (розірвання договору) в сумі 1 211,20 гривень та за вимоги майнового характеру (відшкодування матеріальної та моральної шкоди) в сумі 1 530 гривень (1 930 гривень (судовий збір, що підлягав сплаті)*(153 000 гривень (задоволена частина вимог):193 000 гривень (ціна позову)), а всього в сумі 2 741,20 гривня.

Керуючись статтями 3, 4, 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Розірвати договір на туристичне обслуговування № 5889922, укладений 29.01.2022 між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що діяла на підставі агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 19/11-02 від 19.11.2020 від імені та за дорученням третьої особи ТОВ «Сузір`я Туризму», що діяло від імені і за дорученням ТОВ «ТВВК» тм TUI Ukraine на підставі агентського договору № 1256-13 по реалізації туристичних продуктів від 15.05.2013.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК»</a> на користь ОСОБА_1 компенсацію спричиненої майнової шкодив сумі 143 000 (сто сорок три тисячі) гривень та моральної шкоди в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, а всього в сумі 153 000 (сто п`ятдесят три тисячі) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК»</a> в дохід держави судовий збір в сумі 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК»</a>, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 72, оф. 128, м. Київ, код ЄДРПОУ 36285831,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я Туризму», місцезнаходження: вул. Качалова, буд. 42, кв. 24, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 37065094,

- фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, місцезнаходження: вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 41037901.

Суддя М.В. Фетісов