Постанова

від 18.04.2024 по справі 495/4895/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4055/24

Справа № 495/4895/23

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/4895/23

Номер провадження: 22-ц/813/4055/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

-відповідачі1) Білгород-Дністровська міська рада, 2) Гаражний кооператив «Сигнал»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, гаражного кооперативу «Сигнал», про визнання права власності у порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Анісімової Н.Д. 18 грудня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) встановити факт належності гаража № НОМЕР_1 , загальною площею - 18,8 кв. м., з підвалом літ. № I, II, III, загальною площею - 16,4 кв. м., розташованого в гаражному кооперативі «Сигнал», по АДРЕСА_1 , померлій - ОСОБА_2 ; 2) визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме - на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею - 18,8 кв. м., з підвалом літ. № I, II, III, загальною площею - 16,4 кв. м., розташований в гаражному кооперативі «Сигнал», по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після померлої ОСОБА_2 .

Після померлої залишилася спадщина на нерухоме майно, яке складається з квартири та гаражу АДРЕСА_2 .

У встановлений чинним законодавством строк позивач звернувся із відповідною заявою про вступ у спадщину після померлої ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у Білгород-Дністровській міській державній нотаріальній конторі Білгород-Дністровського району Одеської області заведено спадкову справу № 58/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, № витягу 63809122.

Листом № 1573/02-14 від 08.09.2021 року з Білгород-Дністровської міської нотаріальної контори позивача сповіщено, що у зв`язку з тим, що відсутні документи, які посвідчують право власності померлої на гараж, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на гараж не можливо та рекомендовано звернутися до суду.

Згідно реєстраційного посвідчення, виданого гаражним кооперативом «Сигнал», гараж № НОМЕР_1 належить на праві особистої власності - ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний запис в реєстровій книзі за № 759 від 03.12.2008 року.

11.06.2010 року матері позивача видано технічний паспорт на вказаний гараж, інвентаризаційна справа № 68.

У зв`язку з тим, що мати позивача ще за життя не встигла зареєструвати належним чином своє право власності на зазначений гараж, в теперішній час позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадкування за законом після померлої на вказане нерухоме майно. Тобтоу позасудовомупорядку вінне взмозі реалізуватисвої спадковіправа післясмерті матері- ОСОБА_2 ,у зв`язкуз чимзмушений звернутисьіз данимпозовом (а. с. 1 3).

Узагальнені доводи відповідача в суді першої інстанції

Представник Білгород-Дністровської міської ради у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволені позову повністю.

Вказує, що з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем не надано доказу того, що за життя ОСОБА_2 до гаражного кооперативу «Сигнал», який на момент звернення до суду відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діючий, директор ОСОБА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , мала виділ земельної ділянки за указаною адресою, та що померла за життя повністю внесла свій пай за гараж, якщо таке право на забудову гаражу вона мала або у разі надання їй гаражу, за адресою - АДРЕСА_1 , в тимчасове користування.

Вказані факти підтверджують відсутність у додатках до позовної заяви копії дозволу на будівництво, який мав видаватись органами місцевого самоврядування, документів, які підтверджують присвоєння адреси.

Що стосується долученої до позовної заяви довідки за № 7 від 19.04.2023 року за підписом голови ГК «Сигнал» Олексія Першион, зазначає, що головою ГК «Сигнал» є - не Олексій Першион, а - Олексій Першіон, що ставить в свою чергу під сумнів зазначену довідку, так як вона засвідчена неуповноваженою на те особою, а отже фактично в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 сплачено в повному обсязі усі пайові внески.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно довідки КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» за № 351 від 13.04.2023 установлено, що станом на 31.12.2012 КП «Білгород-Дністровське БТІ» не проводило державну реєстрацію права власності гаражу № НОМЕР_1 за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 35 39).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.12.2023 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .

Встановлено факт належності гаража № НОМЕР_1 , загальною площею - 18,8 кв. м., з підвалом літ. № I, II, III, загальною площею - 16,4 кв. м., розташованого в гаражному кооперативі «Сигнал», по АДРЕСА_1 , померлій - ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 була членом гаражного кооперативу «Сигнал» та повністю виплатила відповідні внески за гараж, що підтверджується довідками Гаражного кооперативу «Сигнал» № 7 від 09.06.2010 року, довідкою № 7 від 19.04.2023 року та заявою голови ГК «Сигнал» від 30.06.2023 року, що зумовлює набуття за життя спадкодавцем права власності на вищезазначений гараж.

Враховуючи те, що судом визначено та визнано, що померла ОСОБА_2 набула право власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у гаражному кооперативі «Сигнал» за адресою - Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Комунальна, 3, тому позивачем не втрачено можливість отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом.Таким чином, вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, є передчасними, тому задоволенню не підлягають (а. с. 57 61).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.12.2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності в порядку спадкування. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що рішення суду про встановлення факту належності майна спадкодавцеві не має жодної правової підстави для реалізації та відновлення порушеного права, оскільки не породжує жодних юридичних наслідків. Відповідно до сталої судової практики у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, спадкоємець має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права (а. с. 64 68).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2023 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.01.2024 року призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Єфименко Н.В., діючої від імені ОСОБА_1 , про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10 вересня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Білгород-Дністровської міськради народних депутатів Одеської області, актовий запис № 268.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 13 лютого 2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 210 засвідчується факт того, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті померлої ОСОБА_2 залишилася спадщина, зокрема у вигляді гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться у гаражному кооперативі «Сигнал» за адресою - Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Комунальна, 3.

Довідкою № 7 від 09.06.2010 року виданою головою ГК «Сигнал» встановлено, що ОСОБА_2 є володільцем гаража № НОМЕР_1 , стоянка 28 гаражного кооперативу «Сигнал». Заборгованості немає.

Згідно з реєстраційним свідоцтвом, що виданий члену гаражного кооперативу «Сигнал» ОСОБА_2 засвідчується, що гараж 837/44 належить їй на праві особистої приватної власності на автостоянці гаражного кооперативу «Сигнал» та записано в реєстрову книгу за № 759 03.12.2008 року.

Гараж № НОМЕР_1 , згідно з технічним паспортом, загальною площею 18,8 м2, з підвалом літ. № I, II, III, загальною площею 16,4 м2, розташованого в гаражному кооперативі «Сигнал», по АДРЕСА_1 .

Довідкою державного нотаріуса Саданова О.В. № 385/02-14 від 24.02.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 подав до держаної нотаріальної контори Одеської області заяву про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_2 та є єдиним спадкоємцем за законом всього майна спадкодавця, хоч з чого б воно не складалося та де б воно не перебувало.

Позивач звернувся із заявою про вступ у спадщину після померлої ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою Білгород-Дністровського району Одеської області заведено спадкову справу № 58/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, № витягу 63809122.

Листом № 1573/02-14 від 08.09.2021 року державним нотаріусом Садановим О.В. позивача повідомлено про те, що у зв`язку відсутністю документів, які посвідчують право власності померлої ОСОБА_2 на гараж, свідоцтво про право на спадщину за законом позивачу видати неможливо.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності в порядку спадкування. Тому законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову в частині визнання права власності в порядку спадкування.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено у п. 216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 24 червня 2015 року № 6-318цс15).

Як встановлено матеріалами справи та не оспорено сторонами, ОСОБА_2 була членом гаражного кооперативу «Сигнал» та повністю виплатила відповідні внески за гараж, що підтверджується довідками Гаражного кооперативу «Сигнал» № 7 від 09.06.2010 року, довідкою № 7 від 19.04.2023 року та заявою голови ГК «Сигнал» від 30.06.2023 року, що зумовлює набуття за життя спадкодавцем права власності на вищезазначений гараж.

Відповідно до частини першоїстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заяво про прийняття спадщини.

Відповідно до листа від 08.09.2021 року №1573/02-14 державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської нотаріальної контори Одеської області Саданова О.В., останній повідомив ОСОБА_1 , що видати свідоцтво про право на спадщину за законом неможливо, у зв`язку з ненаданням оригіналів документів, що посвідчують право власності померлої на гараж. Крім того, нотаріусом було рекомендовано звернутись ОСОБА_1 до суду за захистом прав та визнання права власності на гараж.

Отже, зі змісту вказаного листа, вбачається, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, враховуючи той факт, що померла ОСОБА_2 набула право власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у гаражному кооперативі «Сигнал» за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Комунальна, 3. Позивач у встановлений законом строк звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за ним права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом, а іншої можливості оформити своє право на спадкування він позбавлений.

Відповідно до чинного законодавства Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, а саме - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею - 18,8 кв. м., з підвалом літ. № I, II, III, загальною площею - 16,4 кв. м., розташованого в гаражному кооперативі «Сигнал», по АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, гаражного кооперативу «Сигнал», про визнання права власності у порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею - 18,8 кв. м., з підвалом літ. № I, II, III, загальною площею - 16,4 кв. м., розташованого в гаражному кооперативі «Сигнал», по АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 13 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе