Постанова

від 08.05.2024 по справі 916/3286/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3286/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД": не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем": Ланчковський Ю.В.

від ОСОБА_1 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем"

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 року, суддя в І інстанції Желєзна С.П., повний текст якого складено 22.01.2024 в м. Одесі

у справі: №916/3286/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

про стягнення 850 000,00 грн

В С Т А Н О В И В:

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (далі - ТОВ "Коприг ЛТД") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (далі - ТОВ "Укрчем") про стягнення заборгованості у розмірі 850 000 грн за невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товару №3/23-9 від 30.03.2023 в частині оплати вартості поставленого товару

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/3286/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" заборгованість у розмірі 850000,00 грн та судовий збір у розмірі 12 750,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №916/3286/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/3286/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/3286/23 залишено без змін.

При цьому, у письмових поясненнях, поданих до Південно-західного апеляційного господарського суду 09.04.2024 року, представником позивача було зазначено про те, що докази понесених ТОВ «Коприг ЛТД» судових витрат, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судом постанови у цій справі.

29.04.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про винесення додаткового рішення, в якому останнє просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з розглядом справи №916/3286/23 в суді апеляційної інстанції, а саме у розмірі 29 000 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3286/23 призначено на 08.05.2024 о 14:45.

03.05.2024 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про винесення додаткового рішення, в якій останній просить відмовити позивачу у задоволенні вказаної заяви.

Зокрема, відповідач зазначив, що позивач не виконав приписи п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України, оскільки у позові не висунув вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу, також зазначив про відсутність належно оформленої заяви про надання доказів про підтвердження понесених судових витрат, а тому заява позивача повинна бути залишена без розгляду.

Додатково вказав про неспівмірність розміру гонорару адвоката із складністю справи, кількістю витраченого часу та обсягом наданих послуг.

08.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутністю останнього, а також письмові пояснення, в яких останній, зокрема, зазначив, що під час перегляду справи в апеляційному порядку, враховуючи складність справи позивач скористався своїм правом залучити в якості представника адвоката, що жодним чином не суперечить принципам господарського судочинства та не позбавляє позивача на відшкодування цих витрат за рахунок сторони не на користь якої ухвалено судове рішення.

Додатково позивач зазначив, що в своїх поясненнях адвокат Алла Гуляєва - представник позивача зробила відповідну заяву (намір реалізувати стороною надане право), а посилання відповідача на те, що така заява не може бути зроблена в поясненнях є лише власним тлумаченням процесуального законодавства, адже господарський процесуальний кодекс України не висуває окремих вимог до заяви передбаченою ч. 8 ст. 129 ГПК України, зокрема й щодо подачі заяви як окремого процесуального документа.

В судове засідання 08.05.2024 з`явився представник відповідача, інші сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду заяви, враховуючи заяву позивача про розгляд заяви без його участі, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Обговоривши доводи та вимоги заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Гуляєвою А.А. укладено договір про надання правничої допомоги від 02.04.2024, відповідно до п. 1.1 якого 1. клієнт доручає, адвокат бере на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів Клієнта у господарській справі №916/3286/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізичної особи-підприємця Катело Вікторії Вікторівни, про стягнення грошових коштів.

Відповідно до п. 3.2. Договору надання правової допомоги розмір винагороди (гонорару) Адвоката за надання правничої (правової) допомоги, зазначеної в п.п.1.1 .-1.2. цього Договору, є фіксованим та становить 29000 (двадцять дев`ять тисяч) грн без ПДВ.

Не пізніше двох календарних днів з моменту підписання цього Договору Клієнт зобов`язується сплатити на поточний рахунок Адвоката аванс у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гри без ПДВ. Іншу частину гонорару (за вирахуванням сплаченого авансу) Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату не пізніше п`яти календарних днів з моменту винесення Південно-західним апеляційним господарським судом постанови (за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Укрчем») у справі №916/3286/23. (п.3.3 Договору надання правової допомоги).

Пунктами 3.5. та 3.6. Договору встановлено, що у день укладання цього Договору Адвокат зобов`язується скласти та надати Клієнту рахунок на оплату послуг за надання правничої допомоги за цим Договором. Послуги (правнича допомога) за цим Договором вважаються виконаними з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних послуг.

02.04.2024 року, на виконання пункту 3.5. Договору, адвокатом Гуляєвою А.А. було складено та надано товариству з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ ЛТД" рахунок №1 від 02.04.2024 року на оплату 29000 грн.

03.04.2024 року позивачем адвокату Гуляєвій А.А. було сплачено за Договором аванс у розмірі 12500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №696 від 03.04.2024 року.

23.04.2024 року позивачем та адвокатом Гуляєвою А.А. було складено та підписано акт приймання-передачі виконаних послуг (із детальним описом робіт (наданих послуг), відповідно до якого Адвокатом за Договором були надані Клієнту послуги (правнича допомога) в наступному обсязі: ??

-ознайомлення з матеріалами справи №916/3286/23 через електронний суд в електронному вигляді та у Південно-західному апеляційному господарському суді у паперовому вигляді, у тому числі ознайомлення із відеозаписами судових засідань, які проводилися у суді першої та апеляційної інстанції. ???Вивчення та аналіз апеляційної скарги ТОВ «Укрчем»;

-усні консультування Клієнта з питань, пов`язаних із виконанням цього Договору. ???Пошук та вивчення судової практики для формування правової позиції у справі та погодження її з Клієнтом;

-підготовка та подача до Південно-західного апеляційного господарського суду заяв, клопотань, письмових пояснень. Підготовка та подача адвокатських запитів з питань, пов?язаних із предметом спору у справі №916/3286/23;

-участь у судових засіданнях в Південно-західному апеляційному господарському суді.

Загальна вартість послуг (правничої допомоги), наданих Клієнту Адвокатом є фіксованою та склала 29000 (двадцять дев?ять тисяч) грн без ПДВ.

23.04.2024 року ТОВ «Коприг ЛТД» сплатило адвокату Гуляєвій А.А. іншу частину гонорару у розмірі 12500 грн, а 26.04.2024 року - у розмірі 4000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №737 від 23.04.2024 року та №740 від 26.04.2024 року.

Колегія суддів зазначає, що у письмових поясненнях, поданих до Південно-західного апеляційного господарського суду 09.04.2024 року, представником позивача було зазначено про те, що докази понесених ТОВ «Коприг ЛТД» судових витрат, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судом постанови у цій справі, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність заяви про надання доказів про підтвердження понесених судових витрат.

Також, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач під час апеляційного перегляду не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту диспозитивної норми частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 року у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 року у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 року у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 року у справі № 910/19650/20).

Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, чого в даному випадку апеляційним судом встановлено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 910/9024/21.

Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що оскільки позивач не подав попереднього розрахунку суми судових витрат в суді апеляційної інстанції, то у нього відсутнє право на відшкодування таких витрат.

Отже, колегія суддів вважає доведеним факт надання адвокатом Гуляєвою А.А. послуг з надання правової допомоги.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Гуляєвою А.А. робіт, з урахуванням заперечень відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує:

-чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції;

-чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 було відкрито апеляційне провадження у справі №916/3286/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" та призначено справу до розгляду на 02.04.2024 об 11:00.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" був підписаний з боку директора позивача - Чекодаєв Іван Валерійович.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 02.04.2024 був присутній лише директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" - Чекодаєв Іван Валерійович.

В подальшому 02.04.2024 між позивачем та адвокатом Гуляєвою А.А. укладено договір про надання правничої допомоги.

09.04.2024 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" адвоката Гуляєвої А.А. надійшли письмові пояснення, а також клопотання про приєднання до матеріалів справи рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2021 у справі №910/14801/21 та адвокатські запити до АМПУ Ренійського морського порту.

22.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" адвоката Гуляєвої А.А. надійшли письмові пояснення.

Колегія суддів зазначає, що із заяв по суті представником позивача додано до Південно-західного апеляційного господарського суду лише письмові пояснення від 09.04.2024 та від 22.04.2024. При цьому зміст і доводи, викладені у письмових поясненнях значною мірою повторюють доводи, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та у відзиві на апеляційну скаргу.

Вказане свідчить про відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, враховуючи, що правова позиція позивача була сформована ще до укладення нового договору про надання правничої допомоги з адвокатом Гуляєвою А.А., а, відповідно, складання процесуальних документів не займало багато часу та не вимагало значних зусиль.

При цьому, судовою колегією було відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" адвоката Гуляєвої А.А. про приєднання до матеріалів справи рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2021 у справі №910/14801/21 та адвокатських запитів до АМПУ Ренійського морського порту, оскільки звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення нових доказів представником позивача було не обґрунтовано підстави порушення порядку подання доказів до суду, не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Представник позивача адвокат Гуляєва А.А. прийняла участь лише у двох судових засіданнях 09.04.2024 та 23.04.2024.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат враховуючи те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 29000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою з огляду на обсяг виконаної роботи під час апеляційного розгляду справи та незмінність правової позиції позивача у суді апеляційної інстанції.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 14500 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про стягнення витрат на правничу допомогу такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2239/22 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 500 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 13.05.2024.

Головуючий суддя:А.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська