Справа № 344/20942/21
Провадження № 22-ц/4808/648/24
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Барков
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Девляшевського В. А.,
Мальцевої Є. Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року, в складі судді Пастернак І. А., ухвалене в м. Івано-Франківську,повний текст якого складено 01 березня 2024 року, у справі за позовом Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року позивач Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) (надалі - Івано-Франківська КЕЧ (району)) звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України (надалі - Міноборони України), про стягнення коштів у розмірі 205 446,15 грн.
Позов обґрунтовано тим, що платіжним дорученням № 2 від 18 рудня 2018 року Івано-Франківською КЕЧ (району) відповідачу виплачено грошову компенсацію за належне для отримання жилого приміщення в сумі 1 283 097,75 грн. При виплаті грошової компенсації в списку осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення від 07 грудня 2018 року для майора запасу ОСОБА_1 , передбачено п`ятеро осіб: він, дружина, син - 1993 року народження, син - 1995 року народження, онука - 2017 року народження). Однак, згідно аудиторського звіту від 04 вересня 2019 року № 234/5/63 із змінами згідно листа від 15 січня 2020 року № 526/65 виявлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до фінансових втрат на суму 205 446,15 грн. внаслідок врахування онуки при виплаті грошової компенсації за житло.
Позивачем зазначається, що відповідно до п. 3.3 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства оборони від 26 травня 2014 року № 333, онука не входить до членів сім`ї військовослужбовця, які перебувають на його утриманні, внаслідок чого відповідачу безпідставно виплачено грошову компенсацію за належне для отримання жилого приміщення.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської КЕЧ (району) кошти в сумі 205 446,15 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2023 року за клопотанням представника позивача у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено Військову частину НОМЕР_1 (т.2 а.с. 6).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2023 року за клопотанням представника позивача у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено Міністерство оборони України (т.2 а.с. 29).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з Івано-Франківської КЕЧ (району) на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 18 758,50 грн.
В апеляційній скарзі представник Івано-Франківської КЕЧ (району) посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано те, що до членів сім`ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку визначеному Інструкцією. Водночас в особовій справі ОСОБА_1 відсутні документальні підтвердження щодо осіб, які перебувають на його утриманні.
Наведені вище обставини не взяті до уваги судом першої інстанції, а також не були взяті до уваги при виплаті грошової компенсації за належне для отримання жилого приміщення для відповідача, що призвели до втрат на суму 205 446,15 грн. - внаслідок врахування онуки при виплаті грошової компенсації.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт зазначає, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд безпідставно прийшов до висновку про стягнення з апелянта на користь відповідача, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 758,50 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Олейняш М. І., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства оборони України Мазур Д. Г. доводи апеляційної скарги підтримує повністю та просить її задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Івано-Франківської КЕЧ (району) задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що онучка відповідача була внесена до складу членів сім`ї без законних підстав. Доводи наведені у листі начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту від 15 січня 2020 року №526/65 не можуть вважатися підставою для повернення коштів, які були перераховані ОСОБА_1 за компенсацію за належне для отримання жиле приміщення.
З таким рішенням суду не можна не погодитися.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилаючись на висновки аудиторського звіту за результатами аудиту відповідності окремих питань діяльності Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району за період з 01 січня 2015 року до 31 березня 2019 року № 234/5/63 від 04 вересня 2019 року із змінами згідно листа від 15 січня 2020 № 526/65 на підставі статті 1212 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району кошти в сумі 205 446,15 грн.
Як вбачається з облікової справи № 19 (том 1 а.с. 49-177), що 22 січня 2003 року майор запасу ОСОБА_1 звернувся до Командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про зарахування його в загальну чергу для отримання житлової площі по місцю служби, із наступним складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , 1993 року народження, та син ОСОБА_4 , 1995 року народження (том 1 а.с. 165).
Відповідно до витягу із протоколу № 12 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2003 року ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік 10 серпня 1992 року зі складом сім`ї 4 особи: ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син). Включено в Книгу обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії військової частини НОМЕР_1 за № НОМЕР_2 на підставі п.п. 4 п. 13 Правил обліку громадян (том 1 а.с. 166).
Згідно витягу з протоколу № 13 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року житловою комісією вирішено внести зміни в облікову справу майора запасу ОСОБА_1 , 1968 року народження, який перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 10 серпня 1992 року (загальна), 27 серпня 2010 року (позачергова) в зв`язку зі змінами в складі сім`ї (одруження сина та народження онука) згідно п. 2.11 Інструкції про організацію забезпечення. Затверджено склад сім`ї з шістьох осіб, у тому числі: дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , невістка - ОСОБА_5 , онучка - ОСОБА_6 (том 1 а.с. 146).
Як вбачається із довідки про перевірку житлових умов від 14 вересня 2018 року житловою комісією перевірено житлові умови військовослужбовця військової частини ОСОБА_1 , та встановлено склад сім`ї з шістьох осіб: ОСОБА_1 (заявник), дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , невістка ОСОБА_5 , внучка ОСОБА_6 (том 1 а.с. 102).
Із копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 від 05 листопада 2018 року №438ад «Про надання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення громадянам, які перебувають на обліку у військовій частині НОМЕР_1 » вбачається, що вирішено надати грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення, як особам, які перебувають на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 на підставі надходження права на отримання компенсації по загальній черзі майору запасу ОСОБА_1 складом сім`ї 5 осіб (том 1 а.с. 60-62).
Відповідно до витягу протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 20 від 05 листопада 2018 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 вирішено надати майору запасу ОСОБА_1 , 1968 року народження, грошову компенсацію в сумі 1 283 097 грн. 75 коп. за належне йому для отримання житлове приміщення. Перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 (загальна - 10 серпня 1992 року, позачергова - 28 вересня 2010 року). Склад сім`ї 5 (п`ять) осіб, у тому числі: дружина - ОСОБА_2 , 1969 року народження, син - ОСОБА_3 , 1993 року народження, син - ОСОБА_4 , 1995 року народження, внучка - ОСОБА_6 , 2017 року народження, на підставі надходження по загальній черзі зі зняттям з квартирного обліку (том 1 а.с. 83-84).
Як вбачається із заяви від 02 листопада 2018 року ОСОБА_5 (невістка) не претендує на отримання грошової компенсації та перебування на квартирному обліку з сім`єю ОСОБА_1 (том 1 а.с. 70).
Згідно платіжного доручення № 2 від 18 грудня 2018 року Івано-Франківським КЕЧ району виплачено ОСОБА_1 1 282 097,75 грн. грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (том 1 а.с. 54).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2019 року № 22ад «Про оголошення рішення протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 24 від 26 грудня 2018 року» вирішено зняти з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовців, зокрема: ОСОБА_1 , складом сім`ї 5 (п`ять осіб) (п.1.1 витягу з наказу) (том 1 а.с. 57).
Із аудиторського звіту за результатами аудиту відповідності окремих питань діяльності Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району за період з 01 січня 2015 року до 31 березня 2019 року №234/5/63 від 04 вересня 2019 року вбачається, що під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію, склад сім`ї якого після звільнення з військової служби у 2010 році збільшився за рахунок народження онучки (2017 року народження). Згідно довідки (ф.9) Івано-Франківського МВК від 17 вересня 2018 року №3/42 на утриманні військовослужбовця знаходиться сім`я у складі дружини та двої синів (1993 та 1995 року народження). В результаті несвоєчасного забезпечення Міністерством оборони військовослужбовця житлом, витрати Міністерства оборони збільшилися на 205 446,15 грн. (том 1 а.с. 185-201).
З листа начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту від 15 січня 2020 року № 526/65 встановлено, що до аналітичної частини аудиторського звіту від 04 вересня 2019 року № 234/5/63, було внесено зміни, а саме: отримання грошової компенсації на осіб, які не зазначені у довідці про склад сім`ї ( онуки, невістки, зяті, тощо), є безпідставною виплатою (збитки) (том 1 а.с.178-180).
Листом від 28 травня 2021 року №11/770 Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району надіслала ОСОБА_1 вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 205 446,15 грн. (том 1 а.с. 16).
Відповідно до положення статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 та пункту 3 розділу VI Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом МОУ від 26 травня 2014 року №333 передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов ведеться в житлових комісіях військових частин (об`єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
У відповідності з пунктом 4 розділу VI Інструкції для зарахування на облік військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт, який реєструється у службі діловодства військової частини.
До рапорту додаються документи, передбачені Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, а також витяг з послужного списку військовослужбовця.
Зазначені документи направляються командиром до житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) для прийняття рішення про зарахування на облік.
На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформлюється облікова справа. До облікової справи додаються документи, передбачені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, а також витяг з наказу командира військової частини та копія протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про зарахування на облік (пункт 11 розділу VI Інструкції).
Пунктом 13 розділу VI Інструкції встановлено, що у разі зміни у військовослужбовця складу сім`ї, набуття права на отримання житла в першочерговому чи позачерговому порядку, поліпшення житлових умов тощо військовослужбовець доповідає про це командиру військової частини письмовим рапортом та надає копії відповідних документів.
Житлова комісія військової частини (об`єднаної житлової комісії) розглядає надані документи та приймає рішення про внесення змін до облікової справи.
Розгляд питання про внесення відомостей до облікової справи щодо членів сім`ї військовослужбовця здійснюється після внесення відомостей у встановленому порядку до особової справи військовослужбовця.
Про внесення відомостей до облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднаної житлової комісії) інформує у встановленому порядку КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних сил України, затвердженої наказом МОУ від 26 травня 2014 року, зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.
У разі зміни прізвища, імені, по батькові, дати народження військовослужбовця і працівника про це оголошується в наказі по стройовій частині на підставі документів, виданих органами РАЦС.
Наказ по стройовій частині на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу видається тільки після видачі наказу по особовому складу в порядку, установленому пунктом 11.3 глави 11 цього розділу.
Зміни в облікових даних особового складу, викладені в наказі по стройовій частині, повинні бути занесені до облікових документів штабу і підрозділів не пізніше наступного дня після підписання наказу по стройовій частині.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За змістом абзацу 4 та 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення, пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 (справа №1-8/99) якщо дорослі діти чи батьки мають чи створюють власні сім`ї то члени їх сімей набувають право на рівні з іншими членами сім`ї військовослужбовця.
Членами сім`ї військовослужбовця є також особи природа яких визначається кровними (родинними) зв`язками до яких належать зокрема і близькі родичі а саме: рідні брати, сестри, онуки, дід, баба (Постанова КЦС ВС від 27 січня 2022 року в справі № 359/5844/20).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки малолітня ОСОБА_6 є членом сім`ї військовослужбовця, звільненого з військової служби у запас, а тому має право перебувати разом із ним на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 .
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
Урозумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вбачається із записів судових засідань суду першої інстанції та матеріалів справи, представники позивача та третьої особи своїх письмових або усних заперечень щодо співмірності витрат на правову допомогу не заявляли та не обґрунтовували наявність підстав для зменшення їх розміру.
Отже, підстави для зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу у суду першої інстанції були відсутні, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду першої інстанцій щодо встановлених обставин справи.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.
Судді В. М. Барков
В. А. Девляшевський
Є. Є. Мальцева
Суд | Івано-Франківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.05.2024 |
Оприлюднено | 14.05.2024 |
Номер документу | 118972735 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Домбровська Г. В.
Цивільне
Івано-Франківський апеляційний суд
Барков В. М.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Пастернак І. А.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Пастернак І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні