Постанова

від 18.04.2024 по справі 523/11337/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/192/24

Справа № 523/11337/19

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 523/11337/19

Номер провадження: 22-з/813/192/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О.,Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Боярського Віталія Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат з надання правничої допомоги у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення - 21 червня 2019 року; 3) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2019 року до дня поновлення на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» із врахуванням розміру середньої заробітної плати у розмірі - 732,04 грн..

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2023 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Визнано незаконним та скасовано наказ Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення - з 21 червня 2019 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 720 327,36 грн..

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 3 220,80 грн..

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дригіної Ірини Михайлівни, діючої від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця», залишено без задоволення. Заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 11 травня 2023 року залишено без змін.

26.03.2024 року від адвоката Боярського В.С., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційній інстанції у розмірі - 30 000 грн..

Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачкою було заявлено клопотання про стягнення судових витрат за результатами апеляційного розгляду.

28.03.2024 року від адвоката Дригіної І.М., діючої від імені АТ «Українська залізниця», надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заперечення обґрунтовані тим, що заявлена сума до компенсації істотно завищена відносно обсягу послуг, а перелік наданих послуг є таким що не підтверджується доданими до заяви доказами. Крім того, не надано доказів оплати послуг адвокатського об`єднання.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Дригіної І.М., діючої від імені АТ «Українська залізниця», про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.04.2024 року від адвоката Боярського В.С., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.04.2024 року задоволено клопотання адвоката Дригіної І.М., діючої від імені АТ «Українська залізниця», про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Дригіна І.М., діюча від імені АТ «Українська залізниця», заперечувала проти задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Інші учасники справи у судове засіданні не з`явились. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань від них не надійшло.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для розгляду заяви, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи тощо, колегія суддів вважає можливим розглянути заяву за відсутності її інших учасників.

За правилами, передбаченими ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому ж самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ти місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу адвокат Боярський В.С., діючий від імені ОСОБА_1 , просив за результатами апеляційного перегляду рішення, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Матеріалами справи встановлено що, для надання правничої допомоги та представництва інтересів ОСОБА_1 у справі №523/11337/19 між останньою та Адвокатським об`єднанням «Сергеєв, Боярський і партнери» був укладений Додаток №2 від 15.12.2023 р до Договору №171 від 20.10.2023 р. про надання правової допомоги та Додаток №1 до Договору №1 про

надання правової допомоги від 02.01.2024 р..

Відповідно до п. 1.1 Договору №171 від 05.03.2021 року про надання правової допомоги Клієнт - ОСОБА_1 доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати юридичну (правову допомогу), у свою чергу Клієнт зобов`язується прийняти Послуги та оплатити винагороду в порядку, строки та наумовах, визначеним цим Договором, та відшкодувати витрати понесені адвокатським об`єднанням, при виконанні умов цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору Вартість послуг Адвокатського об?єднання за цим Договором визначається як сума гонорарів Адвокатського об?єднання за надані Послуги та витрат, понесених Адвокатським об?єднанням у зв?язку з наданням Послуг. Гонорари за Послуги Адвокатського об?єднання («Гонорари») розраховуються, як правило, шляхом множення погодинної ставки співробітників Адвокатського об?єднання, залучених до виконання доручення Клієнта, на кількість годин витрачених співробітником Адвокатського об?єднання для виконання доручення. Погодинні ставки (тарифи) співробітників Адвокатського об?єднання складають: - адвоката - 2 000,00 грн., - помічника адвоката - 1 000,00 грн..

15 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Сергеєв, Боярський і партнери» укладено Додаток №2 до Договору про надання правової допомоги №171від 20.10.2023 року.

Відповідно до п.п. 2.1 Додатку №2 до Договору про надання правової допомоги №171від 20.10.2023 року гонорар за даним Додатком становить - 24 000,00 грн..

Згідно з актом №2 наданих послуг від 22.03.2024 року, Адвокатське об`єднання, в особі Боярського В.С. , в період з 15.12.2023 р. по 21.03.2024 р. надало ОСОБА_1 наступні послуги:

1) підготування та складання відзиву на апеляційну скаргу адвоката Дригіної ІриниМихайлівни, діючої від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця», назаочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 р. по справі№523/11337/19, що включає в себе:

- ознайомлення з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/11337/19, з документами ОСОБА_1 , щодо її незаконного звільнення; запеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі№523/11337/19 (2 год.);

- вивчення та аналіз судової практики, підготування правової позиції, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (4 год.);

- усні консультації ОСОБА_1 , щодо її представництва в апеляційнійінстанції по справі №523/11337/19 (2 год);

2) представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні в Одеському апеляційномусуді 21.03.2024 р. по справі №523/11337/19 (2 год.).

Відповіднодо умов Додатку №2 від 15.12.2023 р., Клієнт зобов`язаний сплатити вартість узгоджених послуг протягом 60 календарних днів з дати виставлення рахунку.

На виконання умов Договору Клієнту надано Рахунок №22/03 від 22.03.2024 року про оплату юридичних послуг.

Відповідно до п.1.1 Договору №1 від 02.01.2024 року про надання правової допомогиКлієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу щодо представництва Клієнта вусіх судових інстанціях в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти Послуги та оплатити винагороду в порядку, строкита на умовах, визначених цим Договором та відшкодовувати витрати Адвокатськогооб`єднання, понесені ним при виконанні умов цього Договору.

Відповідно до вказаного договору для організації та координації надання юридичної допомоги клієнту, Адвокатське об`єднання призначає Кравець І.Г..

Відповідно до п. 5.1 Договору Вартість послуг Адвокатського об?єднання за цим Договором визначається як сума гонорарів Адвокатського об?єднання за надані Послуги та витрат, понесених Адвокатським об?єднанням у зв?язку з наданням Послуг. Гонорари за Послуги Адвокатського об?єднання («Гонорари») розраховуються, як правило, шляхом множення погодинної ставки співробітникі Адвокатського об?єднання, залучених до виконання доручення Клієнта, на кількість годин витрачених співробітникам Адвокатського об?єднання для виконання доручення. Погодинні ставки (тарифи) співробітників Адвокатського об?єднання: - адвоката складають: - 2000,00 грн., - помічника адвоката: - 1000,00 грн.

02 січня 2024 року між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Сергеєв, Боярський і

партнери» укладено Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №1 від02.01.2024 року.

Згідно Акту №1 наданих послуг від 22.03.2024 року, Адвокатське об`єднання в період з 02.01.2024 р. По22.03.2024 р. надало ОСОБА_1 наступні послуги:

1) підготування та складання відзиву на апеляційну скаргу адвоката Дригіної Ірини

Михайлівни, діючої від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця», на

заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 р. по справі

№523/11337/19, що включає в себе:

-ознайомлення з матеріалами справи №523/11337/19 в Одеському апеляційному суді

23.02.2024 р. (2 год.).

-усна консультація ОСОБА_1 , щодо її представництва в апеляційній інстанції по

справі №523/11337/19 з урахуванням отриманої інформації після ознайомлення з

матеріалами судової справи 23.02.2024 р. (1 год.).

Вказані послуги були виконані адвокатом Кравець І.Г..

Відповідно до умов Додатку №1 від 02.01.20244 р., Клієнт зобов`язаний сплатитивартість узгоджених послуг протягом 60 календарних днів з дати виставленнярахунку.

На виконання умов Договору Клієнту надано Рахунок №22 від 22.03.2024 року прооплату юридичних послуг.

На підставі вказаного, заявник вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, а також з урахуванням складності справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Адвокат Дригіна І.М., діюча від імені АТ «Українська залізниця», заперечуючи проти задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення, вказує, що заявлена сума до компенсації істотно завищена відносно обсягу послуг, а їх перелік наданих послуг є таким, що не підтверджується доданими до заяви доказами. Крім того не надано доказів оплати послуг адвокатського об`єднання.

Крім того, вказує, що відповідно до акту виконаних робіт №2, виконавець послуг витратив - 10 годин, якщо врахувати погодинну оплату адвокатів в Адвокатському об`єднанні з розрахунку, який встановлений договором - 2 000 грн. за одну годину, то сума виходить у розмірі - 20 000 грн., а не - 24 000 грн., як зазначено у акту та рахунку №22/03.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що в однаковий період часу Адвокатське об`єднання визначило ОСОБА_1 двох виконавців, які виконували по суті однакові завдання, що також свідчить про безпідставність вказаних витрат.

Колегія суддів погоджується з вказаними твердженнями адвоката Дригіної І.М., оскільки визначена сума в акті №2 наданих послуг у загальному розмірі - 24 000 грн., з розрахунку витраченого адвокатом загального часу є завищеною, та не відповідає п. 5.1. Договору №171 про надання правової допомоги від 20.10.2023 року.

Крім того, слушними є доводи заперечень про надання адвокатами Боярським В.С. та Кравець І.Г. від імені Адвокатського об`єднання по суті однакових послуг з надання усних консультацій щодо представництва в апеляційному суді, що є безпідставними та покликаними на збільшення витрат на правничу допомогу.

Крім того, визначені у актах наданих послуг з наданої правничої допомоги вартість наданих послуг є значно завищеною, а тому, враховуючи характер виконаної Адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатами роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000,00 грн..

Додаткове рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Клопотання адвоката Боярського Віталія Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЕДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 13 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе