Ухвала

від 11.04.2024 по справі 520/13313/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1130/24

Справа № 520/13313/17

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 520/13313/17

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/1130/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

-відповідачі 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_7 , 6) ОСОБА_8 ,

- апелянт, особа, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за апеляційною скаргою адвоката Бузовського Ігоря Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_9 , на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В. о 14 годині 00 хвилині 15 червня 2021 року, повний текст рішення складений 23 червня 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 03.07.2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №1290; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , укладений 03.07.2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №1293; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24.06.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №618; 4) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеним 03.07.2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованим в реєстрі за №1290, скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав; 5) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , укладеним 03.07.2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованим в реєстрі за №1293, скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав; 6) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеним 24.06.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , посвідченим приватним нотаріусом Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованим в реєстрі за №618, скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що у червні 2008 року він, ОСОБА_1 , позичив ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі у розмірі - 640 000,00 грн.. Внаслідок небажання ОСОБА_10 повертати борги та виконувати свої зобов`язання за договором позики, він був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2015 року у цивільній справі №1512/7397/2012 частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з ОСОБА_10 загальну суму заборгованості за договором позики від 25.06.2008 року у розмірі 3 644 548 грн..

Позивач вказує, що в забезпечення вимог позивача судами в різний проміжок часу були постановлені ухвали про накладення арешту на майно відповідача.

Однак, як стало відомо позивачу, відповідачем було відчужено його нерухоме майно.

Позивач вважає, що посвідчення договорів купівлі-продажу квартири та земельної ділянки здійснювались з грубим порушенням норм чинного законодавства України, з метою уникнення ОСОБА_3 цивільної відповідальності по борговим зобов`язанням перед позивачем, що в свою чергу підтверджує той факт, що договори купівлі-продажу нерухомого майна не мають на меті настання реальних наслідків правочину, а є лише фіктивними угодами та інструментом для уникнення цивільної відповідальності.

Перереєстрація (продаж) нерухомого майна, яке на момент укладення правочинів належало відповідачам є незаконною, оскільки здійснювалась в момент існуючої заборони на відчуження конкретного нерухомого майна, що в свою чергу і стало підставою для звернення до суду (Т. 1, а. с. 1 7).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року задоволено частково вищевказаний позов ОСОБА_1 ..

Визнано договір купівлі-продажу від 03 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрований в реєстрі за №1290, частково недійсним в частині 1/2 частки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_12 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси по справі №2-6177/2007 від 05.10.2007 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №618, стосовно нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрований в реєстрі за №1293, стосовно земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею - 0,0368 га., яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №6216473, зареєстрований 03.07.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14202265 від 03.07.2014 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №6216536, зареєстрований 03.07.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14202353 від 03.07.2014 року, про реєстрацію права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею - 0,0368 га., яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, за ОСОБА_4 .

Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення з дня набрання законної сили є підставою для скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 , підстава виникнення якого - на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрованого в реєстрі за №618.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на момент укладення ОСОБА_10 спірних правочинів 03.07.2014 року, останній був обізнаний про багато кількісні судові провадження відносно нього з боку ОСОБА_1 .

За таких обставин, враховуючи те, що станом на момент укладення спірних правочинів купівлі-продажу від 03.07.2014 року, за р.№1290 та р.№1293,ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 17.06.2014 року по справі №523/8198/14-ц не породжувала жодних правових наслідків, ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 04.06.2014 року по справі №523/8198/14-ц про накладення арешту на частку вказаної квартири АДРЕСА_1 таземельну ділянкупід номером АДРЕСА_2 , площею - 0,0368 га., кадастровий номер №5110137300:55:013:0007,була чинною та діяла, у відповідача ОСОБА_10 було відсутнє право 03.07.2014 року здійснювати дії щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Враховуючи вищенаведене, оскільки станом на 03.07.2014 року на підставі ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 04.06.2014 року по справі №523/8198/14-ц було зареєстровано обтяження на спірну земельну ділянку в цілому, суд прийшов до висновку, щодоговір купівлі-продажу від 03 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрований в реєстрі за №1293, стосовно земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею - 0,0368 га., яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, підлягає визнанню недійсним.

Однак, оскільки станом на 03.07.2014 року, на підставі ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 04.06.2014 року по справі №523/8198/14-ц було зареєстровано обтяження лише на частку квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_10 , без визначення частки ОСОБА_6 , що не позбавляло останню відчужити належну їй частку майна, суд дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу від 03 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №1290, підлягає визнанню частково недійсним в частині частки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_10 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси по справі №2-6177/2007 від 05.10.2007 року.

Правочин, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , підлягає частковому визнанню недійсним, а відтак майно перебувало в спільній частковій власності ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , останнійне мав можливості вчинити наступний правочин стосовно розпорядження нерухомим майном в цілому та стосовно належної йому частки за відсутностівідмови співвласника від здійснення переважного права купівлі, за наслідком чогосуд дійшов до висновку, що подальший договір купівлі-продажу від 24 червня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №618, на підставі якого ОСОБА_5 відчужив квартиру ОСОБА_8 , підлягає визнанню недійсним в цілому.

Обтяження у виді арешту нерухомого майна належного відповідачеві ОСОБА_10 вживались судами за клопотаннями позивача ОСОБА_1 для забезпечення виконання майбутнього рішення суду. Отже, відчуження відповідачем ОСОБА_10 належного йому нерухомого майна в період вжитих судами обтяжень, яке в свою чергу виступало запорукою виконання судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості, є належним підтвердженням наявності порушених оспорюваними договорами прав та інтересів ОСОБА_1 (Т. 4, а. с. 53 71).

Короткий зміст постанови Одеського апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.10.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2022 року залишено без змін (Т. 4, а. с. 224 230).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_9 , як особа, яка не приймала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права інтереси та/або обов`язки, в апеляційній скарзі просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що розглядаючи справу про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири, фактично вирішив питання про її права на квартиру, не залучивши апелянта до розгляду у справі. Судом не враховано, що 06.03.2018 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, 18.12.2018 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги за договором позики від 25.06.2008 року. Тому, з 18.12.2018 року ОСОБА_1 втратив будь-які права первісного кредитора за договором позики.

Судом не було враховано, що розгляд справи відбувався за участі неналежного позивача, що є підставою для відмови у позові (Т. 5, а. с. 2 4).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2023 року апеляційну скаргу адвоката Бузовського І.М., діючого від імені ОСОБА_9 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2021 року залишено без руху (Т. 5, а. с. 24 25).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюадвоката Бузовського І.М., діючого від імені ОСОБА_9 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2021 року (Т. 5, а. с. 32 32 зворотна сторона).

24.04.2023 року від адвоката Кочмана К.П., діючого від імені ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження (Т. 5, а. с. 62 63).

27.04.2023 року від адвоката Бузовського І.М., діючого від імені ОСОБА_9 , надійшли заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження (Т. 5, а. с. 101 103).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.05.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи (Т. 5, а. с. 104).

10.05.2023 року від від адвоката Кочмана К.П., діючого від імені ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , надійшла заява про залишення без розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження (а. с. 116).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Кутурланова О.В. достроково закінчила відрядження в Одеському апеляційному суді.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.07.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 5, а. с. 123 123 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.11.2023 року залучено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 ), до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 (Т. 5, а. с. 148 150).

11.04.2024 року від адвоката Логовського В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні адвокат Бузовський І.М., діючий від імені ОСОБА_9 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Адвокат Логовський В.В., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, думку осіб, які прийняли участь у розгляді справи, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб,які прийнялиучасть урозгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бузовського І.М., діючого від імені ОСОБА_9 , не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Станом на 03 липня 2014 року ОСОБА_10 належало на праві власності наступне нерухоме майно:

- 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 05.10.2007 року за №2-6177/2007, за яким власником іншої частки квартири була ОСОБА_6 ;

- на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7 земельна ділянка під номером НОМЕР_1 , яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,0368 га., з кадастровим номером №5110137300:55:013:0007, на підставі державного акту ЯГ №915284 на право власності на земельну ділянку, виданого 03.10.2006 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010650501280, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором речових прав на нерухоме майно, номер запису 6216138.

Встановлено, що ОСОБА_10 був учасників багатьох судових проваджень, ініціатором яких є - ОСОБА_1 як позивач, який у свою чергу, з метою забезпечення виконання майбутніх рішень судів про задоволення його вимог, звертався до суду із заявами про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_10 майно.

Так, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №1512/7397/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про стягнення суми боргу та відсотків за договором позики.

За наслідком розгляду вказаної справи 16 липня 2015 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за договором позики (розписки) від 25.06.2008 р. у розмірі - 3 644548,00 грн., яка складається з: - 640000,00 грн. основний борг; - 2359,00 грн. відсотки за користування позикою; - 5000,00 грн. штраф за несвоєчасне повернення позики; - 640000,00 грн. пеня. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Також в провадженні Суворовського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №523/8194/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_13 , ОСОБА_10 про розірвання договору та стягнення заборгованості.

Під час розгляду вказаної цивільної справи ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 04 червня 2014 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на наступне нерухоме майно: - земельну ділянку, площею - 0,0368 га., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , державний акт № 010650501280 від 03.10.2006 року, яка належать ОСОБА_10 на праві власності; - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 на праві власності; - будинок АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_13 на праві власності.

На підставі зазначеної ухвали суду від 04 червня 2014 року по справі №523/8194/14-ц у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

- 12 червня 2014 року був зареєстрований запис про обтяження за №5987274, про накладення арешту на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №23795964 від 03.07.2014 року;

- 12 червня 2014 року був зареєстрований запис про обтяження за №5987076, про накладення арешту на земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 , площею - 0,0368 га., з кадастровим номером №5110137300:55:013:0007, яка належить ОСОБА_10 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №23793696від 03.07.2014 року.

У подальшому, 22.04.2015 року представник ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби ОМУЮ Одеської області з заявами про державну реєстрацію обтяжень у виді накладення арешту на майно ОСОБА_10 , а саме - вищевказану квартиру і земельну ділянку. Однак державним реєстратором 22.04.2015 року були винесені рішення №20861457 про відмову у державній реєстрації обтяження арешту на земельну ділянку, та за №20861743 про відмову у державній реєстрації обтяження арешту на квартиру, з підстав того, що на час звернення до державного реєстратора вищевказане нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_10 ..

З поданих до суду доказів вбачається, що 03 липня 2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці передають у власність покупця, а покупець приймає у власність та сплачує відповідно за придбану квартиру під номером АДРЕСА_1 , грошову суму на умовах та у строки, визначені цим договором.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстровано у реєстрі за №1290.

На підставі укладення вказаного договору приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною 03.07.2014 року винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14202265, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року зареєстровано запис №6216473, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 .

03 липня 2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_7 (продавці) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці передають у власність покупцю, а покупець приймає у власність та сплачує відповідно за придбану земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 , площею - 0,0368 га., кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39899815101.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстровано у реєстрі за №1293.

На підставі укладення вказаного договору, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною 03.07.2014 року винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14202353, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року зареєстровано запис №6216536, про реєстрацію права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею - 0,0368 га., яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, за ОСОБА_4 .

У подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу від 24 червня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №618, за умовами якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_8 придбала нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Ольги Василівни копії нотаріальних справ стосовно посвідчення вищевказаних правочинів, з яких судом встановлено наступне.

Так, у відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №23795964 від 03.07.2014 року, вбачається, що обтяження за №5987274, зареєстроване 12.06.2014 року про накладення арешту на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 ,03.07.2014 року було припиненодержавним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Перчик І.О.на підставі ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 17 червня 2014 року по справі №523/8194/14-ц.

На підставі зазначеноїухвалиСуворовського районного суду міста Одеси від 17 червня 2014 року по справі №523/8194/14-ц, державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Перчик І.О.03 липня 2014 року було також зареєстровано припиненняобтяженняза №5987076 від 12.06.2014 року про накладення арешту на земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 , площею - 0,0368 га., з кадастровим номером №5110137300:55:013:0007, яка належить ОСОБА_10 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №23793696від 03.07.2014 року.

Отже, станом на момент вчинення ОСОБА_10 спірних правочинів від 03.07.2014 року з продажу вищевказаної квартири та земельної ділянки, обтяження у виді арешту на це майно, зареєстроване на підставі ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 04.06.2014 року по справі №523/8194/14-ц, було припинено на підставіухвалиСуворовського районного суду міста Одеси від 17 червня 2014 року по справі №523/8194/14-ц.

Натомість, як вбачається з листа Суворовського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2015 року за №28318, судом повідомлено, що в рамках цивільної справи №523/8194/14-ц за заявою позивача ОСОБА_1 , ухвалою суду від 04.06.2014 року накладено арешт на нерухоме майно відповідачів. 04.06.2014 року судом до Реєстраційної служби ОМУЮ було скеровано ухвалу про забезпечення позову для виконання. Ухвала суду про забезпечення позову від 04.06.2014 року не оскаржувалась.

Судом повідомлено, що 19.02.2015 року Суворовським районним судом міста Одеси в рамках цивільної справи №523/8194/14-ц постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_13 , ОСОБА_10 про розірвання договору та стягнення заборгованості залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позовних вимог, шляхом зняття арешту, накладеного ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.06.2014р..

09.06.2015 року Апеляційним судом Одеської області постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015 року скасовано.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15.09.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

Також, листом Суворовського районного суду міста Одеси від 18.10.2017 року за №5/2017/2017 повідомлено, що під час розгляду цивільної справи№523/8194/14-ц суддею Малиновським О.М. 17.06.2014 рокусправа не розглядалась, судове засідання не призначалось, суддею не приймалась ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідачами під час розгляду справи не було жодним чином підтверджено існування ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 17 червня 2014 року по справі №523/8194/14-ц, на підставі якої було 17.06.2014 року припинено обтяження на спірне нерухоме майно зареєстроване на підставі ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 04.06.2014 року.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Посилання ОСОБА_9 в апеляційній скарзі на те, що судовим рішенням у вказаній справі було вирішено питання про її права та обов`язки, та судом не було залучено її до участі у справі, апеляційний суд вважає безпідставними.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що посвідчення договорів купівлі-продажу квартири та земельної ділянки здійснювались з грубим порушенням норм чинного законодавства України, з метою уникнення ОСОБА_10 цивільної відповідальності по борговим зобов`язанням перед ОСОБА_1 . Вказані договори купівлі-продажу нерухомого майна не мають на меті настання реальних наслідків правочину, а є фіктивними угодами та інструментом для уникнення цивільної відповідальності ОСОБА_10 ..

Тому вважаючи, що перереєстрація (продаж) нерухомого майна, яке належить ОСОБА_10 , на третіх осіб є незаконною, оскільки здійснювалась в момент існуючої заборони (арешту) в ЄДР на відчуження конкретного нерухомого майна, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними.

На момент звернення до суду із вказаним позовом (01.12.2017 року) та на момент відкриття провадження у справі (13.11.2017 року) власником спірної квартири була ОСОБА_8 ..

Згідно з частиною першою статті 15, частини першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, щодля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту

є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. […] позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження №61-17966св19) вказано, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона

є учасником й інших аналогічних правовідносин). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021

у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку

з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) .

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини першатретя статті 89 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем

і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно дочастин першої четвертоїстатті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідачаналежним відповідачем,не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідачаналежним відповідачемвиключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Так як встановлено матеріалами справи, 06.03.2018 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №282, за умовами якого ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_9 придбала нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Однак, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі було визнання недійсними: - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 03.07.2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №1290; - договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , укладеного 03.07.2014 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №1293; - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 24.06.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , посвідченого приватним нотаріусом Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №618.

Отже, рішенням суду першої інстанції не розглядалось питання, щодо правомірності/неправомірності договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Тому вказаним рішення суду першої інстанції у даній справі не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_9 ..

Крім того, як встановлено матеріалами справи в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №521/16692/22, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. У вказаній справі вирішується питання щодо правомірності набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_9 ..

Доводи апелянта на те, що судом першої інстанції було розглянуто справу із неналежним позивачем у справі, оскільки ОСОБА_1 було передано за договором відступлення ОСОБА_2 права вимоги за договором позики, не заслуговують на увагу.

Відповідно дост.55ЦК Україниу разісмерті фізичноїособи,припинення юридичноїособи,заміни кредиторачи боржникау зобов`язанні,а такожв іншихвипадках заміниособи увідносинах,щодо якихвиник спір,суд залучаєдо участіу справіправонаступника відповідноїсторони аботретьої особина будь-якійстадії судовогопроцесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, в силу ст. 55 ЦК України, правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу.

Питання щодо «своєчасності» залучення ОСОБА_2 до правовідносин по справі ніяким чином не стосується порушеного права апелянта на спірне майно.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції,ухваливши оскаржене рішення, не вирішив питання про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_9 ..

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухваливши оскаржене рішення, не вирішував питання про права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_9 ..

Частиною першоюстатті 352 ЦПК Українивизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, абоу резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_9 , апеляційний суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження, відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 362 ЦПК України.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищевказаних встановлених по даній справі обставин,колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що судпершої інстанції, ухваливши оскаржене рішення,вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта є недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу приписів ч. 1 ст. 352 вбачається, що право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тобто оскаржуваним рішенням безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цих осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси чи (або) обов`язкитакої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження з розгляду апеляційної скаргиадвоката Бузовського Ігоря Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_9 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року підлягає закриттю за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

Апеляційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за апеляційною скаргою адвоката Бузовського Ігоря Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_9 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від15 червня 2021 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 13 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе