Постанова

від 11.09.2024 по справі 181/1084/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7254/24 Справа № 181/1084/23 Головуючий у першій інстанції: Літвінова Л. Ф. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2024 року по справі за позовом Межівської селищної ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (право оренди) та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2023 року Межівська селищна рада звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_1 01 квітня 2019 року укладено договір оренди землі №б/н, за умовами якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, загальною площею 13,0974 га, що розташована на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, терміном на 30 років для сінокосіння та випасання худоби. Пунктом 22 вказаного вище договору погоджено, зокрема, що орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до цільового призначення. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, нормі правил щодо використання. Пунктом 27 вищезазначеного договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.08.2020 року №1015-ДК/902/АП/09/01-20, складеним державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено, що на земельній ділянці площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 проведені агротехнічні сільськогосподарські роботи орендарем (оброблена сільськогосподарською технікою), що свідчить про фактичне використання пасовищ всупереч визначенмуо виду угідь, а саме про фактичне використання земельної ділянки в якості ріллі з порушенням структури ґрунту. Таким чином, земельна ділянка площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 використовується ОСОБА_1 всупереч її визначеному виду угідь, тобто певного виду використання, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням п. «а» ч.1 ст. 96 Земельного Кодексу України та умов Договору. На виконання розпорядження селищного голови від 31 травня 2023 року №81/Р «Про утворення Робочої групи з обстеження земельної ділянки» створено робочу групу та здійснено обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0463, 1222655100:01:001:0462. За результатами обстеження Робочою групою встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га знаходяться посіви соняшника, тобто зазначена земельна ділянка фактично використовується як рілля з порушенням структури ґрунту. Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 05 липня 2023 року та фотозвітом. Аналізом зібраних матеріалів встановлено, що орендарем ОСОБА_1 істотно порушено умови договорів щодо обов`язку орендаря використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення, оскільки земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання. Передана в оренду земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки орендар зобов`язався використовувати її виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як - сіножаті. Отже, земельна ділянка з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0462 використовується орендарем з грубим порушенням вимог ст. ст. 20, 22, 31, 33-37 Земельного кодексу України, ст. 37 Закону України «Про охорону земель», ст. 25 Закону України «Про оренду землі», а також інших нормативно-правових актів та умов укладеного договору оренди землі. Тому позивач просив:

розірвати договір оренди землі від 01.04.2019, укладений між Межівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради за межами населеного пункту;

скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути Межівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га, розташовану на території Межівської селищної територіальної громади за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2024 року позов задоволено. Вирішено розірвати договір оренди землі від 01.04.2019, укладений між Межівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту. Скасовано державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташовану на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Межівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974га., розташованої на території Межівської селищної територіальної громади Дніпропетровської області за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання-передачі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Межівської селищної ради понесені витрати на сплату судового збору у сумі 8052,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням Межівської селищної ради №995-18/VII від 28 березня 2019 року «Про передачу земельної ділянки в оренду» затверджено відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, за адресою Дніпропетровська область, Межівський район, Межівська селищна рада та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 загальною площею 13,0974 га, терміном на 30 років для сінокосіння та випасання худоби (а.с.14).

Зазначеним вище рішенням Межівської селищної ради також зобов`язано ОСОБА_1 виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог Земельного кодексу України; використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням; здійснювати заходи щодо охорони земель при здійсненні господарської діяльності; дотримуватися вимог природоохоронного законодавства при проектуванні, будівництві та експлуатації об`єкта відповідно до закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; поводження з багаторічними зеленими насадженнями, які знаходяться на земельних ділянках здійснювати у відповідності з чинним законодавством.

01 квітня 2019 року між Межівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №б/н, за умовами якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, загальною площею 13,0974 га, що розташована на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, терміном на 30 років для сінокосіння та випасання худоби (а.с.15-19).

Пунктами 11 та 12 розділу «Умови використання земельної ділянки» вищезазначеного договору погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно пункту 22 договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, зокрема, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

За положеннями пункту 27 договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №165725878 від 07.05.2019 року, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 02 травня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 до 01.04.2049 року; в описі об`єкта іншого речового права зазначено - земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби загальною площею 13,0974 га (а.с.20).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.08.2020 року №1015-ДК/902/АП/09/01-20, складеним державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, зокрема, встановлено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 13,0974 га з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 комунальної власності сільськогосподарського призначення, за КВЦПЗ (01.08) для сінокосіння та випасання худоби, перебуває в оренді ОСОБА_1 терміном на 30 років до 01.04.2049 року; виїздом на місце проведено огляд зазначеної земельної ділянки та фотофіксацією підтверджено, що на земельній ділянці проведені агротехнічні сільськогосподарські роботи орендарем ОСОБА_1 (оброблена сільськогосподарською технікою), що свідчить про фактичне використання пасовищ всупереч визначеного виду угідь, а саме про фактичне використання земельної ділянки в якості ріллі з порушенням структури ґрунту; таким чином земельна ділянка площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 використовується ОСОБА_1 всупереч її визначеному виду угідь, тобто певного виду використання, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням п «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та п «ґ» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України (а.с. 24-25).

Розпорядженням виконавчого комітету Межівської селищної ради від 31.05.2023 №81/Р «Про утворення робочої групи з обстеження земельних ділянок» утворено робочу групу обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 1222655100:01:001:0462, 1222655100:01:001:0463 щодо використання їх за цільовим призначенням та затверджено її склад згідно з додатком (а.с. 35, 36).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки робочою групою Межівської селищної ради від 05 липня 2023 року, виїздом на місце проведено візуальний огляд та фотофіксацію земельної ділянки кадастровий номер 1222655100:01:001:0462, підтверджено, що на вказаній земельній ділянці знаходяться посіви соняшника, тобто зазначена земельна ділянка фактично використовується в якості ріллі з порушенням структури ґрунту; таким чином використання громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки площею 13,0974 га кадастровий номер 1222655100:01:001:0462 всупереч визначеному цільовому призначенню порушує вимоги пункту «а» частини 1 ст. 96 Земельного кодексу України та пунктів 11, 12 договору оренди від 01.04.2020 (а.с. 27-28).

Згідно із частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно укладеного між сторонами договору оренди землі б/н від 01.04.2019 року, ОСОБА_1 було передано у строкове платне користування земельну ділянку з чітким визначенням її цільового призначення та використання - для сінокосіння та випасання худоби, а також умовами підписаного договору встановлено обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, а саме для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За положеннями вказаної вище статті у редакції, що діє з 24.07.2021, цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як передбачено абз. 1, 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Таким чином, за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони, як було передбачено чинним законодавством на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Статтею 34 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Види використання земельних ділянок передбачено ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України, а саме: для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства.

Згідно із Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 Для ведення фермерського господарства; 01.08 Для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051:

- Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

- Сіножаті віднесено до групи угідь «002» та визначено, що сіножаті включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікаторі видів цільового призначення земельних ділянок.

Таким чином, законодавець передбачає можливість розорення сіножатей та пасовищ, з метою їх докорінного поліпшення, але виключно за умови використання їх під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про охорону земель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19 (з урахуванням уточнень, викладених у постанові ВП ВС від 11.06.2024 у справі №925/1133/18).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 27 договору оренди від 01.04.2019 року погоджено, зокрема, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 18).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між сторонами договору оренди від 01.04.2019 земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, згідно якого погоджено платне користування відповідачем цією земельною ділянкою для сінокосіння та випасання худоби; встановивши, що ОСОБА_1 у 2020 та 2023 роках використовував орендовану земельну ділянку з істотним порушенням умов цього договору - замість сінокосіння та випасання худоби здійснював вирощування сільськогосподарських культур, зокрема, соняшника, фактично здійснюючи ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим істотно порушив умови договору оренди землі, укладеного з Межівською селищною радою, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про дострокове розірвання вказаного договору оренди землі з поверненням земельної ділянки орендодавцю (власнику) - Межівській селищній раді.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №468/1498/17-ц, від 08 листопада 2021 року у справі №235/4727/19.

Колегія наголошує, що факт неодноразового посіву на орендованій земельній ділянці сільськогосподарських культур, зокрема, соняшника, підтверджується зазначеними вище Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.08.2020 року №1015-ДК/902/АП/09/01-20, та Актом обстеження земельної ділянки робочою групою Межівської селищної ради від 05 липня 2023 року. Доказів на спростування змісту вказаних актів апелянтом не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено; більше того, у судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача не заперечувала факт засівання відповідачем вказаної вище земельної ділянки соняшником, посилаючись на необізнаність; викладене підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду від 11 вересня 2024 року.

Посилання відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази розорювання земельної ділянки, докази розміру завданих позивачу збитків, - не спростовують висновків місцевого суду про істотне порушення орендарем умов договору оренди, яким чітко визначено користування відповідачем орендованою земельною ділянкою для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідачем не доведено факту, що у даному випадку посів соняшника, який є сільськогосподарською культурою, був використаний для докорінного поліпшення сіножатей, незважаючи на те, що у спірному договорі відсутня пряма заборона засівання сіножатей сільськогосподарськими культурами.

Загальновідомою є інформація, що соняшник є культурою яка значно виснажує ґрунти. Коренева система соняшника може сягати в глибину на відстань більше 2 метрів. З ґрунту соняшник виносить велику кількість елементів живлення, зокрема азот та фосфор у 1,6-2 рази, калію у 6-10 разів більше, ніж зернові культури, а також значний обсяг вологи.

Доводи апеляційної скарги, що сінокосіння та випасання худоби, а також ведення товарного сільськогосподарського виробництва не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії - не спростовує факту істотного порушення умов договору оренди від 01.04.2019.

Відсутність у договорі оренди від 01.04.2019 прямих умов про заборону орендарю здійснювати посів сільськогосподарських культур не звільняє відповідача від обов`язку використовувати земельну ділянку за призначенням та згідно погоджених договором умов її використання - для сінокосіння та випасання худоби.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на необхідність дотримання позивачем переліку дій, які передбачені статтею 144 ЗК України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» №963-IV та мають бути вчинені уповноваженими органами при виявленні порушень вимог земельного законодавства, колегія зазначає наступне.

Частиною першою статті 144 ЗК України встановлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.

У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про: розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою (ч. 2 ст. 144 ЗК України).

У даному випадку з позовом звернулась Межівська селищна рада, як сторона (орендодавець) договору оренди від 01.04.2019, а не орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища. Вимоги позивача обґрунтовуються, зокрема, положеннями частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» щодо дострокового розірвання договору за рішенням суду.

У свою чергу положення статті 144 ЗК України передбачає можливість притягнення державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель чи державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища до адміністративної відповідальності особи у разі виявлення порушення нею земельного законодавства, а також, у випадку неусунення наслідків порушення земельного законодавства, звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди.

Тобто, статтею 144 ЗК України передбачено спеціальний порядок для подання позовів органу державного контролю за використанням та охороною земель або органу державного контролю за охороною навколишнього природного середовища, а не орендодавця, який не позбавлений права перевірити дотримання орендарем умов договору оренди, зокрема, щодо використання земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ст.26 зазначеного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У даному випадку питання законності (незаконності) державної реєстрації 02 травня 2019 року права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462, на підставі вказаного вище договору, не розглядається.

Внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно можливе на підставі судового рішення щодо припинення іншого речового права (зокрема, оренди) на нерухоме майно, як у даному випадку про розірвання договору оренди.

Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 є передчасною та може бути підставою для звернення з окремим позовом у разі відмови державного реєстратора внести відповідні зміни.

Колегія також звертає увагу, що у період з часу укладення договору оренди 01 квітня 2019 року та його державної реєстрації 02 травня 2019 року до часу набрання законної сили судовим рішенням про розірвання вказаного договору, відповідач має право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку не є ефективним способом захисту, не призводить до відновлення порушеного права позивача.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення піддлягає скасуванню в частині скасування державної реєстрації іншого речового права: права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту, з ухваленням у цій частині нового про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 5368,00 грн (2684,00 + 2684,00 грн) за дві вимоги немайнового характеру.

На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги, пропорційно залишеним без задоволення вимогам, в сумі 4026,00 грн (2684,00 грн х 150%).

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь Межівської селищної ради у розмірі 1342,00 грн. (5368,00 грн - 4026,00 грн).

Тому оскаржуване рішення підлягає також скасуванню в частині розподілу судових витрат щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Межівської селищної ради судового збору у сумі 8052,00 грн, з ухваленням нового судового рішення про розподіл судових витрат.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2024 року в частині скасування державної реєстрації іншого речового права: права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0462 площею 13,0974 га., розташованої на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області за межами населеного пункту; в частині розподілу судових витрат - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовної вимоги Межівської селищної ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації іншого речового права (право оренди) - відмовити.

В іншій частині рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Межівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338428) судові витрати у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова