Рішення

від 03.05.2024 по справі 181/1084/23

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/1084/23

Провадження № 2/181/22/24

"03" травня 2024 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

з участю секретаря судового засідання Острянин В.В.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Нугаєвої В.В.,(ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою Межівської селищної ради до ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (право оренди) та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Межівськогорайонного судуДніпропетровської областізвернулася Межівськаселищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (право оренди) та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що Рішенням Межівської селищної ради № 995-18/VII від 28 березня 2019 року «Про передачу земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, Межівська селищна рада та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: 1222655100:01:001:0462 загальною площею 13,0974, терміном на 30 років для сінокосіння та випасання худоби.

Між Межівською селищною радою та громадянином ОСОБА_2 01 квітня 2019 року укладено договір оренди землі № б/н та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованого 07 травня 2019 року (індексний номер витягу: 165725878) гр. ОСОБА_2 02 травня 2019 року зареєстровано інше речове право: право оренди земельної ділянки до 01.04.2049 року.

Пунктом 1 розділу «Предмет договору» вищезазначеного Договору визначено наступне:

«Орендодавець Межівська селищна рада на підставі рішення від 28.03.2019 року № 995-18/VII надає, а орендар гр. ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, яка розташована на території Межівської селищної ради, Межівського району, Дніпропетровської області.»

П. 11,12 розділу «Умови використання земельної ділянки» передбачено наступне:

Земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Цільове призначення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

П. 22 розділу «Права та обов`язки Орендаря» передбачено наступне:

Орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до цільового призначення.

Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, нормі правил щодо використання.

Пунктом 22 розділу «Права та обов`язки Орендаря» Договорів оренди землі передбачено, що орендар зобов`язаний виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

Пунктом 31 розділу «Відповідальність сторін за невиконання договору або неналежне виконання договору» Договору оренди землі передбачено, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання цього договору, несуть відповідальність, відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 27 вищезазначених договорів передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 21.08.2020 року № 1015-ДК/902/АП/09/01-20 складеним державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено наступне:

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 13,0974 га кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 комунальної власності сільськогосподарського призначення, за КВЦПЗ (01.08) для сінокосіння та випасання худоби, перебуває в оренді ОСОБА_3 (договір оренди б/н від 01.04.2019 року) терміном на 30 років до 01.04.2049 року, дата державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно від 02.05.2019 року, номер запису речове право 31443224.

Виїздом на місце проведено огляд зазначеної земельної ділянки та фото фіксацією підтверджено, що на земельній ділянці площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462, проведені агротехнічні сільськогосподарські роботи орендарем гр.. ОСОБА_4 (оброблена сільськогосподарською технікою), що свідчить про фактичне використання пасовищ всупереч визначено виду угідь, а саме про фактичне використання земельної ділянки площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 в якості ріллі з порушенням структури ґрунту.

Таким чином земельна ділянка площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 використовується ОСОБА_2 всупереч її визначеному виду угідь, тобто певного виду використання, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням п. «а» ч.1 ст. 96 Земельного Кодексу України та умов Договору.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0462 (загальною площею 13,0974 га) за земельними угіддями обліковується як для сінокосіння і випасання худоби.

На виконання розпорядження селищного голови від 31 травня 2023 року № 81/Р «Про утворення Робочої групи з обстеження земельної ділянки» створено робочу групу та здійснено обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0463, 1222655100:01:001:0462.

За результатами обстеження Робочою групою встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га. знаходяться посіви соняшника, тобто зазначено земельна ділянка фактично використовується як рілля з порушенням структури грунту. Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 05 липня 2023 року та фотозвітом.

Аналізом зібраних матеріалів встановлено, що орендарем гр. ОСОБА_2 істотно порушено умови договорів щодо обов`язку орендаря використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення, оскільки земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання. Передана в оренду гр. ОСОБА_2 спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки орендар зобов`язався використовувати її виключно в межах, визначених договорами оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як - сіножаті. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 та від 16.11.2022 у справі № 914/291/22.

Отже, земельна ділянка з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 використовується з грубим порушенням вимог ст. ст. 20, 22, 31, 33-37 Земельного кодексу України, ст. 37 Закону України «Про охорону земель», ст. 25 Закону України «Про оренду землі», а також інших нормативно-правових актів та умов укладеного Договору оренди землі.

Позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 01.04.2019 укладений між Межівською селищною радою (код ЄДРПОУ 04338428, вул. ім. Грушевського, 9, смт Межова, Синельниківського району, Дніпропетровської області) та ОСОБА_2 щодо земельних ділянок з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради за межами населеного пункту; скасувати державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради за межами населеного пункту; зобов`язати ОСОБА_2 повернути Межівській селищній раді (код ЄДРПОУ 04338428, вул. ім. Грушевського, 9, смт Межова Синельниківського району Дніпропетровської області) земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної територіальної громади за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання передачі; стягнути з відповідача на користь Межівської селищної ради (52900, смт Межова, вул. ім. Грушевського,9, реєстраційний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 41741690, МФО 899998, ОКПО 37988155 код платежу 24060300 одержувач ГУК у Дн-кій обл/ОТГ с.Межова/24060300) понесені витрати на сплату судового збору у сумі 8 052 грн.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Філь О.Є. від 22 серпня 2023 року було відкрито у справі провадження та призначено підготовче засідання.(а.с.40)

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 09 листопада 2023 року справу прийнято до свого провадження та розпочато підготовче провадження.(а.с.53-54)

15 грудня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого прохає відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав. Так, навіть у випадку зміни відповідачем використання земельної ділянки, як зазначає про це позивач, з виду «Для сінокосіння та випасання худобу (розділ 01 підрозділ 01.08) на вид використання «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (розділ 01 підрозділ 01.01), що не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель. Відповідне узгоджується із правовою позицією ВС КЦС викладеною у постанові від 24.04.2023 року у справ №495/1492/18 та аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24 листопада 2021 року у справі №495/1439/18-ц (провадження №61-11915св21) та від 11 травня 2022 року у справі №495/1434/18 (провадження №61-2613св21), від 01 березня 2023 року у справі №495/9134/16-ц (провадження №61-11477св22). Згідно правових позицій ВП ВС відступило від висновку про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення цієї землі. Зазначення іншого виду використання земельних ділянок не зумовлює зміни їх цільового призначення, а тому не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення. Крім того, ним не змінено вид земельної ділянки, так як і сіножаті і рілля відносяться до сільськогосподарських угідь, і це б призвело до збитків, так як позивачем не зазначено, які саме ним спричинені збитки. Докази не містять таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, оброблення сільськогосподарською технікою, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, або про фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б вказували про використання ним спірної земельної ділянки як ріллі. Зауважує, що ані Договором оренди землі від 01 квітня 2019 року, ані відомостями з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію іншого речового права від 07.05.2019 року не встановлено обмеження у використанні земельної ділянки за кадастровим номером 1222655100:01:001:0462. Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 містить зареєстровані обмеження у використанні земельної ділянки і тільки у виді охорони зони навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, що ним також порушено не було. Відповідно твердження позивача, що використання земельної ділянки площею 13,0974 та кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 в якості ріллі призводить до зміни цільового використання землі є необґрунтованим. Надані позивачем документи не містять які ж конкретно порушення в нецільовому використанні орендованої земельної ділянки були виявлені, яким чином та які саме збитки спричинені ним. Відповідно нормами чинного законодавства визначено порядок проведення перевірки земельної ділянки, як об`єкта контролю та порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, що було фактично порушено державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Акт перевірки дотримання вимог законодавства за об`єктом земельної ділянки №1015-ДК/902/АП/09/01-20 від 21.08.2020 року не містить даних щодо прийняття участі в перевірці будь-кого іншого, окрім державного інспектора, повідомлення про здійснення перевірки він не отримував, із Актом перевірки він ознайомлений не був. В матеріалах справи відсутні дані щодо надсилання на його адресу примірника акту перевірки та додатків до Акту перевірки не надано будь-яких інших доказів на підтвердження їх складання. Відповідно, наданий Акт перевірки дотримання вимог законодавства за об`єктом земельної ділянки є недопустимим доказом в розумінні ст.78 Цивільного процесуального кодексу України.(а.с.60-63)

19 грудня 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої з доводами відповідача, обставинами та правовою оцінкою обставин викладених у відзиві вони не погоджуються. Так, відповідач посилається на ч.5 ст. 20 ЗК України, однак вищезазначена законодавча норма не відноситься до предмету позовних вимог Межівської селищної ради, а саме: розірвання договору оренди (нецільове використання земельної ділянки). Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 1015-ДК/902/АП/09/01-20 від 21.08.2020 року Межівська селищна рада наголошувала суду на тому, що відповідачем зафіксовано факт порушення земельного законодавства. Відповідачем земельна ділянка повинна використовуватися за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби. До повноважень Межівської селищної ради не входить здійснення проведення перевірок за використанням та охороною земель. Стосовно зазначення відповідачем інформації, щодо відсутності доказів, які б свідчили про факт систематичного розорювання спірної земельної ділянки, оброблення сільськогосподарською технікою, вирощування на ній сільськогосподарських культур та інше. Однак дані факти підтверджені Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельна ділянка № 1015-ДК/902/АП/09/01-20 від 21.08.2020 року та Актом обстеження земельної ділянки від 05.07.2023 року. Стосовно зауваження відповідача щодо відсутності збитків спричинених відповідачем, зазначають, що в провадженні Межівського районного суду знаходиться цивільна справа щодо розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) та повернення земельної ділянки в рамках цивільного провадження. Відповідно до норм Кримінального кодексу України підрахунок збитків відбувається в рамках кримінального провадження. Також додатково наголошують суду, що ст.19 ЗК України визначено категорії на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням. Частинами 1,2 ст.20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться серед іншого органами місцевого самоврядування, як приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Межівською селищною радою, як орендодавцем, ОСОБА_2 орендарю, передано земельні ділянки сіножаті площею 13,0974 га. та чітко закріплено імперативну заборону змінювати вид угідь, а також розорювати сіножаті, що було порушено орендарем. Порушення відповідачем умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка віднесена до сіножатей, а фактично використовується в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №468/1680/17-ц. Враховуючи зазначене, прохають позов задовольнити у повному обсязі. (а.с.67-76)

16 січня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадженні у справі до завершення воєнного стану у зв`язку з тим, що представник відповідача адвокат Муха Р.А., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3823 від 17.08.2018 року та Договору про надання правової допомоги наразі знаходиться у складі Збройних Сил України.(а.с.82-83)

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.(а.с.96)

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.(а.с.99)

Представник позивача ОСОБА_1 у судовомузасіданні надалапояснення аналогічнівикладеним упозовній заяві,позовні вимогипідтримала,та прохалаїх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Нугаєва В.В. проти позову заперечували, та прохали суд відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухав представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, дав оцінку добутим доказам в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно рішення Межівської селищної ради № 995-18/VII від 28 березня 2019 року «Про передачу земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, Межівська селищна рада та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: 1222655100:01:001:0462 загальною площею 13,0974 га, терміном на 30 років для сінокосіннята випасанняхудоби (а.с.14).

Зазначеним рішенням Межівської селищної ради також зобов`язано ОСОБА_2 : виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог Земельного кодексу України; використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням; здійснювати заходи щодо охорони земель при здійсненні господарської діяльності; дотримуватися вимог природоохоронного законодавства при проектуванні, будівництві та експлуатації об`єкта відповідно до закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; поводження з багаторічними зеленими насадженнями, які знаходяться на земельних ділянках здійснювати у відповідності з чинним законодавством.

Крім того, зобов`язано ОСОБА_2 укласти з Межівською селищною радою договір оренди на земельну ділянку та зареєструвати його відповідно до норм діючого законодавства.

Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію селищної ради з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року орендодавець Межівська селищна рада на підставі рішення від 28.03.2019 року № 995-18/VII надає, а орендар гр. ОСОБА_2 приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, яка розташована на території Межівської селищної ради, Межівського району, Дніпропетровської області (а.с.15-19).

Пунктом 11, 12 розділу «Умови використання земельної ділянки» вищезазначеного договору передбачено наступне:

Земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Категорія земель землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно п.22 договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, орендар зобов`язаний серед іншого: використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Пунктом 27 договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 07.05.2019 року, індексний номер витягу: 165725878, гр. ОСОБА_2 02 травня 2019 року зареєстровано інше речове право: право оренди земельної ділянки до 01.04.2049 року. При цьому в описі об`єкта іншого речового права зазначено земельна ділянкадля сінокосінняі випасанняхудоби загальною площею 13,0974 га. (а.с.20)

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 21.08.2020 року № 1015-ДК/902/АП/09/01-20, складеним державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено наступне:

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 13,0974 га з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 комунальної власності сільськогосподарського призначення, за КВЦПЗ (01.08) для сінокосіння та випасання худоби, перебуває в оренді ОСОБА_2 терміном на 30 років до 01.04.2049 року, дата державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно від 02.05.2019 року, номер запису речове право 31443224. Виїздом на місце проведено огляд зазначеної земельної ділянки та фотофіксацією підтверджено, що на земельній ділянці проведені агротехнічні сільськогосподарські роботи орендарем ОСОБА_2 (оброблена сільськогосподарською технікою), що свідчить про фактичне використання пасовищ всупереч визначеного виду угідь, а саме про фактичне використання земельної ділянки в якості ріллі з порушенням структури ґрунту. Таким чиномземельна ділянкаплощею 13,0974га кадастровийномер 1222655100:01:001:0462використовується ОСОБА_2 всупереч їївизначеному видуугідь. Тобто певного виду використання, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням п «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та умов Договору (а.с.21-23,24-26).

Відповідно Акту обстеження робочою групою від 05 липня 2023 року встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га знаходяться посіви соняшника,тобто зазначеназемельна ділянкафактично використовуєтьсяяк рілляз порушеннямструктури ґрунту (а.с.27-28).

Зі змісту ст. 3 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно дост.17 Закону України "Про оренду землі"(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що згідно укладеного між сторонами договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, ОСОБА_2 Межівською селищною радою було передано у строкове платне користування земельну ділянку з чітким визначенням її цільового призначення та використання - для сінокосіння та випасання худоби, а також умовами підписаного договору встановлено обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, а саме для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як передбаченоабз.1,2ч.5ст.20Земельного кодексуУкраїни, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Таким чином, за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони, як було передбачено чинним законодавством на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно ст.34Земельного кодексуУкраїни громадяниможуть орендуватиземельні ділянкидля сінокосінняі випасанняхудоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Види використання земельних ділянок передбачено ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України, а саме: для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства.

Згідно із Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 Для ведення фермерського господарства; 01.08 Для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051:

- Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

- Сіножаті віднесено до групи угідь «002» та визначено, що сіножаті включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікаторі видів цільового призначення земельних ділянок.

Таким чином, законодавець передбачає можливість розорення сіножатей та пасовищ, з метою їх докорінного поліпшення, але виключно за умови використання їх під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.

Водночас, за матеріалами справи, на розораній земельній ділянці встановлено засівання відповідачем посівів соняшника.

Відтак, наявні обставини свідчать про самовільну зміну відповідачем виду використання спірної земельної ділянки із пасовища на ріллю та, як наслідок, порушення умов укладено між сторонами договору оренди землі, відповідно до якого відповідач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, а саме для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 року у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 року у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

За змістом статті 35 Закону України «Про охорону земель» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Законом України «Про охорону земель» передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом (ст. 36).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про охорону земель» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Отже, вищезазначеними нормативно-правовими актами закріплена імперативна вимога, відповідно до якої, земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення є сіножатями чи пасовищами, може використовуватися лише у межах вказаного виду користування, і використання земельної ділянки повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом та договором.

На необхідності дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково-обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, наголошено в Законах України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Національному плані дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Таким чином, на момент укладення договору оренди землі вимога щодо заборони зміни цільового призначення орендованої земельної ділянки (яке чітко було визначено у відповідній документації, а також зазначено в погоджених сторонами умовах підписаного договору) не суперечило та відповідало чинному, на момент виникнення правовідносин, законодавству.

Аналізом зібраних матеріалів встановлено, що орендарем ОСОБА_2 істотно порушено умови договорів щодо обов`язку орендаря використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення, оскільки нормами чинного законодавства які діяли на момент виникнення спірних правовідносин передбачалося, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання. Передана в оренду ОСОБА_2 спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки орендар зобов`язався використовувати її виключно в межах, визначених договорами оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як - сіножаті.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 та від 16.11.2022 у справі № 914/291/22.

Згідно з ч.1 ст.93 Земельного Кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі №355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставо держателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до умов договору оренди землі укладеного між сторонами, дія договору припиняється у разі: невиконання Орендарем умов п. 27 договору; шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частинами 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (п. 2 ч. 1 ст. 611, абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

З огляду на зміст припису абз. 1 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Суд критично сприймає доводи сторони відповідача щодо порушення процедури перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та як наслідок визнання Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 21.08.2020 року № 1015-ДК/902/АП/09/01-20, складеним державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області недопустимим доказом, з огляду на наступне. Так нормативно-правові акти та норми закону на які посилається відповідач у своєму відзиві та які ніби були порушені державним інспектором мають відношення до процесу складання протоколів про адміністративне правопорушення у сфері порушення вимог земельного законодавства, не регулюють процедуру складання актів перевірки і не мають жодного відношення до цивільного судочинства, адже в даному випадку предметом судового розгляду не є притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за дії викладені а Акті перевірки від 21.08.2020 року. Суд вважає зазначений Акт перевірки від 21.08.2020 року складений суб`єктом, який має відповідні повноваження належним та допустимим доказом у даній справ, який підтверджує саме факт нецільового використання земельної ділянки та як наслідок порушення зі сторони відповідача умов договору оренди землі. Щодо перевірки здійсненої Межівською селищною радою, то в даному випадку позивач не є суб`єктом що здійснює контроль за дотриманням вимог земельного законодавства і зазначена перевірка була здійснена виключно для контролю за дотриманням відповідачем обов`язків передбачених договором оренди укладеним між сторонами. Крім того, зазначеним договором оренди, а саме пунктом 21, передбачено, що орендодавець має право серед іншого: контролювати цільове використання орендарем наданої земельної ділянки та вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.

Враховуючи положення п. 27 договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, де сторони узгодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, порушення відповідачем умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка віднесена до сіножатей, а фактично використовується в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, як це було передбачено умовами договору, суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ст.26 зазначеного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості проречові права,обтяження речовихправ,внесені доДержавного реєструправ,не підлягаютьскасуванню та/абовилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є також скасування державної реєстрації іншого речового права: права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Статтею 117 Земельного кодексу України визначено загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність. Зокрема, передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом. На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Земельна ділянка з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 знаходиться на території Межівської селищної ради, а тому відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» перебуває у комунальній власності Межівської селищної ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області.

Таким чином, позовні вимоги Межівської селищної ради законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в розмірі 8052,00 грн.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 93, 124, 141 ЗК України, ст. 11, 625, 626, 638, 651, 792 ЦК України, керуючись ст.ст. 13, 19, 81, 175, 177, 263-265, 282ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Межівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, вул. ім. Грушевського, 9, код ЄДРПОУ 04338428) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (право оренди) та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 01.04.2019 укладений між Межівською селищною радою (код ЄДРПОУ 04338428, вул. ім. Грушевського, 9, смт Межова, Синельниківського району, Дніпропетровської області) та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Межівській селищній раді (код ЄДРПОУ 04338428, вул. ім. Грушевського, 9, смт Межова Синельниківського району Дніпропетровської області) земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974га., розташованої на території Межівської селищної територіальної громади Дніпропетровської області за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання передачі.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Межівської селищної ради (52900, смт Межова, вул. ім. Грушевського,9, реєстраційний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 41741690, МФО 899998, ОКПО 37988155 код платежу 24060300 одержувач ГУК у Дн-кій обл/ОТГ с.Межова/24060300) понесені витрати на сплату судового збору у сумі 8 052 гривень (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні)

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 03 травня 2024 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13 травня 2024 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова