Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/992/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/992/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паликівського В.І.,

представника ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" адвоката Колосюка В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" з ринку

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.11.2022 (повний текст складено 23.05.2023, суддя Літвінова М.Є.)

у справі № 910/992/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн",

4. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1. Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Авіація",

про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" звернулось в господарський суд із позовом про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав, укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" щодо купівлі-продажу активу неплатоспроможного банку - майнових прав за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, позичальником за яким є ТОВ "Бізнес авіація", та Іпотечним договором від 10.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 5817, іпотекодавцем за яким є ТОВ "Бізнес авіація".

В обґрунтування позовних вимог позивач послався не те, що у справі про банкрутство ТОВ "Бізнес авіація" із грошовими вимогами до боржника звернулось ТОВ "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" на суму 71087832 грн на підставі Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010 та Іпотечним договором від 10.08.2010, майнові права за якими належать ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" на підставі договору відступлення права вимоги.

В свою чергу, ТОВ "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" отримало право вимоги за результатами електронних торгів (аукціону), результати яких було оформлено протоколом № UA-EA-2020-03- 11-000008-b від 01.04.2020, та укладеного за результатами аукціону Договору № 82/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 29.04.2020.

Переможцю аукціону були продані права вимоги, в тому числі й за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, що був укладений з ВАТ "УПБ" та ТОВ "Бізнес авіація", та Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 5814.

На переконання позивача, Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як замовник аукціону, не мала права передавати на реалізацію активи неплатоспроможного банку, які йому не належали, оскільки були відчужені на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", а в подальшому на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос", до дня введення ліквідаційної процедури у неплатоспроможному банку - ПАТ "Український професійний банк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним з моменту укладення Договір № 82/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 29.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 483, в частині активу - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, позичальником за яким є ТОВ "Бізнес авіація", та Іпотечного договору від 10.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 5817, іпотекодавцем за яким є ТОВ "Бізнес авіація". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" з ринку звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/992/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/992/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023, для розгляду даної справи визначено колегію суддів: Сотніков С.В. (головуючий, суддя-доповідач), Копитова О.С., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 розгляд справи № 910/992/22 призначено на 05.12.2023.

При підготовці справи до судового розгляду суд з`ясував, що частина повного тексту рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022, а саме його мотивувальна частина (а.с.70-81, т. 3), є нечитабельною, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості дослідити мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 відкладено розгляд справи у зв`язку з необхідністю витребування матеріалів справи в електронній формі, що містить рішення суду, підписане електронним цифровим підписом судді.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

В процесі підготовки справи до судового розгляду з системи "Діловодство господарського суду" була виготовлена та долучена до матеріалів справи копія рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/992/22, яка підписана електронним цифровим підписом судді Літвінової М.Є.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 відкладено розгляд справи на 20.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкладено розгляд справи на 19.03.2024.

В судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.

В судовому засіданні 23.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частину даної постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - Банк, ПАТ "УПБ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація" (далі - Позичальник, Боржник, ТОВ "Бізнес авіація") укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 (далі - Кредитний договір).

У відповідності із п. 1.1 Розділу 1 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору від 15.01.2015 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 293), Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 27500000 грн терміном до 15.07.2015 на поповнення обігових коштів.

Умовами п. 2.1. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору від 15.05.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії № 293) визначено, що забезпеченням виконання Позичальником своїх зобов`язань перед Банком за цим договором є застава власного майна Позичальника (Іпотечний договір від 10.08.2010).

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 15.07.2015, а в частині невиконаних зобов`язань Позичальника до повного та належного їх виконання (п. 9.1. Кредитного договору в редакції Додаткового договору від 15.01.2015 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 293 від 10.08.2010).

10.08.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація" укладено Іпотечний договір, предметом якого (п. 1) є надання в іпотеку майна, Літак тип (модель) Ан-140-100, заводський номер 36525305029, державний і реєстраційний знак UR - 14007, та який укладено на виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 293 від 10.08.2010.

Строк дії іпотечного договору - до повного виконання ТОВ "Бізнес авіація" зобов`язань за Кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього (п. 29 Іпотечного договору).

Іпотечний договір від 10.08.2010 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 5814.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.12.2021, 10.08.2010 о 16:57:40 державним реєстратором приватним нотаріусом Падалка Романом Олеговичем здійснено державну реєстрацію іпотеки майна, яким є літак тип (модель) Ан-140-100, заводський номер 36525305029, державний і реєстраційний знак UR-14007 , де Іпотекодержателем значиться ТОВ "ФК «Геліос".

05.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") та ПАТ "Український професійний банк" (також далі - Цедент) укладено Договір № 38653/38654 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення № 38653/38654), за умовами якого з моменту набрання чинності цим договором та на умовах, що в ньому передбачені, Цедент передає (відступає), а ПАТ "Фідобанк" приймає права вимоги до ТОВ "Бізнес авіація" щодо повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та інших коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 293 від 10.08.2010 та всіх додаткових угод до нього, укладених між Цедентом, та у зв`язку з чим ПАТ "Фідобанк" стає Новим кредитором за Кредитним договором.

Одночасно з відступленням права вимоги за Кредитним договором до нового кредитора переходять усі права Цедента за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором. Передача прав Цедента за договорами забезпечення, що були нотаріально посвідчені, відбувається на підставі окремого договору, який укладається сторонами в день направлення Банком повідомлення про відступлення.

Між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" 21.05.2015 був укладений Договір про відступлення за договорами забезпечення № 3089, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 21.05.2015 за № 3089, за умовами якого ПАТ "УПБ" відступає ПАТ "Фідобанк", а останній набуває усі права вимоги за договорами забезпечення виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 21.05.2015 за № 3089.

Між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" 26.05.2015 було складено акт приймання-передачі документації до Договору про відступлення права вимоги № 38653/38654 від 05.05.2015, відповідно до якого ПАТ "Фідобанк" була передана кредитна справа по кредитному договору.

Між Банком та кредитором 26.05.2015 був складений акт приймання-передачі документації до Договору про відступлення права вимоги №38653/38654 від 05.05.2015, відповідно до якого ПАТ "Фідобанк" були передані оригінали кредитної та заставної документації та правовстановлюючі документи на заставу.

03.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос", Новий кредитор) був укладений Договір про відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 Договору відступлення права вимоги, ПАТ "Фідобанк" відступив Новому кредитору право вимоги, окрім інших, за Договором про відкриття кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація".

03.10.2019 між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Геліос" був укладений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Геліос" перейшло право вимоги до ТОВ "Бізнес авіація" за Іпотечним договором від 10.08.2010, забезпеченням за який виступає літак тип (модель) АН-140-100, заводський № 36525305029, державний реєстраційний знак UR-14007 , що на праві власності належить ТОВ "Бізнес авіація".

Також, ПАТ "Фідобанк" передав ТОВ "ФК "Геліос" оригінали кредитного договору з додатковими угодами та іпотечного договору, що підтверджується Актом приймання-передачі документації до Договору про відступлення прав вимоги від 03.10.2019 та до Договору купівлі-продажу майнових прав від 03.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 973/61/18 замінено в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 про видачу наказів на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.07.2018 у третейській справі № 04/18 про стягнення з ТОВ "Бізнес авіації" на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованості у розмірі 62723805,21 грн, в наказах Київського апеляційного господарського суду № 973/61/18 від 18.09.2018 стягувача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос".

29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Наконечним Ігорем Михайловичем на підставі наказу № 973/61/18, що виданий 18.09.2018 Київським апеляційним господарським судом, відкрито виконавче провадження № 63452211 про стягнення з ТОВ "Бізнес авіація" на користь ТОВ "ФК "Геліос" заборгованості в сумі 62723805,21 грн та 25500 грн третейських витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/8776/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карабань Катерину Борисівну.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/8776/21 визнано грошові вимоги ТОВ "ФК "Геліос" до боржника ТОВ "Бізнес авіація" у розмірі 22 264 000 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника (літак Ан-140-100 UR-14007 заводський номер 36525305029), та грошові вимоги на загальну суму 162 293 322,37 грн.

01.12.2021 до Господарського суду міста Києва у справі № 910/8776/21 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" із заявою про кредиторські вимоги до ТОВ "Бізнес авіація" на суму 71087832 грн.

06.12.2021 копію вказаної заяви отримало ТОВ "ФК "Геліос", з якої вбачається, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" ґрунтуються на Договорі про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010 та Іпотечному договорі від 10.08.2010.

Так, за викладеними у заяві із грошовими вимогами до боржника доводами, на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 514 від 05.03.2020 про затвердження умов продажу активів (майна) на платформі електронної торгової системи ProZorro.Продажі за посиланням в мережі Інтернет https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-03-11-000008-b було запропоновано до продажу на відкритих торгах (аукціоні) пул активів ПАТ "УПБ" в складі лоту № GL16N817264, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами з майновими правами на предмети забезпечення, що укладені з юридичними особами в кількості 4 шт. (Кредитні договори № 293, 839, 507, 759), майнових прав, які випливають з цінних паперів, обіг яких зупинено, дебіторської заборгованості, початкова ціна лоту 2350508,45 грн, проведення торгів призначено на 01.04.2020.

Згідно інформації електронної торгової системи ProZorro.Продажі, 01.04.2020 відбулись електронні торги (аукціон), результати яких були оформлені протоколом № UA-EA-2020-03- 11-000008-b, а переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" з ціною продажу лоту (пулу активів) в розмірі 70 515,25 грн.

29.04.2020 за результатами аукціону, між ПАТ "УПБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", яке діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт інвест", був укладений Договір № 82/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, в тому числі й за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, що був укладений з ВАТ "УПБ" та ТОВ "Бізнес авіація", та Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 5814 (далі - Договір № 82/1).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 82/1 продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право оскаржувати, як у судовому, так і позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, які є (були) боржниками за правами вимоги, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за договорами іпотеки, застави, поруки та іншими договорами, наведеними у Додатку № 1 до цього Договору, з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (надалі Укладені договори), та/або на інших підставах, наведених у Додатку № 1 до цього Договору (надалі - Права вимоги);

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись, Боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників, суду тощо;

- право звернення до правонаступників, спадкоємців та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника Прав вимоги;

- права кредитора за Правом вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), і т.д.;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням Продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;

- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійснення господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;

- права, що пов`язані або випливають із прав вимоги, до Боржників, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за Укладеними договорами, надалі за тексом - Майнові права.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору № 82/1 покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

Сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 30135,37 грн. Ціна договору сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець (п.3.1 Договору №82/1).

У Розділах 2 - 5 Договору № 82/1 сторони погодили заяви, гарантії та зобов`язання сторін, ціну договору та розрахунки за продаж, відповідальність сторін тощо.

Згідно з п. 5.6 Договору № 82/1 останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і нотаріального посвідчення.

Вказаний Договір № 82/1 підписаний уповноваженими представниками продавця та покупця та посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстровим № 483.

Передумовою для проведення аукціону та укладання Договору № 82/1 стало те, що 28.05.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" та з 29.05.2015 запроваджено у банку тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" Пантіну Любов Олександрівну.

Відповідно до листа ПАТ "УПБ" № 01-10/4992 від 24.09.2015, Уповноважена особа ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" повідомила про нікчемність, окрім інших, Договору застави майнових прав № 38653 від 05.05.2015, Договору № 38653/38654 про відступлення права вимоги від 05.05.2015, Договору про відступлення за договорами забезпечення № 3089, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 21.05.2015 за № 3089, Реєстру прав вимоги до Договору №38653/38654 про відступлення права вимоги від 05.05.2015 станом на 21.05.2015, Актів приймання-передачі документації до Договору №38653/38654 про відступлення права вимоги від 05.05.2015, всіх документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів пов`язаних з укладанням та реалізацією вищевказаних договорів (правочинів).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними результатів торгів, протоколу торгів та договору купівлі-продажу, виходив з того, що на час проведення оскаржуваних торгів (аукціону) та укладення за їх наслідками Договору № 82/1 у ПАТ "УПБ" не існувало будь-яких прав вимоги до ТОВ "Бізнес авіація" за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010 та Іпотечним договором від 10.08.2010, які могли б становити предмет угоди купівлі-продажу, оскільки права ПАТ "УПБ" щодо вимог до ТОВ "Бізнес авіації" припинились 05.05.2015 - з дати відчуження всіх належних йому прав на користь ПАТ "Фідобанк".

При цьому, суд з посиланням на правову позицію у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, зазначив, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Проте, з метою повернення спірного майна з посиланням на нікчемність в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" укладеного між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" Договору №38653/38654 про відступлення права вимоги від 05.05.2015 та Договору про відступлення прав за договором забезпечення №3089 від 21.05.2015 ПАТ "УПБ" до суду не зверталось.

За відсутності судового рішення, яким встановлено факт нікчемності та/або визнано нікчемним, недійсним та/або застосовано наслідки нікчемності за Договором № 38653/38654 про відступлення права вимоги Договором про відступлення прав за договором забезпечення № 3089 у ПАТ "УПБ", за висновком суду першої інстанції, були відсутні правові підстави для поновлення на балансі банку майнових прав щодо боржника та, відповідно, включення їх в пул активу банку при проведенні спірного аукціону.

Отже, суд першої інстанції виснував, що ПАТ "УПБ" продав на аукціоні, який відбувся 01.04.2020, майнові права до боржника, яких фактично у нього не було ні на момент проведення аукціону, ні на момент укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" оспорюваного Договору № 82/1, оскільки такі права належали ТОВ "ФК "Геліос", тобто був відсутній предмет договору купівлі-продажу, а отже зміст такого правочину суперечить ст. 655 та ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Оскільки, відповідачами в момент проведення відкритих торгів (аукціону), під час оформлення протоколу електронних торгів та укладення Договору № 82/1 не було дотримано вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України, чим порушено майнові інтереси ТОВ "ФК "Геліос", суд першої інстанції вказав про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним Договору № 82/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 29.04.2020 в частині активу - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, позичальником за яким є ТОВ "Бізнес авіація", та Іпотечного договору від 10.08.2010, Іпотекодавцем за яким є ТОВ "Бізнес авіація".

Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що предметом оспорюваного аукціону та Договору № 82/1 від 29.04.2020 були майнові права за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, які є відмінними від права вимоги за кредитним договорами та договорами забезпечення та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому.

Такі майнові права, згідно з п. 1 оспорюваного Договору включають: право на визнання у судовому порядку правочинів щодо відступлення права вимоги за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями недійсними; відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням прав вимоги Продавця за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями, зокрема, але не виключно: право на оскарження будь-яких рішень, в тому числі судових, у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства України, стороною за якими є або був продавець, та які пов`язані безпосередньо або опосередковано з майновими правами, які є предметом цього Договору; зокрема, права які виникнуть у майбутньому у випадку розірвання та/або визнання недійсними договорів, встановлення судом нікчемності договорів, права щодо застосування наслідків нікчемності/недійсності правочинів, права, які випливають із судових справ, право вимагати звернення стягнення на майно боржників, у випадку якщо такі правові підстави будуть виявлені та/або отримані в результаті дій Покупця, направлені на стягнення заборгованості, та які в силу певних обставин (незалежних від сторін цього Договору) не могли бути предметом цього Договору), які виникнуть в майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідаціїБоржників, а також у разі скасування рішень про недійсність або зміну Права вимоги або Укладених договорів; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право вимоги Продавця за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями.

Отже, будь-яких положень про відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав не містить.

На переконаня скаржника, до переможця аукціону (ТОВ "Компанія з управління активами "Аста-Капітал") перейшло право банку (як законного володільця такого права і відповідно, належного продавця) на подальшу боротьбу за актив, шляхом застосування передбачених законодавством судових способів захисту прав та інтересів. Можливість реалізації майна (активів) неплатоспроможних банків у вигляді майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення випливає зі змісту статей 655, 656 ЦК України, оскільки предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права, а згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Відповідно до частини два 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна (активів) банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Відповідно до розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням ВД ФГВФО № 388 від 24.03.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 606/28736 від 20.04.2016 (далі Положення № 388), на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується, зокрема, майнові права.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

В свою чергу, згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні", майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Так, Верховний Суд України у правовому висновку у справі №6-290цс16 від 16.03.2016 зазначив: "майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства".

Норма статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює порядок продажу майна банку, що ліквідується, та при визначенні способу реалізації містить поняття "майно" та "активи" банку, що ліквідуються, ототожнюючи їх.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" активами є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Таким чином, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з метою належного виконання однієї з основних функцій Фонду щодо виведення банку з ринку, яка передбачає, зокрема, задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна банку, визначає можливість реалізації як майна (рухомі, нерухомі речі) так і майнових прав щодо такого майна, які є відмінними від права власності, та включають права на захист цивільного права та інтересу, які є складовою частиною майна та засвідчують правомочність його власника отримати право власності на майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

На підставі викладено належить погодитись зі скаржником та дійти висновку, що припинення прав банку на майно (актив) у вигляді права вимоги за кредитним та забезпечувальними зобов`язаннями з підстав укладення договорів відступлення таких прав, в тому числі на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, не припиняє права особи на захист свого порушеного права та інтересу, які виникли та продовжують існувати відповідно до підстав виникнення цивільних прав, визначених в статті 11 ЦК України, зокрема, на підставі правочинів, рішень суду, актів органів державної влади та інших юридичних фактів.

Зокрема, згідно з приписами статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, припинення права власності банку на майно (актив) у вигляді права вимоги за кредитним та забезпечувальними зобов`язаннями, є підставою для припинення права продажу, визначеного в статті 658 ЦК України, та позбавляє особу можливості визначити права вимоги за кредитним та забезпечувальними зобов`язаннями як окремий предмет договору купівлі-продажу, однак таке припинення прав вимоги за кредитним та забезпечувальними зобов`язаннями породжує інші права, відмінні від прав вимоги, зокрема, права на захист порушеного права шляхом визнання прав вимоги за кредитним та забезпечувальними зобов`язаннями; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до оспорюваного Договору купівлі-продажу майнових прав переможець торгів та покупець (ТОВ "Компанія з управління активами "Аста-Капітал") отримав обмежене речове право, за яким воно, як власник цього права, наділене певними майновими правами щодо можливості вчинення дій спрямованих на відновлення відступлених прав вимоги за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями, які є відмінними від права вимоги та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому. Зазначене речове право наділяє його власника правомочністю у разі виникнення відповідних правових підстав отримати у майбутньому право вимоги до Боржників за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями.

З огляду на наведене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ "УПБ" продав неіснуючі майнові права або права, які йому не належали станом на дату проведення оспорюваних торгів та укладення оспорюваного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, тимчасова адміністрація у ПАТ "УПБ" була запроваджена з 29.05.2015 згідно з постановою Правління НБУ № 348 від 28.05.2015 та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28.05.2015.

На підставі ч. 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою було проведено перевірку правочинів, що укладені з неплатоспроможним банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення таких, що є нікчемними з підстав, що визначені в ч. 3 цієї статті.

В ході перевірки було встановлено наступне.

10.08.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація" (далі - Позичальник, Боржник, ТОВ "Бізнес авіація") укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 293.

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк відкрив (надав) ТОВ "Бізнес авіація" відкличну кредитну лінію в сумі 8000000 грн, терміном до 10.02.2011.

Надання кредиту, розмір плати за користування кредитом, строки його повернення визначалися сторонами Кредитного договору шляхом укладення Додаткових договорів до Кредитного договору.

У відповідності із п. 1.1 Розділу 1 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору від 15.01.2015 року про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 293), Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 27500000 грн терміном до 15.07.2015 на поповнення обігових коштів.

Зобов`язання по Кредитному договору забезпечені іпотекою належного Позичальнику літака AH-140-100, відповідно до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 10.08.2010 за № 5814.

30.04.2015 Національним банком України прийнято постанову №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", згідно якої банк було віднесено до категорії проблемних, призначено куратора Національного банку України, а також запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та певні обмеження у діяльності банку, зокрема заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку (десятий абзац пункту 3 постанови. Постанову НБУ № 293/БТ було вручено керівництву ПАТ "УПБ" 05.05.2015.

05 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" був укладений Договір застави майнових прав № 38653.

Відповідно до Договору застави ПАТ "УПБ" передав в заставу ПАТ "Фідобанк", належні Банку майнові права за Договором про відкриття кредитної лінії № 293 від 10 серпня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація" та ПАТ "УПБ".

Передані в заставу майнові права забезпечували виконання ПАТ "УПБ" зобов`язань перед ПАТ "Фідобанк" за Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року, в межах якого Кредитор (ПАТ "Фідобанк") видав Банку міжбанківський кредит відповідно до підтверджень формату SWIFT МТ-320 № 150505/000359917 від 05.05.2015 та № T108756UAH-2 від 05.05.2015.

05 травня 2015 року між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" укладений Договір № 38653/38654 про відступлення права вимоги (надалі також - Договір відступлення).

Відповідно до Договору відступлення Банк передає ПАТ "Фідобанк", з моменту набрання чинності Договору відступлення, права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 293 від 10 серпня 2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес авіація" та ПАТ "УПБ".

Договір відступлення вступає в силу в разі:

невиконання Банком зобов`язань за Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року;

невиконання Банком зобов`язань за Договором Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року;

наявності будь-яких невиконаних зобов`язань та/або штрафних санкцій відповідно до Договору про встановлення кореспондентських відносин № 9876-УКВ від 21.11.2012;

призначення в Банку тимчасової адміністрації, та/або відкликання у нього банківської ліцензії або генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, та/або введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

винесення рішення про припинення діяльності чи ліквідацію Банку.

21.05.2015 між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" укладено Договір про відступлення за договорами забезпечення № 3089, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка P.O. 21.05.2015 за № 3089, за умовами якого ПАТ «УПБ» відступає ПАТ "Фідобанк", а останній набуває усі права вимоги за договорами забезпечення виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка P.O. 21.05.2015 за № 3089.

26.05.2015 між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" було складено акт приймання-передачі документації до договору про відступлення права вимоги №38653/38654 від 05.05.2015, відповідно до якого ПАТ "Фідобанк" прийняв оригінали кредитної та заставної документації та правовстановлюючі документи на заставу.

За результатами перевірки виявлено, що при укладанні вищевказаних правочинів (договорів) було допущено порушення законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, які полягають в наступному.

Договір застави, Договір відступлення були укладені з порушенням вимог постанови Національного банку України №293/БТ 30.04.2015 про заборону ПАТ "УПБ" передавати в забезпечення третім особам майно та активи Банку.

Оплата ціни відступлення за Договором відступлення проводилась ПАТ "Фідобанк" шляхом передачі (відступлення) ПАТ "УПБ" прав вимоги за Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року, Договором Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року та Договором про встановлення кореспондентських відносин № 9876-УКВ від 21.11.2012, чим порушено заборону, встановлену у пункті 6 постанови НБУ № М293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України.

Таким чином, за висновком перевірки, укладаючи Договір відступлення, ПАТ "УПБ" безоплатно здійснив відчуження майна (майнових прав кредитора) та відмовився від власних майнових вимог.

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регламентовано нікчемність правочину у разі, якщо банк здійснив безоплатне відчуження майна (майнових прав кредитора) та відмовився від власних майнових вимог.

ПАТ "Фідобанк" був кредитором ПАТ "УПБ" за Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року, Договором Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року та Договором про встановлення кореспондентських відносин № 9876-УКВ від 21.11.2012.

При цьому, залишки грошових коштів на кореспондентських рахунках юридичної особи, міжбанківські кредити, не підпадають під встановлені державою гарантії, а значна сума загальних кредиторських вимог надавала підстави вважати, що існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог цього кредитора у випадку прийняття рішення щодо ліквідації Банку.

Умови Договору відступлення, укладеного в забезпечення виконання Банком зобов`язань за вищевказаними договорами, з яких випливають кредиторські вимоги ПАТ "Фідобанк" до Банку, та факт реалізації права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження, прямо передбачають безумовну передачу заставодержателю (Кредитору) майнових прав за Кредитним договором в разі визнання Банку неплатоспроможним (запровадження в ньому тимчасової адміністрації) та надають ПАТ "Фідобанк", що є кредитором ПАТ "УПБ", переваги перед іншими кредиторами.

Положеннями п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено нікчемність правочину у разі, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Станом на день відступлення прав вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення, заборгованість ПАТ "УПБ" перед ПАТ "Фідобанк" складала 82109535,96 грн.

В той самий час, сума майнових вимог ПАТ "УПБ" до позичальників за кредитними договорами, майнові права за якими передані відповідно до Договору відступлення, становила 125819467,72 грн.

Таким чином, уклавши Договори застави, ПАТ "УПБ" зобов`язався здійснити відчуження майнових прав в майбутньому за повне чи часткове невиконання зобов`язань за Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року, Договором Генеральним договором про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій №0307/2012 від 03 липня 2012 року та Договором про встановлення кореспондентських відносин № 9876-УКВ від 21.11.2012р., сума заборгованості по яких значно нижче ніж вартість переданих майнових прав (більше, ніж на 20%).

Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена нікчемність правочину у разі, якщо банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди.

За висновком Верховного Суду, викладеному постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17: "Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року є нікчемним в силу закону, оскільки, уклавши спірний договір, банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою ТОВ "Розвиток-2012", яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ "Український професійний банк", шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ "Розвиток-2012" на рахунок банку. Від продажу об`єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами. Крім того, спірний правочин був укладений у порушення постанови правління Національного банку України від ЗО квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої ПАТ "Український професійний банк" було установлено обмеження щодо будь-якого відчуження будівель і споруд";

у постанові від 27.01.2021 у справі № 554/9710/17: "Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року є нікчемним, оскільки, уклавши спірний договір, банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою ТОВ "Розвиток-2012", яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ "УПБ", шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ "Розвиток-2012" на рахунок банку. Від продажу об`єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилася (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами".

В огляду на наведене, належить погодитись з доводами апелянта, що в порушення статей 76-79, 86 ГПК України, суд першої інстанції неповно дослідив наявні в матеріалах справи докази та не з`ясував обставини про те, що Договір застави, Договір відступлення прав вимог за кредитними договорами були укладені між ПАТ "УПБ" та ПАТ "Фідобанк" з порушенням вимог постанови Національного банку України №293/БТ 30.04.2015 про заборону ПАТ "УПБ" передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку. Вказані правочини є нікчемними в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки були укладенні на заздалегідь не вигідних для ПАТ "УПБ" умовах та призвели до виведення з власності банку його активів.

Відповідно до приписів ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-88цс14, від 04.02.2015 року у справі № 6-233цс-14.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, вирішуючи спір, суд має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 910/13840/18, від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 911/1465/19.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова ВП ВС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів, не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, від 28.01.2020 у справі 924/1208/18, від 03.04,2019 у справі №910/9828/17, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 09.07.2018 у справі №369/5388/16-ц, від 20.06.2018 у справі №907/643/17, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 14.05.2018 у справі №522/19477/16-ц.

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірному договору.

Зазначений правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у п. 7.17 постанови від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, у п. 8.9 постанови від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також під час перегляду судових рішень в подібній справі № 910/12525/20 постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Так, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2022 у справі 910/12525/20 виклала наступні правові висновки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (пункти 115-118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення з даним позовом, позивач був визнаним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Біснес авіація" відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва 01.12.2021 у справі № 910/8776/21 із грошовими вимогами у розмірі 22 264 000 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та вимоги на загальну суму 162 293 322,37 грн.

Одночасно ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/8776/21 про банкрутство ТОВ "Біснес авіація" було відмовлено повністю у визнанні кредиторських вимог ТОВ "КУА "Аста-Капітал". Тобто, на час розгляду даної справи та ухвалення рішення по суті спору відпала підстава, якою позивач обґрунтовував своє порушене право.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в порушення ст. 16 ЦК України дійшов помилкового висновку про порушення прав та законних інтересів позивача при укладенні Договору № 82/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 29.04.2020, в той час як відсутність порушеного права є підставою для відмови в позові.

За вказаних обставин, колегія суддів констатує нез`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що визнається підставами для скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 в частині задоволених позовних вимог. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України у скасованій частині належить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача, що сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" з ринку задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/992/22 скасувати в частині задоволення позову.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення Договору № 82/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 29.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 483, в частині активу - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 293 від 10.08.2010, позичальником за яким є ТОВ "Бізнес Авіація", та Іпотечного договору від 10.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 5817, іпотекодавцем за яким є ТОВ "Бізнес Авіація".

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/992/22 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (ідентифікаційний код 42322556) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код 21708016) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко