Постанова

від 13.05.2024 по справі 490/12448/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.05.24

22-ц/812/707/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/12448/23

Провадження № 22-ц/812/707/24

Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

13 травня 2024 року м. Миколаїв справа № 490/12448/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Локтіонової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2024 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шолох З.Л., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа», про визнання права власності,

встановив:

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа» про визнання права власності.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 січня 2024 року вказаний позов залишено без руху, а наступною ухвалою цього суду від 11 березня 2024 року його визнано неподаним і повернуто позивачу.

Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначав, що не виконано вимоги ухвали суду від 01 січня 2024 року, а саме позивачем не зазначено, на підставі якої норми права (Цивільного кодексу України) вона просить визнати за нею право власності на домоволодіння та не надано суду інформацію щодо вартості цього домоволодіння.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не отримувала копію ухвали суду від 01 січня 2024 року про залишення позовної заяви без руху. Крім того, позивач зазначила, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Крім того, позивач зазначила, що до позовної заяви був доданий висновок про вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а тому твердження суду про ненадання інформації щодо вартості цього домоволодіння є помилковим.

За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 січня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху, з підстав невідповідності її статтям 175, 177 ЦПК України та запропоновано ОСОБА_1 усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачу необхідно було зазначити, на підставі якої норми права (Цивільного кодексу України) вона просить визнати за нею право власності на домоволодіння та надати суду інформацію щодо вартості цього домоволодіння.

Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що ним не виконано вимоги ухвали суду від 01 січня 2024 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 175-177,185 ЦПК України, суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, перевіряє, чи має особа відповідно до статті 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі.

Стаття 175 ЦПК України закріплює вимоги до форми і змісту позовної заяви.

В силу частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява має містити найменування сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування та таке інше.

Згідно частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За змістом статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2024 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 отримано судом з відміткою «за закінченням строку зберігання», що неможливо розцінювати, як належне повідомлення позивача про залишення його позову без руху.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовна заява ОСОБА_1 за змістом та формою цілком відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, зокрема, в ній позивачка на власний розсуд визначила учасників справи, виклала зміст позовних вимог, спосіб захисту порушених прав, обставини, якими обґрунтовує свої вимоги; зазначила докази, що підтверджують вказані обставини, та додала їх до заяви. Зокрема позивачем до позовної заяви був доданий висновок про вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду не було.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу передчасно з порушенням норм процесуального права.

Суд в порушення викладених вище положень процесуального закону залишив позовну заяву без руху, а в подальшому повернув її позивачці, вдавшись при цьому до оцінки зазначеному нею обґрунтування позовних вимог, наведеним доказам, їх достатності, вимагав надання доказів.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала є помилковою, оскільки суд припустився порушення норм процесуального права, й підлягає відповідно до вимог пункту 4 статті 379 ЦПК України скасуванню, а справа поверненню до суду для продовження розгляду.

З огляду на положення статті 141 ЦПК України, результати розгляду апеляційної скарги, за якими апеляційним судом нове рішення по справі не приймалось та не змінювалось, відсутні підстави для розподілу судових витрат, який слід провести за наслідками розгляду справи.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2024 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

О.В. Локтіонова

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.