Ухвала

від 07.05.2024 по справі 462/6642/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6642/23

провадження 1-кс/462/843/24

У Х В А Л А

07 травня 2024 року м. Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власників майна адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , старшого слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах власників майна, звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт земельних ділянок з кадастровими номерами 4625887500:01:000:0059, 4625887500:01:000:0060 який був накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду міста Львова від 04.10.2024 року у межах кримінального провадження №42023142080000177 від 01.09.2023. Свої вимоги мотивує тим, що вказана ухвала слідчого судді, якою був накладений арешт на вказані земельні ділянки є необґрунтованою та постановлена з порушенням вимог КПК України. Крім цього, згідно з інформацією Львівської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» земельні ділянки з кадастровими номерами 4625887500:01:000:0059 ( ОСОБА_6 ), 4625887500:01:000:0060 ( ОСОБА_7 ) не накладаються на земельну ділянку, яка належить Яворівському ДЛГП «Галсільліс». В зв`язку з наведеним, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та старший слідчий ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили, пояснивши, що відсутні підстави для скасування арешту, передбачені ст. 174 КПК України, просять у задоволені клопотання відмовити.

Заслухавши думку адвоката, прокурора, старшого слідчого, оглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Слідчим відділенням ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023142080000177 від 01.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом того, що 31.08.2023 року до відділу поліції № 1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області надійшли матеріали УСБУ у Львівській області щодо неправомірних дій службових осіб ГУ Держгеокадастру у Львівській області, які здійснювали неправомірні дії при передачі протягом 2017-2021 земель лісового фонду у приватну власність громадян.

На виконання доручення в рамках кримінального провадження отримано інформацію від УСБУ у Львівській області про те, що земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 4625887500:01:000:0022 знаходиться у приватній власності ОСОБА_8 , 4625887500:01:000:0059 знаходиться у приватній власності ОСОБА_6 , 4625887500:01:000:0060 знаходиться у приватній власності ОСОБА_7 та частково накладаються на землі лісового фонду Яворівського ДЛГП «Галсільліс». Зокрема, за наявними даними, протягом 2017-2021 років ГУ Держгеокадастр України у Львівській області незаконно надано дозволи на розробку проектів землеустрою для передачі земельних ділянок у приватну власність фізичним особам в межах населеного пункту смт.Рясне-Руська за рахунок земель лісогосподарського призначення, які надані у постійне користування Яворівському дочірньому підприємству ОКС ЛГП «Галсільліс» згідно з рішеннями Львівської обласної ради від 20.06.2000 №318 та від 28.12.2000 №409 (згідно з вимогами ч.1 ст.55 Земельного кодексу України такі землі відносяться до земель лісогосподарського призначення).

Як убачається з витягів з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25 серпня 2023 року, земельна ділянка кадастровий номер 4625887500:01:000:0022 належить ОСОБА_8 , земельна ділянка кадастровий номер 4625887500:01:000:0059 належить ОСОБА_6 , земельна ділянка кадастровий номер 4625887500:01:000:0060 належить ОСОБА_7 .

02.10.2023 року постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами: 4625887500:01:000:0022, 4625887500:01:000:0059, 4625887500:01:000:0060 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023142080000177 від 01.09.2023 року.

04.10.2023 року ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова постановлено: клопотання прокурора задовольнити; накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4625887500:01:000:0022, що на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , земельну ділянку кадастровий номер 4625887500:01:000:0059, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , земельну ділянку кадастровий номер 4625887500:01:000:0060, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , заборонивши ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та будь-яким іншим особам відчужувати, використовувати та розпоряджатись будь-яким чином вказаними земельними ділянками.

27.03.2024 року старшим слідчим ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді від 04.03.2024 року був проведений огляд місця події, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами: 4625887500:01:000:0022, 4625887500:01:000:0059, 4625887500:01:000:0060, що підтверджується протоколом огляду місця події.

Вказаний огляд був проведений за участю працівника Яворівського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_9 , який в категоричній формі заявив, що вищевказані ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, що зафіксовано на відеозаписі, який долучений до протоколу огляду місця події від 27.03.2024 року.

Листом старшого слідчого ОСОБА_5 від 28.03.2024 року № 4992/38/02-24 зобов`язано Яворівський ДЛГП «Галсільліс» надати матеріали лісовпорядкування за 2011 рік, про які зазначив ОСОБА_9 під час проведення вищевказаного огляджу місця події.

З пояснень старшої слідчої ОСОБА_5 убачається, що Яворівський ДЛГП «Галсільліс» ще не надало органу досудового розслідування витребуванні документи у повному обсязі.

Відповідно до ст. 14 Конституції України (тут і далі вказано норми діючого законодавства України станом на момент виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалася для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно зі ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16, від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 27.01.2020 у справі № 617/964/15-ц та від 22.06.2020 у справі № 297/2935/16-ц, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16. від 04.08.2021 у справі № 925/889/19.

Відповідно до ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України власником і розпорядником земель, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств є обласні державні адміністрації.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що без отримання органом досудового розслідування від Яворівського ДЛГП «Галсільліс» вищевказаних матеріалів лісовпорядкування за 2011 рік та іншої технічної документації на земельну ділянку, яка належить вказаному підприємству, а також, без отримання у подальшому відповідного висновку земельно-технічної експертизи не можливо зробити висновок, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4625887500:01:000:0059, 4625887500:01:000:0060 не накладаються на земельну ділянку, яка належить Яворівському ДЛГП «Галсільліс».

Таким чином, сам по собі лист Львівської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 28.03.2024 року № 03/19, в якому зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4625887500:01:000:0059, 4625887500:01:000:0060 не накладаються на земельну ділянку, яка належить Яворівському ДЛГП «Галсільліс», не може беззаперечно свідчити, що вказані ділянки не відносяться до земель лісового фонду.

За таких обставин, слідчий суддя вважає неспроможними твердження адвоката ОСОБА_3 про те, що в матеріалах кримінального провадження наявні всі документи, які свідчать про те, що вищевказані земельні ділянки не накладаються на земельну ділянку, яка належить Яворівському ДЛГП «Галсільліс», і тому, не бере ці твердження до уваги.

При цьому, слідчий суддя враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_3 на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, існують підстави для подальшого збереження арешту майна, а відтак, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 174 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя:

Оригінал ухвали.